Ухвала суду № 38747009, 27.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" березня 2014 р. м. Київ К/800/60319/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Винокурова К.С.

Кочана В.М.

Пасічник С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Полтавського обласного військового комісаріату про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и л а:

У серпні 2013 році ОСОБА_4 звернувся з позовом до Полтавського обласного військового комісаріату про визнання протиправним рішення від 30.01.2013р. щодо відмови у наданні статусу учасника бойових дій та зобов'язання надати йому такий статус з 30.01.2013р. та видати посвідчення учасника бойових дій встановленого зразка.

Свої позовні вимоги ОСОБА_4 обґрунтовував тим, що протягом червня - жовтня 2012 року він приймав участь у розмінуванні території м. Лубен та Лубенського району Полтавської області від вибухонебезпечного предметів як представник громадського формування з охорони громадського порядку "Козацька варта". 07.08.2012р. позивач звернувся до відповідача із заявою про визнання його учасником бойових дій. Стверджує, що Актами виконання робіт з розмінування місцевості встановлена його безпосередня участь у проведенні розмінування. Свій обов'язок з участі у проведенні комплексу заходів по розмінуванню місцевості підтверджує наказами отамана громадського формування з охорони громадського порядку "Козацька варта" (далі - ГФ «Козацька варта»), якими він залучався як член громадського формування до виконання робіт по розмінуванню та охороні місцевості спільно з працівниками Лубенського МВ ГУМВС України у Полтавській області та піротехнічним відділом ГУ МНС України Полтавської області. Проте, комісією Полтавського ОВК при розгляді питання про встановлення позивачу статусу учасника бойових не було враховано всіх фактичних обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення, чим порушено п. 11 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Тому вважає дії відповідача протиправними, а рішення від 31.01.2013р. щодо відмови у встановленні йому статусу учасника бойових дій таким, що підлягає скасуванню.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2013 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга, в якій ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідач надав письмові заперечення на касаційну скаргу позивача на адресу адміністративного суду касаційної інстанції, в якому ставив питання про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень судів попередніх інстанцій без змін.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, свої рішення обґрунтовували тим, що позивачем не було надано переконливих доказів своєї участі у складі груп розмінування, а отже підстав для задоволення позовних вимог немає.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій та вказує на необхідність направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до положень п. 11 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», до учасників бойових дій, на яких розповсюджується статус учасника бойових дій відносяться особи, які були залучені командуванням військових частин, державними і громадськими організаціями до розмінування полів і об'єктів народного господарства, та особи, які на мінних тральщиках брали участь у траленні бойових мін у територіальних і нейтральних водах у воєнний і повоєнний час.

Таким чином, прийняття особою участі в розмінуванні внаслідок залучення її громадською організацією може бути підставою для надання статусу учасника бойових дій.

При цьому під час вирішення спору судам слід виходити з самого змісту поняття «розмінування».

Відповідно до спільного наказу Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерства оборони України Міністерства оборони України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України від 27 травня 2008 року N 405/223/625/455 «Про організацію робіт з виявлення, знешкодження та знищення вибухонебезпечних предметів на території України та взаємодію під час їх виконання», поняття розмінування вибухонебезпечних предметів включає в себе три основні елементи, а саме: виявлення, знешкодження та знищення вибухонебезпечних предметів. В контексті наведеного, колегія суддів зазначає, що суду першої інстанції з урахуванням наданих відео- та фотоматеріалів, потрібно встановити наявність або відсутність фактів, що підтверджують безпосередню участь ОСОБА_4 в процесі здійснення комплексу заходів саме по виявленню, охороні та знешкодженню вибухонебезпечних предметів.

Проте, слід також мати на увазі, що, відповідно до вищезазначеного наказу, проведення робіт з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів, що залишилися на території України після війн, сучасних боєприпасів і підривних засобів (крім вибухових пристроїв, що використовуються в терористичних цілях) та інших вибухотехнічних робіт покладено:

- на територіальні органи управління та підпорядковані МНС підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на всій території України, у внутрішніх водах та акваторіях Азовського і Чорного морів (за винятком територій, які надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військових навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань і об'єктів транспортної системи;

- на військові частини Збройних Сил України - на територіях, які надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військових навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України;

- на підрозділи Держспецтрансслужби - на об'єктах транспортної системи, із залученням у разі потреби підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту МНС та Збройних Сил України.

Таким чином, слід зробити висновок, що будь-які дії пов'язані з проведенням робіт з розмінування не можуть вчинятися громадськими організаціями самостійно без залучення перелічених органів.

Тобто системний аналіз зазначених норм дозволяє зробити висновок, що залучення громадською організацією будь-якої особи до проведення робіт з розмінування, яке б в подальшому давало можливість надання такій особі статусу учасника бойових дій, можливе тільки в межах взаємодії з переліченими органами.

Позивач зазначався на зворотній частині актів виконання робіт з розмінування місцевості, як представник ГО «Козацька варта», проте не було зазначено на якій підставі він фігурує в таких актах. В зв'язку з цим суду першої інстанції слід встановити яким чином та в якому обсязі була погоджена участь представників ГО «Козацька варта» у проведенні робіт з розмінування з боку перелічених органів.

Крім того, варто зазначити, що предметом оскарження даної справи було рішення комісії Полтавського обласного військового комісаріату з питань, пов'язаних із встановлення статусу учасника бойових дій від 30 січня 2013 року, яким було відмовлено у наданні ОСОБА_4 зазначеного статусу.

Натомість, суди першої та апеляційної інстанції розглядаючи даний спір керувалися лише листом Полтавського обласного військового комісаріату від 12.02.2013р. №ОМР/500, який був лише відповіддю позивачеві на його звернення. Таким чином, судами попередніх інстанцій було порушено норми процесуального права, які, не зважаючи на клопотання ОСОБА_4, не витребували у відповідача зазначеного рішення комісії та не дослідили його відповідним чином.

Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Таким чином, враховуючи неповне з'ясування фактичних обставин справи, які мали значення для правильного вирішення справи по суті, колегія суддів дійшла висновку про необхідність направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 220, 222, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2013 року скасувати.

Адміністративну справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: К.С. Винокуров

В.М. Кочан

С.С. Пасічник