Рішення № 38749662, 13.05.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №1424/1743/2012 13.05.2014 13.05.2014 13.05.2014

Провадження №22-ц/784/1352/14

Справа № 22-ц/784/1352/14 Головуючий першої інстанції: Бобровський І.М.

Категорія: 27 Суддя-доповідач апеляційного суду: Коломієць В.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі

головуючого Шолох З.Л.

суддів Довжук Т.С., Коломієць В.В.,

при секретарі Бакуті Т.В.,

за участю представника позивача Курника В.О., представника відповідачки ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справуза апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 17 березня 2014 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «ФІДОБАНК» (далі - ПАТ "ФІДОБАНК) до ОСОБА_5, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «ФІДОБАНК» і ОСОБА_5 про визнання недійсним (нікчемним) кредитного договору та недійсним договору поруки,

В С Т А Н О В И Л А :

В серпні 2012 року ПАТ «Ерсте Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Вказував, що 10 червня 2008 року між ПАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 014/5865/2/17370, за яким позивач надав останньому 50 100 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 09 червня 2018 року., а ОСОБА_5., в свою чергу, зобов'язався повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування ним.

З метою забезпечення виконання умов зазначеного кредитного договору, 18 серпня 2010 року між позивачем та ОСОБА_4 було укладено договір поруки № 014/5865/2/17370/2, за умовами якого поручитель зобов'язалась перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_5 зобов'язань за кредитним договором

Посилаючись на вказані обставини та порушення відповідачами своїх зобов'язань, що призвело до заборгованості за кредитним договором, позивач просив суд стягнути з відповідачів в солідарному порядку заборгованість станом на 19 липня 2012 року в сумі 467 088 грн.14 коп., яка складається з основної заборгованості за кредитом - 393 969грн. 45коп., заборгованості за відсотками - 49 452грн. 21коп., пені - 23 666грн. 48коп.

ОСОБА_4 звернулась до суду з зустрічним позовом до ПАТ «Ерсте Банк» про визнання недійсним кредитного договору та недійсним (нікчемним) договору поруки.

Свої вимоги ОСОБА_4 обґрунтовувала тим, що договір поруки з ПАТ «Ерсте Банк» не укладала і не підписувала. Також зазначала, що в порушення вимог ч. 3 ст. 65 СК України вона не надавала письмової згоди на укладання її чоловіком ОСОБА_5 кредитного договору.

В подальшому позивача ПАТ «Ерсте Банк» замінено на його правонаступника - ПАТ "ФІДОБАНК".

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 17 березня 2014 року позов ПАТ "ФІДОБАНК" до ОСОБА_5, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ "ФІДОБАНК" заборгованість за кредитним договором в сумі 467 088 грн. 14 коп. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ "ФІДОБАНК" витрати по сплаті судового збору в сумі 3326грн.30коп. Відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ПАТ "ФІДОБАНК" і ОСОБА_5 про визнання недійсним кредитного договору та нікчемним договору поруки. Стягнуто з ПАТ "ФІДОБАНК" на користь ОСОБА_4 витрати за проведення судової почеркознавчої експертизи в сумі 900грн.48 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просила скасувати рішення та ухвалити нове, яким її позов задовольнити, а у задоволенні позову ПАТ «ФІДОБАНК» - відмовити.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджуються матеріалами справи, що 10 червня 2008 року між ВАТ «Ерсте Банк» (правонаступником якого є ПАТ "ФІДОБАНК») та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 014/5865/2/17370, за яким Банк надав останньому 50100 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 09 червня 2018 року., а ОСОБА_5., в свою чергу, зобов'язався повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування ним (а.с. 15-19). 18 серпня 2010 р. ПАТ «Ерсте Банк» і ОСОБА_5 була укладена додаткова угода до 5кредитного договору, якою, зокрема, графік погашення кредиту був викладений у новій редакції (а.с. 82).

Відповідно до ст.1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки.

Пунктом 3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Позивач свої обов'язки з надання відповідачу обумовленої договором суми повністю виконав.

Між тим, ОСОБА_5 у передбачені договором строки обов'язки по погашенню кредиту та процентів не виконував, в зв'язку з чим 18 травня 2012р. ПАТ «Ерсте Банк» направило позикодавцю письмову вимогу про дострокове повернення кредиту у разі непогашення протягом 30 днів поточної кредитної заборгованості (а.с.25). Вказана вимога відповідачем не була виконана.

За таких обставин, відповідно до ст.ст. 526, 549, 550, 611, 1050, 1054 ЦК України суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_5 на користь Банку заборгованості станом на 19 липня 2012 року в загальній сумі 467 088 грн.14коп., яка складається з основної заборгованості за кредитом - 393 969грн. 45коп., заборгованості за відсотками - 49 452грн. 21коп., пені - 23 666грн. 48коп.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків.

Зі змісту ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною(сторонами).

Статтею 547 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, недодержання такої форми має наслідком його нікчемність.

Висновком судової почеркознавчої експертизи №1190 від 07 листопада 2013 року встановлено, що підписи від імені ОСОБА_4 в договорі поруки № 014/5865/2/17370/2 від 18 серпня 2010 р., укладений між ВАТ «Ерсте Банк», ОСОБА_5 та ОСОБА_4, виконані не ОСОБА_4, а іншою особою (а.с. 124-127).

Таким чином, у ОСОБА_4 не могло виникнути жодних зобов'язань перед позивачем за договором поруки, який є недійсним.

За такого судом правильно відмовлено у задоволенні вимог ПАТ "ФІДОБАНК" щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_4

Разом з тим, відмовляючи у задоволенні вимог ОСОБА_4 про визнання недійсним договору поруки, суд виходив з того, що нікчемний договір не потребує визнання його недійсним в судовому порядку.

Проте, погодитись з цим не можна.

Так, відповідно до роз'яснень, викладених у п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009р., вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Суд першої інстанції не звернув належної уваги на зазначене, а тому дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для визнання недійсним (нікчемним) спірного договору поруки.

З огляду на викладене, рішення суду в частині відмови у задоволенні даної вимоги ОСОБА_4 відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині - про задоволення даної позовної вимоги.

Висновок суду про відмову у задоволені позовних вимог зустрічного позову ОСОБА_4 в частині визнання укладеного її чоловіком кредитного договору недійсним є вірним.

Так, за положеннями ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Отже, зазначена норма закону регулює відносини, які стосуються розпорядження майном, що є в спільній сумісній власності подружжя, і не стосуються права одного із подружжя на укладення цивільно-правових угод щодо набуття майна, зокрема на отримання кредиту, оскільки, виходячи зі змісту ст. 1054 ЦК України, сам по собі кредитний договір є угодою про отримання у власність грошових коштів і не створює обов'язків для ОСОБА_4, а лише для ОСОБА_5 як сторони договору.

Доводи апеляційної скарги не спростовують викладених висновків суду першої інстанції , а тому підстав для скасування рішення суду в цій частині немає.

Судові витрати розподілені судом відповідно до положень ст. 88 ЦПК України.

При звернення до суду з апеляційної скаргою апелянтом було сплачено 1948грн. 80коп. судового збору, з яких : 1827 грн. - судовий збір за оскарження рішення суду в частині задоволення вимог ПАТ "ФІДОБАНК» про стягнення кредитної заборгованості та 121грн. 80коп. - судовий збір за оскарження рішення суду в частині відмови у задоволення вимог немайнового характеру, заявлених у зустрічному позові ОСОБА_4

Враховуючи, що апеляційна скарга задоволена частково - в частині вирішення вимоги немайнового характеру - згідно ст. 88 ЦПК України з «ФІДОБАНК» на користь ОСОБА_4 підлягає стягненню відшкодування витрат на оплату судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 121грн.80коп.

Керуючись статтями 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 17 березня 2014 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ПАТ «ФІДОБАНК» про визнання недійсним договору поруки - скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "ФІДОБАНК» про визнання недійсним договору поруки - задовольнити.

Визнати недійсним договір поруки № 014/5865/2/17370/2, укладений 18 серпня 2010 року між відкритим акціонерним товариством «Ерсте Банк» (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "ФІДОБАНК») та ОСОБА_4.

В іншій частині - залишити без змін.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «ФІДОБАНК» на користь ОСОБА_4 відшкодування витрат на оплату судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 121грн. 80 коп. (сто двадцять одна гривна вісімдесят копійок).

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді