Рішення № 38749286, 14.05.2014, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2014 Справа № 917/2572/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфатекс", вул. Подтопи, 75, м. Батайськ, Ростовська обл., Російська Федерація (адреса для листування : проспект Героїв Сталінграду, б. 20А, кв. 385, м. Київ, 04210)

до Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ", вул. Київська, 62, м. Кременчук, Полтавська обл., 39631

про стягнення 7 470 094 доларів США 74 центи (еквівалент 59 686 056,97 грн.)

Головуючий суддя Ківшик О.В.

Суддя Плотницька Н.Б.

Суддя Сірош Д.М.

Представники :

від позивача : Ковіка П.П., довіреність № б/н від 08.01.13 р., паспорт серії НОМЕР_1, виданий Конотопським МВ УМВС України в Сумській області 04.01.1996 р.; Камишан Ю.В., довіреність № б/н від 24.12.2013 р., паспорт серії НОМЕР_2, виданий Комінтернівським РВ у Харкові ГУ ДМС України у Харківській області 06.12.2012 р.;

від відповідача : Степаненко О.М., довіреність № 44 від 11.03.2014 р., паспорт серії НОМЕР_3, виданий ТУМ Солом'янського РУ ГУМВС України у м. Києві 31.01.2006 р.; Білявський В.В., довіреність № 2 від 02.01.2014 р., паспорт серії НОМЕР_4, виданий Світловодським МВ УМВС України у Кіровоградській області 18.11.1998 р.; Бабіч Ф.П., довіреність № 1 від 02.01.2014 р, паспорт серії НОМЕР_5, виданий Світловодським МРВ УМВС України в Кіровоградській області 29.04.1999 р..

.

14.05.2014 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору : розглядається позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфатекс" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" 7 470 094 доларів США 74 центи (еквівалент 59 686 056,97 грн.) заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 14.07.2005 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Альфатекс" та Холдінговою кампанією "АвтоКрАЗ" у формі відкритого акціонерного товариства Договору № 1065Ри, з яких 6 062 580 доларів США 00 центів (еквівалент 48 440 014,20 грн.) основний борг (неповернута попередня оплата), 545 632 доларів США 20 центів (еквівалент 4 359 601,28 грн.) 3 % річних за період з 15.12.2010 р. по 15.12.2013 р., 861 882 доларів США 54 центи (еквівалент 6 886 441,49 грн.) пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, що обрахована за період з 15.12.2012 р. по 15.12.2013 р.. В обґрунтування підстав позову останній посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфатекс" як новий кредитор за укладеним 17.05.2010 р. між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Альфатекс" Договором про відступлення права вимоги № 1/-ц (з урахуванням додаткової угоди від 04.10.2010 р.) набуло право вимоги виконання зобов'язань відповідача за Договором № 1065Ри.

Судовий процес за ініціативою суду фіксується технічними засобами відповідно до положень ч. 3 ст. 44 ГПК України та відображається у протоколі судового засідання на підставі положень ст. 81-1 ГПК України.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Полтавської області Пушка І.І. від 28.03.2014 р. призначено розгляд даної справи у зазначеному вище колегіальному складі суду.

У відповідності до п. 1 ст. 12 Закону України від 07.02.2010 р. № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (із змінами та доповненнями), ст. 3 ГПК України та п. 1 ст. 6 та п. 1 ст. 14 Закону України від 03.07.2012 р. № 5029-VI "Про засади державної мовної політики" (із змінами та доповненнями) рішення по справі складено українською мовою.

Позивач на позовних вимогах наполягає за мотивами позовної заяви, пояснення вх. № 2675 від 04.03.2014 р. щодо відзиву на позовну заяву (том справи 17, а.с. 197-199), пояснення вх. № 3149 від 13.03.2014 р. (том справи 19, а.с. 64-67), пояснення щодо додаткових пояснень до відзиву вх. № 4022 від 28.03.2014 р. (том справи 19, а.с. 84-90), додаткового пояснення вх. № 4987 від 16.04.2014 р. 9ьом справи 19, а.с. 127-128). В обґрунтування позовних вимог останній посилається на невиконанням відповідачем договірних обов'язків щодо поставки обумовленої Договором продукції, неповерненням суми внесеної попередньої оплати та набуття позивачем як новим кредитором права вимоги щодо виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань.

Відповідач проти позову заперечує за мотивами :

- відзиву № 170/18-84 від 24.02.2014 р. (вх. № 2291 від 25.02.2014 р., том справи 17, а.с. 179-181), посилаючись на сплив строку позовної давності на момент пред'явлення позову Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфатекс", та просить суд застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити у позові,

- додаткового пояснення до відзиву від 12.03.2014 р. (вх. № 3142 від 13.03.2014 р., том справи 19, а.с. 1-5), посилаючись на поставку ним Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Альфатекс" протягом періоду з 20.10.2010 р. по 15.02.2012 р. продукції - автомобілів КрАЗ у кількості 50 штук вартістю 2 084 903,00 доларів США - на виконання умов додаткових угод до Договору № 1065 Ри № 189 - № 204. В обґрунтування цього відповідач посилається на неповідомлення його про заміну кредитора у зобов'язанні;

- додаткового пояснення до відзиву від 24.03.2014 р. (вх. № 3762 від 25.03.2014 р., том справи 19, а.с. 72-75), посилаючись на невірну кваліфікацію позивачем правових підстав позову (на думку відповідача, пред'явлена до стягнення сума коштів є безпідставно отриманою) та сплив строку позовної давності щодо пред'явлення позову про стягнення коштів в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази,

в с т а н о в и в:

14.07.2005 р. між Холдінговою компанією "АвтоКрАЗ" у формі відкритого акціонерного товариства (продавець, на момент розгляду даної справи назва останнього змінена на Публічне акціонерне товариство "АвтоКрАЗ" у зв'язку з необхідністю приведення у відповідність до норм Закону України "Про акціонерні товариства", державна реєстрація даних змін до установчих документів останнього проведена) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Альфатекс" (покупець) було укладено Договір № 1065Ри (том справи 1, а.с. 151-156, далі - Договір № 1065Ри), за умовами якого Холдінгова компанія "АвтоКрАЗ" у формі відкритого акціонерного товариства (продавець) зобов'язувалася поставити автомобілі КрАЗ у номенклатурі, кількості і в строки, зазначені у розділі 12 цього договору, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Альфатекс" (покупець) зобов'язувалося оплатити дані автомобілі.

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- поставка автомобілів КрАЗ здійснюється партіями, номенклатура та обсяг яких узгоджуються сторонами додатково (п. 3.2 Договору № 1065Ри);

- строк поставки кожної партії автомобілів - не більше 45 календарних днів з моменту надходження 100% попередньої оплати за узгоджену партію автомобілів на розрахунковий рахунок продавця (п. 3.3 Договору № 1065Ри);

- ціни на автомобілі встановлені в доларах США при умові поставки згідно п. 3.1 договору та зазначені у розділі 12 даного договору. Загальна сума договору 12 398 000 доларів США (п. 4.1, п. 4.2 Договору № 1065Ри);

- оплата за кожну партію автомобілів, що постачається, здійснюється шляхом 100% попередньої оплати протягом 2-х банківських днів з дати підписання відповідної додаткової угоди (п. 5.2 Договору № 1065Ри);

- здавання (приймання) автомобілів по кількості здійснюється відповідно до товаросупроводжувальних документів, по якості - згідно документів, що підвереджують якість автомобілів відповідно до Інструкцій Держарбітражу СРСР № П-6, П-7 з урахуванням особливостей, зазначених у діючих технічних умовах на автомобіль (п. 6.1, п. 6.2 Договору № 1065Ри);

- вірогідні спори щодо виконання договору підлягають розгляду у господарському суді по місцезнаходженню продавця (п. 10.2 Договору № 1065Ри);

- правовідносини, які не врегульовано даним договором, регулюються діючим законодавством України (п. 11.11 Договору № 1065Ри);

- даний договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 30.04.2006 р. (п. 11.12 Договору № 1065Ри).

В подальшому між Холдінговою компанією "АвтоКрАЗ" у формі відкритого акціонерного товариства (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Альфатекс" (покупець) було укладено 204 додаткові угоди до Договору № 1065Ри, предметом яких було визначення номенклатури, кількості, вартості і строків поставки автомобілів (копії додаткових угод наявні у матеріалах справи).

В редакції останньої додаткової угоди сторони Договору № 1065Ри погодили, що загальна вартість автомобілів становить 43 093 629,08 доларів США, кількість - 847 штук (том справи 19, а.с. 34-35).

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Альфатекс" (покупець) протягом дії Договору № 1065Ри на виконання його умов перерахував відповідачеві 47 071 306 доларів США 08 центів (з урахуванням сум повернення попередньої оплати).

В свою чергу, відповідач на виконання умов Договору № 1065Ри та додаткових угод до нього поставив Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Альфатекс" (покупець) 847 автомобілів КрАЗ загальною вартістю 43 093 629,08 доларів США, зокрема:

- за період з липня 2005 року по 18 грудня 2009 року 791 автомобілів КрАЗ на загальну суму 40 748 442, 08 доларів США (додаткові угоди № 1 - № 186);

- 12.05.2010 р. 1 автомобіль КрАЗ вартістю 43 934,00 долари США та 22.09.2010 р. 5 автомобілів КрАЗ на загальну суму 216 350,00 доларів США (додаткова угода № 187 від 11.05.2010 р., додаткова угода № 188 від 20.09.2010 р.), тобто 6 автомобілів КрАЗ на загальну суму 260 740 доларів США 00 центів - після зміни кредитора у зобов'язанні. Як вказує позивач у даній справі, виконання було прийняте як належне з огляду на неповідомлення боржника про відступлення права вимоги та приписи ч. 2 ст. 561 Цивільного кодексу України;

- за період з 26.10.2010 р. по 19.01.2012 р. - 50 автомобілів КрАЗ на загальну суму 2 084 903,00 долари США (додаткова угода № 189 від 12.10.2010 р., додаткова угода № 190 від 24.11.2010 р., додаткова угода № 191 від 10.02.2011 р., додаткова угода № 192 від 11.04.2011 р., додаткова угода № 193 від 09.06.2011 р., додаткова угода № 194 від 09.06.2011 р., додаткова угода № 195 від 09.06.2011 р., додаткова угода № 196 від 21.06.2011 р., додаткова угода № 197 від 04.07.2011 р., додаткова угода № 198 від 11.08.2011 р., додаткова угода № 199 від 25.08.2011 р., додаткова угода № 200 від 07.10.2011 р., додаткова угода № 201 від 20.10.2011 р., додаткова угода № 202 від 27.10.2011 р., додаткова угода № 203 від 02.11.2011 р. та додаткова угода № 204 від 11.01.2012 р.). Дані обставини підтверджуються копіями зазначених додаткових угод, копіями товарно-транспортних накладних, рахунків-фактур, довіреностей (том справи 18, а.с. 168-216, том справи 19, а.с. 6-36).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Альфатекс" (покупець) та Холдінговою компанією "АвтоКрАЗ" у формі відкритого акціонерного товариства (продавець) проводилась звірка взаємних розрахунків за Договором № 1065Ри, про що складено відповідні акти, зокрема :

- 01.01.2010 р. (том справи 19, а.с. 37-55), за даними якого станом на 01.01.2010 р. заборгованість відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Альфатекс" (покупець) кладає 6 322 8640,00 долари США. Даний акт підписано уповноваженими особами сторін Договору № 1065Ри та скріплено печатками сторін Договору № 1065Ри;

- 09.11.2010 р. (том справи 1, а.с. 120), за даними якого станом на 20.09.2010 р. заборгованість відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Альфатекс" (покупець) складає 6 062 580,00 доларів США. Даний акт підписано уповноваженими особами сторін Договору № 1065Ри та скріплено печатками сторін Договору № 1065Ри.

Крім того, 17.05.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Альфатекс" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфатекс" (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги № 1/-ц (том справи 1, а.с. 121-122, далі - Договір про відступлення права вимоги № 1/-ц), за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Альфатекс" (первісний кредитор) відступає, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфатекс" (новий кредитор) набуває усі права вимоги до Холдінгової компанії "АвтоКрАЗ" у формі відкритого акціонерного товариства за Договором купівлі-продажу № 1065Ри від 14.07.2005 р..

04.10.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Альфатекс" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфатекс" (новий кредитор) було укладено додаткову угоду № 1 до Договору про відступлення права вимоги № 1/-ц (том справи 1, а.с. 123-124, далі - Додаткова угода № 1 до Договору про відступлення права вимоги № 1/-ц).

При цьому сторони Договору про відступлення права вимоги № 1/-ц узгодили, зокрема, наступне :

- загальна сума права вимоги первісного кредитора до боржника, що передаються новому кредиторові, становить 6 062 580 доларів США (п. 3 Договору про відступлення права вимоги № 1/-ц в редакції п. 3 Додаткова угода № 1 до Договору про відступлення права вимоги № 1/-ц);

- первісний кредитор відступає, а новий кредитор приймає усі права вимоги до Холдінгової компанії "АвтоКрАЗ" у формі відкритого акціонерного товариства по договору купівлі-продажу № 1065Ри від 14.07.2005 р. (п. 2 Договору про відступлення права вимоги № 1/-ц);

- право первісного кредитора переходить до нового кредитора в тому обсязі та на тих умовах, які існували на момент переходу права вимоги, в тому числі до нового кредитора переходять права, що забезпечують виконання зобов'язання, а також інші пов'язані з правом вимоги права, втому числі право на несплачені відсотки (п. 4 Договору про відступлення права вимоги № 1/-ц).

30.09.2010 р. господарським судом Полтавської області прийняте рішення у справі № 16/89 - за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Альфатекс" про стягнення з Холдінгової компанії "АвтоКраз" у формі відкритого акціонерного товариства в редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог 6 062 580 доларів США - яким позовні вимоги задоволено (том справи 1, а.с. 125-128). Дане рішення переглянуте за нововиявленими обставинами та 14.05.2013 р. господарським судом Полтавської області прийняте рішення у справі № 16/89, яким рішення від 30.09.2010 р. зазначеній справі скасоване, у позові відмовлено (том справи 1, а.с. 145). За наслідками перегляду зазначене рішення суду від 14.05.2013 р. у справі № 16/89 залишено без змін. При перегляді за нововиявленими обставинами рішення від 30.09.2010 р. зазначеній справі суди виходили з того, що належним позивачем за вимогами, які були предметом розгляду по справі № 16/89, на момент подання позову та на момент прийняття рішення мало бути Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфатекс" з огляду на передання йому Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Альфатекс" права вимоги за договором уступки права вимоги № 1/-ц від 17.05.2010 року, а заміна неналежного позивача нормами ГПК України не передбачена.

За даними позивача, Публічне акціонерне товариство "АвтоКрАЗ" було обізнано про відступлення права вимоги під час провадження у справі № 16/89 у січні 2013 року (ухвалою господарського суду Полтавської області від 11.01.2013 р. у справі № 16/89 замінено сторону виконавчого провадження - стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Альфатекс" на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфатекс", що, в свою чергу стало підставою для перегляду рішення у вказаній справі № 16/89 за нововиявленими обставинами), на момент пред'явлення даного позову та розгляду справи у суді відповідачем грошові кошти в сумі 6 062 580 доларів США не повернуті ні попередньому, ні новому кредиторові.

Вважаючи свої права порушеними, позивач в січні 2014 року звернувся до суду з даним позовом з вимогою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" 7 470 094 доларів США 74 центи (еквівалент 59 686 056,97 грн.) заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 14.07.2005 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Альфатекс" та Холдінговою кампанією "АвтоКрАЗ" у формі відкритого акціонерного товариства Договору № 1065Ри, з яких 6 062 580 доларів США 00 центів (еквівалент 48 440 014,20 грн.) основний борг (неповернута попередня оплата), 545 632 доларів США 20 центів (еквівалент 4 359 601,28 грн.) 3 % річних за період з 15.12.2010 р. по 15.12.2013 р., 861 882 доларів США 54 центи (еквівалент 6 886 441,49 грн.) пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, що обрахована за період з 15.12.2012 р. по 15.12.2013 р..

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Щодо підсудності даного спору.

У п. 10.2 Договору № 1065Ри Холдінгова компанія "АвтоКрАЗ" у формі відкритого акціонерного товариства та Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Альфатекс" узгодили, що вірогідні спори щодо виконання договору підлягають розгляду у господарському суді по місцезнаходженню продавця.

Можливість застосування договірної підсудності передбачено п. 2 ст. 4 Угоди "Про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності" від 20.03.1992 року, учасниками якої є Україна та Російська Федерація, а також ст. 76 Закону України від 23.06.2005 р. № 2709-IV "Про міжнародне приватне право" (далі - Закон України "Про міжнародне приватне право"), згідно якої суди можуть приймати до свого провадження і розглядати, будь-які справи з іноземним елементом якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього закону.

Якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності, спір підлягає вирішенню в господарських судах України з урахуванням вимог розділу XV ГПК України.

Місцеві господарські суди вправі вирішувати спори і у тих випадках, коли міжнародним договором передбачено можливість укладення письмової пророгаційної угоди між суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України та іноземним суб'єктом господарської діяльності (угода про договірну підсудність). Таким чином, приймаючи до уваги правовий статус позивача як іноземного суб'єкта господарювання, а також той факт, що сторони по справі передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом господарському суду по місцезнаходженню продавця, яким в даному випадку є відповідач, спір підлягає вирішенню саме в господарському суді Полтавської області (п. 1 роз'яснення Президії Вищого Господарського Суду України № 04-5/608 від 31.05.2002 року від 31.05.2002 р. № 04-5/608 "Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій" (із змінами та доповненнями).

З метою визначення застосування права суд виходить з приписів Закону України "Про міжнародне приватне право" (із змінами та доповненнями) відповідно до ст. 2 вказаного Закону. Так, згідно із ст. 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом.

Як вже зазначалося вище, у п. 11.11 Договору № 1065Ри Холдінгова компанія "АвтоКрАЗ" у формі відкритого акціонерного товариства та Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Альфатекс" узгодили, що правовідносини, які не врегульовано даним договором, регулюються діючим законодавством України.

Отже, при вирішенні даного спору суд застосує матеріальне право України.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи правову природу укладеного Договору № 1065Ри, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Відповідно ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного Кодексу України). Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця (с. 693 Цивільного Кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 193 Господарського України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Альфатекс" належним чином виконувало зобов'язання за вищезазначеним Договором № 1065Ри щодо здійснення ним попередньої оплати вартості автомобілів КрАЗ : протягом дії Договору № 1065Ри на виконання його умов перерахував відповідачеві 47 071 306 доларів США 08 центів (з урахуванням сум повернення попередньої оплати). Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за Договором № 1065Ри та приписів ст. 662, ст. 663 Цивільного кодексу України не повністю поставив товар у встановлені у Договорі № 1065Ри, отриману попередню оплату в сумі 6 062 580 доларів США не повернув. Дана обставина відповідачем не спростовується.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (п. 2, п. 3 ст. 512 Цивільного кодексу України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (п. 1 ст. 514 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

З матеріалів справи вбачається наступне :

- на момент укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Альфатекс" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфатекс" (новий кредитор) Договору про відступлення права вимоги № 1/-ц) з урахуванням додаткової угоди до нього відповідач мав заборгованість перед первісним кредитором в сумі 6 062 580 доларів США (п. 3 Договору про відступлення права вимоги № 1/-ц в редакції п. 3 Додаткова угода № 1 до Договору про відступлення права вимоги № 1/-ц),

- позивач набув право вимоги за Договором про відступлення права вимоги № 1/-ц з урахуванням Додаткової угоди № 1 до Договору про відступлення права вимоги № 1/-ц за зобов'язаннями відповідача, що виникли за Договором № 1065 в сумі 6 062 580 доларів США,

- відповідач (боржник) не був належним чином своєчасно повідомлений про заміну сторони у зобов'язанні, про дану обставину дізнався під час 10.01.2013 р. під час ознайомлення з матеріалами справи № 16/89. Дана обставина підтверджується матеріалами справи, визнається відповідачем та вказується як матеріальна підстава позову у позовній заяві,

- протягом періоду з жовтня 2010 року по січень 2012 року відповідач виконував зобов'язання за Договором № 1065Ри та додатковими угодами до нього перед первісним кредитором - Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Альфатекс", зокрема, здійснив поставку 50 автомобілів КрАЗ на загальну суму 2 084 903,00 долари США, що є належним виконанням в силі приписів наведеної вище норми права (п. 2 ст. 516 Цивільного кодексу України),

- різниця між сумою перерахованої Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Альфатекс" відповідачеві попередньої оплати (47 071 306 доларів США 08 центів) та вартістю поставлених на виконання умов Договору № 1065Ри та додаткових угод до нього 847 автомобілів КрАЗ (43 093 629,08 доларів США), яка становить 3 977 677,00 доларів США, відповідачем ні первісному кредиторові, ні новому кредиторові (позивачеві) не повернута. Вказана обставина відповідачем не спростовується.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 977 677,00 доларів США неповернутої попередньої оплати підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому в цій частині підлягають задоволенню. При цьому судом враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного суду України від 28.11.2011 р. у справі № 43/308-10, яка є обов'язковою для застосування у судовій практиці відповідно до положень ст. 111 28 ГПК України). В частині стягнення 2 084 903,00 доларів США у позові слід відмовити, оскільки в цій частині вимоги спростовуються поданими відповідачем доказами належного виконання зобов'язань з поставки автомобілів первісному кредиторові.

Посилання позивача у поясненнях від 13.03.2014 р. (вх. № 3149 від 13.03.2014 р.) на неправомірну зміну відповідачем способу виконання рішення суду у справі № 16/89 шляхом поставки товару суд не оцінює як правомірне, оскільки вказане рішення господарського суду переглянуте за нововиявленими обставинами, за наслідками перегляду у позові відмовлено з огляду на неналежність позивача.

Посилання відповідача у додатковому поясненні до відзиву від 24.03.2014 р. (вх. № 3762 від 25.03.2014 р.) на невірну кваліфікацію позивачем правових підстав позову (на думку відповідача, пред'явлена до стягнення сума коштів є безпідставно отриманою) та сплив строку позовної давності щодо пред'явлення позову про стягнення коштів в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України суд не оцінює як правомірне.

Так, загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами гл. 83 Цивільного кодексу України. За приписами ст. 1212 Цивільного кодексу України, до якої апелює відповідач в обґрунтування заперечень проти позову, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, із змісту вищевказаної норми вбачається, що до предмету доказування у даній справі входить встановлення наступних обставин: чи набув відповідне майно відповідач за рахунок позивача; чи є для цього підстави. При цьому для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: збільшення майна однієї сторони (набувачем) з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Тобто, мова йде про помилку, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України.

У п. 3.2, п. 4.1 та п. 4.2 Договору № 1065Ри його сторони погодили, що поставка автомобілів КрАЗ здійснюється партіями, номенклатура та обсяг яких узгоджуються сторонами додатково, ціни на автомобілі встановлені в доларах США при умові поставки згідно п. 3.1 договору та зазначені у розділі 12 даного договору. Станом на 18.09.2009 р. (дата останньої попередньої оплати згідно розрахунку ціни позову, наданого позивачем) загальна вартість автомобілів, що належало поставити за Договором № 1065Ри згідно додаткової угоди № 184 від 13.08.2009 р. становила 102 680 996 доларів США (том справи 17, а.с.114), а у п. 2 Договору про відступлення права вимоги № 1/-ц його сторони узгодили, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Альфатекс" (первісний кредитор) відступає, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфатекс" (новий кредитор) набуває усі права вимоги до Холдінгової компанії "АвтоКрАЗ" у формі відкритого акціонерного товариства за Договором купівлі-продажу № 1065Ри від 14.07.2005 р..

Отже, правовідносини між сторонами у даній справі виникли на правовій підставі : Договорі № 1065Ри з урахуванням заміни кредитора внаслідок проведеної цесії за Договором про відступлення права вимоги № 1/-ц, що виключає застосування до них приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний суд України (постанова від 22.01.2013 р. у справі № 5006/18/13/2012), яка є обов'язковою для застосування у судовій практиці відповідно до положень ст. 111 28 ГПК України

В частині позовних про стягнення з відповідача 545 632 доларів США 20 центів (еквівалент 4 359 601,28 грн.) 3 % річних за період з 15.12.2010 р. по 15.12.2013 р. та 861 882 доларів США 54 центи (еквівалент 6 886 441,49 грн.) пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, що обрахована за період з 15.12.2012 р. по 15.12.2013 р. суд дійшов висновку про їх неправомірність з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Пункт 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначає, що пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України). Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, вид правопорушення за який вона стягується і конкретний її розмір.

За змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України грошовим зобов'язанням є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору (п. 1.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Отже, стягнення з відповідача як постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за Договором № 1065Ри, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 15.10.2013 р. у справі № 5011-42/13539-2012, яка є обов'язковою для застосування у судовій практиці відповідно до положень ст. 111 28 ГПК України).

Крім того, у зв'язку із тим, що у Договорі № 1065Ри його сторони не погодили конкретний розмір неустойки у разі порушення продавцем строків повернення попередньої оплати, іншими актами цивільного законодавства конкретний розмір санкцій за вчинення зазначеного цивільного правопорушення не встановлено, а також з огляду на те, що невиконане відповідачем договірне зобов'язання не має грошового характеру, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з останнього 861 882 доларів США 54 центи (еквівалент 6 886 441,49 грн.) пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Посилання відповідача на порушення позивачем строку позовної давності при пред'явленні даного позову судом як правомірне не оцінюється.

Відповідно до ст. 35 Закону України "Про міжнародне приватне право" (із змінами та доповненнями) позовна давність визначається правом, яке застосовується для визначення прав та обов'язків учасників відповідних відносин.

Як вже зазначалося вище, у п. 11.11 Договору № 1065Ри Холдінгова компанія "АвтоКрАЗ" у формі відкритого акціонерного товариства та Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Альфатекс" узгодили, що правовідносини, які не врегульовано даним договором, регулюються діючим законодавством України.

Отже, при вирішенні даного спору суд застосує матеріальне право України, частиною якого відповідно до ст. 9 Конституції України є чинні міжнародні угоди, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, які мають пріоритет перед законодавством України відповідно до ст. 4 ГПК України у разі, якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України.

14.07.1993 року Україна ратифікувала Конвенцію ООН про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів 1974 року (далі - Конвенція), яка вступила в силу для України 01.05.1994 року.

За наведеними вище нормами права дана Конвенція є невід'ємною частиною національного законодавства України.

До Протоколу про зміну Конвенції про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів 1974 року Україна не приєднувалась, тому такий Протокол не є чинним для України, а Конвенція діє для України в редакції 1974 року.

Російська Федерація, під юрисдикцією якої знаходиться позивач, також є учасником Конвенції, оскільки з 24.12.1991 року Російська Федерація продовжує членство бувшого Союзу Радянських Соціалістичних Республік (СРСР) в Організації Об'єднаних Націй і починаючи з цієї дати несе у повному обсязі відповідальність за всіма правами та зобов'язаннями СРСР згідно Статуту ООН і багатосторонніх угод, депозитарієм яких виступає Генеральний Секретар.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Конвенції, її положення застосовуються в тих випадках, якщо на момент укладення договору міжнародної купівлі-продажу товарів сторони контракту здійснюють свою комерційну діяльність у Договірних державах.

Ч. 2 ст.6 Конвенції визначає, що договори на поставку товарів, що підлягають виготовленню або виробництву, вважаються договорами купівлі-продажу, якщо сторона, яка замовляє товари, не зобов'язується поставити істотну частину матеріалів, необхідних для виготовлення або виробництва таких товарів.

Оскільки умовами Договору № 1065Ри не передбачено зобов'язання покупця (позивача) щодо поставки матеріалів, необхідних для виготовлення продавцем (відповідачем) автомобілів, які є предметом Договору № 1065Ри, останній в розумінні Конвенції визнається договором купівлі-продажу, а отже підпадає під визначення договору міжнародної купівлі-продажу товарів, яке дається в п. а) ст. 2 Конвенції. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Конвенції, оскільки ця Конвенція не передбачає інше, вона застосовується незалежно від права, яке могло б підлягати застосуванню на підставі норм міжнародного приватного права. Згідно з ч. 3 ст. 3 Конвенції, її положення не застосовуються, якщо сторони договору домовились про це у ясно вираженій формі.

Отже, оскільки сторони Договору № 1065Ри, які на момент його укладення здійснювали свою комерційну діяльність у Договірних державах, не виключили її застосування у ясній формі, питання щодо наявності чи відсутності пропуску строку позовної давності для звернення з даним позовом до суду підлягає вирішенню з урахуванням положень Конвенції ООН про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів 1974 року, а не Цивільного кодексу України.

У відповідності до п. 1 ст. 1 Конвенції, вона визначає умови, за яких вимоги покупця та продавця один до одного, що випливають з договору міжнародної купівлі-продажу товарів або пов'язані з його порушенням, припиненням або недійсністю, не можуть бути задоволені внаслідок закінчення певного періоду часу. Такий період часу іменується "строком позовної давності".

Ст. 8 Конвенції встановлює строк позовної давності в чотири роки.

Як передбачено п. 1 ст. 10 Конвенції право на позов, що випливає з порушення договору, виникає в той день, коли мало місце таке порушення. Якщо боржник до закінчення строку позовної давності у письмовій формі визнає своє зобов'язання перед кредитором, то від дня такого визнання розпочинається новий чотирирічний строк давності позову (ст. 20 Конвенції). Відповідно до ст. 24 Конвенції, закінчення строку позовної давності береться до уваги судом лише за заявою сторони у спорі. Відповідна заява про застосування позовної давності надавалася відповідачем у відзиві на позов, при цьому відповідач посилається на пропуск строку позовної давності, визначений Цивільним Кодексом України.

Суд вважає необґрунтованим твердження відповідача, викладене у відзиві, щодо застосування до спірних правовідносин приписів Цивільного Кодексу України за наведеним вище мотивуванням, та, враховуючи вчинення відповідачем дії, яка свідчить про визнання боргу перед попереднім кредитором (підписання останнього акту звірки 09.11.2010 р.) та наведені вище приписи ст. 20 Конвенції, даний позов Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфатекс" пред'явлено до господарського суду Полтавської області 08.01.2014 р., тобто в межах встановленого чотирьохрічного строку позовної давності.

Твердження позивача про дотримання ним встановленого Цивільним кодексом України строку звернення з даним позовом, наведені у поясненні щодо відзиву на позовну заяву про стягнення заборгованості, суд також не оцінює як правомірні за наведеного вище мотивування.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення відповідача проти позову не спростовують наведеного вище.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підтверджуються поданими доказами та відповідають нормам матеріального права в частині стягнення перерахованої попередньої оплати в сумі 3 977 677 доларів США 00 центів (еквівалент 31 781 639,23 грн.), відповідачем по суті не спростовані, а тому позов підлягає задоволенню саме в цій частині. Щодо вимог про стягнення з відповідача 2 084 903 доларів США 00 центів (еквівалент 16 658 374,97 грн.) основного боргу, 545 632 доларів США 20 центів (еквівалент 4 359 601,28 грн.) 3 % річних за період з 15.12.2010 р. по 15.12.2013 р. та 861 882 доларів США 54 центи (еквівалент 6 886 441,49 грн.) пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, що обрахована за період з 15.12.2012 р. по 15.12.2013 р. суд дійшов висновку, що останні є неправомірними, а тому задоволенню не підлягають.

Понесені при пред'явленні позову судові витрати з оплати судового збору відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" (вул. Київська, 62, м. Кременчук, Полтавська обл., 39631), ідентифікаційний код юридичної особи 05808735 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфатекс" (вул. Подтопи, 75, м. Батайськ, Ростовська обл., Російська Федерація, адреса для листування : проспект Героїв Сталінграду, б. 20А, кв. 385, м. Київ, 04210), ЗДРН 1076141002365 : 3 977 677 доларів США 00 центів (еквівалент 31 781 639,23 грн.) основного боргу та 36 646,65 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

3. В частині позовних вимог щодо стягнення з Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" (вул. Київська, 62, м. Кременчук, Полтавська обл., 39631), ідентифікаційний код юридичної особи 05808735 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфатекс" (вул. Подтопи, 75, м. Батайськ, Ростовська обл., Російська Федерація, адреса для листування : проспект Героїв Сталінграду, б. 20А, кв. 385, м. Київ, 04210), ЗДРН 1076141002365 : 2 084 903 доларів США 00 центів (еквівалент 16 658 374,97 грн.) основного боргу, 545 632 доларів США 20 центів (еквівалент 4 359 601,28 грн.) 3 % річних за період з 15.12.2010 р. по 15.12.2013 р. та 861 882 доларів США 54 центи (еквівалент 6 886 441,49 грн.) пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, що обрахована за період з 15.12.2012 р. по 15.12.2013 р. у позові відмовити.

Повне рішення складене 16.05.2014 р..

Головуючий суддя О.В.Ківшик

Суддя Н.Б.Плотницька

Суддя Д.М.Сірош

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.