Рішення № 38745941, 15.05.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2014 р. Справа № 914/1021/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал Холдинг Львів», м. Львів

до відповідача: Підприємства Львівської виправної колонії №48 м. Львова, м. Львів

про: стягнення 71 852,07 грн.,

Суддя Долінська О.З.

При секретарі Вашкевич Н.І.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_1 - керівник згідно виписки з ЄДРЮО та ФОП,

відповідача: Ткач О.О. - дов. №84 від 14.05.2014 року.

Представникам сторін роз'яснено їхні права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал Холдинг Львів» до Підприємства Львівської виправної колонії №48 м. Львова про стягнення 71 852,07 грн. Ухвалою від 28.03.2014 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 10.04.2014р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач в порушення умов домовленості, несвоєчасно та не в повному обсязі сплатив за отриманий товар по видаткових накладних: № РН -0013956 від 26.08.2011 р. на суму 3908 грн. 83 коп., № РН -0016778 від 05.10.2011 р. на суму

14 865 грн. 39 коп., № РН -0022081 від 23.12.2011 р. на суму 20088 грн. 00 коп., № РН -0008495 від 23.05.2012 р. на суму 32925 грн. 01 коп., № РН -0010873 від 22.06.2012 р. на суму 6148 грн. 93 коп. (за договором №290/12/г-47а від 02.06.2012 р.), внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 67 334,72 грн. Крім того, відповідачу нараховано 3 587,57 грн. - 3% річних та 929,78 грн. - неустойки (штрафу).

Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду, що містяться в матеріалах справи.

08.05.2014р. позивач через канцелярію суду подав клопотання за вх.№2340/14, яке мотивоване тим, що в зв'язку з складним економічним станом боржника клопоче про зменшення позовних вимог на розмір штрафних санкцій на суму 929, 48 грн., нарахованих як 20 % заборгованості по залишку коштів за видатковою накладною № РН - 0010872 від 22.06.2012р.

Згідно ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Виходячи із змісту вказаного клопотання за вх.№2340/14 від 08.05.2014р., поданого позивачем, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, суд розцінює дане клопотання, як заяву про зменшення розміру позовних вимог та приймає її до розгляду, так як це право позивача, жодним чином не порушує права та інтереси іншої сторони судового процесу

В судове засідання 15.05.2014 р. представник позивача з'явився. Позов підтримав з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 08.05.2014 року (вх. №2340/14) та просить стягнути з відповідача 67 334,72 грн. - основного боргу, 3 587,57 грн. - 3% річних і понесені судові витрати на користь позивача.

В судове засідання 15.05.2014 р. представник відповідача з'явився. Визнав позовні вимоги з врахуванням поданої позивачем заяви про зменшення позовних вимог (вх. №2340/14 від 08.05.2014 року). Заборгованість пояснив важким фінансовим станом позивача і наявною великою заборгованістю боржників перед ним.

В судовому засіданні 15.05.2014 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши пояснення представників сторін, оглянувши оригінали документів, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Метал Холдинг Львів» (надалі по тексту рішення - позивач) звернулося до суду з позовом до Підприємства Львівської виправної колонії №48 м. Львова (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 67334,72 грн. основної заборгованості та 3587,57 грн. - 3% річних та понесених судових витрат на користь позивача.

Так, в період з серпня 2011 року по червень 2012 року відповідачем було отримано від позивача товар (металопрокат) на загальну суму 77 936,16 грн.

Доказами належного виконання позивачем своїх зобов'язань по відпуску товару є видаткові накладні на загальну суму 77 936,16 грн.:

№ РН -0013956 від 26.08.2011 р. на суму 3908 грн. 83 коп., № РН -0016778 від 05.10.2011 р. на суму 14 865 грн. 39 коп., № РН -0022081 від 23.12.2011 р. на суму 20088 грн. 00 коп., № РН -0008495 від 23.05.2012 р. на суму 32925 грн. 01 коп. (усна домовленість), № РН -0010873 від 22.06.2012 р. на суму 6148 грн. 93 коп. (за договором №290/12/г-47а від 02.06.2012 р.)., копії яких знаходяться в матеріалах справи. Відповідачем вказаний товар отримано, про що свідчить підпис представника відповідача на видаткових накладних та довіреності на його отримання, видані відповідачем.

02.06.2012р. між сторонами по справі укладено договір поставки №290/12/Г-47а. Згідно умов договору постачальник (позивач у справі) зобов'язується протягом строку дії Договору, в порядку і на умовах, встановлених цим Договором, продати та передати у власність Покупця металопродукцію, надалі по тексту - Товар, а покупець (відповідач у справі) зобов'язується прийняти Товар та оплатити його вартість відповідно до умов цього Договору.

Пунктом 4.3. Договору сторони погодили, що покупець здійснює оплату в розмірі 100% вартості Товару протягом 3-х банківських днів з моменту виставлення постачальником рахунку-фактури на погоджену сторонами партію товару.

За отриманий товар відповідачем було оплачено позивачу: згідно накладної № РН -0013956 від 26.08.2011 р. частково суму 3101,44 грн. (03.07.2012 року - 1101,44 грн. та 13.09.2013 року - 2000,00 грн.), згідно накладної № РН -0022081 від 23.12.2011 р. частково 01.12.2011 року суму 6000,00 грн.; згідно накладної № РН -00010873 від 22.06.2012 р. частково 21.06.2012 року суму 1500,00 грн.

Відтак, залишок боргу відповідача перед позивачем станом на час розгляду справи в суді, становить 67 334,72 грн., що підтверджується актами звірки взаєморозрахунків від 01.06.2012, 28.05.2013 р., 28.10.2013 р. та від 13.02.2014 р., що підписані позивачем і відповідачем та скріплені печатками сторін, а також визнається представником відповідача.

Позивачем на адресу відповідача направлялись претензії №62 від 01.06.2012 р., №79 від 19.09.2012 р., від 29.05.2013 р., від 28.10.2013 р. та №1/17 від 13.02.2014 р. про оплату заборгованості, однак відповідач боргу не погасив, мотивуючи важким фінансовим станом.

Станом на день розгляду справи відповідач основну заборгованість у сумі 67 334,72 грн. та 3 587,57 - 3% річних не сплатив позивачу, доказів зворотнього суду не представив. Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Як встановлено судом із матеріалів справи, між сторонами виникли зобов'язання на підставі усного двостороннього правочину, що підтверджено вказаними вище накладними та на підставі договору №290/12/г-47а від 02.06.2012 року відносно накладної №РН - 0010873 від 22.06.2012 року.

Згідно зі ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За таких умов прийняття відповідачем товару згідно з видатковими накладними, не є порушенням вимог ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України щодо вчинення правочину та виникнення взаємних зобов'язань у сторін.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як підтверджено матеріалами справи, а саме копіями зазначених вище видаткових накладних, копіями довіреностей та актами звірки взаємних розрахунків, відповідач отримав товар у позивача на загальну суму 77 936,16 грн., оплатив за них відповідач позивачу частково в загальній сумі 10 601,44 грн. А відтак, сума основної заборгованості відповідача перед позивачем становить 67 334,72 грн. Станом на момент звернення з позовом до суду та на момент прийняття рішення судом заборгованість в розмірі 67 334,72 грн. доведена та не сплачена відповідачем, визнається представником відповідача як основна заборгованість перед позивачем.

Частина 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, вказує на те, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За отриманий товар згідно накладної № РН -0010873 від 22.06.2012 р. на суму 6148 грн. 93 коп. (за договором №290/12/г-47а від 02.06.2012 р.) залишок боргу становить 4 648,93 грн., яка включена в загальну суму заборгованості 67 334,72 грн.

Як вбачається із умов вказаного Договору у даній справі, то: згідно п. 4.1. загальна вартість цього договору складає суму поставленого товару, Яка зазначена в усіх Рахунках-фактурах/Специфікаціях до цього договору, які були виставлені Постачальником для оплати Покупцю відповідно до цього договору, та підтверджена видатковими накладними.

Відповідно до п. 4.2. оплата товару здійснюється Покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника за кожну окрему партію товару. Датою платежу вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок Постачальника.

Пункт 4.3 вказує на те, що покупець здійснює попередню оплату в розмірі 100% вартості товару протягом 3-х (трьох) банківських днів з моменту виставлення Постачальником Рахунку-фактури на погоджену сторонами партію Товару.

Згідно п. 4.4 в окремих випадках Постачальник має право на поставку Товару Покупцю на інших умовах оплати обумовлених у Специфікаціях до даного Договору.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 693 ЦК України, Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідач не може бути звільненим від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання згідно вимог п.1 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене вище, перевіривши розрахунки, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 587,57 грн. - 3% річних, є обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст. 49 ГПК України, судовий збір суд покладає на відповідача в сумі 1827,00 грн., так як даний спір виник з його вини і вказана сума підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.

Дане кореспондується із викладеним у п. 4.7 Постанови Пленуму ВГС України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського-процесуального кодексу України».

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 202, 205, 530, 625 ЦК України та ст. ст. 49, 82, 83, 84, 85, Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Підприємства Львівської виправної колонії (№48) (адреса: 79031 ,Львівська область, м. Львів, Сихівський район, вул. Хуторівка, 2, ідентифікаційний код 08680477) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал Холдинг Львів» (адреса: 79034, м. Львів, вул. Навроцького, 1а, ідентифікаційний код 33286209) 67 334,72 грн. - основного боргу, 3 587,57 - 3% річних та 1827,00 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

4. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст виготовлено та підписано 19.05.2014 р.

Суддя Долінська О.З.