Ухвала суду № 38749831, 16.05.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 751/1162/14 Провадження № 22-ц/795/788/2014 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції - Деркач О. Г. Доповідач - Скрипка А. А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2014 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіСкрипки А.А.суддів:Хромець Н.С., Шевченка В.М.при секретарі:Руденко О.М.за участю:ОСОБА_5, представника публічного акціонерного товариства ''Облтеплокомуненерго''- Бучковської К.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27 лютого 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства „Облтеплокомуненерго" до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за послуги у сфері теплопостачання,

в с т а н о в и в:

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27.02.2014 року позовні вимоги публічного акціонерного товариства „Облтеплокомуненерго" до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за послуги у сфері теплопостачання-задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь публічного акціонерного товариства„Облтеплокомуненерго" заборгованость за послуги у сфері теплопостачання за період з 01.05.2011 року по 31.08.2013 року в сумі 2526 грн. 36 коп., а також 243 грн. 60 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати, оскільки апелянт вважає його незаконним та таким, в якому безпідставно вказано, що відповідач має борг перед позивачем за послуги в сфері теплопостачання. Доводи апеляційної скарги зазначають, що оскаржуване рішення суду є необґрунтованим, його ухвалено без додержання вимог Конституції України. Апелянт вказує, що він фактично він не укладав з публічним акціонерним товариством „Облтеплокомуненерго" договору про надання послуг у сфері теплопостачання, і за даних обставин апелянт вважає, що позивач надає йому послуги у сфері теплопостачання без достатніх правових підстав. Також апелянт вважає, що позивачем не представлено суду відповідних доказів, що ОСОБА_5 надаються послуги в сфері теплопостачання належної якості. Апелянт вказує, що він мешкає в квартирі АДРЕСА_2, разом з тим, в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції вказано, що відповідач зареєстрований та проживає в квартирі АДРЕСА_2. Також апелянт зазначає, що він не погоджується з висновком суду відносно того, що відповідач нерегулярно проводить оплату послуг в сфері теплопостачання, що і призвело до утворення заборгованості в сумі 2526грн.36коп., оскільки вказані обставини не підтверджені документально.

В запереченнях на апеляційну скаргу публічне акціонерне товариство ''Облтеплокомуненерго" просить апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити і залишити без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції, оскільки дане рішення є законним, обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, які підтверджені належними та допустимими доказами; висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального права.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд на підставі приписів статті 308 ЦПК України приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції,-залишенню без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.2 статті 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи(а.с.3-10),31.01.2014року,згідно поштового штемпеля на конверті, позивач звернувся з позовом до ОСОБА_5 про стягнення 2526 грн.36 коп. в рахунок погашення заборгованості за надані послуги у сфері теплопостачання за період з 01.05.2011року по 31.08.2013року, також позивач просив стягнути на свою користь з відповідача 243 грн. 60 коп. в рахунок відшкодування документально підтверджених витрат по сплаті судового збору (а.с.1,2). Відповідно до довідки публічного акціонерного товариства ''Облтеплокомуненерго'' (а.с.57), при зверненні позивача до суду першої інстанції з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості в сфері теплопостачання позивачем було помилково зазначено номер квартири, в якій зареєстрований та проживає відповідач - № АДРЕСА_2 замість квартири АДРЕСА_2. Позивач вказує, що ним була допущена вказана описка в позовній заяві, оскільки дійсно публічне акціонерне товариство ''Облтеплокомуненерго'' звернулося з позовною заявою до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за послуги у сфері теплопостачання, яка виникла за адресою: АДРЕСА_2, розрахунок боргу позивачем було проведено саме за адресою: АДРЕСА_2(а.с.5); про вказані обставини представник позивача зазначав в ході судового розгляду справи в суді першої інстанції.

В ході судового розгляду даної справи встановлено і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що відповідач ОСОБА_5 є зареєстрованим та проживає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.12). ОСОБА_5 є споживачем послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, централізованого водовідведення, які надаються ПАТ „Облтеплокомуненерго" на підставі рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 229 від 17.09.2007 року.

Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради були погоджені та затверджені тарифи на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення. На підставі затверджених тарифів позивач здійснював ОСОБА_5 нарахування оплати послуг у сфері теплопостачання (а.с.6).

По справі також встановлено, що оскільки ОСОБА_5 не здійснював оплату наданих позивачем послуг у сфері теплопостачання, то за період з 01.05.2011року по 31.08.2013 року у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 2526 грн. 36 коп., що підтверджується представленим суду позивачем розрахунком боргу за послуги з теплопостачання, що надавались ОСОБА_5 публічним акціонерним товариством ''Облтеплокомуненерго'' за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.5).Вказаний розрахунок заборгованості за надання послуг у сфері теплопостачання відповідачем жодними належними та допустимим доказами не спростовано.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ „Облтеплокомуненерго", суд першої інстанції виходив з того, що позивач отримує послуги від ПАТ ''Облтеплокомуненерго'' у сфері теплопостачання, тому позивач,як споживач вказаних послуг зобов'язаний оплачувати їх вартість, відповідно до положень Закону України ''Про житлово-комунальні послуги '', статей: 67,68Житлового кодексу України. І оскільки відповідач не проводить оплату отриманих від позивача послуг в сфері теплопостачання, то суд першої інстанції зазначив, що стягненню з ОСОБА_5 на користь позивача підлягає 2526 грн. 36 коп. в рахунок погашення заборгованості за послуги у сфері теплопостачання за період з 01.05.2011року по 31.08.2013року, а також 243 грн. 60 коп. в рахунок відшкодування понесених позивачем судових витрат по сплаті судового збору, які є документально підтвердженими.

Апеляційний суд погоджується з вірним по суті висновком суду першої інстанції, оскільки вказаний висновок узгоджується з фактичними обставинами справи та нормами матеріального права, які регламентують спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості оскаржуваного рішення суду першої інстанції та невідповідності його висновків нормам матеріального права не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи. Відповідно до ч.2 статті 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що між сторонами не укладався договір про надання ОСОБА_5 послуг у сфері теплопостачання, і тому, як вважає апелянт,він не має обов'язку сплачувати позивачу за надані послуги теплопостачання, не можуть бути підставою для скасування вірного по суті рішення суду першої інстанції, з наступних підстав. Відповідно до приписів п. 5 ч. 3 статті 20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" споживачі зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Розрахунковим періодом для оплати є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

У відповідності до статті 10 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду" від 19.06.1992 року, утримання приватизованих квартир (будинків) здійснюється за рахунок коштів їх власників згідно з Правилами користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, незалежно від форм власності на них. Згідно з п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків,затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10. 1992 року за № 572 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.01. 2006 року № 45), власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 4 статті 10 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду", державні комунальні підприємства по обслуговуванню та ремонту житла зобов'язані здійснювати обслуговування та ремонт приватизованого житла, надавати мешканцям комунальні та інші послуги за державними розцінками і тарифами.

Статтями 20 та 21 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" визначені права та обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, відповідно до яких споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов'язком виконавця - є надання таких послуг вчасно та відповідної якості.

Відповідно до статті 68 Житлового кодексу України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Статтею 67 Житлового кодексу України регламентовано, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно підпункту 2 пункту „а" статті 28 Закону України „Про місцеве самоврядування" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством,тарифів щодо оплати побутових,комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідних територіальних громад; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Враховуючи приписи норм матеріального права, які регламентують спірні правовідносини, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що в даному випадку відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для відмови в задоволенні позову. Оскільки позивачем за вказаний період надавались послуги у сфері теплопостачання, і відповідач ОСОБА_5, проживаючи у будинку за адресою: АДРЕСА_2, фактично послугами у сфері теплопостачання користувався. За даних обставин відповідач має обов'язок щодо сплати вартості наданих йому позивачем послуг, оскільки в силу положень статті 11 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають не лише з договорів та правочинів, а також і з інших юридичних фактів, які в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки. Таким чином, суд першої інстанції, стягуючи заборгованість на користь позивача з відповідача за послуги у сфері теплопостачання за період з 01.05.2011 року по 31.08.2013 року в сумі 2526 грн. 36 коп.,обгрунтовував свої висновки в межах та на підставі чинного законодавства.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що позивач не представив суду доказів надання апелянту послуг у сфері теплопостачання належної якості, також не можуть бути підставою доля скасування вірного по суті рішення суду першої інстанції, з наступних підстав. Відповідно до приписів статті 60 ЦПК України, яка регламентує обов'язок доказування та подання доказів, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. В даному випадку апелянтом, в супереч приписам статті 60 ЦПК України, не представлено жодного належного та допустимого доказу відносно того, що він не отримує від позивача відповідні послуги у сфері теплопостачання належної якості.

Твердження апеляційної скарги відносно того, що в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції зазначено, що відповідач зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2, а фактично апелянт є зареєстрованим та проживає за адресою: АДРЕСА_2, не можуть бути підставою для скасування вірного по суті рішення суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до ч.2 статті 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань. Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд зазначаючи, що ''відповідач зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2'' з посиланням на аркуш справи 12, допустив очевидну описку, оскільки на аркуші справи 12 мається довідка адресно-довідкового підрозділу УДМС України в Чернігівській облсті, відповідно до якої ОСОБА_5 проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2. Таким чином, допущена судом першої інстанції описка в силу приписів статті 219 ЦПК України може бути виправлена судом. Згідно ч. 1 статті 219 ЦПК України, суд може з власної ініціативи або за заявою осіб, які беруть участь у справі, виправити допущені в судовому рішенні описки чи арифметичні помилки.

Також апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що розрахунок суми заборгованості відповідача за надані послуги у сфері теплопостачання представлено позивачем за адресою реєстрації та проживання ОСОБА_5:АДРЕСА_2(а.с.5), і як вбачається з оскаржуваного рішення суду першої інстанції, саме дані вказаного розрахунку покладені в основу рішення суду.

Згідно пояснень представника позивача в судовому засіданні апеляційного суду та відповідно до довідки публічного акціонерного товариства ''Облтеплокомуненерго''(а.с.57), при зверненні позивача до суду першої інстанції з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості в сфері теплопостачання позивачем було помилково зазначено номер квартири, в якій зареєстрований та проживає відповідач-АДРЕСА_2 замість квартири АДРЕСА_2. Позивач вказує, що ним була допущена вказана описка в позовній заяві, оскільки дійсно публічне акціонерне товариство''Облтеплокомуненерго''звернулося з позовною заявою до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за послуги у сфері теплопостачання, яка виникла за адресою реєстрації та проживання відповідача:АДРЕСА_2,розрахунок боргу позивачем було проведено саме за адресою: АДРЕСА_2(а.с.5); про вказані обставини представник позивача також зазначав в ході судового розгляду справи в суді першої інстанції.

Таким чином, як фактично вбачається з оскаржуваного рішення суду першої інстанції(а.с.24-25), з ОСОБА_5 на користь публічного акціонерного товариства „Облтеплокомуненерго" стягнуто в рахунок погашення заборгованості за послуги у сфері теплопостачання, які надавались позивачем за адресою:АДРЕСА_2( адреса проживання та реєстрації відповідача) за період з 01.05.2011 року по 31.08.2013 року в сумі 2526 грн. 36 коп., а також 243 грн.60 коп. в рахунок відшкодування документально підтверджених витрат позивача ( а.с. 1,2) по сплаті судового збору.

Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків оскаржуваного рішення суду першої інстанції, ухваленого на основі всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Приймаючи до уваги ту обставину, що ухвалою судді апеляційного суду від 18.04.2014року ОСОБА_5 було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27.02.2014 року до ухвалення апеляційним судом судового рішення у справі (а.с.48), апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_5 до бюджету 121 грн. 80 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги на розрахунковий рахунок № 31210206780002 (код бюджетної класифікації 22030001), отримувач - УК у м.Чернігові/м. Чернігів/22030001, код ЄДРПОУ 38054398, банк одержувача - ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592.

Керуючись статтями: 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27 лютого 2014 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_5 до бюджету 121 грн. 80 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги на розрахунковий рахунок № 31210206780002 (код бюджетної класифікації 22030001), отримувач - УК у м. Чернігові/м. Чернігів/22030001, код ЄДРПОУ 38054398, банк одержувача - ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: