Постанова № 38760359, 15.05.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

15 травня 2014 р. №820/6638/14

Харківський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді - Ізовітової - Вакім О.В.,

при секретарі судового засідання - Абоян І.І.,

за участю: представника позивача - Нестерової М.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0003111501 від 20.12.2013р. та №0003121501 від 20.12.2013р.

В обґрунтування позову зазначив, що позивачем додержано встановленого порядку формування податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування за спірними господарськими операціями. Після одержання від постачальника належним чином оформлених податкових накладних позивач відобразив у податковому обліку податковий кредит в сумі ПДВ, сплаченому продавцям у складі ціни придбання відповідно до вимог п.198.2 ст.198 ПК України та сформував суму бюджетного відшкодування.

Крім того, позивач вказує на те, що усі податкові накладні, які враховані під час формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування, складені із дотримання вимог податкового законодавства.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, вказав на обґрунтованість та правомірність винесених контролюючим органом податкових повідомлень-рішень. Вважаючи позовні вимоги необґрунтованими, просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання, призначене на 15.05.2014 року, не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причин неявки до суду не повідомив.

Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача Лисенка М.В., надані у судовому засіданні 12.05.2014 року, дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 12.11.2013р. до 19.11.2013р. на підставі направлень на перевірку №799, 800 від 12.11.2013р. та наказу №874 від 12.11.2013р. посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку достовірності нарахування від'ємного значення та/або декларування суми бюджетного відшкодування ПДВ.

За результатами проведеної перевірки складено акт №1565/20-30-15-01-10/20023279 від 26.11.2013р. "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" (код ЄДРПОУ 20023279) з питань достовірності нарахування суми від'ємного значення ПДВ та суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів по податкових деклараціях з ПДВ за серпень 2013 року та вересень 2013 року" (далі за текстом - акт перевірки №1565/20-30-15-01-10/20023279 від 26.11.2013р.) (а.с.12-32).

Актом перевірки №1565/20-30-15-01-10/20023279 від 26.11.2013р. встановлено порушення позивачем п.5 Порядку №1246, п.16 Порядку №1379, п.201.10 ст.201 ПК України та п.198.6 ст.198 ПК України, у зв'язку із чим останнім завищено розмір податкового кредиту на 1261813,84 грн., в тому числі за липень 2013 року на 1209511,06 грн. та за серпень 2013 року на 52302,78 грн.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки №1565/20-30-15-01-10/20023279 від 26.11.2013р. позивач надіслав на адресу відповідача заперечення №555 від 09.12.2013р. проти акта (а.с.32-37), в яких вказав, що усі податкові накладні виписані без порушень порядку заповнення та без порушень порядку реєстрації, тому висновки акта перевірки №1565/20-30-15-01-10/20023279 від 26.11.2013р. не відповідають дійсним обставинам справи, є хибними і необґрунтованими.

За наслідками розгляду заперечень прийнято рішення №8675/10/20-30-15-01-26 від 17.12.2013р. (а.с.38-40), яким заперечення позивача не були враховані, а висновки акту перевірки №1565/20-30-15-01-10/20023279 від 26.11.2013р. залишені без змін.

На підставі висновків акту перевірки №1565/20-30-15-01-10/20023279 від 26.11.2013р. відповідачем винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а саме:

- податкове повідомлення-рішення №0003111501 від 20.12.2013 р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за серпень 2013 року - на суму 1038648, 00 грн., з яких 692432,00 грн. за основним платежем та 346216,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та за вересень 2013 року - на суму 78454,50 грн., з яких 52303,00 грн. за основним платежем та 26151,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с.41-42);

- податкове повідомлення-рішення №0003121501 від 20.12.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 646348,75 грн. (шістсот сорок шість тисяч триста сорок вісім гривень сімдесят п'ять копійок), з яких 517079,00 грн. за основним платежем та 129269,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с.43).

Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у Харківській області (вх. ГУ Міндоходів у Харківській області від 30.12.2013р. №4992/10) та до Міністерства доходів та зборів України (вх. Міністерства доходів і зборів України №5023/6 від 13.03.2014р.). За результатами розгляду скарг прийнято рішення №1304/10/20-40-10-04-17 від 25.02.2014р. (а.с.46-50) та №5565/6/99-99-10-01-15 від 28.03.2014р. (а.с.51-54), відповідно до яких податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Щодо встановлених податковим органом порушень п.5 Порядку №1246, п.16 Порядку №1379, п.201.10 ст.201, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України суд виходить з наступних обставин.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до положень п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 ПК України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 ПК України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПК України.

Водночас, ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІV від 16.07.1999р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Згідно п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені ПК України. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Єдиним порушенням, який виявив контролюючий орган під час проведення перевірки і на підставі якого прийшов до вказаних в акті №1565/20-30-15-01-10/20023279 від 26.11.2013р. висновків, є підписання копії податкової накладної не тією особою, якій належить електронний цифровий підпис. Зазначене порушення було виявлено під час дослідження контролюючим органом податкових накладних №3/2 від 02.07.2013р., №2/2 від 17.07.2013р., №2 від 13.08.2013р.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Пунктом 1 Порядку ведення Єдиного державного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України №1246 від 29.12.2010р. (далі за текстом - Порядок №1246) передбачено, що цей Порядок визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї (далі - податкова накладна та/або розрахунок коригування), до Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Реєстр) платників податку на додану вартість - продавців товарів (послуг), звіряння даних, що містяться у виданих платникам такого податку - покупцям товарів (послуг) податковій накладній та розрахунку коригування з відомостями, які містяться у Реєстрі.

Відповідно до п.5 Порядку №1246, продавець складає податкову накладну та/або розрахунок коригування у форматі (відповідно до стандарту), затвердженому Державною податковою службою, з використанням спеціалізованого програмного забезпечення. Після складення податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі на них накладається електронний цифровий підпис посадових осіб платника податку у такому порядку: першим - електронний цифровий підпис головного бухгалтера (бухгалтера) або електронний цифровий підпис керівника; другим - електронний цифровий підпис, що є аналогом відбитка печатки продавця. За відсутності у продавця посади бухгалтера електронні цифрові підписи посадових осіб платника податку накладаються у такому порядку: першим - електронний цифровий підпис керівника; другим - електронний цифровий підпис, що є аналогом відбитка печатки продавця.

Положеннями п.7 Порядку №1246 передбачено, що після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі до Державної податкової служби здійснюється їх розшифрування, перевіряється електронний цифровий підпис, визначається відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому Державною податковою службою, та проводиться їх реєстрація.

Таким чином суд зазначає, що після надходження податкової накладної контролюючий орган зобов'язаний перевірити чи відповідає вона вимогам податкового законодавства, та за наслідками перевірки прийняти рішення про реєстрацію такої податкової накладної чи відмови у її реєстрації.

Згідно п.8 Порядку №1246, для підтвердження прийняття до реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування продавцю видається квитанція в електронній формі у текстовому форматі, у якій зазначаються реквізити зазначених документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому Державною податковою службою, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про продавця, дата та час прийняття, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова накладна та/або розрахунок коригування. Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис Державної податкової служби, підлягає шифруванню та надсилається продавцеві засобами телекомунікаційного зв'язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в Державній податковій службі.

Причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є, зокрема, наявність помилок.

На підтвердження реєстрації податкових накладних позивачем надано податкові накладні №3/2 від 02.07.2013р., №2/2 від 17.07.2013р., №2 від 13.08.2013р. разом із квитанціями в електронній формі, що свідчить про проведену відповідачем перевірку у тому числі і цифрових електронних підписів (а.с.74-80).

Дослідивши вказані податкові накладні суд дійшов висновку, що податкові накладні №3/2 від 02.07.2013р., №2/2 від 17.07.2013р., №2 від 13.08.2013р. відповідають вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІV від 16.07.1999р. та Порядку заповнення податкової накладної затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1379 від 01.11.2011р., не містять недоліків форми та змісту.

Більше того, з квитанцій №1 до вказаних вище податкових накладних вбачається, що усі накладні прийняті та зареєстровані контролюючим органом у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Враховуючи, що згідно п.7 Порядку №1246 контролюючий орган, перед тим як провести реєстрацію податкової накладної, зобов'язаний перевіряти електронний цифровий підпис та відповідність електронного документа затвердженому формату (стандарту), то квитанції №1 до податкових накладних №3/2 від 02.07.2013р., №2/2 від 17.07.2013р., №2 від 13.08.2013р. підтверджують правильність їх електронного підпису та дотримання вимог щодо їхнього заповнення.

Вказане вище спростовує висновки акту перевірки щодо порушення позивачем порядку реєстрації податкових накладних №3/2 від 02.07.2013р., №2/2 від 17.07.2013р., №2 від 13.08.2013р. в Єдиному реєстрі податкових накладних, з огляду на те, що вчинені позивачем господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту - для підтвердження права на податковий кредит достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

За таких обставин, суд дійшов висновку про дотримання позивачем вимог чинного законодавства при формуванні податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування на підставі отриманих від контрагента податкових накладних, які складені відповідно до вимог податкового законодавства, та про необґрунтованість висновків Акту перевірки.

Враховуючи, що твердження відповідача про порушення позивачем порядку реєстрації податкових накладних не підтверджені належними доказами, висновки акту перевірки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства є безпідставними, а прийняті на підставі таких висновків податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню.

Згідно ч.1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8-14, 71, 86, 94, 159, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0003111501 від 20.12.2013р. Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0003121501 від 20.12.2013р. Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Стягнути з Державного бюджету України в особі УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова (код 37999628, юридична адреса: 61001, м.Харків, вул. Плеханівська, 29) на користь Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" (код ЄДРПОУ 20023279, адреса місцезнаходження:61022, м. Харків, вул.Іванівська, буд.1) витрати зі сплати судового збору у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 20.05.2014 року.

Суддя Ізовітова-Вакім О.В.