Рішення № 3876207, 14.05.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

14.05.2009

Справа №2-15/619-2009

За позовом Приватного підприємства «Еллада-Нєкст» (99804, м. Севастополь, с. Кача, вул. Первомайська, 10, 99011, м. Севастополь, вул. В. Морська, 21, Головпоштамт, а/с 115 ідентифікаційний код 33365552).

До відповідача Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи Аракеляна Рубена Івановича (96500, АР Крим, Сакський р-н , с. Утне, вул. Євпаторійська, 24 ідентифікаційний номер 2703700170)

Про стягнення 6 520, 63 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

представники:

Від позивача – Логінова А.М., довіреність № 20 від 27.02.2009р. у справі.

Від відповідача – не з’явився.

Обставини справи: Приватне підприємство «Еллада-Нєкст» звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи Аракеляна Рубена Івановича про стягнення 6 520, 63грн. заборгованості, у тому числі 5 878, 68 грн. суми основного боргу, 641, 95 грн. –пені.

Позивач позовні вимоги підтримав, мотивуючи тим, що відповідно договору № EVT -00191520 від 15.07.2008р., що було укладено між Приватним підприємством «Еллада-Нєкст» та Суб’єктом підприємницької діяльності – фізичною особою Аракеляном Рубеном Івановичем відповідачеві було поставлено напоїв на загальну суму 6 043, 36 грн., з яких відповідачем було сплачено 164, 68 грн., у результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 5 878,68 грн.

Відповідач у заяві від 16.04.2009р. заборгованість визнає у повному обсязі.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу, строк розгляду справи було продовжено в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

15.07.2008 року між Приватним підприємством «Еллада-Нєкст» (постачальник) та Суб’єктом підприємницької діяльності – фізичною особою Аракеляном Рубеном Івановичем (покупець) укладено|ув'язнений| договір № EVT -00191520 на поставку напоїв. (а.с.8).

Згідно з пунктом 1 Договору постачальник зобов’язується передати покупцю у власність у встановлений строк товар, а покупець зобов’язується приймати товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно пункту 4 Договору покупець оплачує товар на умовах відстрочення платежу на строк не більше 5 банківських днів з моменту одержання товару.

Позивач обов’язки за договором виконав у повному обсязі, що підтверджується податковою та видатковою накладними № EVT -00191520 від 15.07.2008р. на суму 6 043, 36 грн. (а.с. 7-8).

Відповідачем було передплачено 164, 68 грн. 26.05.2008р.

Неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором призвело до утворення кредиторської заборгованості перед позивачем за поставлений товар , у розмірі 5 878, 68 грн., що і стало приводом для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Судом встановлено, що відповідач всупереч вимогам Договору та вимогам чинного законодавства зобов’язання за договором по оплаті за поставлений товар не виконав належним чином у повному обсязі та своєчасно, у зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 5 878,67 грн., яка встановлена судом, належним чином підтверджена, визнана відповідачем у судовому засіданні та у відзиві на позов, а тому вона підлягає стягненню з відповідача.

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 641,95 грн.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 5 Договору передбачено, що за недотримання оплати товару згідно пункту 4 договору покупець сплачує постачальнику неустойку (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми невнесеного платежу.

Судом встановлено, що заявлена позивачем до відшкодування сума пені у розмірі 641,95 грн. за період з 22.07.2008р. по 24.12.2009р. підтверджується матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача. Однак суд вважає за необхідно повідомити, що частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Крім того, згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічне право суду встановлено пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В пункті 42 Інформаційного листа від 07.04.2008 р. N 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» Вищий господарський сд Украъни зазначив, що при застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

Судом встановлено, що порушення відповідачем обов’язку по оплати ним заборгованості не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Іншого, всупереч вимогам статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, суду не доведено.

За таких обставин суд вважає за доцільне зменшити розмір пені на 20% та стягнути з Суб’єкту підприємницької діяльності – фізичної особи Аракеляна Рубена Івановича пеню у сумі 513,56 грн.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладається на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Суб’єкту підприємницької діяльності – фізичної особи Аракеляна Рубена Івановича (96500, АР Крим, Сакський р-н , с. Утне, вул. Євпаторійська, 24 ідентифікаційний номер 2703700170) на користь Приватного підприємства «Еллада-Нєкст» (99804, м. Севастополь, с. Кача, вул. Первомайська, 10, 99011, м. Севастополь, вул. В. Морська, 21, Головпоштамт, а/с 115 ідентифікаційний код 33365552, р/р 26008945202641 у СФ АКБ «УСБ» МФО 324195) 5 878,68 грн. заборгованості, 513.56 грн. пені, 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.