Рішення № 38762140, 13.05.2014, Вишгородський районний суд Київської області

13.05.2014 Справа № 363/206/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2014 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Рудюка О.Д.,

при секретарі Данько В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом

ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ домоволодіння та земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулись до суду з цим позовом, посилаючись на те, що після смерті ОСОБА_4 сторони оформили спадщину - кожному по 1/3 частині від житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1. Однак, здійснювати з відповідачем спільне володіння належним їм майном неможливо, оскільки останній чинить сварки, не допускає позивачів користуватись майном. Просили поділити в натурі зазначене домоволодіння з виділенням їм на праві приватної власності 2/3 його частини в окрему квартиру та поділити в натурі земельну ділянку площею 0,1037га. за тією ж адресою, виділивши позивачам на праві приватної власності 2/3 частки вказаної земельної ділянки.

У процесі розгляду справи позивачі уточнили позовні вимоги: просили поділити в натурі домоволодіння АДРЕСА_1, виділивши позивачам у спільну власність квартиру №2 з надвірними будівлями загальною вартістю 83 534,44грн., а відповідачу - у власність квартиру №1 з надвірними будівлями загальною вартістю 51 668,48грн.; стягнути з відповідача на користь позивачів в рівних частках кожній компенсацію різниці вартості домоволодіння в сумі 6 600,84грн. та поділити в натурі земельну ділянку згідно схематичного зображення варіанту розподілу земельної ділянки у висновку експертизи.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 та представник позивачів підтримали позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві, та просили їх задовольнити.

Відповідач та його представник проти позову заперечували і просили у позові відмовити повністю.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного.

Встановлено, що сторони по справі є співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1, - по 1/3 частині кожен, що підтверджується відповідним свідоцтвом про право власності на спадкове майно за законом від 14.04.2004р., видане на ім'я ОСОБА_1, зареєстроване в реєстрі №2330; відповідне свідоцтво видане на ім'я ОСОБА_2 від 14.04.2004р., зареєстроване за №2323 та технічним паспортом на житловий будинок, реєстраційний номер 5304689.

Земельна ділянка площею 0,1037га., на якій розташоване спірне домоволодіння, належить на праві приватної власності позивачці ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю від 07.05.2009р. серії ЯБ №521082.

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ч.1 ст.356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Частиною 1 ст.358 ЦК України встановлено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх згодою. Частиною 2 цієї ж статті визначено, що співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Відповідно до ч.1 ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Згідно положень ст.ст.183,364,367 ЦК України виділ в натурі часток житлового будинку, що є спільною частковою власністю, може мати місце за наявності технічної можливості виділення кожній із сторін відокремленої частини будинку із самостійним виходом (квартиру), яка відповідає розміру їх часток у приватній власності або наявності технічної можливості переобладнання будинку в ізольовані квартири.

З роз'яснень, викладених у п.п.6,7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991р. №7 «Про практику застосування судоми законодавства, що регулює право приватної власності на житловий будинок» вбачається, що при вирішенні справ про виділ в натурі часток житлового будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири. Якщо виділ частки будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку. У цьому разі окремі підсобні приміщення (кухні, коридор тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності. Порядок користування жилим будинком може бути встановлено також між учасниками спільної сумісної власності.

В спорах про поділ будинку в натурі учасниками спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності.

Як вбачається з висновку №0520 судової будівельно-технічної експертизи від 23.04.2012р., мається технічна можливість виділення співвласникам відокремленої частини будинку із самостійним виходом, яка відповідає розміру їх часток у приватній власності, - позивачам можливо виділити натурі їх спільну частку із спірного житлового будинку з надвірними будівлями, що становить 2/3 частин домоволодіння, а відповідачу - 1/3 частину домоволодіння. Вказаний варіант розподілу житлового будинку, який розроблений з урахуванням фактичного порядку користування приміщеннями житлового будинку та надвірними будівлями, близький до ідеальних часток співвласників і не потребує виконання ремонтно-будівельних робіт.

Так, згідно обстеження житлового будинку експертом було встановлено, що позивачі (співвласники) користуються квартирою №2, а саме: веранда площею 5,7кв.м. (2-1); житлова кімната площею 13,2кв.м. (2-2); житлова кімната площею 13,1кв.м. (2-3); житлова кімната площею 10,8кв.м. (2-4); житлова кімната площею 8,8кв.м. (2-5); кухня площею 7,6кв.м. (2-6). Загальна площа приміщень складає 59,2кв.м. Крім того, у їх користуванні перебувають надвірні будівлі/споруди: сарай під літ. «Б»; погреб під літ. «Г»; надвірна вбиральня під літ «Г»; ? частина огорожі №1-2 (спільне користування); ? частина покриття №3 (спільне користування).

Інший співвідповідач (відповідач) користується квартирою №1, а саме: приміщеннями житлового будинку кухня 1-1 площею 14,8кв.м.; житлова кімната 1-2 площею 13,3кв.м.; житлова кімната 1-3 площею 11,5кв.м.; веранда І площею 3,5кв.м. Загальна площа приміщень складає 43,1кв.м. Крім того, у фактичному користуванні відповідача перебувають надвірні будівлі/споруди: сарай під літ. «Д»; погреб під літ «З»; ? частина огороді №1-2 (спільне користування); ? частина покриття №3 (спільне користування).

Отже, із зазначеного висновку експертизи вбачається, що кожна квартира обладнана окремою вхідною групою. Приміщення квартир ізольовані одне від одного та при визначенні варіантів розподілу не потребують проведення робіт з перепланування. Поділ домоволодіння в натурі згідно вимог нормативних документів технічно можливий. Встановлено, що між співвласниками домоволодіння встановлено певний (фактичний) порядок користування приміщеннями житлового будинку та надвірними будівлями/спорудами.

Разом з тим, при визначенні варіантів поділу домоволодіння частки співвласників по залишковій вартості становлять: 90 135,27грн. та 45 067,64грн. Отже, ідеальні частки співвласників площі становлять 2/3 частина домоволодіння для позивачів - 68,2кв.м. та 1/3 частина домоволодіння для відповідача - 34,1кв.м. Оскільки об'ємно-планувальне рішення будинку складено таким чином, що окремо розташованих приміщень загальною площею 68,2кв.м. та 32,1кв.м. в будинку не існує, у зв'язку з цим поділ домоволодіння, в натурі відповідно до ідеальних часток співвласників можливий в частках, близьких до ідеальних.

Таким чином, враховуючи об'ємно-планувальне рішення будинку, фактичний порядок користування приміщеннями житлового будинку та вимоги нормативної документації, на розгляд суду запропоновано один варіант поділу. Відступ від ідеальних часток по вартості, при цьому становить для співвласника 2/3 частин - на 7 475грн. менше, для співвласника 1/3 частини - на 7 475грн. більше.

Згідно ч.2 ст.367 ЦК у разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Таким чином, враховуючи, що виділення співвласникам відокремленої частини будинку із самостійним виходом технічно можливий і заперечень органу місцевого самоврядування немає (рішенням виконавчого комітету Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 31.102012р. №327 було надано сторонам дозвіл на переобладнання і перепланування належного їм на праві власності житлового будинку в двоквартирний житловий будинок), суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині виділення в натурі позивачам їх спільної частки із майна, що становить 2/3 частин спірного житлового будинку з надвірними будівлями, а відповідачу - 1/3 частину, відповідно до вказаного вище варіанту розподілу житлового домоволодіння, вказаного у висновку судової будівельно-технічної експертизи.

Згідно ч.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991р. №7 «Про практику застосування судоми законодавства, що регулює право приватної власності на житловий будинок» при неможливості виділу частки будинку в натурі або встановлення порядку користування ним власнику, що виділяється, за його згодою присуджується грошова компенсація. Розмір грошової компенсації визначається за угодою сторін, а за відсутності такої угоди - судом за дійсною вартістю будинку на час розгляду справи. Отже, при проведенні призначеної судом експертизи було встановлено залишкову вартість домоволодіння - 135 202,91грн.; частки співвласників по залишковій вартості становлять відповідно 90 135,27грн. та 45 067,64грн. та, як наслідок, відступ від ідеальних часток по вартості - 7 475грн. Разом з тим, позивачами така різниця була визначена в сумі 6 600,84грн. Отже, суд вважає, що з відповідача на користь позивачів в рівних частках кожній необхідно стягнути компенсацію різниці вартості домоволодіння в сумі 6 600,84грн. з врахуванням вимог ч.1 ст.11 ЦПК України.

Згідно ч.4 ст.120 ЗК України при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

Пунктом 2 частини 1 статті 377 ЦК України визначено, що якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на ту частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Так, враховуючи висновки судової будівельно-технічної експертизи, зважаючи на те, що до сторін фактично переходить право власності на 2/3 та 1/3 частини домоволодіння (позивачам та відповідачу відповідно), суд приходить до висновку про поділ земельної ділянки у рівнозначних пропорціях.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.183,355,356,358,364,377 ЦК України, ст.120 ЗК України, ст.ст.4,10, 11,60,88,213-215,218,224-226 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Поділити в натурі домоволодіння АДРЕСА_1, з виділенням, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, на праві приватної власності 2/3 частки вказаного домоволодіння в окрему квартиру, а саме: виділити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частинах кожному в спільну власність квартиру № 2 площею 59,2кв.м., сарай Б, погреб В, вбиральня Г, 2/3 частки огорожі, 2/3 частки покриття загальною вартістю 83 534,44 грн.;

ОСОБА_3 виділити у власність квартиру № 1 площею 43,1кв.м., сарай Д, потреб З, 1/3 частки огорожі, 1/3 частки покриття загальною вартістю 51 668,48 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частинах кожній компенсацію різниці вартості домоволодіння в сумі 6 600,84 грн.

Поділити в натурі земельну ділянку площею 0,1037 га, кадастровий номер 3221886001:02:1230023, по АДРЕСА_1, з виділенням ОСОБА_1 та ОСОБА_2, на праві приватної власності 2/3 частки вказаної земельної ділянки, а саме: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виділити в рівних частинах кожному у спільну власність 2/3 частини земельної ділянки загальною площею 691,33кв.м., що складається з двох багатокутників неправильної форми в т.ч. земельну ділянку спільного з ОСОБА_3 користування площею 29,73кв.м. згідно із Схематичного зображення варіанту розподілу земельної ділянки у Висновку № 0520 судової будівельно-технічної експертизи, складеного 23.04.2012 року Незалежним інститутом судових експертиз.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.Д.Рудюк