Рішення № 38746038, 13.05.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2014 р.Справа № 922/1151/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть - АЗС-Україна, м.Полтава до Публічного акціонерного товариства "Великобурлуцький сироробний завод", смт.Великий Бурлук Харківської області про стягнення 8056,61 гривень за участю представників:

позивача - Жовковського М.В. (довіреність б/н від 06 лютого 2013 року)

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

27 березня 2014 року позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Татнєфть - АЗС-Україна, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з публічного акціонерного товариства "Великобурлуцький сироробний завод" (відповідача) суми заборгованості у розмірі 8056,61 гривень. Заявлену вимогу обґрунтував неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу нафтопродуктів №ПК-0510/12-15, укладеного між сторонами 05 жовтня 2012 року. Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 1827,00 гривень судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28 березня 2014 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 16 квітня 2014 року.

15 квітня 2014 року справу №922/1151/14 було передано до розгляду судді Аріт К.В., на підставі витягу автоматизованої системи документообігу суду про повторний перерозподіл справи, у зв'язку із відпусткою судді Ольшанченка В.І.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 квітня 2014 року було відкладено розгляд справи на 13 травня 2014 року.

13 травня 2014 року представник позивача надав через канцелярію суду заяву (вх.№15467) про зменшення розміру позовних вимог, в якій уточнив суму основної заборгованості, у зв'язку з чим, просив суд стягнути з відповідача 8022,61 гривень боргу. Судом було досліджено відповідну заяву та прийнято до розгляду.

Представник позивача у відкритому судовому засіданні 13 травня 2014 року підтримав надану заяву про зменшення розміру заявлених позовних вимог та просив суд задовольнити її у повному обсязі.

Відповідно до ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Суд, розглянувши заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, перевіривши повноваження представника позивача на підписання даної заяви, встановивши, що відповідні дії позивача не порушують права і охоронювані законом інтереси сторін, дійшов висновку про її прийняття до розгляду, та продовжує розгляд справи з урахуванням прийнятої заяви.

Представник позивача у відкритому судовому засіданні 13 травня 2014 року підтримав позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач у відкрите судове засідання 13 травня 2014 року свого представника не направив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням від 29 квітня 2014 року.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами, без участі представника відповідача, в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

05 жовтня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Татнєфть - АЗС-Україна (позивачем) та публічним акціонерним товариством "Великобурлуцький сироробний завод" (відповідачем) було укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів №ПК-0510/12-15. Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

Відповідно до умов договору, продавець (позивач) зобов'язався передати у власність покупця (відповідача) автомобільне паливо (надалі - товар), а покупець, в свою чергу, зобов'язався прийняти відповідний товар та оплатити його.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив на адресу відповідача товар на суму 20377,42 гривень за січень та лютий місяці 2013 року, що підтверджується накладною №ТА000000596 від 31 січня 2013 року на суму 14493,42 гривень (а.с.12) та накладною №ТА000001057 від 28 лютого 2013 року на суму 5884,00 гривень (а.с.13). Вказані накладні було підписано з обох сторін та скріплено печатками підприємств.

Згідно із п.п.4.2, 4.3, 4.4 договору, відповідач вносить попередню оплату грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача за нафтопродукти. В разі відсутності коштів на рахунку, відповідач має право отримати нафтопродукти з відстрочкою платежу на протязі 2-х банківських днів з дня отримання товару, але не пізніше останнього календарного дня місяця.

Відповідач, в свою чергу, станом на 01 березня 2013 року частково оплатив товар на суму 12354,81 гривень, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив претензію №21/04-164 від 03 лютого 2014 року (а.с.14) на адресу відповідача про сплату виниклої заборгованості, але відповіді не отримав.

Суд, проаналізувавши обставини, вказані у позовній заяві, дійшов висновку про те, що позивач виконав свої зобов'язання за спірним договором належним чином та у повному обсязі. Проте, відповідач, в свою чергу, зобов'язання за спірним договором не виконав, у зв'язку з чим, утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 8022,61 гривень, яка до цього часу залишається непогашеною.

Також, відповідна сума заборгованості підтверджується підписаним з обох сторін актом звірки взаєморозрахунків (а.с.64).

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі, у матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 8022,61 гривень нормативно та документально обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі вищевикладеного, ст.ст.530, 599, 612, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 193 Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Великобурлуцький сироробний завод" (62602, Харківська область, смт.Великий Бурлук, вул.Терешкової, 2, код ЄДРПОУ 05507436, р/р №26005010320601 в ПАТ "Альфа-Банк" у м.Києві, МФО 300346) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть - АЗС-Україна (36010, м.Полтава, вул.Половки, 62, код ЄДРПОУ 38194448, р/р №26004001358726 в ПАТ "ОТП-Банк", МФО 300528) 8022,61 гривень заборгованості та 1827,00 гривень судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19 травня 2014 року.

Суддя К.В. Аріт

Справа №922/1151/14