Постанова № 38761094, 13.05.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2014 р. Справа№ 910/9475/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Суліма В.В.

Яковлєва М.Л.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - представник

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2013 року у справі № 910/9475/13 (повний текст складено та підписано 12.08.2013 року) (суддя Блажівська О.Є.)

за позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про стягнення 27 048,72 грн.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 27 048,72 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.08.2013 року у справі № 910/9475/13 позов задоволено частково.

На підставі рішення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» підлягає стягненню 24508,73 грн. основного боргу, 581,99 грн. пені, 11,62 грн. інфляційних втрат, 123,33 грн. 3% річних, 1604,54 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, фізична особа підприємець ОСОБА_3 звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 05.08.2013 у справі № 910/9475/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, визнав встановленими обставин, що мають значення для справи, які не тільки жодним чином не були доведені в судовому засіданні та не відповідають чинному законодавству України та не відповідають мотивувальній частині самого рішення суду, що призвело до невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а також судом порушено та неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення є необґрунтованим, незаконним і таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2013 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2013 року у справі № 910/9475/13 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 22.10.2013 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2013 провадження у справі №910/9475/13 зупинено до розгляду Київським апеляційним господарським судом справи №910/5155/13.

31.03.2014 від представника позивача надійшла заява про поновлення розгляду справи у зв'язку з тим, що обставини які обумовили зупинення провадження у справі усунуто.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2014 провадження у справі поновлено, розгляд справи призначено на 13.05.2014.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 у зв'язку з перебуванням судді Рєпіної Л.О. у відпустці, для розгляду справи № 910/9475/13 визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Тарасенко К.В., суддів: Суліма В.В., Яковлєва М.Л.

Представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача у судове засідання 13.05.2014 не з'явився, про причини нявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

01.07.2012 між Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (споживач) був укладений Договір № 1972 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів (надалі - Договір).

Предметом Договору є надання послуг з теплопостачання та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої енергії в гарячій воді та експлуатаційних витрат, обслуговування та утримання внутрішньо будинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів в нежилому приміщенні (будинку) за адресою: АДРЕСА_1.

Зазначене нежитлове приміщення у період дії Договору № 1972 обслуговувалось енергопостачальною компанією - Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» (правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство «Київенерго») на підставі договору № 260027 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.02.2005р.

Відповідно до п.п.2.2.1, 2.2.2, 2.3.6 Договору дирекція розподіляє надану енергопостачальною організацією в цілому на будинок теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби, в кількості та в обсягах згідно з заявкою орендаря (звернення-доручення) та надає послуги по розрахунковому обслуговуванню абонентів з енергопостачальною організацією за спожиту теплову енергію (додаток № 1), проводить засобами дирекції технічне обслуговування внутрішньо будинкових систем опалення, ГВП, абонентських уводів згідно з доданою калькуляцією, а абонент своєчасно та в повному обсязі відшкодовує на розрахунковий рахунок дирекції вартість спожитої теплової енергії.

Відповідно до звернення-доручення відповідача, облік спожитої теплової енергії проводиться по приладах обліку.

Додатками № 1, 2, 3 до Договору № 1972 сторони погодили тарифи на теплову енергію та порядок здійснення розрахунків, умови припинення подачі теплової енергії.

Згідно до п.2 додатку № 2 до Договору абонент щомісяця з 14 по 18 число самостійно отримує у дирекції акт звірки на початок розрахункового періоду, розрахунок фактичного споживання теплової енергії за попередній період та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду та акт виконаних робіт.

Умовами п.6.1 Договору визначено термін дії договору з 01.07.2012 по 01.07.2013.

Договір № 1972 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів від 01.07.2012р., предметом якого є надання послуг в нежилому приміщенні (будинку) за адресою: АДРЕСА_1 споживачу - ФОП ОСОБА_3 підписаний як зі сторони позивача, так і відповідачем.

Доказів визнання Договору № 1972 неукладеним, недійсним чи його розірвання, суду не надано.

За актами прийому виконаного опалення та технічного обслуговування систем ЦО та ГВП нежилих приміщень № 1972/8 за жовтень 2012р., № 1972/7 за листопад 2012р., № 1972/10 за грудень 2012р., № 1972/8 за січень 2013р., № 1972/13 за лютий 2013р., № 1972/9 за березень 2013р., б/н за квітень 2013р. позивачем було надано відповідачу послуги по Договору № 1972 на загальну суму 32855,68 грн.

Натомість, відповідач обов'язку за Договором в частині повної та своєчасної оплати вартості наданих послуг не виконав, в результаті чого за відповідачем утворилась заборгованість.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи, що в матеріалах справи є належні та допустимі докази, що підтверджують позовні вимоги Позивача, а саме: копія договору №1972 від 01.07.2012 року, копія акту про фактичне використання нежилих приміщень який підписано відповідачем і є як невід'ємною частиною Договору №1972, копія договору з енергопостачальною організацією, розрахунки нарахувань з копіями облікових карток Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (що підтверджує фактичне споживання теплової енергії відповідачем), копія калькуляції, копії актів виконаних робіт з реєстрами про вручення, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Позивач просить стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 25613,87 грн. за період жовтень 2012 року по квітень 2013 року.

Листом за вих. № 12-04-13/51 від 12.04.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю «Суріана» повідомила позивача про намір з 02.04.2013 укласти договір про надання послуг з опалення та технічного обслуговування групи нежилих приміщень, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку зі зміною їх власника (договір купівлі-продажу нежилих приміщень № 15/13).

Враховуючи наявність нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 05.03.2013 року між департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради та ТОВ «Суріана» предметом якого є нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 та матеріали справи, відповідно до яких після укладення договору з ТОВ «Суріана» позивач припинив нарахування вартості наданих послуг відповідачу по Договору № 1972 від 01.07.2012 року, борг підлягає стягненню з відповідача за період з жовтня 2012 року по 02 квітня 2013 року в сумі 24508, 73 грн.

Крім того, позивачем заявлені до стягнення 1180,24 грн. пені за період з грудня 2012р. по травень 2013р., 11,62 грн. інфляційних втрат та 242,99 грн. 3% річних за період з листопада 2012р. по травень 2013 р.

Відповідно до п. 3.4 додатку №2 до Договору передбачено, що у випадку несплати за користування послугами до кінця розрахункового періоду підприємство нараховує споживачу пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожен день прострочки платежу по день фактичної сплати, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Положеннями ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідно до арифметично правильного розрахунку з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 581,99 грн. пені, 123,33 грн. - 3% річних, інфляційних втрат 11, 62 грн. за період з грудня 2012 року по 02 квітня 2013 року.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2013 року по справі № 910/9475/13 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/9475/13 повернути до Господарського суду міста Києва

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді В.В. Сулім

М.Л. Яковлєв