Ухвала суду № 38754487, 15.05.2014, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1622/3410/2012

Номер провадження 11/786/10/14

Категорія ч. 4 ст. 190 КК О.Т.З. Головуючий у 1-й інстанції Микитенко В.М.

Доповідач ап. інст. Гавриш В. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2014 року м. Полтава Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого Гавриша В.М.

суддів Гонтар А.А. Кожевникова О.В.

при секретарях Григоровій М.В. Котенко А.О.

за участю прокурора Запорожець Н.О.

представника потерпілої ОСОБА_2 ОСОБА_3

потерпілої ОСОБА_4

захисників ОСОБА_5 ОСОБА_6

засудженого ОСОБА_7

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляціями прокурора прокуратури Полтавського району, потерпілої ОСОБА_4, засудженого ОСОБА_7 та в його інтересах захисника ОСОБА_6 на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 18 червня 2013 року,-

В с т а н о в и л а:

Цим вироком

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с.Тех, Горійського району, Республіки Вірменія, вірмен, громадянин України, не працюючий, одружений, раніше не судимий, проживаючий за адресою: АДРЕСА_4,

визнаний винним та засуджений за вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України за яким призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік та покладенням обов'язків передбачених п. п. 2,4 ст. 76 КК України.

Вироком суду встановлено, що ОСОБА_7 на початку грудня 2005 року, з метою заволодіння належної ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_1, використовуючи давні довірливі та добросусідські стосунки, скориставшись тимчасовою непрацездатністю потерпілої, яка потребує догляду в зв'язку з її хворобою та погіршенням стосунків з рідним сином ОСОБА_8, запросив її тимчасово пожити в своєму будинку за адресою: АДРЕСА_4, на що остання погодилась.

Під час проживання у ОСОБА_7, останній, реалізуючи свій протиправний намір, знаючи про те, що ОСОБА_4 є інвалідом 1 групи по зору, запропонував їй укласти з ним договір довічного утримання при умові, що її квартира перейде в його власність лише після її смерті, з чим вона погодилась.

Однак, ОСОБА_7, не маючи наміру виконувати вказані обов'язки, 30 грудня 2005 року ввів ОСОБА_4 в оману відносно виду угоди, внаслідок чого остання, вважаючи, що укладає договір довічного утримання, фактично підписала з ОСОБА_7 договір купівлі-продажу належної їй квартири АДРЕСА_1, не отримавши також за неї відповідних грошових коштів.

Таким чином, ОСОБА_7 умисно з корисливих мотивів, шляхом обману і зловживання довірою, заволодів чужим майном, а саме: АДРЕСА_1, вартістю 107 920 грн., спричинивши потерпілій ОСОБА_4 матеріальні збитки на вказану суму.

На вирок суду подана апеляція старшого прокурора прокуратури Полтавського району, в якій ставиться питання про скасування вироку в зв'язку з безпідставним застосуванням ст. 75 КК України та постановлення нового вироку, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч.4 ст. 190 КК України у виді 7 років позбавлення волі.

На переконання прокурора місцевий суд не в повній мірі врахував те, що засуджений вчинив особливо тяжкий злочин, вину не визнав та не розкаявся у вчиненому, документи, які б засвідчували незадовільний стан здоров'я засудженого, відсутні, а тому суд безпідставно послався на ці обставини при призначенні покарання.

Прокурор також зазначає, що злочин ОСОБА_7 вчинений проти жінки похилого віку, яка є інвалідом 1-ї групи по зору, до цього часу завдані матеріальні збитки і моральна шкода ним не відшкодовані, а потерпіла позбавлена житла, тому вимушена мешкати у своїх знайомих.

В поданій апеляції потерпіла ОСОБА_4 просить скасувати вирок місцевого суду внаслідок м'якості призначеного покарання та постановити новий, яким призначити ОСОБА_7 за ч.4 ст. 190 КК України покарання у виді 5 років позбавлення волі, посилаючись на те, що позитивні характеристики ОСОБА_7 видані за підписом його приятеля - начальника відділу у справах національностей Полтавської ОДА ОСОБА_9, який є зацікавленою особою у вирішені справи на користь ОСОБА_7, характеристика за підписом ОСОБА_10 завірена редакційною печаткою «Полтавський вісник» вказує на її не офіційний характер, при цьому в матеріалах справи відсутні інші характеристики на засудженого з місця роботи, з місця проживання, що також вказує на необ'єктивність наявної характеристики.

Потерпіла вважає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_7 дійсно утримує дружину та двох синів, оскільки відомості податкових органів та Державного комітету у справах національностей та міграції України свідчать про відсутність у засудженого постійного заробітку, як джерела існування, те що один з синів засудженого є інвалідом по зору, на що посилається суд при призначенні покарання, не перешкоджає йому виконувати будівельні роботи, а також вважає, що відсутні докази щодо незадовільного стану здоров'я ОСОБА_7, оскільки сам засуджений в судовому засіданні пояснював, що здоровий і хронічних хвороб, які створювали загрозу для його життя, не має.

На переконання потерпілої ОСОБА_4, ОСОБА_7 у вчиненні злочину не розкаявся, вину не визнав, завдану шкоду не відшкодував, а тому призначене покарання є занадто м'яким для виправлення засудженого.

В доповненнях до апеляції потерпіла ОСОБА_4, погоджуючись з доводами апеляції прокурора та вважаючи безпідставним застосування до засудженого ст. 75 КК України, просить скасувати вирок суду першої інстанції, постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 190 КК України на 7 років позбавленням волі з конфіскацією всього належного йому майна.

/ т. 7 а. с. 14 - 15 /

В апеляції засудженого ОСОБА_7 аналогічного змісту, як і в його інтересах апеляції захисника ОСОБА_6, вони просять скасувати вирок суду, а провадження по справі закрити, в зв'язку з відсутністю в діях засудженого складу злочину при цьому посилаються на однобічність і неповноту судового слідства.

Апелянти в першу чергу звертають увагу на те, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги, що до цього часу договір купівлі - продажу квартири від 30.12.2005 року укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 є чинним та дійсним по цей час.

Суд, за їх твердженням, не надав належної оцінки показанням самої потерпілої ОСОБА_4, яка підтвердила, що на момент переїзду до помешкання ОСОБА_7 в її квартирі не працювала система опалення та не було водопостачання гарячої води, що в подальшому, як вказує засуджений, вплинуло на вартість квартири, показанням сина потерпілої - ОСОБА_8, який підтвердив, що його мати може читати без окулярів, ту обставину, що мати виписала його з квартири без відома самого сина, а після примирення з ним самостійно, без відома сина, прописала його в квартирі, що, на їх думку, вказує на належну обізнаність при вчиненні таких договорів та активність ОСОБА_4 щодо операцій з нерухомістю, а також на те, що потерпіла свідомо і самостійно займалась усіма питаннями реєстрації та перереєстрації свого сина під час продажу квартир.

Одночасно звертається увага, що невістка потерпілої вважає, що ОСОБА_4 обманула свого сина при продажі спірної квартири, а при зверненні до психіатричної лікарні симулювала психічне захворювання.

Далі апелянти вказують, що суд першої інстанції не взяв до уваги і показання допитаної в якості свідка нотаріуса ОСОБА_11, яка на досудовому слідстві і в суді підтвердила, що ОСОБА_12 та ОСОБА_4 прийшли до неї разом укласти саме договір купівлі-продажу квартири, були ознайомлені з проектом договору, при цьому ОСОБА_4 поводилась абсолютно адекватно, ніякого психічного чи фізичного тиску на неї не чинилось, всі документи потерпіла читала самостійно і задавала питання, отримувала відповіді, сама відповідала на поставлені нотаріусом питання, а тому укладення угоди відбувалося у відповідності до вимог чинного законодавства.

Апелянти звертають увагу на те, що стосовно нотаріуса ОСОБА_11 постановою слідчого від 28.10.2008 року по вказаному факту було відмовлено в порушенні кримінальної справи за відсутністю в її діях складу злочинів, передбачених ст.ст. 364, 366, 367 КК України, оскільки досудовим слідством не встановлено, що при засвідченні договору куплі - продажу квартири цим нотаріусом було допущено зловживання службовим становищем, службове підроблення або службова халатність, що також свідчить про відсутність складу злочину в діях ОСОБА_7, однак суд ці обставини безпідставно не взяв до уваги.

На переконання апелянтів судом помилково проігноровані висновки Акту № 542 комісійної судової психолого - психіатричної експертизи в тому, що потерпіла ОСОБА_4 хронічними психічними захворюваннями чи тимчасовими розладами психічної діяльності не страждала раніше і не страждає на момент проведення експертизи, а виявляє ознаки органічного ураження ЦНС ступінь вираженості якого не така, щоб позбавляли її можливості усвідомлювати значення своїх дій, керувати ними, правильно розуміти події, що відбувалися і давати їм звіт про них, як на момент виробництва експертизи, так і в момент здійснення юридичної дії 30.12.2005 року.

Безпідставно судом першої інстанції також не врахована думку судових експертів психіатрів та психологів і в тому, що під час вчинення ОСОБА_4 юридично значимої дії вона не знаходилася в емоційному стані, який міг суттєво впливати на її свідомість та діяльність.

З огляду на наведене апелянти також зазначають, що безпідставно суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що підписи в договорі купівлі - продажу ОСОБА_4 вчиняла власноручно і цей факт встановлено висновками почеркознавчої експертизи, як і можливість потерпілої читати без окулярів.

На обгрунтування наведеного доводу в апеляції засуджений та захисник ОСОБА_6 посилаються на обставини проведення 04.07.2006 року слідчим додаткового допиту потерпілої ОСОБА_4, показання свідка ОСОБА_13 - директора агенції нерухомості «Ніка» в тому, що дані досудовому слідству додаткові показання потерпіла особисто перечитувала без окулярів, заявку про продаж спірної квартири в агентство нерухомості подавала особисто, а також показання депутата райради ОСОБА_33 в тому, що при зверненні до неї ОСОБА_4, остання самостійно писала та читала без окулярів.

Апелянти звертають увагу на безпідставне ігнорування судом довідки КП БТІ Полтавського району відповідно до якої 16.12.2005 року на замовлення № 1911 на виготовлення витягу з реєстру прав власності для укладення договору куплі - продажу квартири АДРЕСА_1, заявником значиться ОСОБА_4

Істотною обставиною по справі апелянти вважають і те, що 29.11.2006 року особисто потерпілою до прокуратури Полтавського району було подано заяву, якою остання просила припинити провадження по кримінальній справі у зв'язку з примиренням сторін і відшкодуванням матеріальних збитків і моральної шкоди, зміст і підстави постанови слідчого про закриття кримінальної справи, у зв'язку тим, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 склалися цивільно - правові відносин, які не були виконані в обумовлений час.

В апеляціях звертається увага і на відсутність належної оцінки судом заяви потерпілої від 22.12.2006 року про припинення кримінальної справи у зв'язку з примиренням в яких вона підтверджує наявність спільної домовленості про продаж квартири і сімейні підстави до цього, що стало підставою до закриття кримінальної справи 30.12.2006 року за відсутністю складу злочину.

( т. 2 а. с. 27 - 29, 68 )

На переконання апелянтів, суд першої інстанції не надав належної уваги Акту № 637 від 11.09.2007 року додаткової комплексної судово психолого - психіатричної експертизи, відповідно до висновків якої ОСОБА_4 на момент укладення договору куплі - продажу квартири від 30.12.2005 року правильно сприймала важливі для угоди обставини і надалі давати відповідні свідчення, враховуючи індивідуальні та вікові особливості могла усвідомлювати характер угоди з ОСОБА_7 ознак підвищеної схильності до неконтрольованого свідомістю потоку фантазування не виявляла, що підтверджує факт укладення ОСОБА_4 саме договору купівлі - продажу і виконання вимог ст. 203 ЦК України при укладення цього правочину.

Апелянти вважають важливим те, що до органів прокуратури звертався і рідний син потерпілої ОСОБА_8 з вимогою притягнення її до відповідальності за шахрайські дії, зокрема скаржник наполягав на тому, що його мати сама продала квартиру, гроші отримала і привласнила, крім того повідомив, про те що остання має намір виграти справу і відсудити квартиру у ОСОБА_7, щоб купити собі квартиру в центрі м. Полтави.

В показаннях згаданого свідка зазначається, що ОСОБА_4 запевняла його в тому, що в с. Зінці Полтавського району придбала квартиру тому йому слід виписатися зі спірної квартири та приписатися в гуртожитку, що не відповідає дійсності, а також обставини укладення договору з Айрапетянами йому викладала по різному, в тому числі запевняла сусідів, що нібито це він продав квартиру ОСОБА_7, забрав гроші та не пускає її в квартиру.

Одночасно наведено аналіз показань сина потерпілої ОСОБА_8, який, на їх думку, свідчить про її намір « продати квартиру на зло синові » через складні стосунки з ним та невісткою ОСОБА_15, а також просила сина « порадити їй версію», яка найбільш ймовірно допоможе повернути квартиру, що свідчить, на переконання апелянтів, про відсутність події злочину.

Далі в апеляціях зазначено, що судом не надано належної уваги поясненням свідка ОСОБА_16, який вказував, що саме ОСОБА_4 особисто звернулася ва КП БТІ м. Полтави в кінці 2005 року із заявою для отримання витягу з реєстру права власності, про що в особовій справі міститься відповідна заява та що свідчить про її намір продати квартиру.

Також судом залишено поза увагою показання свідків ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 та інших, які підтвердили, що ОСОБА_4 конфліктна людина і складно вживається з усіма сусідами, кривдить людей, вміло використовує свої вади зору в корисних цілях, а насправді вільно читає документи та газети без окулярів.

Той факт, що потерпіла особисто читала та писала без окулярів підтвердили в судовому засіданні нотаріуси ОСОБА_11, ОСОБА_21 та слідчий ОСОБА_32

Крім того, скаржник піддає сумніву і висновки судово-оціночної-будівельної експертизи Ц№ 667 від 28.10.2012 року, оскільки під час її проведення не враховано, що станом на 30.12.2005 року у вказаній квартирі не працювала система опалення, відсутній ремонт, що впливає на ринкову вартість квартири.

Засуджений ОСОБА_7 також вважає істотними обставинами, яким в сукупності слід було суду дати належну оцінку, це безпідставне обвинувачення його ОСОБА_4 у вчиненні ним щодо неї кримінальних злочинів, передбачених ст.ст. 296, 153 -154 КК України та факту відмови в порушенні кримінальних справ за цими заявами потерпілої з відсутністю ознак перелічених злочинів.

( т. 2 а. с. 90, 98, 116 )

Підсумовуючи наведені доводи, засуджений та його захисник вважають, що вони свідчать про відсутність події злочину, а від так в діях першого складу злочину тобто об'єктивної сторони, у зв'язку з чим просять, на підставі ст. 6 п. 2 КПК України, вирок скасувати, а провадження по справі припинити.

Заслухавши доповідача, прокурора Запорожець Н.О., яка підтримала подану апеляційну скаргу та заперечувала проти апеляційних скарг засудженого і в інтересах захисника ОСОБА_6, вислухавши представників потерпілої ОСОБА_3, ОСОБА_2 та саму потерпілу ОСОБА_4, які підтримали подані останньою і прокурором апеляції, заслухавши захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6, а також засудженого ОСОБА_7, які просили скасувати вирок і закрити справу за відсутності складу інкримінованого останньому злочину, провівши часткове судове слідство, обговоривши доводи поданих апеляцій та дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляції прокурора та потерпілої вваєає не підлягаючими до задоволення, а апеляції в інтересах засудженого підлягаючими до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, при цьому усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Колегія суддів встановила, що зазначена кримінальна справа порушена ще 6 березня 2006 року прокурором Полтавського району за ч. 2 ст. 190 КК України та за фактом заволодіння чужим майном шляхом обману при укладенні договору куплі - продажу 30.12.2005 року належної ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_1.

/ т. 1 а. с. 1 /

Виходячи зі змісту мотивувальної частини зазначеної постанови, а також приводів і підстав до порушення кримінальної справи, прокурором не були виконані вимоги ст. 98 КПК України ( в ред. 1960 року), оскільки договір куплі - продажу квартирі укладався між двома фізичними особами, що на момент порушення кримінальної справи достовірно було відомо прокурору.

Вказана кримінальна справа в подальшому неодноразово закривалась провадженням за відсутністю в діях ОСОБА_7 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України за заявами потерпілої, однак зазначені постанови скасовувалися прокурором Полтавського району чи його заступником.

Зокрема, 30.12.2006 року справу було закрито на підставі п.2 ст. 6 КПК України ( в ред. 1960 року ), оскільки слідчим встановлено, що під час підписання договору куплі - продажу між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 склалися цивільно правові відносини, які не були виконані в обумовлений час, а тому в діях останнього відсутній склад злочину, передбачений ст. 190 ч. 2 КК України, однак 10.05.2007 року зазначена постанова була скасована прокурором Полтавського району.

/ т. 1 а. с. 210, 212 /

30.10.2007 року кримінально справа вдруге була закрита провадженням за тими ж підставами та мотивами, при цьому слідчий послався на наявність цивільно правових відносин та неодноразові звернення з письмовими заявами про закриття справи потерпілої ОСОБА_4, однак 18.02.2008 року зазначена постанова була скасована заступником прокурора Полтавського району.

/ т. 1 а. с. 234, 243 /

Із матеріалів справи вбачається, що дійсно 27.11.2006 року, 28.11.2006 року, 29.11.2006 року, 22.12.2006 року потерпла подавала письмові заяви про закриття кримінальної справи в яких вказувала, що в дійсності була домовленість про продаж її квартири, моральна шкода і матеріальні збитки їй відшкодовано, а вказані заяви написані « при здоровому розумі і твердій пам'яті».

/ т. 1 а. с. 207, 209, т. 2 а. с. 28, 29, 30 /

Проте, 20.11.2008 року справа була направлена на розгляд до суду та в судах також слухалася неодноразово, а після зміни прокурором обвинувачення в суді 17.10.2012 року на ч. 4 ст. 190 КК України, 18.06.2013 року стосовно ОСОБА_7 постановлено обвинувальний вирок за ч. 4 ст. 190 КК України.

/ т. 5 а. с. 130 - 131, т. 6 а. с. 212 - 220 /

Визнаючи доведеною вину ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 160 КК України, суд першої інстанції фактично послався лише на послідовні показання потерпілої та висновок судово-психологічної експертизи потерпілої ОСОБА_4№ 602 від 21.09.2009 року, проведеної одноособово судовим експертом психологом ОСОБА_22 та відхилив і не погодився з висновками комісійної судової психолого - психіатричної експертизи № 542 від 11.07.2006 року і додаткової комісійної психолого-психіатричної експертизи № 637 від 11.09.2007 року.

З метою усунення протиріч в зазначених висновках судових експертів, колегія суддів апеляційної інстанції 23.10.2013 року призначила повторну комісійну психолого - психіатричну експертизу потерпілій ОСОБА_4, однак потерпіла, не дивлячись на визнання судом обов'язковою її явку в експертний заклад, тричі не з'явилася, у зв'язку з чим 21.03.2014 року кримінальна справа була повернута без виконання ухвали суду.

/ т. 7 а. с. 71, 132 /

Колегія суддів, провівши часткове судове слідство, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши мотиви поданих стороною захисту апеляцій, вважає їх обгрнутованими, а висновки суду першої інстанції такими, що не відповідають фактичним обставинам по справі.

Як вбачається із матеріалів справи, потерпіла ОСОБА_4 протягом тривалого часу неодноразово змінювала свої свідчення щодо обставин домовленостей з подружжям ОСОБА_7 стосовно належної їй квартири, змісту цих домовленостей, часу і формі розрахунків та самого факту отримання коштів за квартиру.

Характерним є і те, що показання потерпілої спростовувалися долученими до справи документами, висновками проведених по справі експертиз, показаннями допитаних по справі не заінтересованих у вирішенні справи осіб, в тому числі службових, які тим чи іншим чином спілкувалися з ОСОБА_4 з приводу цих подій.

Нарешті допитаний при проведенні досудового слідства та в суді рідний син потерпілої - ОСОБА_8 категорично заявив, що його мати спотворює дійсні обставини укладеної нею угоди з ОСОБА_7, безпідставно обвинувачує його в шахрайстві, оскільки по відношенню до нього сама вчинила такі дії.

ОСОБА_8, який також є інвалідом по зору, підтвердив, що його мати за угодою, з її слів, гроші отримала, без його відому виписувала його з спірної квартири, у зв'язку з чим він звертався з відповідною заявою до правоохоронних органів.

/ т. 5 а. а. 174 /

Об'єктивно наведене стверджується копією заяви на ім'я прокурора Полтавського району від 27.02.2007 року ОСОБА_8 про притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за шахрайські дії.

/ т. 1 а. с. 227 /

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4, викладаючи обставини підписання договору у нотаріуса ОСОБА_11 30.12.2005 року пояснила, що впізнала її як свою бувшу сусідку, нотаріус давала читати договір однак вона відмовилася посилаючись на вади зору, але одночасно заявила, що не пам'ятає чи 30.12.2005 року бачила нотаріуса ОСОБА_11 і хто перебував в нотаріальній конторі.

/ т. 5 а. с. 176 - 177 /

Торкаючись змісту показань ОСОБА_11, слід зазначити, що вони, на відміну від показань потерпілої, дійсно є послідовними та стабільними.

Зокрема даний свідок підтвердила, що ОСОБА_7 та ОСОБА_4 30.12.2005 року спільно з'явилися в нотаріальну контору та спільно її покинули після підписання договору купівлі продажу квартири останньої.

Укладення угоди відбувалося в світовий робочий день, ОСОБА_4 самостійно читала без окулярів, але текст тримала близько до очей, задавала питання, відповідала на поставлені питання адекватно, запевнила, що ціна квартири за якою вона її продає є узгодженою та розрахунки вже проведені, а також особисто підписувала зазначений договір.

Нарешті ОСОБА_11 підтвердила, що ОСОБА_4 особисто на її запитання сказала, що бажає укласти договір куплі продажу квартири та її поведінка не викликали будь - яких підозр чи перешкод до удостовірення договору куплі продажу квартири, який офіційно внесений у реєстр правочинів.

/ т 6 а. с. 48 - 51 /

Відповідно до вимог ст. 334 КПК України ( в ред.1960 року ) та п. п. 16, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України « Про виконання судам України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку » від 29.06.1990 року з послідуючими змінами при постановленні вироку суду належить дати аналіз усіх зібраних у справі доказів, тобто всіх фактичних даних, які містяться в показаннях свідків, потерпілих, підсудних, у висновку експерта та інших джерелах доказів, які стверджують чи спростовують обвинувачення, не обмежуючись лише зазначенням прізвища свідка, потерпілого або назви проведеної експертизи тощо.

Прийняття одних і відхилення інших доказів повинно бути мотивовано.

В порушення наведених вимог чинного на час розгляду справи законодавства та роз'яснень, суд першої інстанції обмежився коротким викладенням показань свідка ОСОБА_11 однак не навів жодного мотиву на підставі якого він відхиляє цей доказ чи дає йому критичну оцінку в той час коли такі показання повністю узгоджуються з сукупністю інших доказів по справі.

Зокрема, достовірність показань свідка ОСОБА_11 ретельно перевірялася органами досудового слідства, за наслідками перевірки встановлено, що нотаріальні дії 30.12.2005 року нею вчинялися у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому в її діях відсутні ознаки злочинів, передбачених ст.ст. 364, 366, 367 КК України.

Постановою про відмову у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_11 від 28.10.2008 року слідчим по справі встановлено, що при укладенні договору куплі продажу квартири ОСОБА_4 30.12.2005 року з боку нотаріуса не виявлено зловживання службовим становищем, службового підроблення чи службової недбалості,

/ т. 3 а. с. 122 /

Зазначена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно нотаріуса ОСОБА_11 заінтересованими особами не оскаржена, а тому була чинною на момент ухвалення вироку та є чинною на даний час.

Таким чином, встановлені органами досудового слідства обставини спростовують показання потерпілої про наявність певних порушень при укладенні 30.12.2005 року цього правочину не тільки з боку нотаріуса, але й ОСОБА_7, оскільки він являється стороною при засвідченні цього Договору купівлі - продажу.

/ т. 3 а. с. 122 /

На користь такого висновку колегії суддів свідчить і сама форма зазначеної угоди, яка передбачає обов'язкове з'ясування у сторін не лише факультативних, але й основних умов договору, в тому числі назва виду правочину ( Договір купівлі - продажу ) значно крупним шрифтом, найменування сторін ( продавець - покупець ), предмет договору купівлі продажу ( належна продавцю квартира за АДРЕСА_1 ), вартість предмету договору купівлі - продажу ( 20 000 грн.), підтвердження сторонами факту повного розрахунку та відсутність у них будь - яких претензій фінансового характеру один до одного.

Нарешті власноручним підписом сторони підтверджують, що цей Договір не носить характеру фіктивного чи удаваного правочину та свідчать, що цей Договір укладено ними не під впливом помилки, обману, насильства або тяжких обставин.

/ т. 1 а. с. 139 /

Згідно висновку № 9344 судово почеркознавчої експертизи від 28.12.2006 року підписи в 2-х примірниках договорів купівлі - продажу квартири від 30.12.2005 року в рядку « Підписи сторін продавець « в книзі реєстрації нотаріальних дій приватного нотаріуса ОСОБА_11 в графі « Розписка в одержанні нотаріально оформленого документу » виконані ОСОБА_4.

У вищевказаних підписах від імені ОСОБА_4 ознаки, що свідчать про вплив на процес письма яких - небудь « збиваючих» факторів (обумовлених незвичним психофізіологічним станом, незвичною позою і т.п.) відсутні.

/ т. 1 а. с. 215 - 217 /

Доречним буде зазначити і про наявність у ОСОБА_4 певного досвіду при укладенні аналогічних договорів, а саме при продажі 03.08.2005 року належної їй спільно з сином ОСОБА_8 квартири АДРЕСА_3, а також при купівлі спірної квартири 10.08.2005 року, які засвідчені нотаріусом ОСОБА_21

/ т. 1 а. с. 99, 100 /

В свою чергу свідок ОСОБА_21 підтвердив суду, що в серпні 2005 року при спілкуванні з ОСОБА_4 та укладенні договорів остання вела себе адекватно, згодом в кінці 2005 року спільно з ОСОБА_7 на їх прохання консультував по питанням нотаріального засвідчення цивільних угод.

/ т. 6 а. с. 99 - 100 /

Наведені обставини укладення угоди повністю узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_23, засудженого ОСОБА_7, свідка ОСОБА_24, а також висновками почеркознавчої експертизи.

Узгоджуються перелічені обставини щодо правомірності укладення угоди між ОСОБА_4 і ОСОБА_7 і з висновками комісійної психолого - психіатричної експертизи № 542 від 11.07.2006 року та додаткової комплексної психолого - психіатричної судової експертизи № 637 від 11.09.2007 року проведених у складі 8-ми судових експертів, які суд першої інстанції необгрунтовано визнав суперечливими, не повними і поверховими.

Колегія суддів ретельно дослідила зазначені висновки судових комісійних експертиз, які містять вичерпні і належним чином обгрунтовані відповіді на поставленні органами досудового слідства питання, з глибоким аналізом фахівців в області психіатрії та психології, дослідженням всієї наявної медичної документації на ім'я ОСОБА_4

Так, згідно висновку комісійної судово - психолого - психіатричної експертизи № 542 від 11.07.2006 року проведеної в складі 4-х кваліфікованих експертів ОСОБА_4 на момент підписання договору чи раніше хронічним психічним захворюванням чи тимчасовим розладом психічної діяльності психотичного характеру не страждала і не страждала на момент проведення експертизи. А виявляє лише ознаки органічного ураження ЦНС змішаного ґенезу / експлозивний варіант психоорганічного синдрому / без психозу та слабоумства. Ступінь вираженості цих ознак не така, щоб позбавляла її можливості усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними, правильно розуміти події, що відбувалися і давати правильні відомості про них, як в даний час так і в момент виконання юридично значимої дії., а під час вчинення нею значимої юридичної дії не знаходилася в емоційному стані, який міг суттєво впливати на її свідомість і діяльність.

/ т. 1 а. с. 168 - 176 /

Наведені висновки судовий експерт ОСОБА_25 підтвердила в судовому засіданні, науково їх обгрунтувала, а також пояснила, які рекомендовані методи були застосовані комісією експертів при проведенні зазначеної експертизи.

Слід також зазначити, що експертом ОСОБА_25 ОСОБА_4 наблюдалась на протязі тривалого часу перебування потерпілої на стаціонарному лікування в Полтавській обласній клінічній психіатричній лікарні ім. Мальцева О.Ф. з 10.02.2006 року по 01.04.2006 року, що об'єктивно стверджується записами в медичній картці № 746.

Нарешті зазначений висновок містить детальний опис життєвого шляху підекспертної, її позитивні та негативні сторони життя, наслідки хвороб, а також передумови і ретельний аналіз ситуації в якій ОСОБА_4 укладала угоду.

На переконання колегії суддів, надзвичайно важливим є і та обставина, що зазначена експертиза проводилася через незначний проміжок часу з моменту підписання договору ОСОБА_4, в той час коли предметом дослідження були саме її дії в минулому.

Наведені висновки були підтверджені і висновком додаткової комплексної психолого - психіатричної експертизи № 637 від 11.09.2007 року також в складі інших 4-х судових експертів та з участю психіатрів вищої категорії і психолога, які прийшли до спільного висновку, що ОСОБА_4 не була позбавлена можливості правильно сприймати важливі для справи обставини і в подальшому давати відповідні показання.

На переконання комісії ОСОБА_4 могла усвідомлювати характер угоди, яка укладалась між нею та ОСОБА_7, навіть враховуючи її індивідуальні та вікові особливості. / т. 1 а. с. 224 - 226 /

Судові експерти ОСОБА_26 та ОСОБА_27 підтвердили дані висновки в судовому засіданні апеляційної інстанції, вірність та обгрунтованість попередніх висновків від 11.07.2006 року, а також зазначили, що при умові наявності у підекспертної ознак ураження центральної нервової системи, вікових та індивідуальних особливостей, поставлені органами досудового слідства питання доцільно вирішувати лише спільно експертами психіатрами та експертами психологами.

Посилання суду першої інстанції на малий обсяг висновків, які містяться в комісійній експертизі № 637 від 11.07.2007 року не свідчить про її необгрутованість, оскільки обумовлений тим, що зазначена експертиза є додатковою до висновку № 542 від 11.07.2006 року де міститься повний виклад необхідних в такому випадку даних.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що приведені висновки додаткової експертизи також зроблені комісією судових експертів при дослідженні потерпілої та вчинюваних нею дій, в період, що значно ближчий до підписання договору 30.12.2005 року.

Обґрунтовуючи доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, суд першої інстанції послався на висновок судово-психологічної експертизи № 602 від 21.09.2009 року згідно якого, ОСОБА_4 при підписанні договору 30.12.2005 року знаходилася в негативному фізичному стані, усвідомлювала цей документ як договір по- життєвого утримання та вважала, що цей документ не є актом відчуження права власності на її квартиру.

Фіксованість потерпілої на власних переживаннях суттєво зменшило її можливості для всебічного і об'єктивного ( критичного ) аналізу дійсності та прогнозованих функцій, призвело до неповноти розуміння змісту підписаного договору купівлі - продажу та усвідомлення наслідків цього правового акту.

ОСОБА_4 не була спроможна в повній мірі вільно і усвідомлено приймати рішення про укладення угоди від 30.12.2005 року і реалізовувати його своїми діями, в повній мірі усвідомлювати фактичний зміст своїх дій і їх наслідків, в повній мірі прогнозувати наслідки своїх дій, усвідомлено приймати рішення, адекватне ситуації підписання договору і в повній мірі усвідомлено реалізовувати його.

/ т. 4 а. с. 22 - 33 /

На думку судового експерта психолога ОСОБА_28 її висновок не суперечить попереднім висновкам комісійних судових психолого психіатричних експертиз, що на переконання колегії суддів не відповідає дійсності.

При допиті судового експерта ОСОБА_28 в апеляційній інстанції вона не заперечувала, що при дотриманні нотаріусом вимог встановленого діючим законодавством порядку посвідчення угоди, а саме роз'яснення виду, характеру і змісту угоди, роз'яснення наслідків цієї угоди, з'ясування факту проведених попередніх розрахунків, відсутність перешкод до підписання такої угоди, вказаний нею психологічний стан ОСОБА_4 не перешкоджав останній правильно розуміти зміст цієї угоди та давати адекватні відповіді.

З огляду на наведене висновок № 602 від 21.09.2009 року судового експерта ОСОБА_28 є суперечливим та таким, що суперечить сукупності доказів добутих по справі і проаналізованих колегією суддів вище.

Більше того, приймаючи до уваги наявність у підекспертної ознак враженості центральної нервової системи, наявність вікових та індивідуальних особливостей, проведення одноособово експертом психологом зазначеної експертизи вбачається помилковим, а висновки не повними, поверховими, а тому не переконливими.

Нарешті питання, які вирішувала експерт психолог ОСОБА_28 стосуються подій 3-х річної давності, а відповіді фактично торкаються питань, які вирішуються при встановленні недієздатності особи, що не може бути предметом дослідження експертом психологом та знаходиться поза його компетенцією.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає висновок суду про належну обгрутованість висновку № 602від 21.09.2009 року є помилковим, а посилання на цей висновок, як на доказ вини ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України безпідставним.

Торкаючись посилання суду першої інстанції на інші докази, в тому числі показання свідка ОСОБА_29 рідної сестри потерпілої слід зазначити, що її показання є похідними від суперечливих свідчень самої потерпілої, а інші докази підтверджують лише юридичні факти, а не доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7

Таким чином висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину не ґрунтується на матеріалах справи, оскільки в справі відсутні об'єктивні та достовірні дані, які б з беззаперечністю підтверджували наявність умислу у обвинуваченого заволодіти майном ОСОБА_4, а саме квартирою вартістю 107 920 грн. при укладенні договору її купівлі - продажу 30.12.2005 року.

Відповідно до ст. 367 КПК України ( в ред. 1960 року ) однією із підстав до скасування вироку чи постанови є однобічність попереднього чи судового слідства та невідповідність висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам справи, а згідно ст. 369 КПК України ( в ред. 1960 року ) вирок вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, в разі коли висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, в тому числі апеляційної інстанції, коли суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки та коли суд при наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду у вироку не зазначив, чому він взяв до уваги одні докази і відкинув інші.

Приймаючи до уваги, що судом першої інстанції при розгляді даної справи не дотримано наведених вимог закону, вирок підлягає скасуванню, а кримінальна справа закриттю на підставі п. 2 ст. 6 КПК України ( редакції 1960 року), як про це ставиться питання в апеляціях в інтересах засудженого ОСОБА_7

Виходячи з наведеного, подані апеляційні скарги прокурора та потерпілої ОСОБА_4 про скасування вироку, постановлення нового і призначення більш суворої міри покарання не підлягають до задоволення, в тому числі у зв'язку з посиланням апелянтів на підстави, які не передбачені ст. 67 КК України.

Керуючись ст.ст. 362, 366, 379 КПК України (в ред. 1960 року) колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи по першій інстанції та потерпілої ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Апеляції засудженого ОСОБА_7 та в його інтересах захисника ОСОБА_6 задовольнити.

Вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 18 червня 2013 року стосовно ОСОБА_7 скасувати, а кримінальну справу, на підставі п. 2 ст. 6 КПК України ( в ред. 1960 року ) закрити за відсутністю в діях ОСОБА_7 складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

С У Д Д І :

Гавриш В.М. Гонтар А.А. Кожевніков О.В.