Постанова № 38754826, 13.05.2014, Луганський окружний адміністративний суд

8.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 травня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/1953/14

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Солоніченко О.В.

при секретарі: Калашнікові Д.О.,

за участю

представника позивача Ретівова І.О. довіреність від 10.01.2014,

представника відповідача Клиновського Д.В.довіреність від 09.01.2014

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.12.2013 про нарахування штрафних санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, в якому позивач просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача про застосування штрафних санкцій за порушення строків сплати податкових зобов'язань від 23 грудня 2013 року № 0001041401, № 0001051401, № 0001061401, № 0001071401, № 0001081401.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що у відповідача були відсутні підстави для застосування штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати податкових зобов'язань до позивача, оскільки ці зобов'язання були визначені та погашені не позивачем, а ДП «Ровенькиантрацит». Вказане державне підприємство не припинено, не ліквідовано, зареєстровано платником податків. Позивач також вказав, що за умовами концесійного договору між ДП «Ровенькиантрацит» та ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» та передавального акта, заборгованість за податковими зобов'язаннями, за порушення сплати яких відповідачем застосовано штрафні санкції, позивачу не передавалась, тому позивач не має підстав для і сплати коштів за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями. Крім того, на думку позивача, на час прийняття оскаржуваних рішень сплинув передбачений законом строк для застосування штрафних санкцій - 1095 днів, оскільки сплата відбулась у жовтні 2010 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях (а.с. 61-65), в яких, серед іншого, зазначив, що позивач відповідно до наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 741 від 23.11.11. та концесійного договору від 01.12.11. прийняв у концесію цілісний майновий комплекс ДП «Ровенькиантрацит». Тому відповідно до пп.98.2.4 п. 98.2 ст. 98 Податкового кодексу України та Плану узгодження передачі у концесію цілісного майнового комплексу позивач набув всіх прав та обов'язків щодо погашення грошових зобов'язань та податкового боргу ДП «Ровенькиантрацит». Відтак, податковим органом правомірно застосовано до позивача штрафні санкції за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань ДП «Ровенькиантрацит» відповідно до норм ст.ст. 14, 54,126 Податкового кодексу України.

Також представник відповідача зазначив, що при вирішенні питання щодо застосування до позивача штрафних санкцій за порушення законодавства, що були вчинені до 01.01.2011, слід враховувати норми ст. 58 Конституції України, які передбачають, що закони та інші нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Отже, оцінка поведінки платників податків здійснюється на підставі норм податкового та іншого законодавства, що діяло на момент вчинення відповідних дій. Водночас заходи відповідальності мають застосовуватись згідно з нормативно-правовими актами, які діють на час їх застосування.

Щодо строків застосування штрафних санкцій відповідач зазначив, що зміст ст. 126 Податкового кодексу України передбачає настання відповідальності для платника за несвоєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов'язання, визначеного у податковій декларації, незалежно від факту винесення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення. В даному випадку податкове повідомлення-рішення виступає лише в якості документу, що фіксує порушення норм податкового законодавства, а не встановлює додаткову відповідальність для платника. Тобто, на думку відповідача, обов'язок платника сплатити штрафну санкцію в порядку та розмірах, визначених ст. 126 ПК України, існує незалежно від визначення чи не визначення такої санкції контролюючим органом в строки, передбачені ст. 102, 114 ПК України.

За таких підстав представник відповідача просив суд відмовити у позові у повному обсязі.

Вислухавши пояснення представників сторін. дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема,: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит», ідентифікаційний код 37713861, зареєстровано юридичною особою виконавчим комітетом Ровеньківської міської ради Луганської області 01.07.2011, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 04.07.2011, перебуває на обліку в Спеціалізованій Державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів.

Відповідачем - Спеціалізованою Державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів у період з 03 по 06 грудня 2013 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань своєчасності сплати до бюджету сум податкових зобов'язань за період з 01.01.2010 по 31.10.2010, за результатами якої складено акт від 06.12.2013 № 156/14-0/37713861 (а.с. 11-17).

Підстави призначення та порядок проведення перевірки позивачем не оскаржуються.

Перевіркою позивача встановлено порушення :

1. п.57.1 ст. 57 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, визначеного в податковій декларації, протягом граничних строків у загальній сумі 457 899,74 грн.

2. п.57.1 ст. 57 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), визначеного в податковій декларації, протягом граничних строків у загальній сумі 26 570 797,70 грн.

3. п.57.1 ст. 57 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати податкового зобов'язання з надходження податків і зборів (обов'язкових платежів), які справлялись до 01.01.2011, визначеного в податковій декларації, протягом граничних строків у загальній сумі 256,02 грн.

4. п.57.1 ст. 57 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати податкового зобов'язання з частини прибутку (доходу) господарських операцій (державних, казенних підприємств та об'єднань), що вилучено до бюджету, визначеного в податковій декларації, протягом граничних строків у загальній сумі 3 944,02 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 23 грудня 2013 року форми «Ш» (а.с. 18-28):

№ 0001041401 про нарахування позивачу штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати сум грошових зобов'язань з податків і зборів які справлялись до 01.01.2011 в розмірі 51,20 грн.;

№ 0001051401 про нарахування позивачу штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати сум грошових зобов'язань з частини прибутку (доходу) господарських операцій, що вилучено до бюджету в розмірі 788,80 грн.;

№ 0001061401 про нарахування позивачу штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати сум грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 91579,95 грн.;

№ 0001071401 про нарахування позивачу штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 2 283 975,35 грн.;

№ 0001081401 про нарахування позивачу штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 746 208,84 грн.

Спір щодо наявності факту несвоєчасного погашення зобов'язань, безпосереднього розміру штрафних санкцій, визначених податковими повідомленнями-рішеннями з урахуванням сум зобов'язань та кількості днів прострочення платежів, між сторонами відсутній.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (надалі - ПК України), який набрав чинності 01.01.2011.

Нормами ст. 14 ПК України передбачено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (пп. 14.1.39. п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк); (пп.14.1.156. п. 14. 1ст. 14 ПК).

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК).

Пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки (пп.14.1.162.п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (пп.14.1.265 п.14.1 ст. 14 ПК України).

За приписами п. 54.1. ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

В силу норм п.57.1. ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.126.1. ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як вбачається з акта перевірки та не заперечується сторонами, штрафні санкції до позивача (ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит») було застосовано відповідачем за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань, визначених Державним підприємством «Ровенькиантрацит» податковими деклараціями (а.с.71-87):

- розрахунками від 09.02.2009 № 25596 та № 25667 з податків і зборів (обов'язкових платежів), які справлялись до 01.01.2011, з граничним терміном сплати 12.05.2010;

- декларацією з податку на прибуток підприємства від 06.11.2008 № 29381 з граничним терміном сплати 30.11.2008;

- деклараціями з податку на додану вартість від 20.07.2010 № 10853, від 18.08.2010 № 90003370371, від 17.09.2010 № 9003810243, від 17.06.2010 № 9002119138, з граничним терміном сплати 30.07.2010, 30.08.2010., 30.09.2010, 30.06.2010, відповідно;

- розрахунком від 10.11.2008 № 19583 з частини прибутку (доходу) господарських операцій (державних, казенних підприємств), що вилучено до бюджету, з граничним терміном сплати 19.11.2008.

З акта перевірки та платіжних доручень, наданих до матеріалів справи, вбачається, що погашення сум, визначених у наведених деклараціях та розрахунках здійснено ДП «Ровенькиантрацит» протягом січня - жовтня 2010 року (а.с.102-151).

В судовому засіданні представник відповідача підтвердив факт погашення в повному обсязі ДП «Ровенькиантрацит» станом на 01.11.2010. податкових зобов'язань, визначених вказаними деклараціями та розрахунками.

Отже, відповідачем застосовано штрафні санкції до позивача - ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань, які допущено ДП «Ровенькиантрацит».

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідно до Наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 742 від 23.11.11. «Про визначення переможця концесійного конкурсу щодо надання у концесію цілісного майнового комплексу Державного підприємства «Ровенькиантрацит» та концесійного договору між позивачем та Міністерством енергетики та вугільної промисловості України від 01.12.2011 позивач - ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» прийняв у концесію цілісний майновий комплекс ДП «Ровенькиантрацит» з 01.12.2011. (а.с. 152-173).

Порядок погашення грошових зобов'язань або податкового боргу у разі реорганізації платника податків або передачі цілісного майнового комплексу державного чи комунального підприємства в оренду чи концесію визначено ст. 98 ПК України.

Пп. 98.2.4. п. 98.2 ст. 98 ПК України встановлено, що у разі передачі в оренду чи концесію цілісного майнового комплексу державного або комунального підприємства платник податків - орендар чи концесіонер після прийняття цілісного майнового комплексу державного або комунального підприємства в оренду чи концесію набуває усіх прав і обов'язків щодо погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу, які виникли у державного або комунального підприємства до передачі цілісного майнового комплексу в оренду чи концесію.

П. 11.36 Концесійного договору передбачає обов'язок концесіонера (позивача) погасити податкову заборгованість підприємства (ДП «Ровенькиантрацит»), яка сформувалась станом на дату укладення цього договору.

За умовами п. 33 Концесійного договору концесіонер (ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит») є правонаступником ДП «Ровенькиантрацит» за майновими та немайновими правами та обов'язками, які сформувались на дату укладання договору та передані за актом приймання-передавання.

На виконання умов п. 33 Концесійного договору сторонами складено та підписано передавальний акт від 01.12.2011 за № 3/РА дебіторської та кредиторської заборгованості, яка сформувалась у ДП «Ровенькиантрацит» станом на 01.12.2011 та передається позивачу (концесіонеру) (а.с.174-176). Податковим органом не заперечувалось, що суми за вищевказаними податковими деклараціями та розрахунками ДП «Ровенькиантрацит» не були включені до передавального акта.

За таких обставин суд погоджується з доводами позивача, що відповідно до наведених норм пп. 98.2.4 п. 98.2 ст. 98 ПК України та умов концесійного договору до позивача перейшли лише ті узгоджені податкові зобов'язання, які склались на дату укладення договору - 01.12.2011. Оскільки, як зазначалось, на дату укладання концесійного договору (01.12.2011) податкові зобов'язання ДП «Ровенькиантрацит» (які вказані в акті перевірки, та за порушення строків сплати яких й було застосовано штрафні санкції оскаржуваними рішеннями відповідача) були погашені ДП «Ровенькиантрацит», тому такі зобов'язання й не передавались та не могли бути передані позивачу.

Суд також погоджується з доводами позивача про безпідставність застосування до нього штрафних санкцій за порушення строків сплати ДП «Ровенькиантрацит» узгоджених податкових зобов'язань з огляду на норми Законів України «Про особливості оренди чи концесії об'єктів паливно-енергетичного комплексу, що перебувають у державній власності» від 8 липня 2011 року № 3687-VI, та «Про концесії» від 16 липня 1999 року № 997-XIV, відповідно до норм яких у концесіонера не виникає загального правонаступництва згідно з правами та зобов'язаннями підприємства, цілісний майновий комплекс якого надається у концесію. Умови та порядок передачі концесіонеру прав та обов'язків підприємства, цілісний майновий комплекс якого надається у концесію, можуть бути встановлені умовами концесійного конкурсу. У разі якщо всі активи та зобов'язання підприємства, цілісний майновий комплекс якого надається у концесію, передано на баланс концесіонеру, таке підприємство підлягає припиненню шляхом ліквідації. Майно, що входить до складу цілісного майнового комплексу, який надано у концесію, включається до балансу концесіонера із зазначенням, що таке майно перебуває у концесії.

На думку суду, доречними є також посилання позивача на норми Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», відповідно до ст. 33 якого юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням державного органу, прийнятим у випадках, передбачених законом. Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Відповідачем не заперечувалось, що ДП «Ровенькиантрацит» на час застосування штрафних санкцій та на час розгляду справи перебуває в ЄДР, а також на податковому обліку, що свідчить про те, що підприємство не звільнено від обов'язків щодо сплати поточних платежів та заборгованості. яку не передано концесіонеру.

Отже, в даному випадку, передача цілісного майнового комплексу ДП «Ровенькиантрацит» у концесію, не мала своїм наслідком ліквідації чи припинення ДП «Ровенькиантрацит» як юридичної особи та платника податків.

Наведене свідчить на користь тверджень позивача, що ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» не має відповідати за порушення податкового законодавства, які допущені іншою юридичною особою - ДП «Ровенькиантрацит».

З цих же підстав суд критично оцінює посилання відповідача на те, що позивач у зв'язку із укладенням договору концесії набув всіх прав та обов'язків ДП «Ровенькиантрацит» щодо погашення грошових зобов'язань та податкового боргу. Як було вказано, податковий борг було погашено безпосередньо ДП «Ровенькиантрацит» до моменту передачі майна у концесію. На момент погашення цих зобов'язань та укладення договору концесії штрафні санкції за порушення строків їх сплати застосовано не було, відповідно, суми штрафних санкцій не увійшли до складу заборгованості, яку передано позивачу за умовами договору. Відтак, підстави для зобов'язання позивача сплатити такі штрафи відсутні.

Суд вважає правомірними твердження представника відповідача, що оцінка поведінки платників податків здійснюється на підставі норм податкового та іншого законодавства, що діяло на момент вчинення відповідних дій, при цьому заходи відповідальності мають застосовуватись згідно з нормативно-правовими актами, які діють на час їх застосування.

Разом з тим, на думку суду, при прийнятті оскаржуваних повідомлень-рішень, відповідач діяв всупереч наведеному - без врахування необхідності оцінки поведінки відповідного платника, та необхідності застосування відповідальності саме до особи, що допустила порушення - в даному випадку - ДП «Ровенькиантрацит».

При цьому, тверджень щодо відсутності у податкового органу права застосовувати штрафні санкції відповідно до норм ПК України за порушення податкового законодавства позивач не висловлював, зазначивши лише про пропуск відповідачем строку застосування таких санкцій.

З огляду на наведене, штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань застосовано податковим органом не до належного платника, що є підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Окрім наведеного, суд погоджується з доводами позивача про безпідставність застосування штрафних санкцій з огляду на пропуск відповідачем строків, передбачених ПК України.

Так, відповідно до п. 114.1. ст. 114 ПК України граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

Згідно з п.102.1. ст.102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Отже, виходячи зі змісту вищенаведених норм ст. 14, 114 та 102 ПК України фінансові санкції можуть бути нараховані не пізніше 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку виконання податкового зобов'язання або за днем його фактичного виконання.

Суд оцінює критично посилання відповідача на ст. 126 Податкового кодексу України, яка передбачає настання відповідальності для платника за несвоєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов'язання, визначеного у податковій декларації, незалежно від факту винесення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення, а податкове повідомлення-рішення виступає лише в якості документу, який фіксує порушення норм податкового законодавства, а не встановлює додаткову відповідальність для платника.

Так, вищенаведені вимоги ст. 126 ПК України передбачають саме притягнення платника до відповідальності за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань. За змістом ст. 20 ПК України притягнення платників до відповідальності за порушення податкового законодавства віднесено до повноважень податкових органів. При цьому норми ПК України не встановлюють обов'язку платника самостійно визначати штрафні за такі порушення.

Згідно з пп. 14.1.157. п. 14.1. ст. 14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Таким чином, саме податкове повідомлення-рішення є підставою для сплати платником сум податкового зобов'язання, до яких віднесено й суми штрафних санкцій.

Як зазначалось, остаточне погашення податкових зобов'язань, за якими позивачу нараховано штрафні санкції, здійснено ДП «Ровенькиантрацит» у жовтні 2010 року. Саме з дати внесення останнього платежу й слід обчислювати строк для нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату відповідного зобов'язання. Штрафні санкції до позивача застосовано відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями від 23.12.2013, тобто поза межами 1095 днів.

За наведених обставин суд вважає, що штрафні санкції за порушення строків сплати податкових зобов'язань застосовано до позивача без достатніх підстав, відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, а тому є такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 161 КАС України суд при прийнятті постанови, зокрема, вирішує питання розподілу судових витрат.

В силу норм ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір в сумі 487,20 грн. Відтак, вказана сума підлягає поверненню з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі викладеного. керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів від 23 грудня 2013 року форми «Ш»:

№ 0001041401 про нарахування штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати сум грошових зобов'язань з податків і зборів, які справлялись до 01.01.2011 в розмірі 51,20 грн.;

№ 0001051401 про нарахування штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати сум грошових зобов'язань з частини прибутку (доходу) господарських операцій, що вилучено до бюджету в розмірі 788,80 грн.;

№ 0001061401 про нарахування штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати сум грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 91579,95 грн.;

№ 0001071401 про нарахування штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 2 283 975,35 грн.;

№ 0001081401 про нарахування штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 746 208,84 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» витрати по сплаті судового збору в розмірі 487,20 грн.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів після її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову в повному обсязі складено 19 травня 2014 року.

Суддя О.В. Солоніченко