Рішення № 38762192, 13.05.2014, Апеляційний суд Сумської області

Справа №580/2618/13-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Бакланов Р. В.Номер провадження 22-ц/788/761/14 Суддя-доповідач - Собина Категорія - 48

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2014 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Собини О. І.,

суддів - Левченко Т. А., Таран С. А.,

за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Лебединського районного суду Сумської області від 05 березня 2014 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_4

про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, що продовжує навчання,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 05 березня 2014 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти в розмірі 400 грн. щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму встановленого державою для працездатної особи на час сплати аліментів, на утримання доньки ОСОБА_4 до закінчення нею навчання, але не довше ніж до досягнення нею 23-річного віку, починаючи стягнення з 09 грудня 2013 року.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 229 грн. 40 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на необґрунтованість судового рішення, на неповноту з'ясованих обставин, на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В доводах апеляційної скарги відповідач зазначає що є непрацюючим, перебуває на обліку в центрі зайнятості як безробітній, до того ж не отримує допомогу по безробіттю, жодних доходів не має, фактично перебуває на утриманні дружини. Також вважає, що місцевим судом помилково зазначено про мінімальний розмір стягуваних аліментів як це передбачено ч.2ст.182 СК України, оскільки дана норма права до цих правовідносин не застосовується.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апелянта, заперечення позивачки, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав:

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у змозі утримувати свою дочку, яка продовжує навчання та в зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги.

Колегія суддів погоджується з цим висновком суду, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та положеннях чинного сімейного законодавства.

Судом встановлено та як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_2 перебували в шлюбі, проте 28 квітня 1998 року шлюб було розірвано відділом реєстрації актів громадянського стану Лебединського міськвиконкому (а.с.5).

У сторін від подружнього життя ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.5).

З довідки Лебединської міської ради вбачається, що ОСОБА_4 проживає разом з матір'ю АДРЕСА_1 та перебуває на її утриманні (а.с.6).

ОСОБА_4 є студенткою першого курсу денного відділення державної форми навчання психолого-педагогічного факультету Полтавського національного педагогічного університету ім. В.Г.Короленка. Закінчує навчання 30 червня 2017 року (а.с.6).

Відповідно до листа відділу ДВС Лебединського МУЮ, станом на 25 жовтня 2013 року аліменти відповідачем сплачені в повному обсязі, що підтверджується розрахунком нарахування та сплати аліментів та розпискою стягувача від 19 серпня 2010 року (а.с.7-9). З розрахунку заборгованості по виконавчому листу №2-243/00 від 14 лютого 2000 року про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 вбачається, що протягом 2008-2010 років відповідач регулярно сплачував аліменти, заборгованість на серпень 2010 року становила 410 грн. 26 коп. (а.с.9).

Також судом встановлено, що за ОСОБА_4 на території Лебединської міської ради земельних ділянок у власності або в оренді не зареєстровано, за архівними даними КП «Бюро технічної інвентаризації виконавчого комітету Лебединської міської ради» нерухомого майна на її ім'я станом на 31 грудня 2012 року не зареєстровано (а.с.10-11).

Відповідно до листа УДАІ УМВС України в Сумській області від 17 січня 2014 року №27 вбачається, що за ОСОБА_2 на підставі довідки-рахунок КІМ601604 виданої ТОВ «Транском» 19 липня 2012 року був зареєстрований автомобіль Ford Focus 1.6i, 2008 року випуску, вартістю 64715 грн. (а.с.32). Також на ім'я відповідача 14 січня 2014 року відкритий депозитний рахунок у відділенні ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.а.34).

Відповідач ОСОБА_2 на час постановлення рішення місцевим судом перебував на обліку Лебединського міського центру зайнятості як безробітній, допомоги по безробіттю не отримував (а.с.39-40).

З пояснень відповідача, даних ним в суді апеляційної інстанції вбачається, що на даний час він офіційно працевлаштований.

Відповідно до розписки від 27 червня 2012 року, позивач отримала від відповідача 8000 грн. в рахунок аліментів на період навчання дочки ОСОБА_4 (а.с.41).

З довідок №585/14 від 06 лютого 2014 року та №0753/01-55/48 від 04 березня 2014 року вбачається, що ОСОБА_4 за результатами зимової екзаменаційної сесії з 01.02.2014 року по 31.08.2014 року призначена стипендія в розмірі 803 грн. Загальна сума доходу ОСОБА_4 за період з вересня 2013 року по січень 2014 року становить 4015 грн. (а.с.57,61).

Колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції були підстави для часткового задоволення позову. При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Згідно ст.198 СК України обов'язок утримувати повнолітніх дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги лежить на обох батьках.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Статтею 200 СК України передбачено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

У цілому правильно встановивши вказані обставини на підставі досліджених та оцінених доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що повнолітня дочка сторін потребує матеріальної допомоги на своє утримання на період навчання, а відповідач має можливість надавати таку допомогу .

Проте, ухвалюючи рішення по справі, суд не звернув належної уваги на ту обставину, що при стягненні коштів на утримання повнолітньої дитини у зв'язку з навчанням, мінімальний розмір передбачений ч.2 ст. 182 СК України, а саме не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку не застосовується.

Згідно з ч. 1,2 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів знаходить за можливе виключити з резолютивної частини рішення вказівку про стягнення аліментів в розмірі не менше 30% прожиткового мінімуму встановленого державою для працездатної особи на час сплати аліментів.

В іншій частині рішення місцевого суду залишити без змін .

Керуючись ст.ст.307 ч.1 п.3, 309 ч.1 п.п.1, 2, 3, 4, ч.2, ч.3, 313 , 314, ч.2 ст.316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Змінити резолютивну частину рішення Лебединського районного суду Сумської області від 05 березня 2014 року в даній справі, виключивши вказівку про стягнення аліментів в розмірі не менше 30% прожиткового мінімуму встановленого державою для працездатної особи на час сплати аліментів.

В іншій частині рішення місцевого суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий -

Судді -