Рішення № 38745928, 14.05.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2014 р. Справа № 914/1205/14

За позовом: Приватного акціонерного товариства «Інформаційні комп'ютерні системи», м.Київ

до відповідача: Національного університету «Львівська політехніка», м.Львів

про: стягнення 106065,35 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

Представники:

від позивача: Борійчук О.П. - представник, довіреність в матеріалах справи;

від відповідача: не з"явився.

Права та обов'язки ст. ст.20, 22 ГПК України суд роз'яснив представнику Позивача який з"явився в судове засідання. Заяви про відвід суду не надходили.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області Приватним акціонерним товариством «Інформаційні комп'ютерні системи» подано позов до Національного університету «Львівська політехніка» про стягнення 106065,35 грн., яких: 99276,48 грн. основного боргу, 5515,96 грн. пені, 1272,91 грн. 3 % річних.

Ухвалою суду від 08.04.2014р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 14.05.2014р.

В судовому засіданні 14.05.2014р. представник позивача підтримав заявлені вимоги, просить позов задоволити з підстав, викладених в позовній заяві. Також позивач подав клопотання від 06.05.2014р. №8795 (вх.№20631/14 від 14.05.2014р.) в якому просить про приєднання до матеріалів справи підтвердження: про відсутність у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та судових рішень цих органів; про те, що станом на 06.05.2014р. сума заборгованості по заявлених вимогах не змінилася і складає 1106065,35 грн.; про відсутність податкової накладної до видаткової накладної на поставку товару у зв'язку з відсутністю оплати за Договором та доказів надіслання відповідачу акту звірки розрахунків, яке судом прийнято і приєднано до матеріалів справи.

Відповідач в судове засідання явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвали суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення від 09.04.2014р. (вх..№18107/14 від 25.04.2014р.) з якого вбачається, що ухвалу суду про порушення провадження у справі відповідачем отримано - 11.04.2014р.

За змістом підпункту 3.9.1. п. 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 (із змін. і доп.) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

Відповідно до п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ч.3 ст.4-3 ГПК України господарським судом створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Із врахуванням наведеного, матеріалів у справі, господарським судом дотримано встановлених ст.129 Конституції України, ст.ст.4-2,4-3 ГПК України засад здійснення судочинства та забезпечено відповідачу можливість реалізації передбачених ст.22 ГПК України прав сторони в процесі, а тому суд в межах процесуального Закону ( ст.ст.43,75 ГПК України) вбачає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності у відповідності до ст.43 ГПК України, судом встановлено.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов"язків є, зокрема договори та інші правочини.

Згідно ст.174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) однією з підстав виникнення господарського зобов"язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти) , визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов"язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов"язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов"язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов"язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається із матеріалів справи, 10.09.2013р. між ПАТ «Інформаційні комп'ютерні системи» (продавець) та Національним університетом «Львівська політехніка» (покупець) було укладено договір поставки № СЛв-1190, відповідно до умов якого позивач зобов"язувався передати у власність покупця (відповідача) обладнання, згідно Додатку №1 до Договору, а покупець - прийняти товар та вчасно оплатити його вартість на умовах даного договору (п.1.1 договору).

Загальна вартість товару становить 99276,48 коп. (п.2.1 договору).

Відповідно до п.3.1 договору передача товару Покупцеві здійснюється Постачальником протягом 20 (двадцяти) робочих днів від дати отримання письмового замовлення, в якому зазначені обсяги закупівлі. Письмове замовлення потрібно подати в терміни до 27.09.2013р.

На виконання умов договору, позивач за видатковою накладною №СЛв-25768 від 02.10.2013р. по довіреності серії 12АА №825858 від 25.09.2013р. (на ім'я ОСОБА_2) поставив відповідачу товар на загальну суму 99276,48 грн., що підтверджується підписами сторін на видатковій накладній, як це передбачено п.3.4. договору.

Згідно п.2.2.1 Договору повна оплата вартості товару здійснюється Покупцем протягом 10 (десяти) банківських днів з дати підписання Сторонами документів про прийом-передачу товару.

Тобто, з врахуванням дати підписання видаткової накладної Відповідач мав здійснити оплату поставленого товару не пізніше 16.10.2013р.

Однак, відповідач своїх зобов"язань належним чином не виконав, за отриманий товар не розрахувався і станом на час звернення з позовом до суду заборгованість відповідача за отриманий товар становить 99276,48 грн.

Відповідно до положень ст.509 ЦК України - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

ч. 2 ст. 193 ГК України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Статтею 530 ЦК України встановлено - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на викладене, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 99276,48 грн. основного боргу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

В силу ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Статтею 229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п.5.3 договору, у випадку порушення Покупцем строків оплати, Покупець виплачує Постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення.

З огляду на викладене, позивач правомірно просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 5515,96 грн. нараховано за період з 17.10.2013р. до 21.03.2014р. виходячи із суми боргу 99276,48 грн.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється відвідповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Керуючись ч.2 ст. 625 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідача 1272,91 грн. 3 % річних. Розглянувши вказані вимоги, суд прийшов до висновку про те, що вони обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Позивач стверджує, що відповідач по справі не вжив заходів щодо погашення заборгованості в добровільному порядку. Станом на час розгляду справи Відповідач не погасив основний борг та не надав доказів погашення заборгованості.

Відповідно до ст.4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести і підтвердити належними доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення на позов.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За вимогами пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України ,,Про судовий збір'' ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру стягується судовий збір в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, немайнового характеру - один розмір мінімальної заробітної плати.

При поданні позові позивачем сплачено судовий збір у розмір 2121,31 грн., що складає 2 % від ціни позову.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 2121,31 грн. покладаються на відповідача повністю.

Керуючисьст.ст.1, 2, 4-3, 4-4, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги зодоволити повністю.

2.Стягнути з Національного університету «Львівська політехніка» (79013, м.Львів, вул.Степана Бандери, буд.12, ідентифікаційний код 02071010) на користь акціонерним товариством «Інформаційні комп'ютерні системи» (03005, м.Київ, вул.Солом'янський район, вул.Смоленнська, буд.31-33, ідентифікаційний код 21670779) 99276,48 грн. основного боргу, 5515,96 грн. пені, 1272,91 грн. 3 % річних та 2121,31 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

В засіданні 14.05.14 р. оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого рішення. Повний текст рішення виготовлено 19.05.14р.

Суддя Кітаєва С.Б.