Рішення № 38763580, 14.05.2014, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/11125/13ц

Провадження № 2/645/394/14

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14 травня 2014 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі: судді Тарасенко Л.М., при секретарі Ільюта А.С., за участю адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: Дванадцята Харківська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування за законом і за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім»єю без реєстрації шлюбу, визнання права власності в порядку поділу спільної сумісної власності, визнання права власності в порядку спадкування за законом,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності в порядку спадкування за законом на ? частину квартири АДРЕСА_1, посилаючись на те, що її батько ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і вона являється спадкоємцем першої черги, а також відповідач ОСОБА_4, дружина її батька. Крім того, відповідач ОСОБА_5, зведена сестра її батька також звернулась із заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини.

Відповідач ОСОБА_4 не погодилась з об»ємом спадкового майна, на ? частину квартири АДРЕСА_1 на яку претендує позивач, визнає факт того, що ОСОБА_3 являється спадкоємцем першої черги.

ОСОБА_4 звернулась з зустрічним позовом в якому просить встановити факт її проживання однією сім»єю без шлюбу з ОСОБА_6, що помер ІНФОРМАЦІЯ_1, з 7 лютого 1990 року по 9 січня 2001 року; визнати за нею право власності на 3/10 частини квартири АДРЕСА_1 в порядку поділу спільної сумісної власності, а також визнати за нею право власності на 7/20 частини квартири в порядку спадкування за законом після ОСОБА_6

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 посилається на те, що

з початку 1990 року вона стала проживати із ОСОБА_6 сім'єю у спірній квартирі. При цьому вони були пов'язані спільним побутом, вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, який складався із доходів ОСОБА_6, який працював кіномеханіком, та доходів ОСОБА_4, яка з метою збільшення доходу влаштувалась працювати в швейний кооператив. При цьому вона отримувала значно більшу заробітну плату, ніж ОСОБА_6

Спірна квартира була надана ОСОБА_6 на сім'ю із 3 осіб - самого ОСОБА_6, дружину ОСОБА_8 та дочку ОСОБА_3 житлово-будівельним кооперативом «Екран-6», членом якого був ОСОБА_6 Шлюб ОСОБА_6 із ОСОБА_8 був розірваний рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13 грудня 1989 року, свідоцтво про розірвання шлюбу отримано ОСОБА_8 6 лютого 1990 року, але сімейні стосунки були припинені раніше - з червня 1989 року.

До розірвання шлюбу із ОСОБА_8 було сплачено 2446 руб. першого пайового внеску та 438,03 руб. чергового внеску, а всього - 2884,03 руб., що склало 40% від загальної суми пайових внесків, яка складала 7188,87 руб.

Решта пайових внесків у розмірі 4304,84 руб. - 60% від загальної суми пайових внесків - сплачена 8 травня 1991 року.

3/5 частини квартири вважає спільною сумісною власністю з ОСОБА_6, кожному в порядку поділу має бути виділено по 3\10 частини. Спадкова маса складає - 7/10 частини квартири.

9 січня 2001 року вона уклала шлюб з ОСОБА_6. Після смерті чоловіка прийняла спадщину. Оскільки спадкова маса складає 7/10 частини квартири, кожному з спадкоємців належить 1\2 частини, а саме: 7/20 частини.

Відповідач ОСОБА_5 позов не визнала.

Третя особа: представник Дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори у судове засідання не з»явився, надали письмову заяву про розгляд справи за їх відсутністю.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, відповідачів, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги ОСОБА_3 такими, що підлягають частковому задоволенню. Позовні вимоги ОСОБА_4 підлягають задоволенню.

У судовому засіданні встановлено наступне.

Квартира АДРЕСА_1 була надана ОСОБА_6 13 червня 1987 року на сім»ю - йому, дружині ОСОБА_8, дочці ОСОБА_3, ЖБК «Екран-6», членом якого був ОСОБА_6 Перший пайовий внесок в розмірі 2446 рубл. та 438 рубл.03 коп. чергового внеску , а всього 2884 рубл.03 коп., що складає 40% від загальної суми пайових внесків - 7188 рубл.87 коп. Остаточна сума сплачена 8 травня 1991 року - 4304 рубл.84 коп., що складає 60% загальної суми пайових внесків.

Зазначені обставини встановлені рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20 березня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_3, ОСОБА_4,ОСОБА_5 про визнання права приватної власності на майно, що є об»єктом права сумісної власності і у відповідності до ч 3 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Таким чином, 60% (3/5 частини)пайових внесків за спірну квартиру сплачені в період, коли ОСОБА_4 та ОСОБА_6 проживали разом однією сім»єю, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, який формувався з одержаних кожним з них та в подальшому об»єднаних доходів.

Відповідач ОСОБА_5 у судовому засіданні підтвердила ті обставини, що її брат ОСОБА_6 дійсно проживав однією сім»єю з ОСОБА_4 з початку 1990 року, що ОСОБА_4 отримувала значно більшу заробітну плату. Вона підтримувала з ними тісні стосунки, оскільки проживали недалеко один від одного, часто спілкувались.

Свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10 дали пояснення про те, що з 1990 року знайомі з ОСОБА_4, з цього часу вона проживала разом з ОСОБА_6 однією сім»єю. Зі слів останнього відомо, що ОСОБА_4 мала більшу заробітну плату ніж він і вони разом сплачували пайові внески за кооперативну квартиру.

ОСОБА_6 8 листопада 2010 року отримав свідоцтво про право власності на нерухоме майно, яке видане Фрунзенською районною у м. Харкові радою. Право власності зареєстроване у встановленому законом порядку.

ОСОБА_6 і ОСОБА_4 зареєстрували шлюб 9 січня 2001 року, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1, виданим Фрунзенським відділом реєстрації актів громадянського стану м. Харкова.

Згідно довідки від 15 січня 2014 року виданої ЖБК «Екран-6» ОСОБА_4 з 7 лютого 1990 року проживає в АДРЕСА_1

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, видане свідоцтво про смерть відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції серії НОМЕР_2

Після його смерті залишилась спадщина у вигляді двокімнатної ізольованої квартири житловою площею 29,5 кв.м., загальною площею 48,1 кв.м., розташованої у АДРЕСА_1.

У відповідності до ст.. 1261 ЦК України у першу чергу право спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив.

Сторони: ОСОБА_3- донька померлого ОСОБА_11 та ОСОБА_4- дружина померлого відносяться до першої черги спадкоємців за законом.

У п. 6, 6-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 18 вересня 1987 року «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи» зазначено, що до повної сплати пайового внеску за квартиру суд вирішує питання про право власності на частку в паєнагромадженні, а після завершення сплати - про право на частку в праві власності на квартиру залежно від належної особі частки в паєнагромадженні.

Відповідно до п. 1 ст. 17 Закону України «Про власність» , який набрав чинності 7 лютого 1991 року, при внесенні паю в ЖБК за рахунок коштів, одержаних внаслідок сумісної праці члена кооперативу, паєнагромадження, а після повного внесення паю - квартира є спільною сумісною власністю членів сім'ї, якщо інше не було встановлено угодою між ними.

Суд, вважає, що 3/5 частини спірної квартири є спільною сумісною власністю ОСОБА_6 та ОСОБА_4

В порядку поділу вказаної спільної сумісної власності позивачу за зустрічним позовом ОСОБА_4 має бути виділено 3/10 частини квартири.

Отже, до спадщини увійшла не квартира в цілому, а 7/10 її частин

(1 - 3/10 = 7/10).

Таким чином, в порядку спадкування за законом після ОСОБА_6 за позивачем ОСОБА_3 може бути визнано право власності не на ? частину спірної квартири, про що вона просить, а на 7/20 частин

(7/10 : 2= 7/20).

Право на інші 7/20 частин спадкової частини квартири має бути визнано в порядку спадкування за законом після ОСОБА_6 за позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_4

Верховний Суд України у Постанові від 25 грудня 2013 року за результатами розгляду справи № 6-135цс13 про встановлення факту проживання однією сім»єю без реєстрацію шлюбу та поділ майна зробив правовий висновок про те, що:

Майно, набуте до 1 січня 2004 року під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо:

майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб, як сім'ї (при цьому спільною працею слід вважати спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету);

інше не встановлено письмовою угодою між ними.

У зв'язку з цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім'єю, слід установити не лише обставини щодо спільного проживання сторін у справі, а й ті обставини, що спірне майно було придбане сторонами внаслідок спільної праці.

У судовому засіданні встановлено, що 60% (3/5 частини) пайових внесків за спірну квартиру сплачені ОСОБА_6 та ОСОБА_4 - є коштами, які вони отримували за свою працю та потім об'єднували для сплати вказаних пайових внесків. Наявність письмової угоди щодо інших наслідків такого об'єднання їх коштів - не встановлено.

Таким чином, 3/5 частини спірної квартири є спільною сумісною власністю ОСОБА_6 та ОСОБА_4.

За таких обставин суд вважає, що позов ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, а саме - в частині визнання за нею права власності в порядку спадкування за законом після ОСОБА_6 на 7/20 частин квартири АДРЕСА_1. В іншій частині позов задоволенню не підлягає.

Суд встановлює факт проживання ОСОБА_4 сім»єю без укладення шлюбу з ОСОБА_6, з 7 лютого 1990 року по 9 січня 2001 року;

визнає за ОСОБА_4 право власності на 3/10 частини квартири АДРЕСА_1 в порядку поділу спільної сумісної власності; визнає за ОСОБА_4 право власності на 7/20 частини квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлого чоловіка ОСОБА_6

На підставі викладеного, керуючись ст.. ст.. 10,11, 60, 209, 212, 214, 215, 256 ЦПК України, ст.ст. 60,62,63,70,74 СК України, ст..ст.1220,1222, 1223, 1258, 1261,1267,1268 ЦК України,

в и р і ш и в:

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 7/20 частини квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.

Встановити факт проживання ОСОБА_4 однією сім»єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, з 7 лютого 1990 року по 9 січня 2001 року.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 3/10 частини квартири АДРЕСА_1 в порядку поділу спільної сумісної власності.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 7/20 частини квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення, а особи, які брали участь у справі і не були присутні у судовому засіданні в той же строк з дня отримання копії цього рішення.

Суддя -