Постанова № 38749910, 15.05.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2014 року 810/1959/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київторгфрукт" до Київської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Київторгфрукт" з позовом до Київської митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 05.03.2014 № 125130012/2014/110007/1, картки відмови у прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05.03.2014 № 125130012/2014/00007 та про зобов'язання відповідача визначити митну вартість товару за ціною договору (контракту) товарів, які імпортуються (вартість операції) щодо товарів відповідно до декларації митної вартості від 05.03.2014 №125130012/2014/403660.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення відповідача про визначення митної вартості товарів є незаконним, оскільки позивач правомірно і правильно визначив митну вартість імпортованих ним товарів (мандарини свіжі) - 0,71 долар США за кілограм, тоді, як відповідач безпідставно відмовив позивачу у визначенні митної вартості за першим (основним) методом та незаконно застосував шостий (резервний) метод і визначив митну вартість імпортованого товару у сумі 1,02 доларів США за кілограм.

Відповідач позов не визнав, подав до суду письмові заперечення, в яких просив суд у задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що відповідно до наявної в ЄАІС Держмитслужби України інформації аналогічні імпортованим позивачем товарам (мандарини свіжі) ввозяться на територію України іншими суб’єктами господарювання за ціною 1,02 доларів США за кілограм. Крім того, відповідач у запереченнях зазначив, що самим позивачем незадовго до виникнення спірних правовідносин ( ВМД від 24.01.2014, від 18.02.2014) ввозився аналогічний товар того самого виробника та постачальника за ціною 1,02 доларів США за кілограм. До того ж зазначив, що позивач не подав відповідачу витребувані документи на підтвердження вартості імпортованих товарів. За таких обставин, вважав правомірним прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару.

15 травня 2014 року представниками сторін були подані до суду клопотання, в яких вони просили розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

За таких обставин, судом визнано за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2013 між позивачем та Bromton Trade LLP (United Kingdom) укладено контракт № 11/13 відповідно до умов якого, постачальник (Bromton Trade LLP (United Kingdom) взяв на себе зобов’язання поставити позивачу товар (перелік товарів зазначається у інвойсах до кожної поставки).

На виконання умов вищенаведеного контракту позивачем неодноразово ввозився на територію України товар (свіжі фрукти).

Зокрема, 05.03.2014 з метою митного оформлення товару "Цитрусові свіжі: мандарини сорту "Kino" загальною вагою 27000 кг (урожай 2013 року, країна виробництва Пакистан, РК, торгівельна марка Royal, виробник Pak Kinno Factory, постачальник Bronton Trade LLP) позивачем подано до митниці вантажно-митну декларацію №125130012/2014/403660.

Митна вартість зазначеного товару була визначена позивачем виходячи з ціни контракту (на підставі інвойсу), тобто за основним (першим) методом, та склала 0,71 долар США за кілограм товару.

Для підтвердження митної вартості товару митному органу позивачем були надані наступні документи, а саме:

- картка обліку особи, що здійснює операції з товарами від 31.01.2014 №125/2012/0001364;

- міжнародна автомобільна накладна (CMR) від 03.03.2014 №501088;

- коносамент від 01.02.2014 MSCUK8490456;

- рахунок-фактура (інвойс) від 01.02.2014 PKF/007/2014;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) від 01.11.2013 №11/13 із доповненнями №2, №3, №6;

- інформація про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного та радіологічного контролю товару від 01.02.2014 №2761;

- інформація про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару від 31.01.2014 №2761;

- інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару від 31.01.2014 №2761;

- резервна позиція від 26.07.2001 №915;

- фітосанітарний сертифікат від 24.01.2014 №03713185634;

- сертифікат про походження товару форми А від 01.02.2014 №24797200010529;

- екологічна декларація від 24.02.2014 №14268.

Перелік зазначених документів наведений у графі 44 ВМД від 05.03.2014 №125130012/2014/403660.

У цей же день посадовою особою відповідача опрацьовано подані позивачем документи та наявну цінову інформацію у ЄАІС на аналогічні товари, що ввозились на митну територію України у період пред’явлення товарів до митного оформлення.

Зокрема, було з’ясовано, що заявлена позивачем митна вартість товарів значно відрізняється від тієї, за якою позивач завозив аналогічні товари у січні - лютому 2014 року, а також від середньо-контрактної вартості таких товарів, інформація стосовно яких містилась в ЄАІС.

Судом встановлено, що ТОВ "Київторгфрукт" попередні поставки аналогічних товарів (Цитрусові свіжі: мандарини сорту "Kino") здійснювались з використанням резервного методу визначення митної вартості на рівні 1,02 доларів США за кілограм товару. Такий факт підтверджується митними деклараціями позивача від 24.01.2014 №125130012/2014/400748, від 24.01.2014 №125130012/2014/400781 та від 18.02.2014 №125130012/2014/402518, копії яких наявні в матеріалах справи.

Крім того, згідно з інформаційними даними відповідача, товари - Цитрусові свіжі: мандарини сорту "Kino", країни виробництва Пакистан, завозилися на митну територію України іншими суб'єктами господарювання за ціною 1,02 доларів США за кілограм товару, що підтверджується відповідними роздруківками з бази митниці.

Тобто, позивач та інші суб'єкти господарювання здійснювали імпорт на митну територію України товарів - Цитрусові свіжі: мандарини сорту "Kino" за ціною вищою, ніж та, яка вказана позивачем у митній декларації від 05.03.2014 №125130012/2014/403660.

Відповідачем з метою перевірки вартості імпортованих товарів було витребувано у позивача додаткові документи для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів.

Проте, позивачем було подано до відповідача лише заяву про видачу рішення про коригування митної вартості з метою здійснення митного оформлення, в якій він зазначив, що подати додаткові документи в нього немає можливості.

У зв’язку з ненаданням позивачем додаткових документів, відповідачем 05.03.2014 прийнято рішення про коригування митної вартості №125130012/2014/110007/1, в якому вказано, що перший метод не застосовується оскільки декларантом не подано додаткові документи для підтвердження митної вартості. Методи за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосовуються у зв’язку з невиконанням вимог статей 59-60 Митного кодексу України; методи згідно із статтями 62 та 63 Митного кодексу України не застосовуються через відсутність інформації щодо ціни складових для визначення за даними методами; а резервний метод використаний з урахуванням інформації наявної в митному органі (митна декларація від 18.02.2014 №125130012/2014/402518).

Разом із рішеннями про коригування митної вартості митним органом складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 05.03.2014 №125130012/2014/00007, згідно з якою позивачу повідомлено про неможливість прийняття митного оформлення вказаної вище митної декларації.

Для випуску товарів у вільний обіг позивач подав до Київської митниці Міндоходів нову митну декларацію від 05.03.2014 №125130012/2014/403662, в якій задекларував цей же товар за митною вартістю, що визначена з урахуванням рішення митного органу про коригування митної вартості товарів, сплатив всі митні платежі згідно з митною вартістю таких товарів, визначеною відповідачем.

У зв’язку із цим, Київською митницею Міндоходів прийнято рішення про завершення митного оформлення товару позивача, пропуск їх на митну територію України та випуск у вільний обіг.

У подальшому позивач, не погоджуючись з рішеннями митного органу щодо коригування митної вартості, рішеннями про відмову у прийнятті митної декларації (карткою відмови) та переплатою коштів до Державного бюджету України, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Згідно із статтею 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно із статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 Митного кодексу України).

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

В силу частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою розмитнення імпортованого відповідно до митної декларації від 05.03.2014 № 125130012/2014/403660 товару, позивачем подано відповідачу повний перелік документів, передбачених Митним кодексом.

Згідно з переліченими документами митна вартість товарів була визначена з урахуванням ціни, зазначеної у контракті та інвойсі, тобто, за основним (першим) методом, та складала 0,71 долар США за кілограм товару.

У цей же день посадовою особою відповідача (митного посту "Святошин") було опрацьовано подані позивачем документи та наявну цінову інформацію ЄАІС на аналогічні товари, що ввозились на митну територію України у період заявлення позивачем товарів до митного оформлення, за результатами чого було встановлено заниження митної вартості товарів.

Так, відповідачем було встановлено, що заявлена позивачем митна вартість товарів значною мірою відрізнялася від вартості, за якою позивач завозив аналогічні товари в січні-лютому 2014 року, а також від середньоконтрактної вартості таких товарів, інформація стосовно як містилась в ЄАІС.

У зв’язку з наявністю зазначеної інформації, митним органом було витребувано у позивача додаткові документи на підтвердження митної вартості імпортованого товару.

В той же час, позивач в обґрунтування позовних вимог стверджує, що інформація в ЄАІС Держмитслужби не може бути підставою для витребування у декларанта додаткових доказів на підтвердження митної вартості товарів, оскільки таке право митниці не передбачене статтею 53 Митного кодексу. Наполягав на тому, що оскільки позивачем було подано вичерпний перелік документів для митного оформлення ввезеного товару, і такі документи не містили ознак підробок чи будь-яких розбіжностей, то відповідач зобов’язаний був здійснити розмитнення товарів на підставі поданих позивачем документів.

Зазначив, що сама по собі інформація з ЄАІС має лише допоміжний характер та не може використовуватись митницею як основний доказ для визначення митної вартості товару.

Однак, суд критично ставиться до даного твердження представника позивача з огляду на наступне.

Відповідно до частин четвертої та п’ятої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів (митниця) під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до розділу другого Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України від 13.07.2012 № 362, робота посадових осіб з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється, у тому числі, шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Розділом п’ятим зазначених Методичних рекомендацій передбачено, що під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків використовуються спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України.

Тобто, на переконання суду, в окремих випадках, навіть за відсутності у митного органу зауважень щодо комплектності поданих декларантом документів та числових значень вартості товарів (ознаки підробки, розбіжності), зазначених у них, митний орган вправі витребувати у декларанта додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 15.10.2013 у справі № 21-270а13.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що витребувавши у позивача додаткові документи на підтвердження митної вартості задекларованого відповідно до ВМД від 05.03.2014 № 125130012/2014/403660 товару, митний орган діяв в межах покладених на нього повноважень.

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

У такому випадку, у відповідності до положень статті 55 Митного кодексу України, митним органом приймається рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось сторонами, на письмовий запит відповідача надати додаткові документи на підтвердження митної вартості імпортованого товару, позивач відмовився надавити будь-які документи.

У зв’язку з чим, відповідачем прийняті рішення про коригування митної вартості товарів від 05.03.2014 № 125130012/2014/110007/1, яким визначено митну вартість імпортованого позивачем відповідно до ВМД від 05.03.2014 № 125130012/2014/403660 товару за шостим (резервним методом) на рівні 1,02 доларів США за кілограм, та картку відмови у митному оформленні від 05.03.2014 № 125130012/2014/00007.

Митна вартість товару визначена відповідачем за шостим (резервним методом).

При цьому, у відповідності до положень статті 57 Митного кодексу України, яка передбачає, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу, у рішенні про коригування відповідачем чітко роз’яснено чому не можливо застосувати кожен с попередніх резервному методів.

В той же час, оцінюючи визначення митним органом митної вартості товарів на рівні 1,02 долара США за кілограм на противагу задекларованої позивачем вартості на рівні 0,71 долара США за кілограм, судом взято до уваги наступне.

Судом встановлено, що суб’єкт господарювання, якому позивач реалізує ввезений товар (ТОВ "Дніпрофрукт"), є спорідненим позивачу товариством. Так, обидва товариства мають однакових засновників та мають рахунки в одному й тому самому банку.

А відтак, це ставить під сумнів реалізацію позивачем товару на території України за ринковими цінами.

Також, судом взято до уваги той факт, що позивачем неодноразово раніше ввозився аналогічний товар того ж виробника з митною вартістю на рівні 1,02 доларів США. При цьому, митна вартість товарів визначалась позивачем самостійно.

За таких обставин суд дійшов висновку, що рішення відповідача про застосування шостого (резервного) методу є законним та обґрунтованим, а отже картку відмови від 05.03.2014 №125130012/2014/00007 ним було винесено правомірно.

З приводу вимоги про зобов’язання відповідача визначити митну вартість товару за ціною договору (контракту) товарів, які імпортуються відповідно до декларації митної вартості від 05.03.2014 №125130012/2014/403660, суд зазначає, що враховуючи висновок суду про правомірність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, вимога про скасування якого є первинною, то похідна від неї вимога також не підлягає задоволенню, а тому у цій частині позову також слід відмовити.

Таким чином, враховуючи те, що наведені позивачем твердження та подані докази не спростовують доводів відповідача, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Враховуючи, що відповідач не надав суду доказів понесених ним зазначених судових витрат, в даній адміністративній справі такі витрати стягненню з позивача не підлягають.

Проте, підлягає стягненню з відповідача судовий збір у розмірі, передбаченому Законом України "Про судовий збір" (із змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 19.09.2013 №590-VІІ), згідно з яким під час подання адміністративного позову майнового характеру позивачем сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Враховуючи, що позивачем при подачі позовної заяви сплачено судовий збір в сумі 182 грн. 70 коп., а спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, то з позивача підлягає стягненню решта суми судового збору - 1644 грн. 43 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 14, 69-71, 86, 94, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київторгфрукт" (код ЄДРПОУ 37360474) до Державного бюджету України судовий збір у сумі 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 30 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.