Ухвала суду № 38743802, 27.03.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

27 березня 2014 рокусправа № 1170/2а-1596/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.

суддів: Чепурнова Д.В. Сафронової С.В.

за участю секретаря судового засідання: Манцова Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2012 року по справі № 1170/2а-1596/12 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.12.2011 року № 0003751700 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 147 498,85 грн., за основним платежем - 117 999,08 грн., за штрафними фінансовими санкціями - 29 499,77 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2012 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду, оскільки вважає, що вона винесена при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, на підставі службового посвідчення, виданого Гайворонською МДПІ, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу оподаткування фізичних осіб Гайворонської МДПІ Сідиною О. М., відповідно до наказу начальника Гайворонської МДПІ від 13.12.11 № 631 проведено невиїзну перевірку СПД ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Євросвіт» за період з 01.09.2010 року по 30.09.2010 року.

За результатом проведеної перевірки складено акт № 505/1710/НОМЕР_2 від 16.12.2011 року, яким відповідачем встановлено наступні порушення:

- СПД ОСОБА_1 не забезпечено зберігання бухгалтерської та податкової звітності протягом визначеного законодавством терміну, чим порушено п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України та в порушення п. 44.5 ст. 44 Податкового кодексу України не надано до перевірки втрачені документа бухгалтерської звітності за період з 01.09.2010 по 30.09.2010 протягом визначеного законодавством терміну;

- ч. 1.5. ст.. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст.. 216, ст.. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем при придбанні товарів (послуг). Товари (послуги) по вказаних правочинах не були передані в порушення ст.ст. 662, 665, 656 Цивільного кодексу України;

- відсутність об'єктів оподаткування при придбанні товарів (послуг) що підпадають під визначення ст.. 3 Закону України «Про податок на додану вартість». Податковий кредит сформовано за рахунок контрагентів-постачальників ТОВ «Євросвіт» та відповідні дані, наведені у деклараціях з податку на додану вартість за вересень 2010 року про обсяги придбання є недійсними;

- п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» стосовно включення до складу податкового кредиту ПДВ суму 117 999,08 грн., з вартості умовно отриманих товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Євросвіт» в рамках укладання нікчемних угод, що призвело до завищення податкового кредиту та заниження податкового зобов'язання та несплату до бюджету податку на додану вартість у розмірі 117 999,08 грн.

На підставі вказаного акту податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р», яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 147 498,85 грн.

Не погодившись з вказаним повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, відображені в податковій звітності за вересень 2010 року правові взаємовідносини з ТОВ «Євросвіт» вчинені з метою настання правових наслідків, без мети заниження об'єкту оподаткування та несплати податків.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

В акті перевірки зазначено, що згідно автоматизованої системи співставлення на рівні ДПА України податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів та додатками №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» встановлено, що ФОП ОСОБА_1 за період з 01.09.2010 року по 30.09.2010 року віднесено до складу податкового кредиту операції з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Євросвіт»на суму 117999,19 грн.

Відповідно до акту Кіровоградської ОДПІ від 17.11.2011 року №528/15-20/31703622 операції з поставки товару від ТОВ «Євросвіт» не підтверджуються з урахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, а також зазначено, що первинні документи які підтверджують дані бухгалтерського обліку та податкову звітність позивача за період з 01.01.2009 р. по 30.09.2010 р., були знищені та не були відновлені у встановлений законом 90-то денний період.

Таким чином, відповідачем зроблено висновок, що ФОП ОСОБА_1 відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з ТОВ «Євросвіт» вчинені без мети настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

Відповідно до п.п. 7.4.1., 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як вбачається з метаріалів справи, первинні бухгалтерські документи, договори (контракти), товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт тощо позивач надати суду не може, оскільки вони знищені ним у зв'язку з неможливістю забезпечити належні умови їх зберігання, що також підтверджується листом ФОП ОСОБА_1 до Гайворонської МДПІ.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За приписами частин першої - третьої статті 8 цього ж Закону бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Згідно з пунктом 6.6 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року N 88 строк зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності в архіві підприємства, установи визначається згідно з нормативно-правовим актом з питань визначення строків зберігання документів, затвердженим центральним органом виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства.

Відповідно до вимог Переліку типових документів, що утворюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших підприємств, установ та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20.07.1998 року N 41 первинні документи і додатки до них, що фіксують факт виконання господарських операцій і є підставою для записів у реєстрах бухгалтерського обліку та податкових записах (касові, банківські документи, повідомлення банків і переказні вимоги, виписки банків, наряди на роботу, табелі, акти про приймання, здавання і списання майна й матеріалів, квитанції і накладні з обліку товарно-матеріальних цінностей, авансові звіти та ін.) мають зберігатися 3 роки за умови завершення перевірки державними податковими органами з питань дотримання податкового законодавства, а для бюджетних установ та організацій, а також для госпрозрахункових підприємств і організацій, які знаходяться у сфері управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, - ревізії. У разі виникнення суперечок, спорів, слідчих і судових справ - зберігаються до ухвалення остаточного рішення.

П.44.1 ст.44 ПК України, передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п.44.3 ст.44 ПК України, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно з п.44.5 ст.44 ПК України встановлено обов'язок платника податків відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем були знищені первинні документи на підставі свого розпорядження №17/12 від 17.12.2010 р., у встановлений Законом 90-то денний строк вказані документи відновити не вдалося у зв'язку з тим, що у даному періоді для цього відсутня технічна можливість.

Тобто, позивачем не забезпечено зберігання документів бухгалтерської та податкової звітності, протягом визначеного законодавством терміну, чим порушено п.44.5 ст.44 ПК України щодо не поновлення та не надання до перевірки документів бухгалтерської звітності за період з 01.09.2010 р. по 30.09.2010 року протягом визначеного законодавством терміну.

Підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» забороняє включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Позивачем не надано належного підтвердження виникнення у нього відповідних господарських зобов'язань, оскільки податкові накладні, на підставі яких позивачем сума податку на додану вартість включена до складу податкового кредиту, знищені.

Наведені обставини в їх сукупності свідчать про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів не може прийняти до уваги посилання позивача на той факт, що підтвердженням наявності документів на момент проведення господарських операцій є акт № 334/1710/НОМЕР_2 від 15.12.2010 року про проведення планової документальної виїзної перевірки господарської діяльності позивача за період з 15.06.2009 року по 30.09.2010 року, з огляду на те, що вказаний акт не може підмінити податкові накладні, які є визначальними для підтвердження наявності податкового зобов'язання.

Таким чином, суд першої інстанції під час розгляду справи в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, жодних доводів які б спростовували вищевикладене, позивачем у апеляційній скарзі не наведено.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст виготовлено 15 квітня 2014 року.

Головуючий: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов

Суддя: С.В. Сафронова