Постанова № 38749919, 19.05.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2014 року № 813/2969/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

суддів Карп'як О.О.

Гавдика З.В.

секретар судових засідань Шозда Г.В.

з участю представників:

від позивача - Критович І.М.,

від відповідача - Карпин Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Спільного українсько-канадського підприємства (надалі СУКП) «Студія Лева» до Державної податкової адміністрації України, до Заступника Голови комісії з проведення реорганізації Державної податкової адміністрації України та до Державної податкової адміністрації у Львівські області про скасування рішення, спонукання до вчинення дій та встановлення відсутності компетенції, -

в с т а н о в и в :

СУКП «Студія Лева» звернулося з позовом до суду, в якому просить скасувати рішення Державної податкової адміністрації України № 10486/6/25-0215 від 06.06.2011 року про залишення скарги без розгляду та зобов'язати розглянути скаргу від 04.04.2011 року № 47 у порядку ст. 56 Податкового кодексу України по суті. Також, просить встановити відсутність компетенції Державної податкової адміністрації у Львівські області щодо внесення змін до рішення №6262/10/25-005/512 від 10.03.2011 року після його складення, надіслання та закінчення законодавчо встановлених строків на його складення і надсилання.

Позивач в позовній заяві стверджує, що відповідачами порушено його право на адміністративне оскарження передбачене п.56.2 ст.56 ПК України. Також, позивач вважає, що він діяв у відповідності до податкової консультації, щодо строків оскарження спірного рішення контролюючого органу. Крім того, позивач звертає увагу суду на те, що його скарга у відповідності до положень п.56.7 ст.56 ПК України не повинна була залишатись без розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з викладених міркувань, просить позов задовольнити.

Представник відповідачів просить в задоволенні позову відмовити повністю, оскільки відповідачі діяли у повній відповідності до вимог чинного законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

В процедурі адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 18.10.2010 року за №0018561511/0/1860 (від 31.12.2010 року за №0018561511/1) Державною податковою адміністрацією у Львівській області прийнято рішення від 10.03.2011 року за №6262/10/25-005/512, яким згадане податкове повідомлення-рішення та рішення ДПІ у Галицькому районі м.Львова від 28.12.2010 року за №21013/10/25-005/439 про результати розгляду первинної скарги залишено без змін, а повторна скарга позивача без задоволення.

01.04.2011 року листом за №8888/10/25-005/697 Державною податковою адміністрацією у Львівській області внесено зміни до згаданого рішення, що стосуються строків його оскарження, а саме замість тридцяти календарних днів зазначено десять.

Державна податкова адміністрація України рішенням від 06.06.2011 року за №10486/6/25-0215 залишила скаргу на згадані вище рішення та податкові повідомлення-рішення без розгляду.

При цьому позивач вважає, що рішення Державної податкової адміністрації у Львівській області та подальше внесення до нього змін порушують його право на адміністративне оскарження.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам суд врахував наступні обставини справи та норми законодавства.

Враховуючи те, що спірне рішення приймалось, а дії вчинялись під час дії ПК України та Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом Державної податкової служби України №1001 від 23.12.2010 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 січня 2011 року за №10/18748, суд при вирішенні спору керуватиметься нормами наведених нормативно-правових актів.

Так, п.56.3 ст.56 ПК України встановлюється строк подання скарги до контролюючого органу вищого рівня - 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Наслідки подання скарги з пропуском строку встановлюються п.56.7 ст.56 ПК України - скарга не розглядаються та повертаються платнику податків із зазначенням причин повернення.

Керуючись наведеними нормами Державна податкова адміністрація України прийняла спірне рішення від 06.06.2011 року за №10486/6/25-0215 та залишила скаргу позивача без розгляду, врахувавши те, що оскаржене рішення прийнято 10.03.2011 року, а згадана скарга датована 04.04.2011 року (з пропуском десятиденного строку на оскарження).

Позивачем, також не заперечуються обставини подання скарги поза межами десятиденного строку на оскарження, однак, він вважає, що в даному випадку має діяти тридцяти денний строк оскарження рішення який зазначений в рішенні від 10.03.2011 року за №6262/10/25-005/512.

При цьому, судом не встановлено порушень прав позивача на адміністративне оскарження рішення оскільки Державна податкова адміністрація України діяла у повній відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки у пункті 56.7 ст.56 ПК України йдеться про порушення платником податків норм Податкового кодексу України, в тому числі і строків звернення зі скаргою, а не строків зазначених у рішенні, яке оскаржується.

Не можуть також застосовуватись до спірних правовідносин положення п.53.1 ст.53 ПК України, на які посилається позивач, оскільки такі стосуються відповідальності платника податків, а в даному випадку позивач не притягається до відповідальності. Крім того, зазначення строків оскарження у рішенні контролюючого органу не є податковою консультацією в розумінні ст.52 ПК України, оскільки позивач за роз'ясненням з цих підстав до Державної податкової адміністрації у Львівській області не звертався.

Також, судом не беруться до уваги посилання позивача на те, що в даному випадку має місце конфлікт інтересів, а саме норм п.56.3 та п.56.12 ПК України, оскільки згаданий п.56.12 ПК України стосується випадків, коли контролюючий орган самостійно визначає грошове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними з порушеннями податкового законодавства.

Не можна погодитись з твердженнями позивача, що підставою для скасування спірного рішення є недотримання форми передбаченої п.56.7 ст.56 ПК України - не розглядається та повертається платнику податків, а не залишається без розгляду, як було зроблено, оскільки не може бути скасовано правильне за своєю суттю рішення, хоч і з формальним порушенням, яке не впливає на суть цього рішення. Більше того, таку форму передбачено п.14 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 23.12.2010 року за №1001, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.01.2011 року за №10/18748, чинного на час прийняття спірного рішення.

Що стосується повноважень Заступника Голови комісії з проведення реорганізації Державної податкової адміністрації України, який одночасно був заступником Голови державної податкової служби України, на підписання спірного рішення, то такі підтверджуються абзацом восьмим п.15 згаданого Положення.

Слід відмітити, що позивач обґрунтовано в мотивувальній частині позовної заяви вказує на неправомірність дій Державної податкової адміністрації у Львівській області, які полягають у внесенні змін листом від 01.04.2011 року за №8888/10/25-005/697 до рішення від 10.03.2011 року за №6262/10/25-005/512, оскільки такими повноваженнями контролюючий орган не наділений. Однак, таке порушення не перебуває у причинно-наслідковому зв'язку з діями Державної податкової адміністрації України в процесі прийняття спірного рішення.

За викладених обставин суд вважає, що спірне рішення відповідає критеріям правомірності які передбачені ч.3 ст.2 КАС України, а тому підстави для його скасування відсутні.

Як наслідок не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо спонукання до вчинення дій - про зобов'язання Державної податкової адміністрації України розглянути скаргу від 04.04.2011 року № 47 у порядку ст. 56 Податкового кодексу України по суті.

Що стосується вимоги про встановити відсутність компетенції Державної податкової адміністрації у Львівські області щодо внесення змін до рішення №6262/10/25-005/512 від 10.03.2011 року після його складення, надіслання та закінчення законодавчо встановлених строків на його складання і надсилання то суд вважає за необхідне зазначити таке.

Пункт 6 частини 4 статті 105 КАС України передбачає наявність в адміністративному позові вимоги про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

При цьому, дана норма не розмежовує випадки коли позивачем у справі є суб'єкт приватного права чи суб'єкт публічного права.

З врахуванням положень ч.1 ст.2, п.8 ст.3, п.3 ч.2 ст.17 КАС України, можна прийти до висновку, що способи захисту порушеного права суб'єкта приватного права різняться від способів захисту суб'єкта публічного права.

Так, в першому випадку такі спрямовані на захист прав, в іншому ж випадку такі мають на меті визначення повноважень, та їх реалізацію у сфері публічно-правових відносин.

З врахуванням викладеного можна прийти до висновку, що вимога про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень не може захистити порушене право суб'єкта приватного права, а може бути лише обґрунтуванням його позовних вимог.

Відтак, з врахуванням того що обраний спосіб захисту позивачем не захищає його порушеного права у задоволенні позову в цій частині належить відмовити.

При цьому, суд позбавлений можливості вийти за межі позовних вимог в порядку передбаченому ч.2 ст.11 та ч.2 ст.162 КАС України, оскільки відновити порушене право на адміністративне оскарження немає можливості, у зв'язку із закінченням процедури адміністративного оскарження згідно підп.56.17.3 п.56.17 ст.56 ПК України.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в задоволенні позову належить відмовити.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити з позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 20 травня 2014 року.

Суддя В.Я.Мартинюк