Ухвала суду № 38746989, 13.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" травня 2014 р. м. Київ К/800/66074/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Муравйова О.В.

за участю секретаря: Горголь І.С.

представників:

позивача: не з'явився

відповідача: Бартошук С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.08.2013 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2013 року

у справі № 814/3259/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Южстрой»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Южстрой» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Южстрой») звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.08.2013 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2013 року апеляційну скаргу ДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Южстрой» щодо правомірності формування податкового кредиту, податкових зобов'язань, доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по взаємовідносинах з ТОВ «Саноіл Торг» за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року, ТОВ «Промкомплект Україна» за період з 01.04.2012 року по 30.06.2012 року, за результатами якої складено акт від 31.05.2013 року № 1218/22-200/13870754.

При проведенні перевірки були використані матеріали невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Саноіл Торг» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Инфинити» за період з 21.03.2011 року по 30.09.2012 року (акт від 22.03.2013 року № 788/22-20/37269136) та матеріали позапланової виїзної перевірки ТОВ «Инфинити» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 21.03.2011 року по 30.09.2012 року (акт від 17.01.2013 року № 164/22-200/37585953).

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.06.2013 року № 0001172202, яким ТОВ «Южстрой» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1 062 519,00 грн. (за основним платежем - 1 062 518,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.) та № 0001182202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 850 015,00 грн. (за основним платежем - 850 014,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.).

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) під валовими витратами виробництва та обігу розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно абз. 2 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно п. 3.1. договору купівлі-продажу № 08-03-11 від 08.03.2011 року між ТОВ «Саноіл Торг» (продавець) та ТОВ «Южстрой» (покупець) поставка товару відбувається на умовах EXW, конкретне місце фактичного приймання-передачі товару визначається сторонами у специфікації.

Згідно специфікації № 1 від 18.03.2011 року місцем передачі товару є м. Миколаїв, вул. Громадянська, 117.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Южстрой» (комітент) та ТОВ «Югекотоп» (комісіонер) було укладено договір комісії № 0208М від 08.03.2011 року, відповідно до умов якого комісіонер зобов'язується від свого імені та за рахунок комітента здійснити одну чи декілька зовнішньоекономічних угод по продажу олії по продажу товару, придбаного у ТОВ «Саноіл торг» (олії соняшникової нерафінованої).

Згідно акту приймання-передачі товару на комісію № 1 від 18.03.2011 року місцем передачі товару є м. Миколаїв, вул. Громадянська, 117.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що місце отримання позивачем товару від ТОВ «Саноіл Торг» та місце передачі позивачем товару на комісію ТОВ «Югекотоп» співпадають, що свідчить про те, що в даному випадку транспортування товару після його придбання не здійснювалось.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що доводи відповідача про відсутність товарно-транспортних накладних, як доказ безтоварності операцій є необґрунтованими.

Відповідно до вимог п. 20.1.6 ПК України, органи ДПС мають право для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків інформацію, довідки, копії документів про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби.

Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що надання позивачем до перевірки доказів подальшої реалізації товару на експорт під митним контролем є доказом руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях, а, отже, і відповідних податкових наслідків.

В свою чергу слід зазначити, як вбачається з матеріалів справи, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.05.2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2013 року у справі № 826/5797/13-а, дії ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, які полягають в зазначенні у акті перевірки від 22.03.2013 року № 788/22-20/37269136 інформації у вигляді висновків щодо відсутності фактичної реалізації та постачання товарів ТОВ «Саноіл Торг» були визнані протиправними та зобов'язано ДПІ відновити інформацію по задекларованим сумам у відповідних базах даних.

Частиною 1 ст. 72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.08.2013 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2013 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.08.2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов