Постанова № 38748957, 14.05.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

14 травня 2014 р. № 820/6334/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Піскун В.О.,

при секретарі судового засідання - Мараєвій О.В.,

за участі:

представника позивача - Борзих В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Миропільська паперова фабрика" до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Миропільська паперова фабрика" (надалі - ПАТ "Миропільська паперова фабрика"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001112200 від 21.01.2014 року Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області, прийнятого на підставі акта №99/22-00/05773698 від 20.01.2014 року про результати виїзної позапланової документальної перевірки ПАТ "Миропільська паперова фабрика" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що не погоджується з оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням, прийнятим на підставі висновків акту перевірки №99/22-00/05773698 від 20.01.2014 року. Позивач вважає, що висновки акту перевірки є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства. При цьому позивач посилався на те, що у нього є в наявності всі необхідні первинні документи, що підтверджують факт придбання ТМЦ у ТОВ «Кетер» МТ, ТОВ «Торгоіл групп», ТОВ «Гідромаш інжиніринг», у тому числі товарно-транспортні накладні, підписані представниками продавця та покупця, які позивач не зміг одномоментно надати до перевірки у зв'язку з знаходженням цих документів не за місцем проведення перевірки. Отже, позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав до суду письмові заперечення проти позову та клопотання про розгляд даної справи без його участі. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що перевіркою позивача не виявлено, а товариством не надано документи, які підтверджують факт перевезення товару (макулатури), а саме товарно-транспортні накладні ТОВ «Кетер» МТ, ТОВ «Торгоіл групп», ТОВ «Гідромаш інжиніринг». Крім того, на приймальних документах ПАТ "Миропільська паперова фабрика" відсутні підписи представників зазначених продавців. Перевіркою зроблено висновок, що ПАТ "Миропільська паперова фабрика" в порушення вимог п.п. 138.2, 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України завищило витрати операційної діяльності за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року за рахунок проведення операцій з ТОВ «Кетер» МТ, ТОВ «Торгоіл групп», ТОВ «Гідромаш інжиніринг», які не спричиняють реального настання правових наслідків. У зв'язку з викладеним, відповідач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення правомірним та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній доказами.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що Новоград-Волинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ПАТ "Миропільська паперова фабрика" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої 20.01.2014 р. був складений акт за № 99/22-00/05773698 (а.с. 10-39).

Висновками вказаного акту перевірки встановлені наступні порушення вимог податкового законодавства:

- п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, п. п. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на прибуток в розмірі 81 140 грн., в т.ч. 3 квартал 2011 року в розмірі 73 543 грн., за 4 квартал 2011 року в розмірі 4906 грн. та за 1 квартал 2012 року в розмірі 2690 грн.;

- п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12. 2010 року за № 2755- VI, в результаті чого донараховано податку на додану вартість в сумі 170 859 грн., в т.ч. за червень 2011 року 6 474 грн., за липень 2011 року 31 342 грн., за серпень 20Г року 59 284 грн., за вересень 2011 року 12 154 грн., за жовтень 2011 року 53 095 грн., за листопад 2011 року 4 268 грн., за січень 2012 року 1 680 грн., за березень 2012 року 2 562 грн.;

- п. 164.5 ст. 164 Податкового кодексу України щодо утримання податку на доходи з фізичних осіб під час виплати доходу найманим працівникам у не грошовій формі встановлено порушення, в результаті чого донараховано податку на доходи з фізичних осіб в сумі 445,17 грн.;

- п. 164.5 ст. 164 Податкового кодексу України щодо застосування ставок податку на доходи з фізичних осіб (17 %), а саме встановлено за період жовтень 2011 року заниження суми податку на доходи з фізичних осіб на загальну суму 120,28 грн.;

- пп. "б" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, пп. 3.2 та пп. 3.3 п. 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку затвердженого Наказом ДПА України від 24. 12. 2010 року № 1020 зі змінами та доповненнями, а саме: не відображення доходів, виплачених самозайнятим особам в податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку форми № 1-ДФ за 1-4 квартали 2011 року, під ознакою доходу "157" на загальну суму виплачених доходів 152104,00 грн.;

- пп. 168.1.2, пп. 168.1.4, пп. 168.1.5 п.168. 1 ст. 168, пп. "а" п. 176.2 ст. 170 Податкового кодексу України щодо дотримання встановлених строків сплати ( перерахування) до бюджету податку на доходи з фізичних осіб (див. Додаток до довідки №1), а саме: несвоєчасне перерахування податку на доходи фізичних осіб, утриманого із заробітної плати працівників у період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року в сумі 467 362, 10 грн., внаслідок чого за несвоєчасну сплату податку нарахована пеня в сумі 32 931, 51 грн.

За наслідками вказаного акту перевірки відповідачем стосовно позивача було прийняте податкове повідомлення-рішення №0001112200 від 21.01.2014 про донарахування податку на прибуток у розмірі 81140 грн. та застосовано штраф у розмірі 673 грн. (а.с. 40).

За результатами адміністративного оскарження до Головного управління Міндоходів у Житомирській області та до Міністерства доходів і зборів України вищевказане податкове повідомлення - рішення залишено без змін (а.с. 41-50).

Зі змісту акту перевірки №99/22-00/05773698 від 20.01.2014 року вбачається, що підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали встановлені в ході перевірки обставини віднесення позивачем до складу витрат у перевіряємому періоді сум витрат по взаємовідносинам з ТОВ «Кетер» МТ, ТОВ «Торгоіл групп», ТОВ «Гідромаш інжиніринг», господарські операції з якими не спричиняють реального настання правових наслідків.

Суд зазначає, що відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"(далі - Закон № 996) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

З урахуванням пункту 2 статті 3 Закону № 996, відповідно до якого фінансова, податкова та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують, факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2 „Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (із змінами і доповненнями) (далі - Положення) первинні документі - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Правила формування складу витрат платниками податку на прибуток підприємств врегульовано положеннями Податкового кодексу України.

Виходячи із змісту положень Податкового кодексу витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) (п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з п. 138.8, п. 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені, пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, належним чином оформленими.

Як вбачається з матеріалів справи, в перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Кетер" МТ, ТОВ "Торгоіл групп", ТОВ "Гідромаш інжиніринг", факт придбання ТМЦ у яких підтверджується договорами поставки №22/08 від 30.06.2011 року, №25/07 від 24.07.2011 року, видатковими накладними №7/1 від 14.07.2011 року, №4/1 від 04.07.2011 року, №РН-0000119 від 27.08.2011 року, №РН-0000117 від 26.08.2011 року, №РН-0000118 від 26.08.2011 року, №РН-0000115 від 09.08.2011 року, №РН-0000113 від 09.08.2011 року, №РН-0000108 від 07.08.2011 року, №РН-0000105 від 06.08.2011 року, №39 від 10.11.2011 року, №57 від 20.01.2012 року, №54 від 18.01.2012 року, податковими накладними №7 від 14.07.2011 року, №4 від 04.07.2011 року та прибутковими ордерами №378 від 04.07.2011 року, №394 від 14.07.2011 року, актами здачі-прийому макулатури №384а від 27.08.2011 року, №370 від 26.08.2011 року, №377 від 23.08.2011 року, №345 від 08.08.2011 року, №342 від 06.08.2011 року, №338 від 05.08.2011 року, №332 від 03.08.2011 року, прибутковими ордерами від 27.08.2011 року, від 26.08.2011 року, №402 від 23.08.2011 року, №401 від 08.08.2011 року, №400 від 06.08.2011 року, №399 від 05.08.2011 року, від 03.08.2011 року, №1303 від 10.11.2011 року, №9 від 20.01.2012 року, №6 від 18.01.2012 року, копії яких приєднані до матеріалів справи.

На отримання ТМЦ уповноваженим особам підприємства - ОСОБА_2, ОСОБА_3, було видано відповідні довіреності, копії яких приєднані до матеріалів справи.

Оплату за придбані ТМЦ позивачем здійснено в безготівковій формі на розрахункові рахунки контрагентів, що підтверджується банківськими виписками, копії яких приєднані до матеріалів справи (а.с. 142-152).

ПАТ "Миропільська паперова фабрика" включала до складу витрат операційної діяльності суми придбання ТМЦ від вказаних контрагентів у 3, 4 кварталах 2011 року та 1 кварталі 2012 року.

Вказані первинні (бухгалтерські) документи по взаємовідносинам з ТОВ "Кетер" МТ, ТОВ "Торгоіл групп", ТОВ "Гідромаш інжиніринг" не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, що призводить до зміни в структурі активів платника податків.

Факт транспортування придбаних у ТОВ "Кетер" МТ, ТОВ "Торгоіл групп", ТОВ "Гідромаш інжиніринг" ТМЦ підтверджується відповідними подорожніми листами від 04.07.2011 року, від 14.07.2011 року, від 20.01.2012 року, від 18.01.2012 року та товарно-транспортними накладними від 27.08.2011 року, від 26.08.2011 року, від 23.08.2011 року, від 08.08.2011 року, від 06.08.2011 року, від 05.08.2011 року, від 03.08.2011 року, від 01.08.2011 року, від 31.07.2011 року, від 30.07.2011 року, 28.07.2011 року.

З наданих позивачем до суду інвентарних описів основних засобів, копії яких приєднані до матеріалів справи, вбачається наявність у позивача земельних ділянок, будівлі та споруд, транспортного цеху та паперового цеху (де включені насоси, придбані у ТОВ "Гідромаш інжиніринг"), що підтверджує наявність у нього необхідної матеріально-технічної бази.

Необхідність придбання насосів для котельної паперового цеху та доставка насосів громадським транспортом підтверджується доповідною запискою заступника головного інженера від 08.11.2011 року та письмовими поясненнями головного інженера підприємства від 08.05.2014 року (а.с. 176-177).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, придбані у зазначених вище контрагентів ТМЦ були використані позивачем у власній господарській діяльності, виготовлену продукцію реалізовано подальшим контрагентам, що підтверджується звітами паперового цеху про витрати сировини та хімікатів за ІІІ квартал 2011 року - І квартал 2012 року, договорами на реалізацію продукції, банківськими виписками, що підтверджують одержання коштів за реалізовану продукцію (а.с. 173-175, 180-195).

Отже, наявні в матеріалах справи документи первинного бухгалтерського обліку у сукупності підтверджують здійснення руху активів та зміни у власному капіталі та зобов'язаннях позивача.

Також, суд звертає увагу, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент позивача не виконав своїх зобов'язань по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача з вищезазначеними контрагентами були направлені на реальне настання правових наслідків, що підтверджується доданими до матеріалів справи видатковими та податковими накладними, договорами та іншими первинними документами, а саме реальне понесення витрат у власній господарській діяльності та використання придбаних ТМЦ в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З урахуванням вищевикладеного, суд не погоджується з висновками відповідача про завищення позивачем витрат операційної діяльності за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року за рахунок проведення операцій з ТОВ «Кетер» МТ, ТОВ «Торгоіл групп», ТОВ «Гідромаш інжиніринг».

Відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правильність та законність прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від №0001112200 від 21.01.2014 року, у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, факти порушень вимог законодавства позивачем не знайшли свого підтвердження матеріалами судової справи, що дає суду підстави для задоволення позову в повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Миропільська паперова фабрика" до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001112200 від 21.01.2014 року Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області, прийняте на підставі акта №99/22-00/05773698 від 20.01.2014 року про результати виїзної позапланової документальної перевірки Публічного акціонерного товариства "Миропільська паперова фабрика" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України через УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова (код 37999628, адреса: 61001, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 29) на користь Публічного акціонерного товариства "Миропільська паперова фабрика" (код ЄДРПОУ 05773698; юридична адреса: 61172, м. Харків, вул. Роганська, буд. 159; фактична адреса: 13033, Житомирська обл., смт. Миропіль, вул. Фабрична, буд. 1) судові витрати у розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві грн. 70 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 19.05.2014 року.

Суддя Піскун В.О.