Рішення № 38745917, 12.05.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2014 р.Справа № 916/1378/14

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Князєвій К.Р.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: Досковська В.Г. за довіреністю від 04.04.2014р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Південбуд Інвест» до товариства з обмеженою відповідальністю «Центр-Будінвест» про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Південбуд Інвест» (далі по тексту - ТОВ «Південбуд Інвест») звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Центр-Будінвест» (далі по тексту - ТОВ «Центр-Будінвест») про визнання за позивачем права власності на нежиле приміщення № 4-Н в будинку АДРЕСА_1. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на набуття ним майнових прав на спірне нерухоме майно відповідно до договору про пайову участь будівництва нежитлового приміщення № 56оф від 10.01.2006р., укладеного між сторонами по справі, та ухиленням відповідача від надання позивачу документів, необхідних для оформлення права власності на спірне майно, після закінчення будівництва та прийняття збутового об'єкту в експлуатацію.

Ухвалою від 24.04.2014р. господарським судом в порядку ст. 67 ГПК України було вжито заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежиле приміщення № 4-Н в будинку АДРЕСА_1., а також шляхом заборони відповідачу, а також будь-яким іншим особам здійснювати будь-які дії щодо відчуження спірного приміщення.

28.04.2014р. до суду надійшла уточнена позовна заява ТОВ «Південбуд Інвест», у відповідності до якої останнє просило суд прийняти до розгляду в межах даної справи позовні вимоги наступного змісту: визнати недійсними договір № 28/3 про дольову участь будівництва нежилого приміщення від 19.10.2005р., укладений між ТОВ «Центр-Будінвест» та ОСОБА_3, а також всі договори про внесення змін та доповнень до вказаного договору; визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно, серія та номер: 19410861, видане 24.03.2014р. Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції; скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Перчик І.О. № 11844125 від 24.03.2014р.; визнати за ТОВ «Південбуд Інвест» право власності на нежитлове приміщення № 4н в будинку АДРЕСА_1 загальною площею 684,6 кв.м. Також позивачем було визначено Реєстраційну службу Одеського міського управління юстиції в якості іншого відповідача за уточненими вимогами, а ОСОБА_3 - в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, без визначення сторони по справі, на права та обов'язки вказаної фізичної особи щодо якої може вплинути судове рішення по даній справі.

Розглянувши вищезазначену уточнену позову заяву та дослідивши наявність правових підстав для прийняття її до розгляду, господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно з п. 3.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з наступними змінами та доповненнями), Господарським процесуальним кодексом України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

З огляду на викладені положення Господарського процесуального кодексу України та рекомендацій пленуму Вищого господарського суду України, господарський суд зазначає, що звернення позивача до суду із вищезазначеною уточненою позовною заявою є фактично пред'явленням з боку ТОВ «Південбуд Інвест» іншого позову, оскільки позивачем було додатково заявлено ще чотири самостійні вимоги матеріально-правового характеру порівняно до первісної редакції позову. Крім того, позивачем було визначено Реєстраційну службу Одеського міського управління юстиції в якості іншого відповідача за уточненими вимогами, проте вимоги до вказаного структурного підрозділу Одеського міського управління юстиції, по-перше, ніяким чином не пов'язані із первісною редакцією позову, а по-друге, носять суто публічно-правовий характер та не можуть бути вирішені в порядку господарського судочинства. Таким чином, в даному випадку позивач вийшов за межі даного спору виходячи з суб'єктного складу сторін, предметно-підставної характеристики первісно пред'явленого позову та визначеної законом підвідомчості справ господарським судам.

Підсумовуючи вищевикладені обставини, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для прийняття до розгляду уточненої позовної заяви ТОВ «Південбуд Інвест». В результаті викладеного, судом були прийняті до розгляду як остаточні позовні вимоги, викладені у позовній заяві.

Відповідач повністю заперечує проти позову з огляду на його безпідставність та необґрунтованість. Крім того, ТОВ «Центр-Будінвест» наголошувало на необхідності припинення провадження у даній справі з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку із тим, що для правильного вирішення даного спору по суті існує необхідність залучення ОСОБА_3, який на теперішній час є власником спірного приміщення, в якості належного відповідача по справі, тобто особи, яка не може бути стороною по справі в господарському процесі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

10.01.2006р. між ТОВ „Південбуд Інвест" (Пайовик) та ТОВ „Центр-Будінвест" (Підприємство) було укладено договір про пайову участь у будівництві нежилого приміщення № 56оф, у відповідності до умов якого Пайовик зобов'язався прийняти пайову участь у будівництві житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, а Підприємство зобов'язалось здійснити будівництво вказаного житлового будинку та після здачі вказаного житлового будинку в експлуатацію передати зазначене приміщення згідно акту приймання-передачі, вартість якого визначається даним договором. Адреса житлового будинку та номер нежитлового приміщення, зазначені договорі, є будівельними та можуть бути змінені при прийманні державною приймальною комісією житлового будинку в експлуатацію. Характеристика нежитлового приміщення: поверх 1-2, загальна площа 480,61 кв.м., висота стель 3 м. Загальна вартість нежитлового приміщення складає 500 000,00 грн.

Відповідно банківської виписки із рахунку позивача, на виконання умов договору про пайову участь у будівництві нежилого приміщення № 56оф від 10.01.2006р. ним було перераховано на користь ТОВ „Центр-Будінвест" грошові кошти в сумі 500 000,00 грн. в якості передбаченої умовами даної угоди пайової участі.

Згідно з листом від 03.08.2012р. товариство з обмеженою відповідальністю „Центр-Будінвест" повідомило позивача про факт присвоєння вищезазначеним приміщенням, які є предметом договору про пайову участь у будівництві нежилого приміщення № 56оф від 10.01.2006р., постійного номеру № 4-Н.

В свою чергу, як вбачається із матеріалів реєстраційної справи на спірне приміщення, копії матеріалів якої були витребувані судом під час розгляду даної справи, 19.10.2005р. між ТОВ «Центр-Будінвест» (Підприємство) та ОСОБА_3 (Пайовик) було укладено договір про пайову участь у будівництві нежитлового приміщення, у відповідності до умов якого Пайовик зобов'язався прийняти пайову участь у будівництві житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, а Підприємство зобов'язалось здійснити будівництво вказаного житлового будинку та після здачі вказаного житлового будинку в експлуатацію передати зазначене приміщення згідно акту приймання-передачі, вартість якого визначається даним договором. Адреса житлового будинку та номер нежитлового приміщення, зазначені договорі, є будівельними та можуть бути змінені при прийманні державною приймальною комісією житлового будинку в експлуатацію. Характеристика нежитлового приміщення: поверх 1-2, загальна площа 692,84 кв.м., висота стель 3 м. Загальна вартість нежитлового приміщення складає 2 974 015,70 грн., що було еквівалентно 588 914,00 доларів США на момент укладення договору.

В подальшому, на підставі додаткової угоди № 3 від 14.03.2014р. до договору про пайову участь у будівництві нежитлового приміщення № 28/3 від 19.10.2005р. було внесено низку змін, в результаті чого, ОСОБА_3 зобов'язався прийняти пайову участь у будівництві житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, а Підприємство після здачі вказаного будинку в експлуатацію зобов'язалось передати Пайовику нежитлове приміщення № 3 згідно акту приймання-передачі. Згідно з актом приймання-передачі від 14.03.2014р. вказане приміщення загальною площею 684,6 кв.м. було передане ОСОБА_3

В свою чергу, згідно з довідкою з Адресного реєстру міста Одеси № 357743/1 від 12.03.2014р. нежитловому приміщенню, яке є предметом договору про пайову участь у будівництві нежитлового приміщення № 28/3 від 19.10.2005р., було присвоєно наступну адресу: АДРЕСА_1, нежитлове приміщення № 4н.

В подальшому, за результатами розгляду поданих документів, 24.03.2014р. державним реєстратором Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Перчик І.О. було видане ОСОБА_3 свідоцтво про право власності № 19410861 на нежитлове приміщення загальною площею 684,6 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1, приміщення 4н. Після видачі вказаного свідоцтва, державним реєстратором на підставі прийнятого ним рішення № 11844125 від 24.03.2014р. було проведено державну реєстрацію права власності на спірне приміщення за ОСОБА_3

Відповідно до ст. 181 ЦК України Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно з ст.ст. 1, 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року N 1952-IV (з подальшими змінами та доповненнями) цим Законом врегульовано відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема право власності на нерухоме майно.

В силу положень ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Приймаючи до уваги вищенаведені положення закону, а також враховуючи здійснення державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на спірне приміщення, господарський суд доходить висновку, що на момент вирішення даного спору у вказаної фізичної особи в установленому законом порядку виникло право власності на нежитлове приміщення № 4н, розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, пред'явлення позову про визнання права власності є наслідком існування обставин, в результати яких особа, яка вважає себе реальним власником майна, не може реалізувати свої правомочності власника. До переліку таких обставин законом віднесений, перш за все, факт невизнання або оспорювання права власності будь-якою особою, формою вираження якого є, в тому числі, здійснення державної реєстрації права власності на спірний об'єкт нерухомості за особою, відмінною від позивача. Таким чином, саме особа, яка є титульним власником спірного об'єкту нерухомості, має бути першочерговим належним відповідачем щодо вимог про визнання права власності на це майно.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що на теперішній час належним відповідачем за вимогами про визнання права власності на нежитлове приміщення № 4н, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, має бути ОСОБА_3 як особа, за якою зареєстроване право власності на вказаний об'єкт нерухомості, а не ТОВ «Центр-Будінвест».

Відповідно до ч. 3 ст. 24 ГПК України, господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

При цьому, згідно зі ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, а саме підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

У п. 1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з наступними змінами та доповненнями) зазначено наступне. Заміна первісного відповідача належним відповідачем допускається лише за згодою позивача, яка має бути викладена в його письмовій заяві чи зафіксована в протоколі судового засідання. Якщо ж такої згоди не надано, то господарський суд у залежності від конкретних обставин справи вчиняє одну з таких дій: 1) розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і відмовляє в позові, оскільки відповідач не є належним; 2) залучає до участі у справі з власної ініціативи іншого відповідача згідно з частиною першою статті 24 ГПК.

Якщо у розгляді справи господарським судом буде з'ясовано, що іншим або належним відповідачем у ній мала б бути особа, яка згідно з процесуальним законом не може бути учасником судового процесу у господарському суді, а позивач наполягає на розгляді відповідної справи саме господарським судом, останній не вправі ні залучати відповідну особу до участі у справі, ані припиняти провадження в ній, а повинен розглянути справу стосовно того відповідача, якому пред'явлено позовну вимогу, та прийняти рішення по суті справи (в тому числі про відмову в позові, якщо відповідач є неналежним).

Приймаючи до уваги, що належним відповідачем за позовними вимогами про визнання права власності на спірне майно є ОСОБА_3, який як фізична особа не може бути відповідачем в господарському процесі, а також враховуючи правову позицію позивача по справі щодо необхідності її (справи) вирішення саме в порядку господарського судочинства, що укладалось, перш за все, у зверненні до суду із заявою про уточнення позовних вимог, у прийнятті якої судом було відмовлено, після обізнаності ТОВ «Південбуд Інвест» із фактом реєстрації права власності на спірне майно за ОСОБА_3, господарський суд доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні даного позову як такого, що пред'явлений до неналежного відповідача.

Підсумовуючи всі вищевикладені обставини, відповідно до ст.ст. 16, 181, 392 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року N 1952-IV (з подальшими змінами та доповненнями), ст.ст. 1, 21, 24 ГПК України позов ТОВ «Південбуд Інвест» про визнання права власності на нежитлове приміщення № 4н, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, пред'явлений до неналежного відповідача ТОВ «Центр-Будінвест» задоволенню не підлягає.

Судові витрати зі сплати судового збору за звернення до суду із даними позовними вимогами та за вжиття господарським судом заходів до забезпечення позову покладаються на позивача згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Крім того, у зв'язку із відмовою у задоволенні пред'явлених ТОВ «Південбуд Інвест» позовних вимог, відповідно до ст. 68 ГПК України суд доходить висновку про необхідність скасування заходів до забезпечення позову у вигляді арешту на нежиле приміщення № 4-Н в будинку АДРЕСА_1., заборони відповідачу, а також будь-яким іншим особам здійснювати будь-які дії щодо відчуження спірного приміщення, вжитих згідно з ухвалою від 24.04.2014р.

Керуючись ст.ст. 16, 181, 392 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року N 1952-IV (з подальшими змінами та доповненнями), ст.ст. 1, 21, 22, 24, 32, 33, 43, 44, 49, 68, 82- 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

2. Заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Одеської області від 24.04.2014р. по справі № 916/1378/14, - скасувати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 15.05.2014р.

Суддя С.П. Желєзна