Рішення № 38762210, 24.04.2014, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/376/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Янголь Є. В.Номер провадження 22-ц/788/840/14 Суддя-доповідач - Собина Категорія - 41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2014 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Собини О. І.,

суддів - Хвостика С. Г., Таран С. А.,

за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Зарічного районного суду м.Суми від 19 березня 2014 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - Зарічний районний відділ м.Суми Управління державної міграційної служби України в Сумській області

про спонукання до зняття з реєстрації, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивачка звернулась до суду з позовом і свої вимоги мотивувала тим, що є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 18 червня 2010 року. З 26 листопада 2004 року по 9 жовтня 2012 року вона перебувала в шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 і від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_5, 2005 року народження та ОСОБА_6, 2010 року народження. Після розірвання шлюбу відповідач змінив замок в квартирі чим чинить їй перешкоди у користуванні власністю. Вона вимушена переїхати мешкати в квартиру своєї матері де проживає разом з дітьми і по теперішній час Вона має намір продати належну їй на праві власності квартиру про що неодноразово повідомляла відповідача по справі і пропонувала йому виселитись з квартири та знятись з реєстрації, але останній відмовляється це роботи. Просила постановити рішення, яким зобов'язати відповідача знятися з реєстрації за місцем проживання за адресою АДРЕСА_1.

Рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 19 березня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено та зобов'язано ОСОБА_2 знятися з реєстрації місця проживання за адресою АДРЕСА_1

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неповноту з'ясованих обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначає, що він на законних підставах вселився до спірної квартири, зареєструвався в ній і продовжує проживати . Після розірвання шлюбу з позивачкою він не втратив право користування квартирою, рішення про визнання його втратившим право користування житловим приміщенням не приймалось, а тому відсутні підстави для постановлення рішення про зобов'язання його знятись з реєстрації у вказаній квартирі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апелянта, заперечення позивачки, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 26.11.2004 року і рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 9 жовтня 2012 року шлюб між сторонами розірвано (а.с.9). Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_5, 2005 року народження та ОСОБА_6, 2010 року народження. 18 червня 2010 року позивачка придбала квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири з розстрочкою платежу (а.с.7). В спірній квартирі на даний час зареєстровані позивачка по справі ОСОБА_3, її колишній чоловік ОСОБА_2 та їх неповнолітні діти (а.с.8).

ОСОБА_3 зверталась до суду із позовною заявою про виселення колишнього чоловіка ОСОБА_2 зі спірної квартири на підставі ст.116 ЖК України, а ОСОБА_2 звертався із зустрічним позовом про визнання за ним права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, але рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 21 жовтня 2013 року в задоволенні їх позовних вимог було відмовлено за безпідставністю (а.с.10-11).

На даний час в спірній квартирі мешкає відповідач по справі ОСОБА_2, а позивачка разом з неповнолітніми дітьми мешкає в квартирі своєї матері за адресою АДРЕСА_2, що визнається сторонами по справі.

Позивачка має намір продати належну їй на праві власності квартиру за адресою АДРЕСА_1 про що 13 березня 2014 року було укладено попередній договір із ОСОБА_4 (а.с.35-36).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 про зобов'язання відповідача знятись з реєстрації в спірній квартирі, місцевий суд виходив з того, що реєстрація останнього в квартирі порушує право позивачки на розпорядження своїм майном передбачене ст.391 ЦК України.

Колегія суддів не може погодитися з висновком місцевого суду з таких підстав:

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Водночас відповідно до ст. 7 Закону України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Таким чином, як випливає із указаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.

Виходячи з того, що Закон України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення ст.7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Таким чином вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст. ст. 71, 72, 116, 156 ЖК України; ст. 405 ЦК України).

Саме таку правову позицію висловила колегія суддів Верховного Суду України у своїй постанові від 16 січня 2012 року, яка є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень та для всіх судів України відповідно до ст..360-7 ЦПК України.

В той же час, позивачка звернулась до суду лише із вимогою про зобов'язання відповідача знятись з реєстрації в належній їй на праві власності квартирі, але з питанням про позбавлення відповідача права користування даним житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства вона не зверталась і дане питання судом не вирішувалось.

За таких обставин судова колегія приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та про постановлення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог за їх безпідставністю.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, п.п. 3, 4 ч.1 ст. 309, ст. 313, ч.2 ст. 314, ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Зарічного районного суду м.Суми від 19 березня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про зобов'язання знятися з реєстрації відмовити за їх безпідставністю.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -