Ухвала суду № 38759785, 25.04.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

25 квітня 2014 року Справа № 805/5203/14

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Аканов О.О., розглянувши у приміщенні суду за адресою: 83052, місто Донецьк вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17, позовну заяву ОСОБА_1 до прокурора Орджонікідзевського району м. Маріуполя Донецької області Юрєва М.О. про надання правової оцінки діям і бездіяльності прокурора Орджонікідзевського району м. Маріуполя Донецької області Юрєва М.О., прийняття дисциплінарних заходів відносно прокурора Юр'єва М.О. та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом.

Посилається на те, що після ознайомлення із матеріалами кримінального провадження йому стало відомо, що подані ним скарги до прокуратури на неправомірні дії співробітників міліції були закриті.

Зазначає, що він має право отримати копію постанови про закриття кримінального провадження на підставі ч.5 ст. 284 КПК України, а згідно ст. ст. 303-304 КПК України він може оскаржити таку постанову про закриття кримінального провадження.

Крім того, зазначає, що прокурор навмисно не надав прийняті рішення за його скаргами при розгляді кримінальної справи у суді, а тому це призвело до незаконного укриття матеріалів кримінальної справи, що призвело до незаконного утримання під вартою.

Таким чином, суд вважає, що позивач не згоден із діями та бездіяльністю відповідача, які пов'язані з процесуальними питаннями кримінального судочинства.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь - які рішення, дії чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на:

1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України;

6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Згідно пунктом 2 частини 3 статі 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно - правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.

Згідно до приписів ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України від 13 квітня 2012 року № 4651-VI (далі - КПК України) завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України).

Положення Кримінального процесуального кодексу України регламентують діяльність органів державної влади та їх посадових осіб, яка стосується сфери публічно-правових відносин, що виникають внаслідок злочинних посягань, відповідальність за які встановлено в нормах кримінального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 43 КПК України засуджений має права обвинуваченого, передбачені ст. 42 цього Кодексу, в обсязі, необхідному для його захисту на відповідній стадії судового провадження.

Згідно пунктів 15-16 ч. 3 ст. 42 КПК України підозрюваний та обвинувачений мають, зокрема, право одержувати копії процесуальних документів та письмові повідомлення; оскаржувати рішення, дії та бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 306 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318 - 380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.

Таким чином, правовідносини, які склалися між позивачем та відповідачем, за своєю правовою природою є кримінально-процесуальними.

А тому, перевірка скарг на рішення, дії чи бездіяльність вказаних суб'єктів владних повноважень має відбуватися у тому ж процесуальному порядку і тим же судом (у випадку звернення до суду), на який відповідно до закону покладені повноваження щодо перевірки й оцінки доказів у кримінальній справі, тобто, судом із розгляду кримінальних справ. До того ж імперативний припис п. 2 ч. 3 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України виключає юрисдикцію адміністративних судів щодо справ, які належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.

Таким чином, компетентним національним судом, до юрисдикції якого належить розгляд заяв та скарг щодо прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб'єктом владних повноважень стосовно заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини, є суд, який спеціалізується на розгляді кримінальних справ - суд загальної юрисдикції.

Аналогічна правова позиція висловлена і Конституційним Судом України у справі № 19-рп/2011 від 19 грудня 2011 року за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 та конституційним поданням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Суд вважає, що оскільки предметом позову є оскарження дій та бездіяльності відповідача, які пов'язані з процесуальними питаннями кримінального судочинства, то ці дії не є діями суб'єкта владних повноважень при здійсненні ним управлінських функцій, а відповідно і оскарження цих дій не відноситься до компетенції адміністративних судів.

Таким чином, позивач має право звернутись до місцевого суду зі скаргою на дії чи бездіяльність прокурора.

Оскільки спірні правовідносини витікають з кримінального та кримінального процесуального законодавства, тому цей спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З урахуванням викладеного суд відмовляє у відкритті провадження в справі та роз`яснює позивачеві, що порядок оскарження дій чи бездіяльності прокурора передбачений кримінально - процесуальним кодексом України.

Як встановлено пунктом 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись статтею 109 Кодексу адміністративного судочинства України,-

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження у справi за позовом ОСОБА_1 до прокурора Орджонікідзевського району м. Маріуполя Донецької області Юрєва М.О. про надання правової оцінки діям і бездіяльності прокурора Орджонікідзевського району м. Маріуполя Донецької області Юрєва М.О., прийняття дисциплінарних заходів відносно прокурора Юр'єва М.О. та зобов'язання вчинити певні дії.

Повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Аканов О.О.