Постанова № 38758271, 19.05.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2014 р. Справа № 804/3550/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВласенка Д.О. при секретаріЛитвин Ю.Ю. за участю: позивача представника позивача ОСОБА_3 ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Держземагенства у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області, третя особа - Дніпропетровська міська рада про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держземагенства у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області, , в якому просить:

- визнати неправомірними дії Управління Держземагенства у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області з приводу відмови у наданні погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, замовником якої є ОСОБА_3, для розташування пункту шиномонтажу з магазином та підземним складом, у АДРЕСА_1, площею 0,16га,

- зобов'язати Управління Держземагенства у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області погодити, у відповідності до норм ст. 1861 Земельного кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, замовником якого є ОСОБА_3, для розташування пункту шиномонтажу з магазином та підземним складом, у АДРЕСА_1, площею 0,16га, та надати висновки про його погодження,

- визнати неправомірними дії Управління Держземагенства у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області з приводу відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, замовником якого є ОСОБА_3, для розташування пункту шиномонтажу з магазином та підземним складом, у АДРЕСА_1, площею 0,16га,

- зобов'язати відповідача зареєструвати земельну ділянку на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, замовником якого є ОСОБА_3, для розташування пункту шиномонтажу з магазином та підземним складом, у АДРЕСА_1, площею 0,16га, на підтвердження чого надати витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку у АДРЕСА_1.

У судовому засіданні представник позивача уточнила позовні вимоги та просила суд визнати неправомірними дії Управління Держземагенства у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області з приводу відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, замовником якого є ОСОБА_3, для розташування пункту шиномонтажу з магазином та підземним складом, у АДРЕСА_1, площею 0,16га, оформленої листом від 16.04.2014 року №28/159, та зобов'язати відповідача зареєструвати земельну ділянку на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, на підтвердження чого надати витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку у АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач неправомірно відмовляє у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, замовником якого є ОСОБА_3, для розташування пункту шиномонтажу з магазином та підземним складом, у АДРЕСА_1, площею 0,16га, оскільки в неї наявні всі необхідні документи для такого погодження. Так, позивач неодноразово зверталась до Управління Держземагенства у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області, проте перевірку документації із землеустрою та обмінного файла управління не здійснювало, а лише надавало з порушенням строків, визначених Тимчасовим порядком кадастрового номера земельній ділянці (що діяв на час виникнення спірних правовідносин), відмови у здійсненні перевірки, оформлені відповідними листами. Зазначені грубі порушення Земельного законодавства України також виявлені й під час перевірки прокуратурою міста Дніпропетровська.

Так, зокрема, позивач отримала лист Управління Держземагенства у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області від 16.04.2014 року №28/159, в якому їй повідомлено про відмову в реєстрації земельної ділянки, у зв'язку з тим, що подана на погодження технічна документація не відповідає вимогам законодавства. Така відмова в реєстрації земельної ділянки, на думку позивача, - є безпідставною.

У судовому засіданні позивач та її представник уточнені позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представники відповідача та третьої особи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явились.

Представник відповідача надав суду клопотання про розгляд справи без його участі з урахуванням заперечень та долучених до матеріалів справи доказів. Так, відповідно до письмових заперечень, Дніпропетровською міською радою було прийнято рішення від 06.10.2010 року №350/61 «Про надання гр. ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розташування пункту шиномонтажу з магазином та підземним складом по АДРЕСА_1».

Проте, під час проведення перевірки документації із землеустрою було виявлено, що термін дії цього рішення закінчено, у зв'язку з чим позивачу відмовлено в здійсненні запитуваних дій. Отже, дії Управління Держземагентства у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області при відмові у погодженні документації із землеустрою та подальшої реєстрації земельної ділянки, на думку відповідача, є правомірними.

Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Враховуючи обмеженість строку вирішення справи та те, що відповідач - суб'єкт владних повноважень був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, суд не вбачає підстав для відкладання розгляду справи, та вважає можливим розглядати справу без участі представника відповідача за наявними у ній доказами.

Дослідивши матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Як вбачається з матеріалів, згідно рішень Дніпропетровської міської ради від 28.08.2006 року № 3393 «Про земельні конкурси у місті», від 17.11.06р. №145/6 «Про порядок продажу земельних ділянок у місті» та протоколу № 52 від 18.07.2007р. постійної комісії з питань земельних відносин і охорони навколишнього середовища Дніпропетровської міської ради було прийнято рішення та листом №217 від 21.08.2007 року запропоновано Позивачу прийняти участь у відкритому комерційному земельному конкурсі на право оренди земельної ділянки по вул. Мільмана, в районі Південного мосту (а.с.9-12).

Відповідно до протоколу №16 засідання тимчасової комісії з питань проведення земельних конкурсів у місті від 23.10.2007 року переможцем земельного конкурсу території по вул. Мільмана в районі Південного мосту визнано гр. ОСОБА_3

Матеріалами справи підтверджується, що Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 20.11.2007 року №3877 «Про результати проведення земельного конкурсу стосовно території по вул.Мільмана, у районі Південного мосту», позивача затверджено переможцем відкритого комерційного земельного конкурсу, стосовно визначеної території, площиною 0,16га, для розміщення автомагазина із шиномонтажним сервісом (а.с.14-16).

Як переможцем конкурсу, відповідно до п. 2.1 вказаного рішення гр. ОСОБА_3 внесено до цільового фонду Дніпропетровської міської ради кошти у розмірі 150 001,00 грн. (а.с.17).

Відповідно вимог земельного законодавства землевпорядною організацією НВП «Хелг» було розроблено містобудівне обґрунтування по розміщенню автомагазина з шиномонтажним сервісом, яке затверджено містобудівною радою та Дніпропетровською регіональною філією Держкомзему України, згідно протоколу від 19.02.08р. № 85 (а.с.18).

З урахуванням постанови та наказу Господарського cудy Дніпропетровської області від 18.03.10р. по справі №5/81-10 Дніпропетровська міська рада прийняла рішення від 06.10.2010 року № 350/61 «Про надання дозволу ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки для розташування пункту шиномонтажу з магазином та підземним складом по АДРЕСА_1» (а.с.19-21).

Згідно до п. 2 вищезазначеного рішення Дніпропетровської міської ради Позивач замовила у землевпорядної організації, яка має відповідну ліцензію, а саме ТОВ «Бізнес- Експерт», розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1, орієнтовною площею 0,16 га. (а.с.23).

Станом на березень 2012р. проект землеустрою було повністю підготовлено ТОВ «БізнесЕксперт», у зв'язку з чим 27.12.2012 Позивач і звернулась до Дніпропетровської міської ради листом №13/12484 щодо передачі земельної ділянки по АДРЕСА_1 (а.с.26,27,29).

Судом встановлено, що на протязі 2012 року позивач неодноразово через ТОВ «Бізнес-Експерт», а потім і особисто зверталась до Управління Держземагентства у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області у відповідності до норм ст. 186 Земельного кодексу України та Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 17.10.2012 року № 1051, для погодження документації із землеустрою та подальшої реєстрації земельної ділянки по АДРЕСА_1, площею 0,16 га.

Проте, Відповідачем документація поверталася без погодження, про що свідчить перевірка прокуратури Дніпропетровської області згідно листа від 19.08.13р. № 05/3-3130-13 та від 07.03.2014р. №63-797вих-14 (а.с.31).

Суд звертає увагу, що предметом правової оцінки суду відповідно до заявлених в судовому засіданні уточнень до позовної заяви є дії Управління Держземагенства у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області щодо відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, замовником якого є ОСОБА_3, для розташування пункту шиномонтажу з магазином та підземним складом, у АДРЕСА_1, площею 0,16га, оформлені листом від 16.04.2014 року №28/159, та зобов'язання вчинити певні дії.

Так, згідно листа від 16.04.2014 року №28/159 Управлінням Держземагенства у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області встановлено невідповідність поданих для державної реєстрації земельної ділянки документів вимогам законодавства, а саме під час перевірки встановлено, що підставою для розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Мільмана, у районі Південного мосту для розташування пункту шиномонтажу з магазином та підземним складом є рішення Дніпропетровської міської ради від 06.10.2010 №350/61. Однак, строк дії цього рішення скінчився 06.10.2012 року, у зв'язку з чим проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки повернуто на доопрацювання та прийнято рішення про відмову у прийнятті заяви про державну реєстрацію цієї земельної ділянки.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Питання виникнення права власності або права користування земельними ділянками урегульовані Земельним Кодексом України від 25.10.2001 №2768-III.

Так, згідно з частинами 1,2 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частини 1 статті 193 Земельного кодексу України державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Згідно зі статтею 195 Земельного кодексу України основними завданнями ведення державного земельного кадастру є: а) забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки; б) застосування єдиної системи просторових координат та системи ідентифікації земельних ділянок; в) запровадження єдиної системи земельно-кадастрової інформації та її достовірності.

Відповідно до статті 204 Земельного кодексу України - уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів ведеться Державний земельний кадастр.

Порядок ведення Державного земельного кадастру врегульовано Законом України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 року №3613-VI та Порядком ведення земельного кадастру, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051 (надалі по тексту - Порядок №1051).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про державний земельний кадастр» Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Згідно цієї ж статті державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Частиною 5 статті 5 Закону України «Про державний земельний кадастр» встановлено, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі та відповідно до цього Закону.

Статтею 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр» встановлено, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державний кадастровий реєстратор здійснює, зокрема, реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки. Державна реєстрація земельних ділянок, обмежень у їх використанні, ведення поземельних книг, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки здійснюються Державними кадастровими реєстраторами, які здійснюють свою діяльність за місцем розташування земельної ділянки (район, місто республіканського значення Автономної Республіки Крим, місто обласного значення).

Частинами 2 та 4 статті 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» встановлено, що державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються:

- заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин;

- оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки;

- документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа;

- документ, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації земельної ділянки.

Частиною 5 та 6 Закону № 3613-VІ передбачено, що державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є:

- розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;

- подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі;

- невідповідність поданих документів вимогам законодавства;

- знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Частиною 8 статті 24 Закону України «Про державний земельний кадастр»передбачено, що на підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки.

Статтею 38 Закону України «Про державний земельний кадастр» встановлено, що відомості Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі, зокрема витягів з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру. На отримання відомостей Державного земельного кадастру про земельну ділянку мають право, зокрема, власник (власники) та користувачі земельної ділянки або уповноважені ними особи.

Процедуру та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру визначає Порядок ведення Державного земельного кадастру, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051, який містить аналогічні норми.

Так, пунктом 9 Порядку №1051 визначено, що до повноважень Державного кадастрового реєстратора територіальних органів Держземагентства у районах, містах республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення належать внесення або надання відмови у внесенні до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про землі та земельні ділянки (їх частини), розташовані в межах району, міста республіканського (Автономної Республіки Крим) чи обласного значення.

Згідно зі статтею 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» та п. 109 Порядку №1051 державна реєстрація земельної ділянки здійснюється за заявою зокрема власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи.

Також, відповідно до пункту 67 Порядку №1051 внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється виключно на підставі та відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр» та цього Порядку.

Забороняється вимагати для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених Законом України «Про Державний земельний кадастр».

Відповідно до підпункту 110, 111 Порядку №1051 для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстраторові, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява про державну реєстрацію земельної ділянки за формою згідно з додатком 22; оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (разом з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації у разі, коли така документація підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації); електронний документ; документ, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації земельної ділянки.

Державний кадастровий реєстратор для здійснення державної реєстрації земельної ділянки протягом 14 календарних днів з дня реєстрації відповідної заяви перевіряє: відповідність поданих документів вимогам, передбаченим пунктом 67 цього Порядку; електронний документ відповідно до пункту 74 цього Порядку.

За результатами перевірки Державний кадастровий реєстратор приймає рішення про відмову у державній реєстрації земельної ділянки в разі:

- невідповідності поданих документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, вимогам законодавства;

- розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини;

- розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;

- подання заявником документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, не в повному обсязі.

Відповідно до пояснень представника відповідача у судовому засіданні, наданих суду письмових запереченнях на адміністративний позов та згідно листа Управління Держземагенства у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області від 16.04.2014 року №28/159, єдиною підставою для відмови в реєстрації земельної ділянки є невідповідність поданих для державної реєстрації земельної ділянки документів вимогам законодавства.

Так, відповідно до п. 110 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051. для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстраторові, який здійснює таку реєстрацію, подається, зокрема, оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки. Підставою для розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Мільмана, у районі Південного мосту для розташування пункту шиномонтажу з магазином та підземним складом є рішення Дніпропетровської міської ради від 06.10.2010 №350/61 «Про надання гр.. ОСОБА_3, дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розташування пункту шиномонтажу з магазином та підземним складом по АДРЕСА_1».

Однак, враховуючи положення п.16 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву» від 16.09.2008 року №509-Vl, строк дії дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки та вимог щодо її відведення становить один рік і може бути продовжено одноразово на такий самий строк. У разі якщо протягом встановленого строку проект відведення земельної ділянки не подано на затвердження до відповідного органу, дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки та вимоги щодо її відведення вважаються анульованими.

Отже, під час проведення перевірки документації із землеустрою було виявлено, що термін дії рішення Дніпропетровської міської ради від 06.10.2010 року №350/61 «Про надання гр. ОСОБА_3, дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розташування пункту шиномонтажу з магазином та підземним складом по АДРЕСА_1» закінчено.

Таким чином, неможливо погодити земельну документацію на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 06.10.2010 року №350/61 через закнічення строку дії такого рішення, про що Управлінням Держземагенства у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області надано лист від 16.04.2014 року №28/159 та правомірно відмовлено в здійсненні запитуваних дій, оскільки ОСОБА_3 подано для здійснення державної реєстрації земельної ділянки документи, що не відповідають вимогам законодавства, а саме п.п.2 п.110 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року № 1051.

Суд також вважає за необхідне зазначити,, що враховуючи положення статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», суд приходить до висновку, що мотиви відмови у проведенні реєстрації земельної ділянки, які були визначені відповідачем у листі від від 16.04.2014 року №28/159, були правильними, в той час, як сама відмова не була оформлена належним чином у формі відповідного рішення.

Частиною 3 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Поряд з цим, суд звертає увагу на те, що позивачем у даному позові питання про визнання неправомірною бездіяльності відповідача щодо неоформлення у встановленому законом порядку відмови в реєстрації вказаної земельної ділянки - не порушується. Тому дане питання, в силу вимог статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, судом не досліджувалось та не вирішувалось, оскільки таке питання підлягає вирішенню в окремому порядку, та його оцінка не може бути покладена в основу судового рішення за наслідками розгляду саме даного спору, підстави для звернення до суду з яким позивач визначив самостійно.

За викладених обставин, враховуючи приписи ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, відповідач правомірно відмовив у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, замовником якого є ОСОБА_3, для розташування пункту шиномонтажу з магазином та підземним складом, у АДРЕСА_1, площею 0,16га, на підставі поданих позивачем документів.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти позову, відповідач, який відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктом владних повноважень, правомірність своїх дій довів належним чином.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Згідно частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

В матеріалах справи наявні докази сплати судового збору в сумі 389,76 грн., в тому числі: по платіжним дорученням від 06.03.2014 року №423 та №425 по 121,80 грн. та по платіжним дорученням від 06.03.2014 року №422 та №424 по 73,08 грн.

Разом з тим, відповідно до Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру встановлена в розмірі 0,06 розміру мінімальної заробітної плати та складає 73,08 грн.

Таким чином, суд вважає за необхідне повернути позивачеві суму зайво сплаченого судового збору в розмірі 316,68 грн.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Управління Держземагенства у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області, третя особа - Дніпропетровська міська рада про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Повернути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 судовий збір у сумі 316,68 грн. (трьохсот шістнадцяти гривень 68 копійки).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд та набирає законної сили у порядок і строки, передбачені ст.ст. 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 23 травня 2014 року

Суддя Д.О. Власенко