Ухвала суду № 38747156, 15.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" травня 2014 р. м. Київ К/800/66063/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Васильченко Н.В., Калашнікової О.В., Леонтович К.Г.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2013 року у справі № 805/12982/13-а за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Донецька про визнання дій протиправними та скасування вимоги, -

в с т а н о в и л а :

У вересні 2013 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Донецька, в якому просив визнати дії управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Донецька щодо нарахування до сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування неправомірними, визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача про стягнення недоїмки № Ф-377 від 07.08.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою - підприємцем, перебуває на спрощеній системі оподаткування, є пенсіонером за віком та отримує пенсію відповідно до закону, тому відповідно до ч.4 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" він звільнений від сплати єдиного внеску.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2013 року, позовні вимоги задоволені в частині визнання протиправною та скасування вимоги про сплату недоїмки від 07.08.2013 № Ф-377 управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Донецька у сумі 6398,36 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серія НОМЕР_2 ОСОБА_1 зареєстрований у якості фізичної особи-підприємця, ідентифікаційний код НОМЕР_1. Відповідно до свідоцтва платника єдиного податку Серія НОМЕР_3 ОСОБА_1 обрав спрощену систему оподаткування і є платником єдиного податку.

Згідно довідки управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька від 23.08.2013р. №2232/04 ОСОБА_1 має загальний стаж роботи 33 роки 6 місяців, в тому числі - підземний стаж роботи шахтарем з повним робочим днем -7 років 3 місяці 18 днів. Згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 ОСОБА_1 призначена пенсія за віком.

Управлінням Пенсійного фонду України в Київському районі м.Донецька 07.08.2013р. винесена вимога про сплату недоїмки № Ф-377 у сумі 6398,36 грн., яка отримана позивачем 12.08.2013 року про, що свідчить копія повідомлення про вручення поштового відправлення.

Частково задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що оскільки ОСОБА_1 є пенсіонером за віком то він звільнений від сплати єдиного внеску. Разом із тим, позовні вимоги в частині визнання неправомірними дій відповідача не підлягають задоволенню, оскільки вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої останньому компетенції, а самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" від 7 липня 2011 року №3609-VI, який набув чинності з 6 серпня 2011 року, статтю 4 Закону №2464-VI доповнено частиною четвертою, якою встановлено, що особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно ст.1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991року, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. За цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років (статті 2 вказаного закону). Право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років (статті 12 закону).

Відповідно п. а ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 року на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.

Судами встановлено, що позивачу призначена пенсія за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 року.

Отже, враховуючи ту обставину, що позивач має статус пенсіонера за віком, яка дає йому право сплачувати єдиний внесок у добровільному порядку, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до вірних висновків про неправомірність вимоги про сплату боргу від 7 серпня 2013 року №Ф-377.

Стосовно позовних вимог, в частині визнання дій відповідача незаконними слід зазначити, що вони не підлягають задоволенню, оскільки враховуючи обставини справи скасування вимоги про сплату боргу від 7 серпня 2013 року №Ф-377 є достатнім для повного захисту прав позивача та відновлення стану який існував до її прийняття.

З огляду на зазначене суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до вірних висновків про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Донецька відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді:

(підписи)

З оригіналом згідно

помічник судді М.В. Дрибас