Рішення № 38760880, 12.05.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3429/14 12.05.14

За позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»

до Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» Державного

підприємства «Зовнішньоторговельна фірма «ТАСКО-експорт»

про стягнення 88 543,43 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судовому засіданні брали участь представники сторін:

Від позивача: Бабій О.В., дов. № 010-01/2215 від 19.03.2013 р.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передано позов Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» Державного підприємства «Зовнішньоторговельна фірма «ТАСКО-експорт» про стягнення 88 543,43 грн., у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором про надання контргарантії № 151110G17 від 05.03.2010 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2014 р. за даною позовною заявою порушено провадження у справі № 910/3429/14, призначено справу до розгляду на 07.04.2014 р., зобов'язано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 07.04.2014 р. надав документи на виконання вимог ухвали суду та оригінали документів, копії яких додано до позовної заяви, для огляду.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 11.03.2014 р., яке підтверджує отримання відповідачем 13.03.2014 р. ухвали про порушення провадження у справі, вимог ухвали суду не виконав.

Ухвалою суду від 07.04.2014 р. відкладено розгляд справи до 23.04.2014 р., зважаючи на неявку представника відповідача у призначене судове засідання та не виконанням ним вимогу хвали суду.

У судовому засіданні 23.04.2014 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити та подав клопотання про продовження строку розгляду спору для надання йому можливості представити суду додаткові докази у справі.

Розглянувши клопотання представника позивача про продовження строку розгляду спору, суд його задовольнив з наступних підстав.

Частиною 1 статті 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Судом встановлено, що строк вирішення спору у даній справі № 910/3429/14 спливає 03.05.2014 р.

В частині 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Враховуючи наведене, суд визнав за можливе продовжити строк розгляду спору для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи.

Представник відповідача у судове засідання 23.04.2014 р. повторно не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 11.04.2014 р., яке підтверджує отримання відповідачем 15.04.2014 р. ухвали про відкладення розгляду справи, вимог ухвали суду не виконав.

Ухвалою суду від 23.04.2014 р. розгляд справи було відкладено до 12.05.2014 р. у зв'язку з повторною неявкою представника відповідача у призначене судове засідання, не виконанням ним вимог ухвали суду та для витребування у позивача додаткових доказів у справі.

У судовому засіданні 12.05.2014 р. представник позивача надав суду додаткові письмові пояснення по справі та оригінали документів для огляду у судовому засіданні; позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання в черговий раз не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 25.04.2014 р., яке підтверджує отримання відповідачем 29.04.2014 р. ухвали про відкладення розгляду справи, вимог ухвали суду не виконав.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

У судовому засіданні 12.05.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» (банк, позивач) та Державним підприємством «Зовнішньоторговельна фірма «ТАСКО-експорт», правонаступником якого є Дочірнє підприємство Державної компанії «Укрспецекспорт» Державного підприємства «Зовнішньоторгівельна фірма «ТАСКО-експорт» (принципал, відповідач), було укладено договір про надання контргарантії № 151110G17 від 05.03.2010 р.

Відповідно до ст. 1 договору про надання контргарантії № 151110G17 від 05.03.2010 р., контргарантія - контргарантія на користь та за формою банка-гаранта, яку надає банк, відповідно до умов цього договору, з метою надання останнім гарантії на користь бенефіціара.

Ст. 1 вказаного договору визначено, що гарантійним випадком є отримання банком простим ключованим SWIFT-повідомленням від банку-гаранта вимоги, за якою банк зобов'язаний сплатити банку-гаранту кошти у розмірі платежу, що не перевищує розміру, гарантованого контргарантією.

Відповідно до п. 3.1.1 вказаного договору, за погодженням між сторонами та на умовах цього договору, банк здійснює операцію з надання безумовної безвідкличної контргарантії на користь банку-гаранта (State bank of India), та за дорученням від імені і за рахунок принципала звертається до банку-гаранта, з метою надання останнім гарантії на користь бенефіціара (Міністерство оборони Уряду Індія, Індія, Нью Делі).

Пунктом 3.1.2 договору про надання контргарантії № 151110G17 від 05.03.2010 р. визначено, що контргарантія видається з метою забезпечення виконання зобов'язань принципала за контрактом (контракт № РС 23(2008) А/15267/РРО-3(і) від 24.07.2009 р. з додатками та додатковою угодою до нього, укладений між принципалом та президентом Індії, представленим Міністерством Оборони, Урядом Індії, Індія, Нью Делі).

Згідно з п. 3.2.1 договору про надання контргарантії № 151110G17 від 05.03.2010 р., загальна сума контргарантії: 58 961,66 дол. США.

Відповідно до п. 3.3.2 договору про надання контргарантії № 151110G17 від 05.03.2010 р. в редакції додаткової угоди № 4 від 31.10.2011 р., контргарантія набуває чинності з дати набуття чинності гарантією та припиняється: через 45 календарних днів після закінчення строку дії гарантії, але не пізніше 14.08.2013 р.

На виконання умов договору про надання контргарантії № 151110G17 від 05.03.2010 р. позивачем було видано банку-гаранту контргарантію № 20110G25 від 09.03.2010 р.

01.07.2013 р. позивачем було отримано від банку-гаранта вимогу, в якій зазначено про отримання банком-гарантом від бенефіціара вимоги платежу за гарантією, що видана під контргарантію за договором про надання контргарантії № 151110G17 від 05.03.2010 р. на суму 58 961,66 дол. США.

Тобто, 01.07.2013 р. настав гарантійний випадок за договором про надання контргарантії № 151110G17 від 05.03.2010 р., внаслідок чого у позивача виник обов'язок сплатити на користь банку-гаранта грошових коштів у розмірі 58 961,66 дол. США.

Згідно з п. 5.2.2 вказаного договору, у разі настання гарантійного випадку та/або події невиконання зобов'язань банк повідомляє принципала, як це зазначено у п.9.3 цього договору, про отримання вимоги та надає копію вимоги разом з копіями доданих до неї документів.

Відповідно до п. 9.3 договору про надання контргарантії № 151110G17 від 05.03.2010 р., сторони домовились, що будь-яке повідомлення, що надсилається згідно з договором контр гарантії, повинно подаватися у письмовій формі засобами, якими можна ідентифікувати факт отримання такого повідомлення принципалом із дотриманням відповідних процедур при доставці під підпис уповноваженої особи принципала у приміщенні банку, листом, засобами ПТК «Клієнт-Банк» або рекомендованим листом з повідомленням, телеграмою, факсом на адресу відповідної сторони, вказану в даному пункті (адреса принципала: м. Київ, вул. Трутенка, 2), або на адресу, про яку відповідна сторона повідомить іншу.

04.10.2012 р. банком отримано від принципала письмовий дозвіл на надання інформації від 03.10.2012 р., відповідно до якого Дочірнє підприємство Державної компанії «Укрспецекспорт» Державного підприємства «Зовнішньоторговельна фірма «ТАСКО-експорт» повідомило Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» про актуальну адресу, виключно на яку необхідно направляти будь-яке повідомлення, що надсилається, а саме: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 36. При цьому, уповноваженою особою для отримання кореспонденції є ОСОБА_4 (керівник принципала).

Листом вих. № 194-02/4532 від 02.07.2013 року позивач повідомив відповідача про одержане повідомлення банку State Bank of India про здійснення платежу в сумі 58 961,66 доларів США за контргарантією № 20110G25 від 09.03.2010 року.

Вказаний лист було надіслано банком на адресу, яку принципал, у відповідності до п. 9.3 договору про надання контргарантії № 151110G17 від 05.03.2010 р., повідомив банк, а саме: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 36 та засобами факсимільного зв'язку за номером (044)483-35-58.

У відповідь, листом № 01-11/10/95 від 04.07.2013 р., Дочірнє підприємство Державної компанії «Укрспецекспорт» Державного підприємства «Зовнішньоторговельна фірма «ТАСКО-експорт» повідомило банк, що в даний час на всі рахунки підприємства накладено арешт, підприємство не працює, тому забезпечити грошові кошти для здійснення виплат по платіжним вимогам не має можливості.

Відповідно до п. 5.2.3 договору про надання контргарантії № 151110G17 від 05.03.2010 р., у разі настання гарантійного випадку та/або події невиконання зобов'язань банк виконує зобов'язання за контргарантією в порядку, передбаченому чинним законодавством України згідно з умовами контргарантії та цього договору.

10.07.2013 року позивачем, на підставі вимоги та в порядку передбаченому умовами договору про надання контргарантії № 151110G17 від 05.03.2010 р., здійснено сплату коштів у сумі 58 961,66 дол. США за контргарантією на користь банку-гаранта, що підтверджується наявними в матеріалах справи S.W.I.F.T. повідомленням, платіжним дорученням № 18291 від 10.07.2013 року та меморіальним ордером № 18291 від 10.07.2013 року.

Згідно з п. 5.2.5 договору про надання контргарантії № 151110G17 від 05.03.2010 р., у разі настання гарантійного випадку та/або події невиконання зобов'язань банк вимагає погашення заборгованості, що виникла при настанні гарантійного випадку та/або несвоєчасній сплаті банку комісійних винагород, процентів за користування сплаченими банком коштами за контргарантією та інших платежів, пов'язаних з контргарантією.

10.07.2013 року позивач направив відповідачу письмову вимогу (вих. № 195-01/4773) про погашення заборгованості, що виникла при настанні гарантійного випадку, яка була отримана відповідачем 16.07.2013 р.

Вказана вимога була направлена на адресу, яку принципал повідомив банку, а саме: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 36.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за договором про надання контргарантії № 151110G17 від 05.03.2010 р. боржником було передано банку в заставу майнові права, а саме: право вимоги грошових коштів з вкладного (депозитного) рахунку № 26151160023680, відкритому на підставі договору довгострокового банківського вкладу № 28710W474 від 27.08.2010 р. у розмірі 58 961,66 дол. США, про що між сторонами укладено відповідний договір застави № 151110Z145 від 30.08.2010 р.

Згідно з п. 1.3 договору застави, зокрема, у разі настання гарантійного випадку за договором контргарантії, заставодавець уступає заставодержателю право вимоги коштів з рахунку та доручає заставодержателю здійснити погашення заборгованості, яка виникла на підставі договору контр гарантії за рахунок коштів, що обліковуються на рахунку шляхом продажу/купівлі коштів (частини коштів) на міжбанківському валютному ринку України відповідно до чинних нормативно-правових актів НБУ, а також утримувати із заставодавця комісійну винагороду за проведення таких операцій згідно з діючими тарифами комісійної винагороди на банківські послуги банку. Для здійснення таких операцій заставодавець доручає заставодержателю, а заставодержатель має право оформлювати від імені заставодавця усі необхідні документи. Кошт, отримані від вищезазначених операцій, заставодавець доручив заставодержателю зарахувати на поточний рахунок заставодавця та здійснити з цього рахунку договірне списання грошових коштів у розмірі сум, що отримані від операцій з продажу/купівлі валюти на міжбанківському ринку України.

Згідно з положенням ст. 1 депозитного договору право вимоги коштів у сумі 58 961,66 дол. США за депозитним договором є предметом застави за договором застави у забезпечення виконання зобов'язань за договором контргарантії, а з ст.ст. 3, 6 депозитного договору передбачено право банку та уповноважено його боржником здійснити договірне списання коштів з рахунку відповідно на свою користь у випадках: прострочення погашення заборгованості за договором контргарантії (договірне списання коштів здійснюється у розмірі суми відповідної заборгованості); визначених договором контргарантії та/або договором застави; невиконання зобов'язань боржником за договором контргарантії.

Як вказувалось вище, у зв'язку з настанням гарантійного випадку, сплата коштів банком відбулась 10.07.2013 р.

Проте, станом на 10.07.2013 р. позивач не зміг скористатись своїм правом на отримання відшкодування за рахунок предметом застави сплачених за контргарантією коштів шляхом договірного списання коштів з рахунку, як це передбачено договором контргарантії, договором застави та депозитним договором, у зв'язку з отриманням банком від Відділу примусового виконання рішень Деражвної виконавчої служби постанови про арешт коштів боржника від 30.04.2013 р. ВП № 33334501, відповідно до якої було накладено арешт, зокрема, на кошти, що містилися на рахунку.

У зв'язку з цим, банк з метою захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів подав до Окружного адміністративного суду м. Києва відповідний адміністративний позов про скасування постанови про арешт в частині накладення арешту на кошти, що містяться, зокрема, на рахунку № 26151160023680.

Окружним адміністративним судом м. Києва 11.11.2013 р. в порядку письмового провадження прийнято постанову у справі № 826/11569/13-а, відповідно до якої задоволено відповідний адміністративний позов банку, визнано протиправною та скасовано постанову про арешт в частині накладення арешту на кошти, що містяться на рахунку № 26151160023680.

Постанова набрала законної сили 29.11.2013 р., її завірена судом копія була отримана позивачем 16.12.2013.

Після надходження вказаної постанови до банку та виконання усіх відповідних внутрішніх процедур, 18.12.2013 р. було знято арешт та здійснено часткове погашення заборгованості за договором контргарантії, оскільки коштів, що містилися на рахунку № 26151160023680 було недостатньо для погашення всієї заборгованості відповідача.

Зарахування списаних коштів в погашення заборгованості за договором про надання контргарантії № 151110G17 від 05.03.2010 р. було здійснено в порядку, визначеному п. 5.4 вказаного договору, а саме: 1) прострочені комісійні винагороди; 2) комісійні винагороди; 3) прострочені проценти за користування сплаченими банком коштами за контргарантією; 4) проценти за користування сплаченими банком коштами за контргарантією; 5) заборгованість, що виникла перед банком у разі настання гарантійного випадку; 6) пеня; 7) інші платежі, що підтверджується копіями відповідних меморіальних валютних ордерів.

Таким чином, заборгованість відповідача була погашена не в повному обсязі, та станом на 31.01.2014 р. її розмір становить 11 038,09 дол. США та 315,98 грн. та складається з: 5 647,22 дол. США - заборгованості за основним боргом, 767,85 дол. США - заборгованості за процентами, 3 575,42 дол. США - заборгованості по сплаті пені за несвоєчасне погашення основного боргу, 216,44 дол. США - заборгованості по сплаті пені за несвоєчасну сплату процентів, 238,84 грн. - заборгованості по сплаті пені за несвоєчасну сплату комісії за управління контргарантією, 801,12 дол. США - 3% річних від суми прострочених зобов'язань щодо сплати основного боргу, 30,04 дол. США - 3% річних від суми прострочених зобов'язань щодо сплати процентів, 53,82 грн. - 3% річних від суми прострочених зобов'язань щодо сплати комісії за управління контргарантією, 23,32 грн. - інфляційних втрат у зв'язку з несвоєчасним погашенням заборгованості за комісією за управління контргарантією.

Відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 31.01.2014 р. загальна заборгованість Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» Державного підприємства «Зовнішньоторговельна фірма «ТАСКО-експорт» у гривневому еквіваленті становить 88 543,43 грн.

За таких обставин на розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» Державного підприємства «Зовнішньоторговельна фірма «ТАСКО-експорт» про стягнення 88 543,43 грн. у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання контргарантії № 151110G17 від 05.03.2010 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з п.2 розділу 1 Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 639 від 15.12.2004 року, контргарантія - гарантія, яку надає банк-контргарант на користь банку-гаранта або іншого банку-контргаранта.

Відповідно до статті 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до п. 2 глави 4 Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, одержана вимога/повідомлення бенефіціара або банку бенефіціара є достатньою умовою для банку-гаранта (резидента) сплатити кошти бенефіціару за гарантією, якщо вимога/повідомлення та документи, обумовлені в гарантії, відповідатимуть умовам, які містяться в наданій гарантії, а також отримані банком-гарантом (резидентом) протягом строку дії гарантії і способом, зазначеним у гарантії.

Частиною 1 статті 563 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

Відповідно до статті 567 ЦК України гарант має право на оплату послуг, наданих ним боржникові.

Згідно з ч.1 статті 569 ЦК України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем належним чином доведений факт виконання своїх зобов'язань за договором про надання контргарантії № 151110G17 від 05.03.2010 р. на суму 58 961,66 дол. США, що підтверджується наявними в матеріалах справи S.W.I.F.T. повідомленням, платіжним дорученням № 18291 від 10.07.2013 року та меморіальним ордером № 18291 від 10.07.2013 року.

Свої ж зобов'язання за договором про надання контргарантії № 151110G17 від 05.03.2010 р. відповідач виконав частково, сплативши частину заборгованості у розмірі 53 314,44 дол. США 18.12.2013 р.

Відповідно до п. 7.7 вказаного договору принципал зобов'язаний погасити заборгованість, яка виникла перед банком при настанні гарантійного випадку та сплати банком коштів за контргарантією (виконання зобов'язань за гарантією), у т.ч. сплатити проценти за користування сплаченими банком коштами за контргарантією, згідно з цим договором та відповідно до умов цього договору.

Враховуючи вищезазначене, станом на 31.01.2014 року факт наявності заборгованості за договором про надання контргарантії № 151110G17 від 05.03.2010 р. за основним боргом в розмірі 5 647,22 дол. США відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Пунктом 5.2.6 договору про надання контргарантії № 151110G17 від 05.03.2010 р. передбачено, що у разі настання гарантійного випадку, банк нараховує на основі банківського року проценти за користування сплаченими банком коштами за контргарантією у розмірі 22% річних від суми поточної заборгованості принципала перед банком до часу її погашення.

Проценти за користування сплаченими банком коштами за контргарантією нараховуються щомісяця на суму фактичної заборгованості за контргарантією із розрахунку фактичної кількості днів у періоді нарахування процентів на основі банківського року і підлягають сплаті у валюті, в якій банком здійснено перерахування коштів за контргарантією, з 1 по 7 число кожного місяця на рахунок, що буде вказаний додатково. Протягом цього періоду принципалом сплачуються проценти за попередній місяць.

Проценти за останній період нарахування процентів підлягають сплаті принципалом не пізніше наступного банківського дня після повного погашення заборгованості за контргарантією.

При цьому період нарахування процентів означає початковий період, що розпочинається з дати перерахування банком коштів за контргарантією (настання гарантійного випадку) і закінчується останнім днем місяця, за який нараховуються проценти. Будь-який наступний період нарахування процентів у подальшому - кожен календарний місяць до дати повного погашення заборгованості за контргарантією.

Позивачем було нараховано відповідачу 5 956,48 дол. США процентів за користування сплаченими банком коштами, частину з яких - 5 188,63 дол. США відповідач погасив 18.12.2013 р., у зв'язку з чим заборгованість відповідача за договором про надання контргарантії № 151110G17 від 05.03.2010 р. за користування сплаченими банком коштами становить 767,85 дол. США.

Враховуючи вищезазначене, станом на 31.01.2014 року факт наявності заборгованості за договором про надання контргарантії № 151110G17 від 05.03.2010 р. за процентами за користування сплаченими банком коштами у розмірі 767,86 дол. США відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

У зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань за договором про надання контргарантії № 151110G17 від 05.03.2010 р. позивач нарахував відповідачу пеню за несвоєчасне погашення основного боргу в розмірі 3 575,42 дол. США, пеню за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 216,44 дол. США, пеню за несвоєчасну сплату комісії за управління контргарантією в розмірі 238,84 грн.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 ст. 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 8.3 договору про надання контргарантії № 151110G17 від 05.03.2010 р., у разі невиконання або неналежного виконання принципалом своїх зобов'язань за цим договором, пов'язаних з наданням та управлінням контргарантією, принципал сплачує на користь банку пеню. Пеня нараховується на суму невиконаних або неналежним чином виконаних принципалом зобов'язань із розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується та сплачується пеня, за кожен день прострочки.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що при розрахунку пені за несвоєчасне погашення основного боргу, позивач невірно визначив початок строку нарахування пені, зазначивши дату 10.07.2013 р. замість 11.07.2013 р.

З огляду на вищенаведене, Господарський суд міста Києва здійснив власний розрахунок, відповідно до якого з відповідача підлягає стягненню 3 571,74 дол. США пені за несвоєчасне погашення основного боргу.

Крім того, перевіривши розрахунок пені за несвоєчасну сплату процентів за договором про надання контргарантії № 151110G17 від 05.03.2010 р., господарський суд встановив, що позивачем не було враховано часткову оплату заборгованості по процентам 18.12.2013 р., у зв'язку з чим позивач неправильно визначив періоди, відповідно до яких проводив нарахування пені.

З огляду на вищенаведене, Господарський суд міста Києва здійснив власний розрахунок, відповідно до якого з відповідача підлягає стягненню 128,07 дол. США пені за несвоєчасне погашення процентів.

Перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення з відповідача пені за несвоєчасну сплату комісії за управління контргарантією, господарський суд визнав його таким, що відповідає дійсності, та задовольнив.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню 238,84 грн. пені за несвоєчасну сплату комісії за управління контргарантією.

Також позивач просить стягнути з відповідача три проценти річних від суми прострочених зобов'язань щодо сплати: основного боргу в розмірі 801,12 дол. США, процентів в розмірі 30,04 дол. США, комісії за управління контргарантією в розмірі 53,82 грн., а також втрати від інфляції у зв'язку з несвоєчасним погашенням заборгованості за комісією за управління контргарантією в розмірі 23,32 грн.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Дослідивши розрахунок позивача, Господарський суд міста Києва встановив, що позивач невірно визначив початок періоду нарахування 3% річних за несплату основного боргу за договором про надання контргарантії № 151110G17 від 05.03.2010 р. та не врахував індекси дефляції при нарахуванні інфляційних втрат у зв'язку з несвоєчасним погашенням заборгованості комісії за управління контр гарантією.

З огляду на вищенаведене, Господарський суд міста Києва здійснив власний розрахунок, відповідно до якого з відповідача підлягає стягненню 796,28 дол. США 3 % річних від суми прострочених зобов'язань щодо сплати основного боргу та 11,47 грн. інфляційних втрат по комісії за управління контргарантією.

Що ж до розрахунку позивача 3% річних за прострочення сплати процентів в розмірі 30,04 дол. США та 3% річних комісії за управління контргарантією в розмірі 53,82, то господарський суд погоджується з ним та задовольняє дані позовні вимоги.

Враховуючи вищенаведене, позов Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» Державного підприємства «Зовнішньоторговельна фірма «ТАСКО-експорт» про стягнення 88 543,43 грн. за договором про надання контргарантії № 151110G17 від 05.03.2010 р. підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 11, 202, 509, 525, , 526, 560, 563, 567, 569, 594, 610, 612, 614, 625, 626, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» Державного підприємства «Зовнішньоторгівельна фірма «ТАСКО-експорт» (03022, м. Київ, вул. Трутенка, будинок 2; ідентифікаційний код 22971632) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (03150, м. Київ, вул. Горького, 127; ідентифікаційний код 33870540) основний борг в розмірі 5 647 (п'ять тисяч шістост сорок сім) доларів США 22 центи, проценти в розмірі 767 (сімсот шістдесят сім) доларів США 85 центів, пеню за несвоєчасне погашення основного боргу в розмірі 3 571 (три тисячі п'ятсот сімдесят один) долар США 74 центи, пеню за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 128 (сто двадцять вісім) доларів США 07 центів, пеню за несвоєчасну сплату комісії за управління контргарантією в розмірі 238 (двісті тридцять вісім) грн. 84 коп., 3 % річних від суми прострочених зобов'язань щодо сплати основного боргу в розмірі 796 (сімсот дев'яносто шість) доларів США 28 центів, 3% за прострочення сплати процентів в розмірі 30 (тридцять) доларів США 04 центи, 3% річних комісії за управління контргарантією в розмірі 53 (п'ятдесят три) грн. 82 коп., інфляційні втрати по комісії за управління контргарантією в розмірі 11 (одинадцять) грн. 47 коп., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 819 (одна тисяча вісімсот дев'ятнадцять) грн. 65 коп.

3. У решті позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 15.05.2014 р.

Суддя І.О. Гавриловська