Ухвала суду № 38748105, 13.05.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

_______________

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

13.05.14

№ 910/8738/14.

Суддя Цюкало Ю.В., розглянувши позовні матеріали Державного підприємства "Український транспортно-логістичний центр" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УПІ - Магістраль" про стягнення 60 044,95 грн.,

ВСТАНОВИВ:

08.05.2014 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява №УТЛЦ-10/2096 від 11.04.2014 Державного підприємства "Український транспортно-логістичний центр" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УПІ - Магістраль" про стягнення 60 044,95 грн.

Подана Державним підприємством "Український транспортно-логістичний центр" позовна заява №УТЛЦ-10/2096 від 11.04.2014 не відповідає вимогам розділу VIII Господарського процесуального кодексу України, а тому підлягає поверненню з посиланням на ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 6 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Згідно п. 2 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

У відповідності до ст. 56 Господарського процесуального кодексу України позивач, прокурор чи його заступник зобов’язані при подані позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Такі приписи згаданих норм мають на меті забезпечення, як конституційних засад змагальності сторін та рівності усіх учасників процесу перед законом і судом (п.п.2, 4 ч.3 ст.129 Конституції України), так і аналогічних приписів ст.ст.4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України.

Відтак, на стадії прийняття позовної заяви до розгляду та порушення провадження у справі суд має бути впевненим у тому, що зазначені засади не були порушені заявником позову.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв’язку» від 05.03.2009 р № 270 розрахунковим документом, що підтверджує факт надання послуг поштового зв’язку є документ встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми і змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо.

Згідно з п.п. 59, 61 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. №270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв’язку» внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв’язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і поставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису, що вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв’язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

З сукупного аналізу наведених вище норм вбачається, що належним доказом відправлення відповідачеві позовної заяви та доданих до неї документів є опис вкладень в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) надані в оригіналі.

Як вбачається з позовних матеріалів, до позовної заяви №УТЛЦ-10/2096 від 11.04.2014 в якості доказу направлення копії позовної заяви з додатками додано фіскальний чек №4562 від 23.04.2014 та опис вкладення у цінний лист. Відновідно до вказаного опису вкладення позовні матеріали було направлено на наступну адресу відповідача: 02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 4-А.

Як визначено ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Відомості про місцезнаходження юридичної особи включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

Згідно абз. 6 п.п. 3.1 п. 3 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадках, передбачених статтею 56 ГПК України, місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб'єкта господарювання.

В той же час, позивачем не вказано на жодне з джерел (відповідні довідки з ЄДРПОУ, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців тощо), з яких він отримав дані про належність відповідачу саме вказаної у позовній заяві адреси.

Крім того, у відповідності до Договору №1106/216-2012 від 15.05.2012 ТОВ "УПІ-Магістраль" має наступну адресу: 04176, Україна, м. Київ, вул. Електриків, 29-а, однак доказів направлення копії позовної заяви з додатками за вказаною адресою до суду не представлено.

Проте, позивачем не обгрунтовано, чому саме позовна заява була направлена за адресою: 02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 4-А, та не направлена за адресою згідно Договору №1106/216-2012 від 15.05.2012: 04176, Україна, м. Київ, вул. Електриків, 29-а.

Зазначені обставини є суттєвими, оскільки нормами ст. 59 Господарського процесуального кодексу України передбачено право відповідача після одержання ухвали про порушення провадження у справі надіслати суду відзив на позовну заяву, тоді як у даному випадку відповідач позбавляється можливості підготувати обґрунтовані заперечення на позовну заяву, з урахуванням усіх обставин, на які посилається позивач та поданих ним доказів.

Таким чином, позовна заява не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню для усунення допущеного порушення, після чого заявник не позбавлений права повторно звернутись з позовною заявою до господарського суду в загальному порядку (ч. 3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України).

Також, суд наголошує на наступному.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Статтею 57 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Згідно із ст.ст.1, 2 Закону України “Про судовий збір ” судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат. Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду.

Відповідно до п. 3.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004 р., платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.

Разом з цим, суд звертає увагу, що згідно п. 2.21 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7, платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.

У відповідності до листа Головного управління Державного казначейства України у місті Києві, згідно з Бюджетним кодексом України, Законом України «Про судовий збір», банківські реквізити для сплати судового збору до господарського суду міста Києва наступні: одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України (ГУ ДКCУ) у м. Києві, ЄДРПОУ 37993783, банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України (ГУ ДКCУ) у м. Києві, МФО 820019, рахунок 31215206783001, код платежу: 22030001, призначення платежу: судовий збір за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), господарський суд міста Києва (назва суду, де розглядається справа) код 05379487.

Позивачем в якості доказу сплати судового збору за подання позовної заяви до Господарського суду міста Києва надано платіжне доручення №11182 від 15.04.2014.

Згідно призначення платежу у платіжному дорученні №11182 від 15.04.2014 зазначено наступне: "Судовий збір, за позовом ДП УТЛЦ, Господарський суд м. Києва, код ЄДРПОУ 05379487). Враховуючи вищезазначене, платіжне доручення №11182 від 15.04.2014 не містить відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором, що є порушенням норм чинного законодавства України, внаслідлок чого суду не можливо ідентифікувати, що вказаним платіжним дорученням оплачується судовий збір саме за подання до Господарського суду міста Києва позовної заяви №УТЛЦ-10/2096 від 11.04.2014 ДП "Український транспортно-логістичний центр".

Суд також звертає увагу позивача на те, що копії всіх документів, що додані до позовної заяви мають бути завірені належним чином відповідно до п. 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації», яким визначено, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «згідно з оригіналом», яка засвідчує копію, особистого підпису, прізвища та ініціали особи, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту підпис.

Як вбачається з матеріалів справи, документи додані до позовної заяви не завірені належним чином як того вимагає вищезазначена інструкція.

Відповідно до п. 3.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 Господарського процесуального кодексу України щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, позовна заява не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню для усунення допущених порушень, після чого заявник не позбавлений права повторно звернутись з позовною заявою до господарського суду в загальному порядку (ч. 3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись ч.1, п. 4, 6 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Позовні матеріали №УТЛЦ-10/2096 від 11.04.2014 Державного підприємства "Український транспортно-логістичний центр" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УПІ - Магістраль" про стягнення 60 044,95 грн. - повернути без розгляду.

Суддя Ю.В. Цюкало