Постанова № 38761849, 16.05.2014, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1970/14

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2014 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

за участю секретаря Загрійчук О.В.

сторін:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Прилипко О.В.

представника відповідача не з'явився

треті особи не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Шевченківського ВМ Приморського РВ Одеського міського управління ГУ МВС України в Одеській області, Головного управління державної Міграційної служби України в Одеській області, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_3 до Шевченківського ВМ Приморського РВ Одеського міського управління ГУ МВС України в Одеській області, Головного управління державної Міграційної служби України в Одеській області, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, в якому позивач просить:

- визнати незаконними дії Шевченківського ВМ Приморського РВ Одеського міського управління ГУ МВС України в Одеській області в реєстрації 16.10.2006р. ОСОБА_6 на житловій площі квартири сімейного гуртожитку АДРЕСА_1;

- зобов'язати Головне управління державної Міграційної служби України в Одеській області анулювати реєстраційний запис від 16.10.2006р. про реєстрацію ОСОБА_6 на житлову площу квартири АДРЕСА_1.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що посадовою особою Шевченківського ВМ Приморського РВ Одеського міського управління ГУ МВС України в Одеській області 16.10.2006р. незаконно здійснено реєстрацію ОСОБА_6 на житлову площу квартири АДРЕСА_1, оскільки він не надавав письмової згоди на таку реєстрацію. Це і стало підставою для звернення до суду за захистом порушених прав ОСОБА_3

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги повністю з підстав, викладених в адміністративному позові та наданих в судовому засіданні поясненнях.

Представник відповідача (Головного управління державної Міграційної служби України в Одеській області) в судовому засіданні проти позову заперечував, в обґрунтування своєї правової позиції зазначив наступне.

Анулювати реєстраційний запис від 16.10.2006р. про реєстрацію ОСОБА_6 на житлову площу квартири АДРЕСА_1 відповідач не має повноважень, оскільки питання реєстрації місця проживання особи та зняття з реєстрації місця проживання регулюються законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні». Вказаним законом не передбачена така дія як анулювання реєстраційного запису. Крім того, відповідно до п.3 ч.1 ст.7 даного закону ОСОБА_6 знято з реєстрації місця проживання ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі свідоцтва про смерть.

Представник відповідача (Шевченківського ВМ Приморського РВ Одеського міського управління ГУ МВС України в Одеській області) до судового засідання не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений, що підтверджується матеріалами справи.

Треті особи в судове засідання не з'явились. Про розгляд справи були повідомлені у встановленому законом порядку.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, оцінивши надані докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, судом встановлено наступне.

Згідно ордеру на житлову площу гуртожитку №000253 від 28 березня 1995р., відповідно до рішення житлово-побутової комісії обласної ради курорту від 24.03.1995р., ОСОБА_4 надано право, як основному квартиронаймачу, працюючої на той час в санаторії «Дружба», заняття з сім'єю з розрахунку двох осіб, кімнат АДРЕСА_1.

26.04.1995 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (мати) зареєструвались в квартирі сімейного гуртожитку за номером АДРЕСА_1.

07 квітня 2006 року в Другому відділі реєстрації актів цивільного стану Приморського районного управління юстиції м. Одеси між ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 07.04.2006р. за актовим записом №117.

16.10.2006р. ОСОБА_6 зареєстровано на житловій площі кімнати сімейного гуртожитку АДРЕСА_1

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 помер, що підтверджується актовим записом №3150 від 26.03.2013р. (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 знято з реєстрації місця проживання у зв'язку зі смертю.

Надаючи правову оцінку встановленим в судовому засіданні обставинам, суд виходив з наступного.

Нормативно-правовим актом, що регулює відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження є Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 року №1382-IV (надалі - Закон №1382).

В свою чергу, саме Державна міграційна служба України, відповідно до пп. 20 п. 4 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року №405/2011 (надалі - Указ), здійснює реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб, веде відповідні реєстраційні обліки та здійснює свої повноваження безпосередньо та через головні управління (управління) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управління, відділи (сектори) міграційної служби в районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (п. 7 Указу).

Відповідно до ст. 2 Закону №1382, громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантується свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Приписами ст. 6 Закону № 1383 встановлено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання.

Для реєстрації особа або її законний представник подає: письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання; квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати; талон зняття з реєстрації (у разі зміни місця проживання в межах України). Талон зняття з реєстрації не подається у разі оформлення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання; документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

Приписами ст. 7 Закону №1382 визначено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема, свідоцтва про смерть.

Разом з тим, на виконання положень ст. 6 Закону №1382, Постановою Кабінету Міністрів «Про затвердження зразків документів, необхідних для реєстрації місця проживання в Україні» від 28.07.2004 р. № 985, затверджений зразок заяви про реєстрацію місця проживання в Україні; зразок талона зняття з реєстрації місця проживання в Україні.

Так, крім іншого, вказана заява на зворотному боці повинна містити: підставу для реєстрації місця проживання заявника (ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи); у разі відсутності документів, зазначених як підстава для реєстрації згода власника/співвласників житла або їх уповноважених органів, наймача та членів його сім'ї на реєстрацію місця проживання заявника.

Також на виконання положень Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", з метою вдосконалення організації реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні та контролю за оформленням документів з цих питань, Міністерством внутрішніх справ України наказом від 03.02.2006 року № 96 затверджено «Примірний регламент з оформлення документів та контролю з питань реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні».

Пунктом 1 розділу ІІ «Оформлення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання» визначено, що подані житлово-комунальними підприємствами органів місцевого самоврядування, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, житлово-будівельними кооперативами, об'єднаннями співвласників багатоквартирного будинку та молодіжними житловими комплексами, що самостійно здійснюють обслуговування будинків, уповноваженими особами в сільських, селищних радах, житлово-комунальними органами, які обслуговують відомчий житловий фонд, у тому числі військові містечка, інші об'єкти і території, документи реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання оформляються і повертаються не пізніше ніж у 2-денний термін.

Особи, які проживають у приватних будинках і не обслуговуються житлово-комунальними підприємствами, звертаються безпосередньо до відповідного органу реєстрації особисто з наданням оформленої належним чином будинкової книги.

Оформлення реєстрації місця проживання військовозобов'язаних осіб проводиться після внесення відмітки про облік відповідним військовим комісаріатом, як це передбачено Законом України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу".

З вказаних приписів законодавства, які були чинні на час виникнення спірних правовідносин, вбачається, що законодавчо визначена форма бланка заяви, яка подається при реєстрації місця проживання, та вказаний бланк заяви закріплює вичерпний перелік підстав для реєстрації місця проживання заявника. Більш того, вказаний бланк, встановлює, що у разі відсутності документів, зазначених як підстава для реєстрації повинна бути згода власника/співвласників житла або їх уповноважених органів, наймача та членів його сім'ї на реєстрацію місця проживання заявника, а саме: заповнена графа згоден/не згоден, ПІБ, та дата.

З урахуванням викладеного суд критично ставиться до доводів представника позивача щодо врегулювання спірних правовідносин Житловим кодексом України, зокрема, ст. 65 цього кодексу, оскільки вказана стаття регулює питання вселення особи у житлове приміщення, а предметом розгляду справи є дії суб'єкта владних повноважень щодо здійснення реєстрації місця проживання особи, яка регулюється спеціальними нормами закону.

Крім того, в судовому засіданні було встановлено, що відповідно до порядку зберігання відомчих документів органів МВС, встановлений термін зберігання документів щодо проведення реєстрації, який складає 3 роки.

Отже, у зв'язку із тим, що оскаржувана реєстрація була проведена 16.10.2006 року, документи у спірних правовідносинах знищені у встановленому законом порядку.

Слід також зауважити, що судом з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин спірних правовідносин, а саме: питання щодо наявності або відсутності надання дозволу, на якому ґрунтується правова позиція позивача у спірних правовідносинах, в судове засідання викликались позивач ОСОБА_3 та третя особа ОСОБА_4 (мати) особисто, оскільки саме вони мали підтвердити факт існування чи відсутності такого дозволу, так як на час виникнення спірних правовідносин, відповідно до затвердженого зразку заяви про реєстрацію місця проживання в Україні, саме вони повинні були заповнити графу у бланку щодо надання згоди на вказані реєстраційні дії. Вказані особи в судове засідання, які відбувались 11.04.2014 р., 22.04.2014 р., 28.04.2014 р. та 13.05.2014 р. не з'явились.

З огляду на це, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно приписів чинного законодавства сторони процесу повинні добросовісно виконувати свої права та обов'язки.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Добросовісність (лат. bona fides) розуміється, як самостійний правовий принцип, як презумпція, як вказівка на винність або об'єктивну протиправність діяння. В цілому, під добросовісністю варто розуміти прагнення суб'єкту до правомірності власної правової поведінки, її соціальної нешкідливості, юридичної досконалості способу досягнення поставленої мети.

З урахуванням визначених правових аспектів, суд вважає, що позивачем по справі не вчинялись дії щодо швидкого та повного розгляду справи, що суперечить принципам адміністративного судочинства України, а також принципах Європейського суду з прав людини.

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Зважаючи на встановлені обставини, суд, приходить до висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги позивача щодо визнання протиправними дій щодо реєстрації 16.10.2006 року ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1

Судом також встановлено, що згідно Картки (форми А) ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 знято з місця реєстрації у зв'язку із смертю, про що наявна відмітка від 23.04.2013 року. Вказані дії посадової особи відповідають приписам ст. 7 Законів України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та розділу ІІІ Порядку №1077.

Позовна вимога про зобов'язання ГУ ДМС України в Одеській області анулювати реєстраційний запис від 16.10.2006р. про реєстрацію ОСОБА_6 на житловій площі кімнати АДРЕСА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приписами Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» і Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів не передбачено такого поняття, як анулювання реєстрації та підстав для її вчинення.

Частиною ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд, згідно ст. 86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, про відсутність законодавчо визначених підстав для задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 6-8, 71, 86, 128, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Потоцька Н.В.

В задоволенні адміністративного позову відмовити

16 травня 2014 року.