Ухвала суду № 38746933, 24.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2014 року м. Київ К/800/31582/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., Усенко Є.А.,розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчана компанія Максимум» на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 4 вересня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2013 року

у справі № 2а/1770/2837/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчана компанія

Максимум"

до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області

Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчана компанія Максимум» (надалі також - позивач, ТОВ «ЛГК «Максимум») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби (надалі також -ДПІ, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 21 березня 2012 року №000072352 .

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 4 вересня 2012 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2013 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчана компанія Максимум» залишено без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 4 вересня 2012 року - без змін.

Позивач в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даного спору, просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 4 вересня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду та прийняти рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 17 лютого 2012 року Регіональним управлінням Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПС України у м. Києві по вул. Повітрофлотський проспект, 92 Б, було проведено перевірку Київської філії ТОВ «ЛГК Максимум», за наслідками якої виявлено порушення вимог пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (надалі також - Закон №265/95-ВР), у зв'язку з реалізацією товарів (алкогольних напоїв) без обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, на загальну суму 277 013,55 грн.

Під час перевірки працівниками позивача не було надано жодних первинних документів (податкові, видаткові та товарно-транспортні накладні) на товарні запаси, реалізація яких здійснювалась.

Вказані обставини зафіксовані в акті перевірки від 17 лютого 2012 року, який був надісланий Регіональним управлінням Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПС України у м. Києві супровідним листом від 2 березня 2012 року № 248/7/21-130 та зареєстрований у ДПІ у Рівненському районі 7 березня 2012 року за № 147/00004/17/12/23/35849369.

На підставі зазначеного акту відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 21 березня 2012 року №000072352, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України до позивача було застосовано штраф у сумі 664832,52 грн.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суди попередніх інстанцій , посилаючись на положення статті 6, пункту 12 статті 3, статтей 6,21 Закону № 265/95-ВР, пункту 2 статті 3, пунктів 1, 3 і 5 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ,Положення про Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПС України, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 13 жовтня 2011 року № 1289 виходили з того, що до документів, які є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать податкові, видаткові накладні та товарно-транспортні накладні; такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. Відсутність відповідних первинних документів, а також документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку, а надання документів у судове засідання не підтверджує факту їх наявності та обліку товарних запасів на момент перевірки.

Вищий адміністративний суд України погоджується із зазначеними висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 12 статті 3 Закону №265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Стаття 15 вказаного закону визначає, що контроль за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Відповідно до пунктів 1 та 6 розділу IV Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 984 та зареєстрованогов Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772 до підписання акта (довідки) документальної перевірки враховуються пояснення (у разі їх надання), надані посадовими особами платника податків або його законними представниками під час перевірки; у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) документальної перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки), які у випадку їх подання, є невід'ємною частиною (додатком) до акта (довідки) перевірки.

Так, акт перевірки від 17 лютого 2012 року був підписаний директором Київської філії без зауважень; при цьому позивач не скористався правом на подання заперечень у порядку, передбаченому пунктом 86.7 статті 86 Податкового кодексу України, з додаванням первинних документів, які не були враховані податковим органом під час перевірки.

У поданих позивачем відповідно до статті 56 Податкового кодексу України скаргах до ДПС у Рівненській області та ДПС України також не вказується про наявність первинних документів на підтвердження ведення у порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складах та спростування висновку податкового органу про порушення вимог пункту12 статті 3 Закону України N 265/95-ВР.

Будь-яких внутрішніх нормативних актів щодо порядку ведення обліку товарних запасів на складах товариством також не надано і згідно пояснень представника такі нормативні акти відсутні, а облік ведеться безпосередньо бухгалтерією ТОВ «ЛГК Максимум».

Наказом Міністерства фінансів України №1289 від 13 жовтня 2011 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 7 листопада 2011 року за №1271/20009, затверджено Положення про Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України.

Відповідно до пункту 1 Положення Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів діє як самостійний функціональний підрозділ з правами юридичної особи у складі Державної податкової служби України і реалізує державну політику у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, здійснює міжгалузеву координацію у даній сфері.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Положення про не обмежує прав посадових осіб Департаменту щодо фіксації інших порушень законодавства, в тому числі Закону № 265/95-ВР, під час проведення перевірок діяльності суб'єктів господарювання щодо виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів.

При цьому, суд звертає увагу на те, що недотримання отримання податковим органом вимог законодавства під час проведення перевірки платника не звільняє останнього від передбаченої чинним законодавством відповідальності за допущені ним порушення вимог податкового та іншого законодавства. Перевищення податковим органом своєї компетенції тягне за собою застосування до посадових осіб цього суб'єкта владних повноважень відповідних заходів примусу в розрізі адміністративної, кримінальної відповідальності тощо, однак не звільняє платника від обов'язку сплати податкових зобов'язань та штрафних санкцій у необхідному розмірі відповідно до чинного законодавства України. Отже, навіть виявлені факти порушення процедури проведення спірної перевірки (у разі їх наявності) не мають обов'язковим наслідком недійсність рішення податкового органу, прийнятих за результатами цієї перевірки.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалені по справі рішення є законними і обґрунтованими, а зазначена в касаційній скарзі позиція не знаходить свого підтвердження матеріалами справи та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

За правилами статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За таких обставин, суд, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувані рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчана компанія Максимум» відхилити, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 4 вересня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь справі та може бути переглянута з підстав встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: М.В. Сірош

Є.А. Усенко