Постанова № 38743456, 13.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/17735/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

при секретарі Строяновській О.В.,

за участю:

представника позивача - Корнійчук Н.В.,

представників відповідача: Бондаренко Ю.В., Зубенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт Ф.К.А.У.» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт Ф.К.А.У.» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 грудня 2013 року, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У.» звернулося у суд із позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.08.2013 року №0000073710, №0000063710, №0000053710.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 грудня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність та відповідність податковому законодавству винесених податковим органом податкових повідомлень-рішень.

Проте, з такими висновками суду не можна погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних періодів за березень та травень 2013 року, за підсумками якої складено акт від 16.07.2013 року №215. Враховуючи результати адміністративного оскарження висновків даного акту, податковим органом було виявлено порушення п. п. 198.3, 198.6 ст. 198, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за травень 2013 року на суму 71126 грн., п. 187.8 ст. 187 та п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за березень 2013 року - на суму 1391474 грн., квітень 2013 року - на суму 1144946 грн., травень 2013 року - на суму 744416 грн., що підлягають зменшенню, а також до заниження податкового кредиту за січень 2013 року - на суму 2173689 грн., за лютий 2013 року - на суму 1170148 грн., п. п. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (рядок 19 податкової декларації) за квітень 2013 року - на суму 114946 грн. та за травень 2013 року - на суму 815542 грн., що підлягає зменшенню; занижено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (рядок 18 податкової декларації) за березень 2013 року на суму 1391474 грн., що підлягає збільшенню; завищено суму бюджетного відшкодування за березень 2013 року на суму - 3562041 грн. та за травень 2013 року - на суму 728874 грн., що підлягає зменшенню. Також, податковим органом встановлено заниження позивачем суми бюджетного відшкодування за лютий 2013 року на суму 5561048 грн.

З огляду на викладені результати податкової перевірки, відповідачем 02.08.2013 року прийнято податкові повідомлення-рішення №0000073710, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2013 року у розмірі 815542 грн., №0000063710, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2013 року на 5561048 грн., №0000053710, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень на суму 3562041 грн. та за травень 2013 року на суму 728874 грн. і застосовано штрафні санкції в загальному розмірі на суму 1072728,75 грн.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, а також результатами адміністративного оскарження таких до Міністерства доходів і зборів України, позивач звернувся у суд.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, судова колегія зважає на наступне.

Аналіз змісту акту перевірки, з урахуванням його редакції згідно листа відповідача від 01.08.2013 року №3856/10/37.1-17, дає підстави стверджувати, що до складу визначеного позиву контролюючим органом грошового зобов'язання податковим повідомленням-рішенням від 02.08.2013 року №0000073710 (в загальному розмірі - 815542 грн.) увійшла сума задекларованого позивачем за звітний період - травень 2013 року - податкового кредиту у розмірі 71126,06 грн., правомірність віднесення якої до податкового кредиту заперечується податковим органом.

Як убачається із акту перевірки, підставою для нарахування грошового зобов'язання в частині на суму 71126,06 грн. оспорюваним податковим повідомленням-рішенням стало виявлення податковим органом включення позивачем до складу податкового кредиту за травень 2013 року податкової накладної від 16.02.2013 року №344, виписаною позивачу Товариством з обмеженою відповідальністю «Лореаль Україна», не зареєстрованої у Єдиному реєстрі податкових накладних. Такі висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що позивачем порушено строк подання заяви зі скаргою на контрагента, який не зареєстрував податкову накладну в Єдиному реєстрі, позаяк, на переконання першого, така заява може подаватись лише за той звітний період, у якому складено відповідну податкову накладну (в даному випадку - лютий 2013 року). Таким чином відповідач дійшов висновку, що подана позивачем у наступному звітному періоді (за травень 2013 року) заява зі скаргою на постачальника не може бути підставою для формування за рахунок сум сплаченого ПДВ податкового кредиту.

Обговорюючи висновки контролюючого органу в цій частині, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податку накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів / послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів / послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів / послуг.

Зважаючи на викладені норми, колегія суддів зауважує, що зазначена правова конструкція покликана гарантувати право платника на формування податкового кредиту незалежно від дотримання податкового законодавства його контрагентами.

Колегія суддів не враховує посилання податкового органу на подання позивачем відповідної заяви зі скаргою у іншому звітному періоді, ніж той, в якому була виписана податкова накладна, оскільки в силу приписів абзацу 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, право включення до податкового кредиту сум сплаченого ПДВ зберігається за платником протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. Будь-яких інших обмежень щодо строків формування податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування за рахунок сплачених сум ПДВ по податковим накладним податковим законодавством не встановлено.

Таким чином, відповідачем за результатами необґрунтованих висновків посадових осіб в акті перевірки було безпідставно позбавлено позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, що були ним сплачені у процесі господарської діяльності.

Отже, висновки суду першої інстанції з приводу встановленого відповідачем порушення з боку позивача п. п. 198.3, 198.6 ст. 198, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за травень 2013 року на суму 71126 грн. не відповідають нормам матеріального права. Тому, в цій частині постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення відповідної позовної вимоги.

Стосовно решти виявлених в ході податкової перевірки порушень податкового законодавства, а саме: п. 187.8 ст. 187 та п. 198.2 ст. 198, п. п. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, при відображенні наслідків імпортних операцій з придбання товарів для подальшої реалізації у господарській діяльності у складі податкового кредиту та бюджетного відшкодування звітних податкових періодів з січня по травень 2013 року, податковим органом в акті перевірки зазначено наступне:

ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У» в декларації з ПДВ за лютий 2013 року неправомірно задекларовано сплату митним органом (р. 12.1 декларації) за товар, що ввезений на митну територію України в січні 2013 року на суму ПДВ 2173689 грн. по 11 постачальникам-нерезидентам;

ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У» в декларації з ПДВ за березень 2013 року неправомірно задекларовано сплату митним органом (р. 12.1 декларації) за товар, що ввезений на митну територію України в лютому 2013 року на суму ПДВ 2914967 грн. по 13 постачальникам-нерезидентам;

ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У» в декларації з ПДВ за квітень 2013 року неправомірно задекларовано сплату митним органом (р. 12.1 декларації) за товар, що ввезений на митну територію України в наступних періодах:

- в лютому 2013 року на суму ПДВ 365869 грн. по 1 постачальнику-нерезиденту;

- в березні 2013 року на суму ПДВ 1384981 грн. по 7 постачальникам-нерезидентам;

ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У» в декларації з ПДВ за травень 2013 року неправомірно задекларовано сплату митним органом (р. 12.1 декларації) за товар, що ввезений на митну територію України в квітні 2013 року на суму ПДВ 744416 грн. по 9 постачальникам-нерезидентам.

Таким чином, контролюючий орган стверджує, що віднесення платником податків до податкового кредиту сум сплаченого ним митному органу ПДВ при імпорті товарів у інших звітних періодах, аніж у тому, в якому товар був увезений на митну територію України, не відповідає вимогам чинного податкового законодавства.

Обговорюючи дані висновки контролюючого органу, колегія суддів виходить із наступного.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Відповідно до абзацу 1 пункту 201.12 статті 201 Податкового кодексу України у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Згідно з абзацом 2 пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, відповідно до якого датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Приведені норми встановлюють момент виникнення у платника податків права на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, який пов'язується зі сплатою цим платником митному органу податку на додану вартість внаслідок подання митної декларації, яка, у свою чергу, являється документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту. При цьому, податкове законодавство не передбачає обов'язку платника податків задекларувати обсяг придбання імпортованого товару у складі податкового кредиту саме у тому звітному періоді, в якому виникло відповідне податкове зобов'язання. Більш того, віднесення сум сплаченого ПДВ до податкового кредиту, виходячи із приведених норм, є правом платника податків.

Бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування цього податку за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу (пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

За приписами п. п. 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Враховуючи приведені норми, право на отримання бюджетного відшкодування виникає не раніше виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду. Відтак, формування бюджетного відшкодування залежить від розрахунку податкового кредиту. При цьому, будь-яких обмежень щодо строків відображення податкового кредиту та перенесення залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду, Податковий кодекс України не містить.

Таким чином, дії податкового органу щодо визнання задекларованих позивачем у звітних деклараціях в період з січня по травень 2013 року сум податкового кредиту (рядок 17 декларацій), а також показників розділу ІІІ декларацій (розрахунки з бюджетом за звітний період) (рядки 18-25) неправомірними, не узгоджуються із чинним податковим законодавством.

Отже, висновки контролюючого органу за результатами перевірки позивача, викладені в акті, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому визначення позивачу грошових зобов'язань оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями на основі даних висновків податкової перевірки - не відповідає положенням Податкового кодексу України. Тому, спірні рішення суб'єкта владних повноважень підлягають скасуванню.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, які не відповідають встановленим судом обставинам, та прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт Ф.К.А.У.» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 грудня 2013 року скасувати.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт Ф.К.А.У.» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 02.08.2013 року №0000073710, №0000063710, №0000053710.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.М. Романчук суддяО.Є. Пилипенко

(Повний текст постанови складений 19 травня 2014 року.)

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М