Постанова № 38745152, 13.05.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/1016/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чеснокової А.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шевченко О.С.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Боровик Ю.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

19 березня 2014 року позивач ФОП ОСОБА_3 (далі за текстом - позивач, платник податків) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької ОДПІ (далі за текстом - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01 квітня 2013 року № 0000321702/302.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що контролюючий орган протиправно ставить йому у вину допущення порушень податкового законодавства, які фактично не мали місця в господарській діяльності ФОП ОСОБА_3, зазначаючи, що висновки Кременчуцької ОДПІ, викладені в акті перевірки, про завищення податкового кредиту за період, охоплений перевіркою, є безпідставними та спростовуються належним чином оформленими первинними документами. Наполягав на правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад 2012 року, а тому просив визнати протиправним та скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні. Дії Кременчуцької ОДПІ вважає правомірними, а спірне податкове повідомлення-рішення - таким, що відповідає чинному законодавству, внаслідок того, що податковим органом встановлено порушення позивачем податкового законодавства в частині невідображення нереалізованого платником податків у межах власної господарської діяльності товару в обліку залишків ТМЦ. Внаслідок вказаного порушення, нереалізовані та невідображені в бухгалтерському обліку позивача ТМЦ визнані відповідачем такими, що не використовувались в оподатковуваних операціях ФОП ОСОБА_3, та зумовили висновок про завищення позивачем податкового кредиту за листопад 2012 року на суму 11300,00 грн.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) зареєстрований як фізична особа-підприємець 16 березня 2004 року державним реєстратором виконавчого комітету Кременчуцької міської ради (свідоцтво серії НОМЕР_2 від 27 квітня 2010 року) (а.с. 8). Позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість серії НОМЕР_3 НОМЕР_4 від 07 грудня 2012 року (а.с. 10).

В період з 23 лютого 2013 року по 01 березня 2013 року Кременчуцькою ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01 листопада 2012 року по 28 лютого 2013 року.

За результатами перевірки контролюючим органом 11 березня 2013 року складено акт № 2029/17.03/НОМЕР_1 (а.с. 13-25), в якому зафіксовано порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.4 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 11300,00 грн., в тому числі за листопад 2012 року на суму 11300,00 грн.

Платник податків, не погоджуючись із правомірністю висновків акта перевірки від 11 березня 2013 року № 2029/17.03/НОМЕР_1, скористався своїм правом на подання письмових заперечень до акта перевірки.

За результатами розгляду поданих позивачем заперечень у листі від 27 березня 2013 року № 5546/К/17.3-12 (а.с. 30-31) контролюючий орган визнав заперечення безпідставними, а висновки спірного акта такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

На підставі акта перевірки від 11 березня 2013 року № 2029/17.03/НОМЕР_1 Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 01 квітня 2013 року № 0000321702/302 (а.с. 7), яким позивачу збільшено суму зобов'язання з податку на додану вартість на 11300,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 5650,00 грн.

ФОП ОСОБА_3 донараховані податкові зобов'язання та штрафні (фінансові) санкції не сплатив, а податкове повідомлення-рішення про їх застосування оскаржив в адміністративному порядку.

За результатами процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 01 квітня 2013 року № 0000321702/302 вищий контролюючий орган залишив скаргу платника без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення - без змін.

21 червня 2013 року позивач направив до Міндоходів України повторну скаргу на податкове повідомлення-рішення від 01 квітня 2013 року № 0000321702/302.

В ході розгляду повторної скарги на спірне податкове повідомлення-рішення контролюючий орган вищого рівня ініціював проведення документальної позапланової перевірки ФОП ОСОБА_3 з питань, що стали предметом оскарження.

Так, протягом періоду з 29 липня 2013 року по 02 серпня 2013 року Кременчуцькою ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку платника податків з питань правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01 листопада 2012 року по 29 лютого 2013 року.

Результати вказаної перевірки відображені в акті від 09 липня 2013 року № 933/16-03-17-01-08/НОМЕР_1 (а.с. 42-48), яким підтверджено висновки попереднього акта перевірки.

До акта перевірки від 09 липня 2013 року № 933/16-03-17-01-08/НОМЕР_1 позивачем також подано заперечення, які відповідачем не були визнані обґрунтованими та залишились без задоволення.

Таким чином, ФОП ОСОБА_3, вважаючи висновки викладені в актах перевірки від 11 березня 2013 року № 2029/17.03/НОМЕР_1 та від 09 липня 2013 року № 933/16-03-17-01-08/НОМЕР_1 упередженими, такими, що не відповідають фактичним обставинам, не погоджуючись із позицією податкового органа щодо правомірності донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу), вважає спірне податкове повідомлення-рішення таким, що суперечить законодавству з питань оподаткування, обмежує та порушує права, свободи та інтереси позивача внаслідок чого звернувся до суду з вимогою визнати протиправним та скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню Кременчуцької ОДПІ від 01 квітня 2013 року № 0000321702/302, суд виходить з наступного.

Як вбачається зі змісту актів перевірок, висновок про неправомірність включення ФОП ОСОБА_3 у листопаді 2012 року до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 11300,00 грн. відповідач обґрунтовує наступним.

В ході перевірки було проведено кількісний облік придбаного та реалізованого товару ФОП ОСОБА_3 за результатами якого встановлено, що придбаний імпортний товар під кодом з ЦКТ ЗЕД "87" групи "Автомобілі, тягачі, велосипеди та інші наземні транспортні засоби, їх частини та пристрої" підприємцем було реалізовано не в повному обсязі через роздрібну торгівлю підприємству ТОВ "Авто Ліга".

Придбаний товар на суму 56 500 грн. (ПДВ- 11300 грн.) не було реалізовано та відсутній на залишках товарно-матеріальних цінностей.

Також, податковим органом встановлено, що підприємцем при придбанні імпортного товару під кодом з ЦКТ ЗЕД "87" групи "Автомобілі, тягачі, велосипеди та інші наземні транспортні засоби, їх частини та пристрої" зазначався один код розшифрування коду за ЦКТ ЗЕД, а при реалізації даного товару інший код розшифрування.

Суд, вивчивши матеріали справи, дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність тверджень контролюючого органа, оскільки останні ґрунтуються на спотворених фактах, що підтверджується суперечностями мотивувальних частин актів перевірки за ідентичний період, вибірковому та неповному дослідженні первинних документів з питань номенклатури придбаних ТМЦ, а також допущенні перекручування фактів щодо встановлення кола контрагентів та ідентифікації товарів при їх реалізації.

Так, відомостями актів перевірок підтверджено, що контролюючий орган в ході встановлення фактів придбання ТМЦ вибірково дослідив складені контрагентами ФОП ОСОБА_3 податкові накладні.

Судом встановлено, що інспектори Кременчуцької ОДПІ взяли до уваги лише окремі документи (98 податкових накладних), в той час, коли протягом спірного періоду позивач здійснив 238 господарських операцій з придбання товару за ЗЕД, що підтверджується належним чином завіреними копіями податкових накладних (том І а.с. 42-187), реєстром отриманих податкових накладних (том ІІ а.с. 225-231) та відомостями порівняльної таблиці придбання та реалізації ТМЦ ФОП ОСОБА_3 за листопад 2012 року (том ІІІ а.с. 9-12).

З урахуванням викладеного, суд констатує факт неповного, необ'єктивного та вибіркового дослідження первинних документів платника податків з придбання ТМЦ імпортного походження та зазначає про перекручування відповідачем відомостей про стан наявності в бухгалтерському обліку позивача залишків товарів імпортного походження (код за УКТ "87") з огляду на що не бере до уваги відомості акта перевірки про фактичну кількість залишків нереалізованого імпортованого товару.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено право платника податків на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно правил пункту 198.4 статті 198 Податкового кодексу України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

В ході розгляду справи судом досліджено податкові накладні позивача, складені останнім з метою документального оформлення угод з придбання та реалізації придбаного за ЗЕД товару, маркованого за кодом УКТ "87", внаслідок чого суд дійшов висновку про безпідставність тверджень Кременчуцької ОДПІ про наявність невідображених в бухгалтерському обліку ФОП ОСОБА_3 залишків ТМЦ з огляду на наступне.

Так, судом встановлено, що інспектори Кременчуцької ОДПІ при дослідженні реалізації товару імпортного походження взяли до уваги лише документи, складені на підтвердження господарських правовідносин з ТОВ "Авто Ліга", що підтверджується додатком № 2 до актів (а.с. 217-220), в той час, коли позивач протягом періоду з листопада 2012 року по квітень 2013 року, перебував у господарських правовідносинах з питань реалізації товарів імпортного походження, класифікованого УКТ за кодом "87", крім зазначеного підприємства, з ПП "Темп", ПП "Олександр", ПП "Партнер-Трас", ТОВ "Нафта-Оіл Плюс", ФГ "Котляр", ТОВ "МВ Транс", ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ТОВ "Нікса ЛТД", ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, ПП "Діліжанс і Ко", ТОВ "Са-Жень", ТОВ "ТОП-Трансбуд", ТОВ "Ростгруп-Авто", ТОВ "Приватбудіндустрія", ФОП ОСОБА_8, КП "Кременчуцьке тролейбусне управління", ТОВ "Вєлєна-торг", ОСОБА_9, МКП "Фірма "Аделла", ПП "Браво", ПП "Еліт "Фешн Клаб", ОСОБА_11, ТОВ "Сінтайл", ТОВ "Укрмагісталь", ФОП ОСОБА_12, ФОП ОСОБА_13, ТОВ "Стандарт Оіл 1", ПП "Виробничо-комерційна фірма "Суворов", ДП "Завод залізобетонних виробів "ТДВ "ОДЕБП", ОСОБА_14, ПП "Фірма "Веліта", ТОВ "Шекера", ПП "Альянс-Група", ТОВ "Артемій Плюс", СТОВ "Першотравневе", ТОВ "Кремтрансавто", ПП "ВРГ і К", ТОВ "Сінтайл", ТОВ "Оілгаз-інвест", ПП "Еверест", ПП "Авто-2002", ТОВ "Хлорсистеми", ПП "Анкар-Транс", ПП "Кремтермотранс", ПП "Віктон", ТОВ "Захід-Транс-Сервіс", ОСОБА_15, ПП "Ріндзін 8", ТОВ "Бікор", ТОВ "А-Мета", ОСОБА_16, ОСОБА_17, ТОВ "Торговий дім "Днпіробетон", ТОВ "Фірма Меридіан Плюс", ПП "Компанія "Східенерго", що підтверджується належним чином оформленими податковими накладними (том І а.с. 188-250, том ІІ а.с. 1-203, том ІІІ а.с. 39-250, том ІV а.с. 1-68), реєстром виданих податкових накладних (том ІІ а.с. 221-225) та відомостями порівняльної таблиці придбання та реалізації ТМЦ ФОП ОСОБА_3 за листопад 2012 року-квітень 2013 року (том ІІІ а.с. 9-12).

На підставі викладеного, судом спростовуються висновки актів перевірок про те, що закуплений ФОП ОСОБА_3 товар імпортного походження (код УКТ "87") реалізовувався позивачем в межах власної господарської діяльності лише ТОВ "Авто Ліга", що у свою чергу свідчить про необ'єктивність відомостей перевірок щодо фактичної наявності залишків нереалізованого товару імпортного походження у позивача.

Таким чином, аналізуючи зміст актів перевірок від 11 березня 2013 року та від 09 липня 2013 року та співставляючи встановлені ними факти первинним документам, що наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку про те, що відомості актів перевірок не встановлюють ні реальної кількості закупленого позивачем товару імпортного походження, ні його кількісного залишку.

Крім того, суд вважає непідтвердженими і висновки акта перевірки в частині дослідження факту реалізації товару імпортного походження позивачем, зокрема, щодо правильності ідентифікації такого товару та, з огляду на що, і правомірності встановлення факту переходу права власності на цей товар до третіх осіб в процесі його реалізації, зважаючи на наступне.

Кременчуцькою ОДПІ в додатку № 2 до акта перевірки від 11 березня 2013 року № 2029/17.03/НОМЕР_1 (том ІІ а.с. 217-220) встановлено факт придбання товару (код УКТ "87") ФОП ОСОБА_3 за ЗЕД у ТОВ "АвтоФастера", ТОВ "Автодистриб'юшн Карго Партс", ТОВ "Фота Україна", ТОВ "Профіпартс", ТОВ "Торгово-Промислова Компанія "Омега-Автопоставка", ТОВ "Inter Cars Ukraine" та ТОВ "Ирбис-авто".

Під час перевірки було проведено ткількісний облік придбаного та реалізованого товару ФОП ОСОБА_3, за результатами якого встановлено, що більша частка придбаного імпортного товару на суму 41 031,30 грн. (ПДВ 8 206,26 грн.) за кодом з ЦКТ ЗЕД "87" групи "Автомобілі, тягачі, велосипеди та інші наземні транспортні засоби, їх частини та пристрої" було реалізовано за нішим кодом розшифрування, що свідчить про те, що підприємцем реалізовувався зовсім інший придбаний, імпортний товар (акт від 09 липня 2013 року № 933/16-03-17-01-08/НОМЕР_1 (т.1. а.с. 42-48).

До того ж частина товару імпортного походження на суму 15466,50 грн. взагалі не відображена позивачем у складі залишків ТМЦ при тому, що доказів її реалізації відповідачем не виявлено.

Вищевикладене, на переконання контролюючого органа, свідчить відсутність факту реалізації товару імпортного походження (код УКТ "87") в повному обсязі, а також про наявність невідображених в бухгалтерському обліку позивача залишків такого товару, та стало підставою для твердження про невикористання ТМЦ імпортного походження (код УКТ "87") в оподатковуваних операціях ФОП ОСОБА_3

Суд не погоджується з викладеною позицією Кременчуцької ОДПІ з огляду на наступне.

Підпунктом пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді;б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Зазначена норма вказує на необхідність зазначення у податковій накладній такого обов'язкового реквізиту, як код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

У результаті дослідження податкових накладних, наданих позивачем на обґрунтування своєї позиції про фактичну відсутність залишків товару імпортного походження, відображення в обліку яких стало предметом даного спору, судом підтверджено факт придбання ТМЦ імпортного походження (код УКТ "87") у кількості, заявленій позивачем, належне оформлення зазначених документів, наявність усіх необхідних реквізитів та відсутність будь-яких недоліків, які б могли поставити під сумнів правомірність віднесення податку на додану вартість за цими документами до складу податкового кредиту платника податків.

На вимогу суду позивачем надані податкові накладні, які підтверджують факт реалізації товару, придбаного позивачем в листопаді 2012 року у ТОВ "АвтоФастера", ТОВ "Автодистриб'юшн Карго Партс", ТОВ "Фота Україна", ТОВ "Профіпартс", ТОВ "Торгово-Промислова Компанія "Омега-Автопоставка", ТОВ "Inter Cars Ukraine" та ТОВ "Ирбис-авто", та податкові накладні, які підтверджують реалізацію даного товару в листопаді - грудні 2012 року та січні-квітні 2013 року саме за кодом УКТ "87" (т.1 а.с. 188-250, т.2 а.с. 1-203, т.3 а.с. 39-230, т.4 а.с. 1-69).

Крім того, з досліджених в ході проведення перевірки документів суд не вбачає можливості відрізнити товар імпортного походження, маркований за кодом УКТ "87", від іншого, що має аналогічну назву, призначення та належить до класифікації за кодом УКТ "73", тобто методика, за якою інспектор в ході проведення перевірки визначав неналежність реалізованого позивачем товару до ТМЦ, придбаних за зовнішньоекономічними договорами незрозуміла.

Слід відзначити, що з метою встановлення спірних фактів ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року в якості свідка у справі викликано старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу податкового контролю фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб, інспектора податкової служби ІІ рангу ОСОБА_19, який здійснював перевірку позивача, проте вищезазначена особа в судове засідання не з'явилася.

У свою чергу слід зауважити, що позивач надав суду усі необхідні первинні документи, докази та пояснення, які у своїй сукупності в повному обсязі спростовують доводи контролюючого органа та підтверджують правомірність ведення бухгалтерського обліку позивачем та обґрунтованість формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість ФОП ОСОБА_3, а також вказують на упереджений, необ'єктивний та формальний підхід контролюючого органа до проведення перевірок та встановлення фактів, що мають значення для визнання правомірності формування платником податків своїх податкових зобов'язань та податкового кредиту, в частині перекручування та спотворення фактичних обставин.

До цього ж належить зазначити, що вивчення мотивувальних частин актів перевірок від 11 березня 2013 року № 2029/17.03/НОМЕР_1 та від 09 липня 2013 року № 933/16-03-17-01-08/НОМЕР_1, у яких досліджувалась господарська діяльність позивача за ідентичний період, дає підстави стверджувати про наявність численних розбіжностей та невідповідностей щодо встановлення фактів, які мають значення для висновку про правомірність формування платником податків податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

В ході розгляду справи контролюючий орган не надав вичерпних пояснень та доказів обґрунтованості висновків, викладених в актах перевірок, правомірності своїх дій та не довів об'єктивності спірного податкового повідомлення-рішення від 01 квітня 2013 року № 0000321702/302.

Таким чином, суд не погоджується з доводами Кременчуцької ОДПІ про безпідставність віднесення до складу податкового кредиту суми в розмірі 11300,00 грн. у листопаді 2012 року, внаслідок чого вважає позовні вимоги ФОП ОСОБА_3 такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства та підлягають задоволенню.

Згідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Приписами статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Як свідчить наявне у матеріалах справи платіжне доручення № 754 від12 березня 2014 року, при зверненні до суду з даним адміністративним позовом ФО-П ОСОБА_3 сплачено 10 відсотків розміру ставки судового збору, що становить 182,70 грн.

Підпунктом 3 частини 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України встановлено, що у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

У зв'язку з цим, з Державного бюджету України на користь ФО-П ОСОБА_3 підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 182,70 грн шляхом їх безспірного списання з рахунка суб'єкта владних повноважень - КОДПІ Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

В силу пункту 21 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" органи доходів і зборів звільнені від сплати судового збору, а тому судовий збір в сумі, що становить 90 відсотків розміру ставки судового збору, з відповідача до державного бюджету не стягується.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 01 квітня 2013 року № 0000321702/302.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (ідентифікаційний код 38742715) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (і.п.н. НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 19 травня 2014 року.

Суддя А.О. Чеснокова