Постанова № 38761783, 22.01.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2014 р. Справа № 804/15830/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Рищенко А. Ю., при секретарі судового засідання - Дубровець Д.В., за участю: представника позивача - представника відповідача - Шевченко О.Г., Задорожної А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «СІСТАР» до Дніпропетровської митниці Міндоходів про визнання протиправною та скасування картки відмови № 110070000/2013/00117 від 24.05.2013 року, № 110070000/2013/00123 від 30.05.2013 року, визнання протиправним та скасування рішення № 110070000/2013/300077/1 від 24.05.2013 року, № 110070000/2013/300082/1

ВСТАНОВИВ:

22.11.2013 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «СІСТАР» з позовом до Дніпропетровської митниці Міндоходів про визнання протиправною та скасування картки відмови № 110070000/2013/00117 від 24.05.2013 року, № 110070000/2013/00123 від 30.05.2013 року, визнання протиправним та скасування рішення № 110070000/2013/300077/1 від 24.05.2013 року, № 110070000/2013/300082/1 від 30.05.2013 року.

Ухвалою суду від 26.11.2013 року було відкрито провадження в даній адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що Дніпропетровська митниця протиправно відмовила в оформленні імпортованого товару за методом 1, тобто за ціною товару та винесла оскаржуване рішення про коригування митнох вартості товарів №110070000/2013/300077/1 від 24.05.2013 року, № 110070000/2013/300082/1 від 30.05.2013 року. Підставою для відмови стало те, що згідно п. 4.1 контракту купівлі-продажу від 02.08.2010 року № RO/9DX/SIS, покупець здійснює переплату в розмірі 30 % вартості кожної партії поставки, але згідно проформи-інвойсу від 19.02.2013 року № 50028591 та платіжного доручення від 27.02.2013 року № 436 оплата здійснена в розмірі - 20 % від вартості партії зазначеної у рахунку-проформі від 19.02.2013 року № 50028591. На думку позивача, ним були виконані всі умови контракту щодо оплати - 20 % від вартості партії, зазначеної у рахунку-проформі від 19.02.2013 року № 50028591.Тим більше, що на вимогу митного органу Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «СІСТАР» були подані всі необхідні документи - своєчасно та у повному обсязі. Все це підтверджує доцільність застосування методу, встановленого п. 1 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України - за ціною контракту. Тому, позивач вважає протиправними винесені картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110070000/2013/00117 від 24.05.2013 року, № 110070000/2013/00123 від 30.05.2013 року, рішення Дніпропетровської митниці про коригування митнох вартості товарів № 110070000/2013/300077/1 від 24.05.2013 року, № 110070000/2013/300082/1 від 30.05.2013 року.

Просить суд:

- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110070000/2013/00117 від 24.05.2013 року, № 110070000/2013/00123 від 30.05.2013 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці про коригування митнох вартості товарів № 110070000/2013/300077/1 від 24.05.2013 року, № 110070000/2013/300082/1 від 30.05.2013 року.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та пояснив обставини справи таким чином, як вони викладені вище.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав у повному обсязі та пояснив, що з урахуванням позиції підприємства, відсутності додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, посадова особа митниці, відповідно до ст. 55 Митного кодексу України, прийняла рішення про коригування заявленої витної вартості товару від 24.05.2013 року № 110070000/2013/308881/1 та від 30.05.2013 року № 110070000/2013/309318, відповідно до яких митну вартість скориговано до 0,915 доларів США/кг на підставі наявних у митниці відомостей із застосуванням методу 2(б) відповідно до ст. 60 Митного кодексуУкраїни. Тому, вважає правомірними картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товарів.

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, вважає необхідним задовольнити даний адміністративний позов повністю.

Згідно копії Довідки серії АА за № 693382 з Єдиного державного реєсту підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) 23.04.1996 року була здійснена первинна реєстрація юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «СІСТАР» (ідентифікацінийй код юридичної особи - 24238090) (далі - ТОВ НВП «СІСТАР»).

Видами діяльності за КВЕД-2010 ТОВ НВП «СІСТАР» є: оптова торгівля металами та металевими рудами, інші будівельно-монтажні роботи, діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, неспеціалізована оптова торгівля.

ТОВ НВП «СІСТАР» є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності.

02.08.2010 року між ТОВ НВП «СІСТАР» (покупець) та компанією ArcelorMittal Galati (Румунія) (продавець) було укладено контракт № RO/9DX/SIS, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує продукції відповідно до специфікації до даного контракту (товар) на умовах DDU м. Дніпропетровськ, Україна, відповідно до Інкотермс-2000, у кількості та за цінами згідно специфікації, що є частиною даного контракту. Загальна вартість конракту в тому числі упаковка, маркування, доставка товару в м. Дніпропетровську складає приблизно 1000 000 євро або 1500 000 доларів США.

За умовами вказаного контракту ТОВ НВП «СІСТАР» отримало на свою адресу металопрокат, а саме: прокат плоский з вуглецевої сталі, оциконваний шляхом гарячого окупання, в рулонах.

Доставка товару здійснюється залізнодорожнім або автомобільним транспортом. Місце доставки: Україна, м. Дніпропетровськ, вул. Гаванська, 9Б.

На момент виникнення спірних правовідносин між сторонами чинними були норми Митного кодексу України від 13.03.2012 року за № 4495-VI.

Так, згідно пунктів 23, 24 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України, визначено, що митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. А митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Положеннями ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

З метою митного оформлення вантажу за вищевказаним контрактом - прокат плоский з вуглецевої сталі, оцинкований з полімерним покриттям, виробництва Словаччина - ТОВ НВП «СІСТАР» звернулось до Дніпропетровської митниці з вантажно-митною декаларцією (ВМД) від 23.05.2013 року № 110070000/2013/308881, 30.05.2013 року з ВМД №110070000/2013/309318.

Митна вартість товару була заявлена позивачем шляхом подання декаларції митної вартості форми ДМВ-1 за ціною договору (основний метод) відповідно до ст. 58 Митного кодексу України.

На підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивачем були надані такі документи: картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 03.04.2013 року № 110/2012/0001154; коносамент від 16.05.2013 року № 82С, платіжне доручення від 27.02.2013 року № 436, прайс-лист виробника від 23.05.2013 року, калькуляція собівартості від 23.05.2013 року, рахунок-фактура (інвойс) від 21.05.2013 року № 50030858 та №50030855, рахунок-проформа від 19.02.2013 року № 50028591, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу від 02.08.2010 року № RO/9DX/SIS, сертифікат якості від 16.04.2013 року.

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ч. 2, ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України визначено перелік документів, які підтверджують митну вартість товару та перелік документів, які зобов'язаний надати декларант в разі наявності розбіжностей у наданих документах, а саме:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

А у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган, відповідно до ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом. письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі - ГАТТ) за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості, з точки зору її повноти і правильності (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди).

Статтею VII ГАТТ визначено, що оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару.

Під "дійсною вартістю", відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, згода на обов'язковість якої надана Верховною Радою України, розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах повної конкуренції.

Примітками до п. 2 ст. VII "Оцінка товару для митних цілей" Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947) визначено, що сумісним зі статтею VII було б припущення, що "дійсна вартість" може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими "дійсної вартості", а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни.

Відповідно до ст. 337 Митного кодексу України, перевірка документів та відомостей, які подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення:

- формато-логічного контролю;

- контролю співставлення;

- контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Як вже було зазначено вище, при визначенні митної вартості імпортованого товару позивачем було використано перший метод у відповідності до положень ст. 58 Митного кодексу України, тобто за ціною контракту (вартість операції).

Однак, відповідач не погодився із такою заявкою, у зв'язку із чим виніс оскаржувані картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110070000/2013/00117 від 24.05.2013 року, № 110070000/2013/00123 від 30.05.2013 року та рішення про коригування митної вартості товарів № 110070000/2013/300077/1 від 24.05.2013 року, № 110070000/2013/300082/1 від 30.05.2013 року.

Позивач вважає протиправними винесені картки відмови у прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товару, тому оскаржує їх в судовому порядку.

Згідно положень пунктів 24, 25 ст. 4 Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VI (у відповідній чинній редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. Митний режим - це комплекс взаємопов'язаних правових норм, що відповідно до заявленої мети переміщення товарів через митний кордон України визначають митну процедуру щодо цих товарів, їх правовий статус, умови оподаткування і обумовлюють їх використання після митного оформлення.

Відповідно до умов вищевказаного контракту придбаний товар є імпортованим, тому на нього розповсюджується митний режим імпорту (випуску для вільного обігу).

Згідно положень ст. 74, ч. 3 ст. 75, ст. 76 Митного кодексу України імпорт (випуск для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.

Для поміщення товарів у митний режим імпорту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна:

1) подати митному органу, що здійснює випуск товарів, документи на такі товари;

2) сплатити митні платежі, якими відповідно до законів України обкладаються товари під час ввезення на митну територію України в режимі імпорту;

3) виконати встановлені відповідно до закону вимоги щодо заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Товари, поміщені у митний режим імпорту, набувають статусу українських товарів.

Підтвердженням українського статусу товарів, зазначених у частині першій цієї статті, є митна декларація, за якою ці товари випущено у вільний обіг.

Положеннями ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право:

1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації;

2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу;

3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти;

4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів;

5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів;

6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари;

7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до декларації № 110070000/2013/308881 від 23.05.2013 року позивачем була заявлена митна вартість 0, 6576 Євро за 1 кг, відповідно до декларації № 110070000/2013/309318 від 30.05.2013 року - митна вартість 0, 6564 Євро за 1 кг. Підтверджувало заявлені відомості ТОВ НВП «СІСТАР» наданими до митного органу контракту, додатків до нього, проформи-інвойсу, інвойсами, банківськими платіжними документами, товаротранспортними документами, сертифікатами якості, прайс-листом, калькуляціями собівартості, копіями митної декларації країни відправлення.

Однак, відповідно до оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів від 24.05.2013 року та від 30.05.2013 року визначено, що метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів неможливо застосувати у зв'язку із відсутністю інформації про вартість операцій з ідентичними товарами у розумінні ст. 59 Митного кодексу України. При цьому відповідач посилається на ст. 60 Митного кодексу України, вказуючи на те, що митну вартість товару, що імпортується скориговано до рівня митної вартості аналогічного товару із застосуванням методу визначення митної вартості за ціною договору щодо аналогічних товарів на підставі ст. 60 Митного кодексу України у розмірі 0, 7081 EUR/кг (0, 915 USD/кг), 0, 7065 EUR/кг (0, 915 USD/кг) відповідно.

Так, згідно вимог ст. 60 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5-7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці у таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними подібними (аналогічними) товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо подібних (аналогічних) товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Нормою п. 1 ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, в тому числі здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, на підставі вимог п. 1 ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України відповідачем було здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості.

В результаті такого контролю було встановлено, що за умовами п. 4.1 розділу 4 «Умови платежу» контракту від 02.08.2010 року № RO/9DX/SIS, покупець здійснює передоплату у розмірі - 30 % вартості кожної партії поставки, але згідно проформи інвойсу від 19.05.2013 року № 50028591 та платіжного доручення від 27.02.2013 року № 436 оплата здійснена в розмірі - 20 % вартості даної партії.

На виконання положень ст. 53 Митного кодексу України Дніпропетровською митницею було зобов'язано декларанта протягом 10 календарних днів надати за наявності додаткові документи: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Однак, листами від 23.05.2013 року № 23/05-4 та від 30.05.2013 року № 30/05-2 позивач повідомив про відмову надати додаткові документи та зазначив, що з ним було проведено консультації.

Відповідно до вимог ст. 55 Митного кодексу України з урахуванням позиції підприємства, відсутності додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, відповідачем було прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товару від 24.05.2013 року та від 30.05.2013 року відповідно, якими було скориговано митну вартість товару на підставі наявних у митниці відомостей із застосуванням методу відповідно до вимог ст. 60 Митного кодексу України. Відповідно до вказаних рішень відповідачем було скориговано митну вартість до 0, 915 доларів США/кг на підставі наявних у митниці відомостей із застосуванням методу 2 (б).

Отже, суд приймає до уваги твердження відповідача, не підтвердження позивачем визначеної митної вартості товару, та вважає винесені Дніпропетровською митницею рішення № 110070000/2013/300077/1 від 24.05.2013 року, № 110070000/2013/300082/1 від 30.05.2013 року правомірними, такими, що скасуванню не підлягають.

У відповідності до положень частин 7, 8, 9 ст. 55 Митного кодексу України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Позивачу було надано дозвіл на митне оформлення вантажу під фінансову гарантію декларанта зі сплатою податків і зборів до Державного бюджету України та прийнято рішення щодо можливості випуску ввезеного товару у вільний обіг під обрані гарантійні зобов'язання.

Вищевказаною нормою ст. 55 Митного кодексу України визначено, що протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

В період дії гарантійних зобов'язань позивач надіслав до Дніпропетровської митниці лист від 03.08.2013 року № 1/2, яким надано додаткові документи, а саме: експертний висновок з Дніпропетровської ТПП № ГО-3887 від 06.08.2013 року (оригінал), проформа інвойсу № 50028591 від 19.02.2013 року, платіжні доручення, переклади інвойсів, прибуткова накладна, цінова інформація Лондонської біржі кольорових металів, акт звірки.

Однак, митниця листом від 14.08.2013 року № 17-11-2/2068 повідомила ТОВ НВП «СІСТАР» про відсутність в поданих документах всіх відомостей, що підтверджують заявлену митну вартість та залишення чинними рішень про коригування митної вартості від 24.05.2013 року, від 30.05.2013 року.

Положеннями ч. 12 ст. 264 Митного кодексу України визначено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Тому, оскаржувані картки відмови № 110070000/2013/00117 від 24.05.2013 року, №110070000/2013/00123 від 30.05.2013 року також є правомірно винесеними та скасуванню не підлягають.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні даного адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Також суд вважає за необхідне вирішити питання щодо розподілу судових витрат з урахуванням відмови у задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Положеннями ст. 87 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом.

Статтею 1, ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI (у редакції станом на 23.10.2013 року) визначено, що судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат. Судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Згідно вимог Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI (у редакції станом на 23.10.2013 року) за подання до адміністративного суду адміністративного позову, зокрема, майнового характеру, ставка судового збору складає - 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати, тобто (станом на 22.11.2013 року) - не менше - 1 720, 50 грн. та не більше - 4 588, 00 грн.

Частиною 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Так, за подання до адміністративного суду позову майнового характеру ТОВ НВП «СІСТАР» сплатило 172, 05 грн., тобто 10 % розміру ставки судового збору, яка становить - 1 720, 50 грн. (2 % від 7 825, 65 грн. - 0,02 х 7 825, 65 грн. = 156, 52 грн. (це є ставка судового збору), при цьому в законі передбачено те, що дана ставка повинна бути не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати, а це не менше - 1 720, 50 грн. та не більше - 4 588, 00 грн. (тому 156, 52 грн. - це є менше аніж 1,5 розміру мінімальної заробітної плати - 1 720, 50 грн.), а 10 % від даної ставки судового збору - 1 720, 50 грн. х 0, 1 = 172, 05 грн.).

При цьому, обчислюючи розмір належного для доплати судового збору за подання позову майнового характеру, суд прийшов до висновку, що з позивача необхідно стягнути суму у розмірі - 1 548, 45 грн.

Таким чином, позивачу необхідно доплатити судовий збір пропорційно відхиленої частини вимог у розмірі 1 548, 45 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 60, 86, 160, 161, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «СІСТАР» до Дніпропетровської митниці Міндоходів про визнання протиправною та скасування картки відмови № 110070000/2013/00117 від 24.05.2013 року, № 110070000/2013/00123 від 30.05.2013 року, визнання протиправним та скасування рішення № 110070000/2013/300077/1 від 24.05.2013 року, № 110070000/2013/300082/1 від 30.05.2013 року - відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «СІСТАР» (код ЄДРПОУ - 24238090) на користь Державного бюджету України несплачену суму судового збору за подання до адміністративного суду позову майнового характеру у розмірі 1 548, 45 грн. (одна тисяча п'ятсот сорок вісім гривень 45 копійок).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення виготовлення постанови в повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкт владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 28.01.2014 року.

Суддя А.Ю. Рищенко