Ухвала суду № 38746899, 24.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2014 року м. Київ К/9991/89648/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Шипуліної Т.М.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2011

у справі № 2а-11221/09/0470

за позовом Державного підприємства «Придніпровська залізниця»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Придніпровська залізниця» (далі по тексту - позивач, ДП «Придніпровська залізниця») звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську (далі по тексту - відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську) про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.02.2010 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2011 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення від 18.05.2009 №0000588821/0 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 20592,92 грн. В іншій частині позову - відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання Першим воєнізованим загоном Державного підприємства «Придніпровська залізниця» податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 31.12.2008, за результатами якої складено акт від 09.04.2009 №152/08-03/1/01073886.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог п. 5.2 гл. 5 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, що призвело до перевищення ліміту залишку готівки в касі у загальній сумі 15031,16 грн.

На підставі висновку акта перевірки відповідачем було прийнято рішення про застосування штрафних санкцій від 18.05.2009 №000058821/0 на загальну суму 34445,14грн., з яких, відповідно до зведених даних щодо виявлених порушень норм обігу готівки до ВСП «Перший загін воєнізованої охорони» ДП «Придніпровська залізниця» відноситься сума штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 30065,00 грн.

Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що порушення позивачем вимог законодавства щодо регулювання обігу готівки є доведеним, а штрафні санкції правомірно застосовано у строки, які визначено пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Щодо доведеності відповідачем вчинення позивачем правопорушення у сфері регулювання обігу готівки суд апеляційної інстанції зазначив наступне, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Вказані висновки суду узгоджуються з вимогами Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого Правлінням КБУ України №637 від 15.12.2004, відповідно до якого контроль за встановленням і дотримання підприємствами встановлених лімітів каси та строків здавання готівкової виручки з каси здійснюють органи державної податкової служби України (п. 7.50 Положення).

Відповідно до п. 5.12 Положення №637 установлений ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) можуть переглядатися у зв'язку із змінами законодавства України або за наявності відповідних факторів об'єктивного характеру (зміни в надходженнях/видатках готівки, внутрішнього трудового розпорядку/графіків змінності тощо).

Зменшення надходжень до каси, що було встановлено перевіркою, зумовлювало необхідність перегляду ліміту, оскільки ця обставина призвела до такого наслідку, як розбіжності між граничним розміром ліміту, затвердженим підприємством і сумою, яка надходила до каси у період 2006 по 2008 рік.

Вказані обставини стали підставою для перерахунку відповідачем ліміту каси структурного підрозділу позивача, в результаті чого виявлено перевищення установлених лімітів каси у сумі 15032,16 грн., що і стало підставою для застосування штрафних санкцій, які передбачено ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» на загальну суму 30065,00 грн., які увійшли до загальної суми штрафних санкцій, які визначено спірним рішенням відповідача на загальну суму 34445,14 грн.

В той же час, суд апеляційної інстанції вірно не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що штрафні санкції повинні бути застосовані в межах строків, які визначено пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Частиною 1 ст. 238 Господарського кодексу України визначено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Одним із видів адміністративно-господарських санкцій, відповідно до ст. 239 Господарського кодексу України, є штраф.

Статтею 241 Господарського кодексу України визначено поняття адміністративно-господарського штрафу це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначається законами, що регулюють податкові та інші відношення, в яких допущено правопорушення.

Відповідно до ч. 4 ст. 217 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції застосовуються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Податкова служба є органом державної влади і уповноважена на застосування адміністративно-господарських санкцій, які передбачено Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».

Отже, за своєю сутністю фінансові санкції, які визначені Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», є адміністративно-господарськими санкціями, оскільки застосовуються уповноваженим органом державної влади (податковою службою) і мета їх застосування полягає у притягненні суб'єкта господарювання до відповідальності за порушення встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що на застосування фінансових санкцій, які передбачені Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», розповсюджуються вимоги Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції, які передбачені Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», можуть бути застосовано до правопорушника лише у строки, які визначено ст. ст. 250 Господарського кодексу України.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що рішення про застосування штрафних санкцій, у розрахунок якого включені і спірні штрафні санкції у сумі 30065,00 грн., прийнято відповідачем 18.05.2009. Таким чином, враховуючи вимоги ст. 250 Господарського кодексу України, штрафні санкції можуть бути застосовані за період з 18.05.2008 по 18.05.2009.

Як вбачається з розрахунку перевищення ліміту залишку готівки в касі, суми перевищення, які вплинули на розмір штрафних санкцій у сумі 30065,00 грн., визначені податковим органом з 03.07.2007, що не відповідає вимогам ст. 250 Господарського кодексу України.

За період з 18.05.2008 сума перевищення ліміту залишку в касі становить 4736,04 грн., отже штрафні санкції мають бути визначені виходячи із цієї суми, і розмір штрафних санкцій повинен становити 9472,08 грн.: 4736,04 грн. х 2 = 9472,08 грн. (двократний розмір у відповідності до ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»).

Таким чином, суд вірно зазначив, що обґрунтованим розміром штрафних санкції є сума у 9472,08 грн., а в іншій частині застосування штрафних санкцій 20592,92 грн. (30065,00 грн. - 9472,08грн. = 20592,92грн.) є протиправним.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську відхилити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)Т.М. Шипуліна (підпис)М.О. ФедоровЗ оригіналом згідно