Постанова № 38743411, 13.05.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2014 року № 813/3103/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Косів М.Б.

за участю:

представників позивача - Яремко М.В., Горлатої О.О., Сорокового П.М.

представника відповідача - Павлюк Б.З.

розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Родина» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Родина» (далі ТзОВ «Нова Родина») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 25.11.2013 року №0001462210/5579, №0001472210/5580, №0001482210/5581 та №0003801720.

Позовні вимоги мотивує тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм законодавства, оскільки обставини, на які посилається відповідач, як підставу для визначення грошового зобов'язання - не відповідають фактичним обставинам, а саме таке трактування суперечить законодавству з питань оподаткування. Зазначає, що податкові інспектори, в обгрунтування заниження ТзОВ «Нова Родина» податку на додану вартість та податку на прибуток у перевіреному періоді, поклали суму знижок, наданих позивачем покупцям товарів (фізичним особам), реалізованих згідно чеків РРО, в значних обсягах, без складання договорів купівлі-продажу та ідентифікації покупців. Заперечуючи такі доводи податкового органу, позивач зазначає, що ідентифікація осіб, яким здійснено реалізацію товарів для виробництва взуття через касовий апарат здійснюється шляхом розмежування покупців, які мають картки постійного клієнта та які не мають таких карток. Особам, які мають картки постійного клієнта при купівлі надаються знижки в розмірі 15%. згідно положення про продаж товарів за дисконтними картками від 04.01.10 для покупців ТзОВ «Нова Родина».

Також в акті перевірки зазначено, що позивачем надано додаткове благо працівникам підприємства у вигляді оплати палива за вихідні дні згідно представлених табелів використання робочого часу працівників. В спростування даного твердження податкового органу ТзОВ «Нова Родина» посилається на те, що для працівників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 дні, які відповідач вважає вихідними, були робочими відповідно до посвідчень про відрядження, тому жодних додаткових благ, в тому числі оплати палива у вихідні дні позивачем не було надано.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали з мотивів, зазначених в позовній заяві, просили позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечила, вважає оскаржувані податкові повідомлення рішення такими, що винесені з урахуванням вимог чинного законодавства.

В обґрунтування заперечення позовних вимог покликається на те, що ТзОВ «Нова Родина» згідно бухгалтерського обліку здійснювало оптову торгівлю товарами для виробництва взуття. При проведенні перевірки встановлено, що без складання договорів купівлі продажу та ідентифікації покупців товарів ТзОВ «Нова Родина» було реалізовано товари згідно чеків РРО зі скидкою, однак перевіркою не встановлено обліку скидки, що надавалася покупцям згідно дисконтних карток, розрахунку з якої ціни надавалася скидка. Зазначає, що під час перевірки податковим органом не встановлено особи покупців ТзОВ «Нова Родина» на території України у зв'язку з відсутністю даних для їх ідентифікації. Підприємством під час проведення перевірки не надано жодних документів, що стосуються факту транспортування реалізованих покупцям через РРО (фізичним особам) ТМЦ. Перевіркою встановлено, що єдиними документами, що підтверджують здійснення господарських операцій між ТзОВ «Нова Родина» та фізичними особами є касовий чек на відпуск товарів для виробництва взуття. У представлених до перевірки документах неможливо визначити пункт (Адресу) завантаження-продаж товарів; відсутні відомості про посади та підписи посадової особи, які дозволили відпуск вказаних ТМЦ, займалися їх транспортуванням, розвантаженням, завантаженням та одержували на складі ТзОВ «Нова Родина. Отже відсутні документи, що підтверджують факт відгрузки ТМЦ неідентифікованим фізичним особам.

В судовому засіданні представник відповідача заперечення підтримала, просить в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши думку сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області проведена планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю „Нова Родина" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 08.11.2013 року № 151 /22-10/30706004 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.11.13 року, а саме: №0001462210/5579, яким збільшено грошове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 657268,0 грн. (основний платіж- 571037,0 грн., штрафні (фінансові) санкції - 86231,0 грн.), №0001472210/5580, яким збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 596149,0 грн. (основний платіж - 490083,0 грн., штрафні (фінансові) санкції - 106066,0 грн.) №0001482210/5581, яким зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість за грудень 2012 року на 18810,0 гривень, №0003801720/5663, яким збільшено грошове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 3297,29 грн. (основний платіж - 2637,83 грн., штрафні (фінансові) санкції-659,46 грн.).

В ході перевірки встановлено, що ТзОВ «Нова Родина» порушено вимоги:

- п.3.1 ст.З, пп.4.1.1 п.4.1.ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97р №283/97-ВР із змінами та доповненням та п.п.134.1.11 п. 134.1 ст.134, п.135.1, п.135.4, п.п135.4.1 ст.135 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ зі змінами та доповненнями, внаслідок чого підприємством занижено до сплати податок на прибуток у сумі 571037 грн,

- п.4.1 ст.4, п.п 7.3.1 п.7.3 ст7 Закону України "Про податок на додану вартість" із змінами та доповненнями від від 03.04.1997р. № 168/97-ВР із змінами та доповненням, п 188.1 ст 188, п. 187.1 ст.187 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ зі змінами та доповненнями, внаслідок чого підприємством занижено ПДВ до сплати в бюджет у сумі 490083 грн.

-п.п.4.2.1, п.п.4.2.9, п.4.2 ст.4, п.п.8.1.1 п.п8.1.2 п.8.1 ст.8, п.9.12 ст.9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", п.п.164.1.2 п.164.1 п.п.164.2.17 п.164.2, п.164.3 ст.164, п.п.168.1.1 п. 168.1 ст.168 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ зі змінами та доповненнями, внаслідок чого підприємству донараховано податок з доходів фізичних осіб на суму 2637,83 грн.

Судом встановлено, що ТзОВ «Нова Родина» надавало знижки своїм покупцям на підставі Положення про продаж за дисконтними картками (далі - Положення), введеного в дію наказом директора підприємства №1 від 04.01.2010 року із змінами та доповненнями, внесеними наказами №1 від 03.01.2011р. та №02 від 03.01.2012 року. Згідно зазначеного Положення ТзОВ «Нова Родина» здійснює випуск звичайних дисконтних карток, які надають право їх держателям на отримання знижки при придбанні товарів (робіт, послуг). Згідно п. 1.2 Положення за звичайними дисконтними картками знижки надаються за фактом пред'явлення картки без ідентифікації особи, що її надала. У розділі 3 Положення «Умови надання знижок. Привілеї та пільги для власників дисконтних карток» ТзОВ "Нова Родина" визначено три категорії цін щодо яких застосовуються знижки з метою збільшення обсягу товарообігу, покращення обслуговування покупців та залучення нових покупців. Відтак, згідно з п. 3.3 Положення до третьої категорії цін при пред'явленні дисконтної картки та одночасно при купівлі товару на суму 230-1 999,99 грн. покупець отримує знижку 9,5% від дрібно-гуртової ціни, а при купівлі товару на суму 2 000 грн. та більше знижку, яка зафіксована у прайс-листі, який у свою чергу затверджений відповідальним працівником за встановлення цін.

Відповідно п. 4.1.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовим доходом є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами, який включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Пунктом 14.1.56 ст. 14 ПК України визначено поняття доходу як загальної суми доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно п. 134.1.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст. 152 цього Кодексу.

Пунктом 135.1 та п. 135.2 ст. 135 ПК України визначено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до ст. 137, на підставі документів, зазначених у п. 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до п. 135.4 цієї статті і ці доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 135.4.1 ст. 135 ПК України передбачено, що дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо).

Щодо тверджень відповідача про те, що реалізація товарів проводилась без укладання договорів купівлі-продажу та без ідентифікації покупців, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 4.4 п. 4 ДСТУ 4303:2004 роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачу та надання йому торговельних послуг.

Згідно з п. 1 ст. 698 Цивільного кодексу за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його. Договір роздрібної купівлі-продажу є публічним (п. 2 цієї статті Кодексу).

Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо) (частина 1 статті 633 Цивільного кодексу України).

Окрім того, згідно з п. 22 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення розрахунки за продані товари та надані послуги можуть здійснюватися готівкою та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) відповідно до законодавства. Разом з товаром споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який засвідчує факт купівлі товару та/або надання послуги.

При цьому, ані вимогами Цивільного кодексу України, ані Порядком провадження торговельної діяльності не передбачено обов'язку продавця проводити ідентифікацію роздрібних покупців.

Перевіркою також встановлено, що ТзОВ «Нова Родина» здійснювало реалізацію товарів для виробництва та ремонту взуття через РРО фізичним особам в значних обсягах, без укладення письмових договорів та без ідентифікації особи.

Згідно з п.1 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка осіб засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Зважаючи на наведені вище норми Цивільного кодексу України, суд вважає неаргументованими доводи відповідача щодо дотримання письмової форми договору.

Перевіркою також встановлено, що «...єдиними документами, що підтверджують здійснення господарських операцій між ТзОВ «Нова Родина» та фізичними особам є касовий чек на відпуск товарів для виробництва взуття; у представлених до перевірки документах неможливо визначити пункт (адресу) завантаження-продаж товарів; відсутні відомості про посади та підписи посадової особи, які дозволили відпуск вказаних ТМЦ, займалися їх транспортуванням, розвантаженням, завантаженням та одержували на складі ТзОВ «Нова Родина». Отже відсутні документи, що підтверджують факт відгрузки ТМЦ неідентифікованим фізичним особам...»

Відповідно до статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек. товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Згідно з пунктом 3.2 Положення №614 «Про форму на зміст розрахункових документів» фіскальний чек повинен містити обов'язкові реквізити:

- назву господарської одиниці;

- адресу господарської одиниці;

- для суб'єктів господарювання, що зареєстровані як платники ПДВ - індивідуальний податковий номер платника ПДВ; перед номером друкуються великі літери «ПН»;

- для СГ, що не є платниками ПДВ, - ідентифікаційний код за ЄДРПОУ або реєстраційний номер облікової картки платника податків за Державним реєстром фізичних осіб, перед яким друкуються великі літери «ІД»:

- найменування товару або послуги;

- вартість товару або послуги;

- кількість товару або послуги;

- літерне позначення ставки ПДВ:

- форма оплати:

- загальна вартість придбаних товарів або послуг, перед якою друкується слово «СУМА» або «УСЬОГО»;

- для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ, окремим рядком - літерне позначення ставки ПДВ, розмір ставки ПДВ у відсотках, загальну суму ПДВ, на початку рядка - великі літери «ПДВ»;

- порядковий номер фіскального чека, дату (день, місяць, рік) та час (година, хвилина) проведення розрахункової операції;

- фіскальний номер реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери «ФН»:

- напис «ФІСКАЛЬНИЙ ЧЕК» та логотип виробника.

Таким чином, наведені норми законодавства спростовують висновки ДПІ у Личаківському районі м. Львова щодо відсутності документів, які підтверджують факт відгрузки ТМЦ, а саме:

- в наданих для перевірки касових чеках чітко зазначено місце продажу товарів (м.Львів. вул. Дж. Вашингтона. 7в);

- дані касові чеки підтверджують факт передачі ТМЦ іншій особі та факт набуття нею права власності на дані товари:

- надані касові чеки мають усі необхідні реквізити, встановлені законодавством і для юридичної сили та доказовості не потрібно вказувати додаткових відомостей, зокрема, відомості про посади та підписи посадових осіб, які дозволили відпуск вказаних ТМЦ, займалися їх транспортуванням, розвантаженням, завантаженням та одержували їх на складі ТзОВ «Нова Родина, оскільки перелік реквізитів, встановлений Положенням №614 є вичерпним;

- чек, роздрукований на реєстраторі розрахункових операцій є первинним та розрахунковим документом.

Також в Акті перевірки зазначено, що «перевіркою не встановлено обліку скидки, що надається покупцям згідно дисконтних карток, та розрахунку з якої ціни надається скидка».

Позивач зазначив, що ним дійсно не ведеться «окремий розрахунок» знижок, оскільки згідно Положення про продаж за дисконтними картками знижка надається у момент здійснення операції продажу, а розмір знижки чітко можна визначити в залежності від суми покупки на підставі чека РРО, щоденних 2-звітів (або контрольної стрічки РРО). Тому ведення будь- якого розрахунку після здійснення операції є недоцільним та потребує певних трудових затрат.

Отже, при здійсненні реалізації товарів зі знижкою ТзОВ «Нова Родина» було враховано положення пп. 4.1.1 п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого валовий доход включає, зокрема загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

В Акті перевірки встановлено, що Товариство в порушення п. 4.1 ст.4, пп. 7.3.1 п.73 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 188.1 ст. 188. п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України за період з 01.07.2010р. по 31.12.2012р. занижено ПДВ в сумі 508 893 грн. В обгрунтування такого заниження перевіряючими покладено ідентичні факти та висновки, що і до заниження податку на прибуток, та донараховано ПДВ з суми наданих знижок.

У періоді з 01.07.2010р. по 31.12.2010р. щодо оподаткування операцій податком на додану вартість діяли норми Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору; ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг ). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж неї 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

При визначенні ціни реалізації зі знижкою на відповідність звичайним цінам ТзОВ «Нова Родина» керувалось нормами п.п.1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України «Про податкування прибутку підприємств», що, зокрема, пропонує враховувати знижки, пов'язані із сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки та п.1.20.3 зазначеного Закону, згідно якого для товарів (робіт, послуг), які продаються шляхом прилюдного оголошення умов їх продажу, звичайною визнається ціна, що міститься у такому прилюдному оголошенні.

Отже, у період з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року ТзОВ «Нова Родина» здійснювало операції з продажу в роздріб непродовольчими товарами, ціна на які була прилюдно оголошена через ярлики цін та затверджені прас-листи, на підставі яких інформувались всі покупці про ціни на товари та пропонувалось придбати їх на умовах публічного договору. Відповідно всі покупці могли придбати товари за оголошеною ціною, а отже такі ціни з урахуванням знижки вважаються для позивача звичайними згідно пп. 1.20.3 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств». Відтак, база оподаткування позивачем визначалася на підставі норм п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» виходячи з фактичної ціни реалізації, оскільки така є її звичайною ціною, тому жодного заниження податкових зобов'язань за вказаний період суд не дослідив.

Щодо порушення позивачем пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України згідно якого «датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), іцо підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку», то суд зазначає наступне:

ТзОВ «Нова Родина» продаж товарів здійснювався за готівку із застосуванням РРО, який знаходиться у магазині-складі по вул. Дж. Вашингтона, 7в у м. Львові, з оформленням розрахункових документів, а саме касових чеків.

Згідно Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування га послуг» від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР. із змінами та доповненнями, розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну. Відтак, оскільки оформлення касового чеку, є документом, який одночасно засвідчує як факт оплати за товар, так і факт відвантаження товару, тому виходячи із суті операції дата оприбуткування коштів в касі позивача та дата відвантаження співпадають, відповідно одна дата є датою виникнення податкових зобов'язань з ПДВ при здійсненні операції з продажу товарів за готівку.

Отже, на основі наведеного вище, суд приходить до висновку, що ТзОВ «Нова Родина» не порушило норми пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України.

Як вбачається з акта перевірки від 08.11.13 № 151 /22-10/30706004 податковим органом зафіксовано, що позивачем надано додаткове благо працівникам підприємства за перевіряємий період у вигляді оплати палива за вихідні дні (згідно представлених табелів використання робочого часу працівників) на загальну суму 10676,65 грн., а саме: за липень 2010 року в сумі 3524,72грн., за серпень 2010 року в сумі 239,76 грн., вересень 2010 року 1459,89 грн., жовтень 2010 року в сумі 669,83 грн., за листопад 2010 року в сумі 1652,89 грн., за грудень 2010 року в сумі 729,87грн., за січень 2011 року 239,93грн., за березень 2011 року 239,94 грн., за квітень 2011 року 239,94 грн., за травень 2011 року 239,94 грн., за серпень 2011 року 239,95грн., за вересень 2011 року 239,95грн., за листопад 2011 року 239,99грн., за грудень 2011 року 239,99грн., за січень 2012року 239,95грн., за травень 2012року 239,96грн., яке списано по шляхових листах на автомобілі працівникам підприємства ОСОБА_5, ОСОБА_6 згідно наданих до перевірки шляхових листів транспортних засобів МАЗ 437041-281, IVEKO DAILY 50C 11V.

Судом встановлено, що на балансі ТзОВ «Нова Родина» знаходиться два вантажних автомобілі - IVEKO DAILY 50C 11V. д.н.з. НОМЕР_1 та МАЗ 437041-281. д.н.з. НОМЕР_2.

В судовому засіданні представники позивача зазначили, що працівники підприємства, за дорученням підприємства, здійснювали купівлю палива для вище вказаних автомобілів з метою його використання виключно у господарських цілях.

В матеріалах справи містяться накази №44 від 13.07.10 року, №50 від 27.07.10 року, №53 від 10.08.10 року, №57 від 24.08.10 року, №61 від 07.09.10 року, №62 від 20.09.10 року, №63 від 24.09.10 року, №65 від 05.10.10 року, №68 від 19.10.10 року, .№69 від 25.10.10 року, №73 від 02.11.10 року, №75 від 12.11.10 року, №76 від 15.11.10 року, №78 від 30.11.10 року, №80 від 13.12.10 року, №11 від 25.01.11 року, №22 від 15.03.11 року, №32 від 12.04.11 року, №40 від 25.04.11 року, .№69 від 16.08.11 року, №75 від 13.09.11 року, №93 від 22.11.11 року, №101 від 06.12.11 року, №14 від 24.01.12 року, №27 від 20.03.12 року, №43 від 08.05.12 року, згідно з якими водіїв ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було направлено у відрядження з метою відвантаження та отримання товару в м. Київ, м. Рівне, м. Житомир, м. Біла Церква та Республіка Польща.

Як вбачається з даних наказів, у них чітко зазначено час перебування водіїв у відрядженні, а також вихідні дні, які для працівників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були робочими, зокрема: 17.07.10 року, 31.07.10 року, 14.08.10 року, 28.08.10 року, 11.09.10 року, 25.09.10 року, 29.09.10 року, 09.10.10 року, 23.10.10 року, 30.10.10 року, 31.10.10 року, 06.11.10 року, 14.11.10 року, 20.11.10 року, 04.12.10 року, 18.12.10 року, 29.01.11 року, 30.01.11 року, 19.03.11 року, 16.04.11 року, 28.05.11 року, 20.08.11 року, 17.09.11 року, 26.11.11 року, 10.12.11 року, 28.01.12 року, 24.03.12 року, 09.05.12 року, 12.05.12 року.

Відповідно до п.п. 165.1.11 Податкового Кодексу України до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку не включаються такі доходи: кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із пунктом 170.9 статті 170 цього Кодексу

Абзацом 2 п.п. 164.2.17 п.164.2 ст. 164 Податкового Кодексу України встановлено, що додатково до винятків, передбачених п.п «а» цього підпункту, не вважаються додатковим благом платника податку доходи, одержані у формі та розмірах, що підлягають включенню роботодавцем до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг згідно із розділом III цього Кодексу.

Суд погоджується із твердженням позивача та не має сумніву у його достовірності, що придбане паливо було списано підприємством до собівартості реалізованого товару на підставі показників спідометра, витрат пального вказаних у Подорожніх листах вантажного автомобіля в межах України та в Подорожніх листах вантажного автомобіля в міжнародному сполучені. Позивач зазначив, що дане паливо було списано, згідно встановлених на підприємстві норм для списання палива, керуючись «Нормами витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті» затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 10 лютого 1998 р. №43 із змінами та доповненнями.

Отже, вищенаведені документи підтверджують факти виконання працівниками своїх службових обов'язків у відрядженнях, які прямо пов'язані з господарською діяльністю підприємства, а тому, суд приходить до висновку, що надання додаткового блага працівникам підприємства у вигляді оплати палива за вихідні дні на загальну суму 10676,65 грн. не було.

Крім цього, перевіркою встановлено, що «...підприємством надано додаткові матеріальні блага своїм працівникам за рахунок підзвітних коштів, згідно звітів про використання коштів, в авансових звітах відсутні оформлені належним чином документи, а саме відсутні підписи у посвідченнях про відрядження за період з 01.07.2010 року по 31,12.2010 року на загальну суму 4271.09 грн., чим порушено п.п.4.2.1 п.п .4.2.9. п.п.4.2., ст.4 п.п.8.1.1 п.п.8.1.2 п.8.1. п.9.12 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Згідно з п.п. 4.3.2. ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року № 889-ІV сума коштів, отриманих на відрядження або під звіт з урахуванням норм п.9.10 ст.9 цього Закону, не включається до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податків.

Об'єкт оподаткування виникає у випадках, коли: працівнику виплачувалися наднормативні добові (тобто в сумі більшій, ніж передбачено постановою Кабінету Міністрів «Про норми відшкодування втрат на відрядження в межах України та за кордон» або працівник несвоєчасно повертає не витрачені у відрядженні кошти (залишок коштів понад суму, витрачену відповідно до Звіту).

Відповідач не заперечує, що таких підстав виникнення об'єкта оподаткування не було встановлено під час перевірки та підтверджується наявними документами.

Окрім того, на підставі п.1.3 «Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон» затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98р №59 фактичний час перебування у відрядженні визначається за відмітками в посвідченні про відрядження щодо вибуття з місця постійної роботи й прибуття до місця постійної роботи.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи посвідченнях про відрядження, такі відмітки присутні.

Тому суд приходить до висновку, що не можуть вважатися додатковим матеріальним благом працівника підприємства кошти, видані за рахунок підзвітних коштів, використанні під час виконання своїх службових обов'язків, а саме - відрядження, при наявності підтверджуючих документів, а саме: наказу №44 від 13.07.2010 року, наказу №61 від 07.09.2010 року, наказу №68 від 19.10.2010 року, наказу №76 від 15.11.2010 року, наказу №78 від 30.11.2010 року, наказу №81 від 14.12.2010 року, згідно з якими водій ОСОБА_5 направлявся у відрядження з метою відвантаження товару на підприємства, зазначені у наказах.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що в повній мірі зроблено позивачем.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Проте, податковим органом, конкретних доказів, на підставі яких можна дійти до висновку про порушення платником податків норм податкового законодавства суду надано не було.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналізуючи діюче на момент виникнення спірних правовідносин законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що твердження органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, не є достатньо обґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, у суду відсутні правові підстави вважати податкові повідомлення-рішення, яким позивачу визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість, податку на прибуток та податку з доходів фізичних осіб правомірними.

Таким чином, сукупність вищенаведених, підтверджених документально та встановлених обставин дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 128, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 25.11.2013 року №0001462210/5579, №0001472210/5580, №0001482210/5581 та №0003801720.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Родина» 706,44 грн.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя Брильовський Р.М.

Повний текст постанови виготовлений 19.05.2014 року.