Постанова № 38751923, 13.05.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/1339/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Костенко Г.В.,

при секретарі судового засідання - Колодяжному Д.В.,

за участю представника позивача - Кирман О.Д.,

представника відповідача - Гриценко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Етуаль-Метал" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

09 квітня 2014 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Етуаль-Метал" (надалі по тексту - позивач, ТОВ "Етуаль-Метал") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25 лютого 2014 року №0000522307, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 28 516,88 грн, з яких: 22813,50 грн за основним платежем, 5703,38 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, а також №0000512307, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 29943,00 грн, з яких 23954,00 грн за основним платежем, 5989,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що ДПІ у м. Полтава була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Етуаль-Метал" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Магмастіл" та ПП "ВРГ і К" за період з 01.03.2012 по 31.12.2012 року. За результатами перевірки був складений акт № 459/16-01-22-05/34825841 від 31.01.2014 року. На підставі даного акту перевірки ДПІ у м. Полтава 25 лютого 2014 року були винесені податкові повідомлення-рішення №0000522307, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 28 516,88 грн, з яких: 22813,50 грн за основним платежем, 5703,38 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, а також №0000512307, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 29943,00 грн, з яких 23954,00 грн за основним платежем, 5989,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями. Позивач вважає спірні податкові повідомлення-рішення винесені з порушенням вимог чинного законодавства та просить суд їх скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступних висновків.

16 червня 2010 ТОВ "Етуаль-Метал" зареєстроване у якості суб'єкта господарювання Виконавчим комітетом Полтавської міської ради, з 22.12.2006 підприємство перебуває на обліку платника податків у ДПІ у м. Полтаві, з 04.01.2007 зареєстроване платником ПДВ /том 1, арк. с. 17. 18. 19/.

У період з 22.01.2014 по 27/01/2014 згідно наказу №131 від 22.01.2014, Державною податковою інспекцією у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Етуаль-Метал" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Магмастіл" та ПП "ВРГ і К", за період з 01.03.2012 по 31.12.2012.

Перевіркою встановлено заниження ТОВ "Етуаль-Метал" податкового кредиту за період березень-квітень, червень-серпень, жовтень-грудень 2012 року на суму 22813,00 грн, чим порушено вимоги статті 44, підпункту 185.1 статті 185, пункту 187.1. статті 187, пунктів 198.1., 198.2., 198.3., 198.6. статті 198, статті 201 Податкового кодексу України, а також заниження податку на прибуток 23954,00 грн за ІІ-ІV квартали 2012 року, чим порушено пункти 138.1., 138.2.., підпункт 138.8.1. пункту 138.8., пункту 138.4. статті 138, підпункт 139.1.9 пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України.

За результатами перевірки ДПІ у м. Полтаві складено акт перевірки №459/16-01-22-05/34825841 від 31.01.2014 /том 2, арк. с. 143-166/.

На підставі зазначеного акту перевірки Державною податковою інспекцією у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 25 лютого 2014 року №0000522307, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 28 516,88 грн, з яких: 22813,50 грн за основним платежем, 5703,38 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, а також №0000512307, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 29 943,00 грн, з яких 23954,00 грн за основним платежем, 5989,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями /том 1, арк. с. 13, 14/.

Позивач не погодився із вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Досліджуючи правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 25 лютого 2014 року №№0000522307, 0000512307, суд виходить з наступного.

Пунктом 20.1. статті 20 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Відповідно до положень пункту 75.1. статті 75 та пункту 77.1. статті 77 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 78.1.1. пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до пункту 138.1. статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до положень статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у - бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704 та ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до п.2.7 Положення про забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами та відомствами України. У цьому ж пункті передбачено, що документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містить у собі реквізити типових або спеціалізованих форм.

Згідно акту перевірки підставою для збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств стали господарські операції позивача з ТОВ "Магмастіл".

28 березня 2012 року між позивачем та ТОВ "Магмастіл" укладено договір №М05100, за умовами якого позивачем придбано у контрагента дріт /том 1, арк. с. 21-23/.

На підставі господарських операцій з ТОВ "Магмастіл" позивачем сформовано кредит з ПДВ та витрати.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ "Магмастіл" позивачем надано договір, податкові та видаткові накладні, товарно-транспорті накладні реєстр виданих та отриманих податкових накладних /том 1, арк. с. 21-45, 191-245, том 2, арк. с. 1-123/.

Придбаний у ТОВ "Магмастіл" дріт позивач використовував у власній господарській діяльності з метою виконання зобов'язань перед ТОВ "Етуаль", Релігійна громада Різдва Святого Івана Хрестителя ТОВ "СБМК", ПП "Будпостач-Л", ТОВ "Влад-2", ТОВ "Агро-Рось", що підтверджується карткою складського обліку, відомість матеріалів для виготовлення металоконструкцій на основі переданих замовником креслень /том 1, арк. с. 46-71/.

Товар придбаний у ТОВ "Магмастіл" позивач зберігав у приміщенні, що за адресою вул. Заводька, 2, с. Драбово-Брятинське Драбівського району Черкаської області, орендованого у ТОВ "Агроремтехніка" відповідно до договору оренди від 03.01.2012 №1. Факт знаходження дроту за зазначеною адресою підтверджується матеріальним звітом складу /том 1, арк. с. 72-110/.

Суд також звертає увагу на приписи ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У відповідності до вимог ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року № 3477-IV Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції; суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, адже загальним принципом юридичної відповідальності є вина особи в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.

Враховуючи те, що позивачем належним чином підтверджено факт здійснення спірних господарських операцій з ТОВ "Магмастіл", суд вважає висновок Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про заниження ТОВ "Етуаль-Метал" податкового кредиту за період березень-квітень, червень-серпень, жовтень-грудень 2012 року на суму 22813,00 грн та заниження податку на прибуток 23954,00 грн за ІІ-ІV квартали 2012 року недоведеним, оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 25 лютого 2014 року №№0000522307, 0000512307 протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а позовні вимоги ТОВ "Етуаль-Метал" обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" закріплено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Згідно частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру дорівнює 1827,00 грн.

Відповідно до положень пункту 21 частини першої статті 5 Закон України "Про судовий збір" органи доходів і зборів звільняються від сплати судового збору.

Беручи до уваги те, що позовні вимоги задоволено, суд вважає необхідним стягнути з Державного бюджету України в особі Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь позивача судові витрати, понесені у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 116,92 грн.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Етуаль-Метал» до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання противними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області №0000512307 та №0000522307 від 25 лютого 2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Етуаль-Метал» (код ЄДРПОУ 34825841) витрати по сплаті судового збору в розмірі 116,92 грн (сто шістнадцять гривень дев'яносто дві копійки).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 19 травня 2014 року.

Суддя Г.В. Костенко