Рішення № 3875749, 23.02.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/8

23.02.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Русь Інтернешнл»

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Дік-Сартр»

Про стягнення 1200000 грн.

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

Від позивача Бондарчук Ю.І. (за дов.)

Донченко К.Ю. (за дов.)

Від відповідача не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Русь Інтернешнл»до товариства з обмеженою відповідальністю «Дік-Сартр» про стягнення 1200000 грн.

Ухвалою суду від 19.12.2008 р. було порушено провадження у справі № 6/8 та призначено розгляд останньої на 02.02.2009 р..

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав зобов’язання щодо погашення боргу в розмірі 1200000 грн. перед товариством з обмеженою відповідальністю «Русь Інтернешнл». Право позивача на отримання боргу виникло на підставі векселів, емітованих відповідачем, які є власністю позивача і мають силу боргових розписок.

Відповідач на виклик суду не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, розгляд справи було відкладено на 19.02.2009 р..

Відповідач відзиву на позов не надав, представника у судові засідання 19.02.2009 р. та 23.02.2009 р. не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

03.02.2003 р. товариством з обмеженою відповідальністю «Дік-Сартр»були емітовані на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Астарта»прості векселі № 3208981734, номінальною вартістю 600 000,00 грн. та № 3208981736, номінальною вартістю 600 000,00 грн. (далі - векселі).

Строк платежу за векселями є 03.02.2008 р..

28.09.2006 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансист», професійним торговцем цінними паперами, що діяв від імені та за дорученням товариства з обмеженою відповідальністю «Вольний вітер»на підставі договору доручення № К-116-06 на продаж цінних паперів від 28.09.2006 р., та товариством з обмеженою відповідальністю «Русь Інтернешнл»було укладено договір № вК-116-06 купівлі-продажу цінних паперів.

Відповідно до п. 1.1 договору № вК-116-06 купівлі-продажу цінних паперів від 28.09.2006 р., товариство з обмеженою відповідальністю «Вольний вітер» за посередництвом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансист», як своєї уповноваженої особи, зобов’язався передати у власність товариства з обмеженою відповідальністю «Русь Інтернешнл», а товариство з обмеженою відповідальністю «Русь Інтернешнл»зобов’язалося прийняти та оплатити цінні папери згідно з умовами Договору.

Серед інших, позивач придбав також згадані вище векселі, емітовані відповідачем. Векселі були передані товариству з обмеженою відповідальністю «Русь Інтернешнл»за актом прийому-передачі цінних паперів до договору № вК-116-06 купівлі-продажу цінних паперів від 28.09.2008 р..

Відповідно до статті 1 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу»цінні папери –це грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

Згідно зі статтею 21 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу»(чинного на момент видачі спірного векселя), вексель –це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Вищезазначена норма встановлює обов’язкові реквізити векселів. Зокрема, простий вексель повинен містити:

а) найменування - «вексель»;

б) просту і нічим не обумовлену обіцянку сплатити визначену суму;

в) зазначення строку платежу;

г) зазначення місця, в якому повинен здійснюватись платіж;

д) найменування того, кому або за наказом кого платіж повинен бути здійснений;

е) дату і місце складання векселя;

є) підпис того, хто видає документ (векселедавця).

Документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, вказаних у частинах третій і четвертій цієї статті, відповідно для простого і переказного векселів, не має сили простого або переказного векселя, за винятком таких випадків:

а) вексель, строк платежу по якому не вказано, розглядається як такий, що підлягає оплаті по пред’явленні;

б) при відсутності особливого зазначення місце, позначене поруч з найменуванням платника (місце складання документа - для простого векселя), вважається місцем платежу і одночасно місцем проживання платника (векселедавця - для простого векселя);

в) вексель, в якому не вказано місце його складання, визнається підписаним у місці, позначеному поруч з найменуванням векселедавця.

06.07.1999 р. прийнято Закон України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року», яким запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі. Дана конвенція набрала чинності для України з 06.01.2000 р..

Уніфікованим законом про переказні та прості векселі встановлений перелік реквізитів, який повинен містити простий вексель, аналогічний переліку, визначеному Законом України «Про цінні папери і фондову біржу»(чинного на момент видачі спірного векселя).

Зокрема, відповідно до ст. 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі переказний вексель містить:

(1) назву «простий вексель», яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений;

(2) безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей;

(3) зазначення строку платежу;

(4) зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж;

(5) найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж;

(6) зазначення дати і місця складання простого векселя;

(7) підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Згідно зі статті 76 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, зазначених у попередній статті, не має сили простого векселя, за винятком випадків, зазначених нижче у цій статті.

З урахуванням вищевикладеного слід зазначити, що вексельні правочини (зокрема, щодо видачі, акцептування (в тому числі в порядку посередництва), індосування, авалювання та оплати векселя) регулюються не тільки нормами спеціального вексельного законодавства, а й загальними нормами цивільного законодавства про угоди та зобов’язання (статті 202 - 211, 215 - 236, 509 - 609 Цивільного кодексу України). Тому за відсутності спеціальних норм у вексельному законодавстві до вексельних правочинів застосовуються загальні норми Цивільного кодексу України з урахуванням їх особливостей.

Перелік обов’язкових реквізитів для простого векселя наведено у статті 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі.

Відповідно до статті 196 Цивільного кодексу України обов’язкові реквізити цінних паперів, вимоги щодо форми цінного паперу та інші необхідні вимоги встановлюються законом. Документ, який не містить обов'язкових реквізитів цінних паперів і не відповідає формі, встановленій для цінних паперів, не є цінним папером.

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 196 Цивільного кодексу України і статей 2, 76 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі документ, який не містить обов'язкових реквізитів, перелічених у вказаних статтях Уніфікованого закону, не є цінним папером (векселем), а може мати силу простої боргової розписки, за винятком випадків, прямо зазначених в абзацах 2 - 4 ст. 2, абзацах 2 - 4 ст. 76 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі. Вимога векселедержателя про виконання вексельного зобов’язання, пред’явлена на підставі документа, що не відповідає формі та не містить обов’язкових реквізитів, підлягає відхиленню судом незалежно від пред'явлення позову про визнання векселя таким, що не має вексельної сили.

Згідно зі статтями 16, 77 Уніфікованого закону про переказні та прості векселі особа, у якої знаходиться вексель, вважається його законним держателем, якщо її право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній із них є бланковим.

Векселі, емітовані відповідачем, не містять безперервного ряду індосаментів, у зв’язку з чим, вони не можуть розглядатись як цінні папери, а можуть лише мати силу простих боргових розписок.

Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості в розмірі 1200000 грн. на підставі загальних норм цивільного законодавства, зокрема тих, що регулюють відносини за позикою.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно зі ч. 2 ст. 1047 Цивільного кодексу України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Таким чином, позивач виписавши векселі, видав товариству з обмеженою відповідальністю «Астарта»боргову розписку щодо оплати у майбутньому поставлених товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Товариство з обмеженою відповідальністю «Астарта»в подальшому продало як товар векселі, емітовані відповідачем. Станом на день подання позовної заяви векселі, емітовані відповідачем, є власністю позивача.

05.11.2008 р. листом № 289 позивач звертався до відповідача з вимогою повернути грошові кошти в сумі 1 200 000 грн., однак відповіді не отримав.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред’явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального Кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дік-Сартр»не виконало свої зобов’язання щодо погашення боргу в розмірі 1200000 грн. перед товариством з обмеженою відповідальністю «Русь Інтернешнл», чим порушило права позивача.

Таким чином, враховуючи надані позивачем докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85, ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Дік-Сартр»(03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, 28, код 32244325) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Русь Інтернешнл»(01023, м. Київ, вул. Госпітальна, 4, код 32380281) 1200000 грн. заборгованості, 12000 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя

С.А. Ковтун

Рішення підписано 07.04.2009 р.