Ухвала суду № 38741273, 13.05.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2014 року Справа № 876/3536/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Луцької об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12.03.2014 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Автопарк» до Луцької об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0010032201 від 27.11.2013 року та №0011372201 від 31.12.2013 року, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Автопарк» (далі - ПрАТ «Автопарк») 10.02.2014 року звернулось до адміністративного суду з позовом до Луцької об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0010032201 від 27.11.2013 року та №0011372201 від 31.12.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі акту перевірки №1386/22.1/30659122 від 12.11.2013 року, за наслідками якої встановлено порушення ПрАТ «Автопарк» ст.ст. 120, 124, 125, 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та п. 269.1 ст. 269, п.п. 271.1.1 п. 271.1 ст. 271, п. 274.1 ст. 274, п. 287.6, п. 287.7 ст. 287, п. 288.1, п. 288.2, п. 288.3, п. 288.4, п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України (далі - ПК України), Луцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0010032201 від 27.11.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошових зобов»язань за платежем: орендна плата з юридичних осіб на суму 2267866,00 грн.

Позивач, не погодившись із податковим повідомленням-рішенням, оскаржив його в адміністративному порядку. Рішенням Головного управління Міндоходів у Волинській області про результати розгляду первинної скарги №3853/10/10.2-06 від 24.12.2013 року було частково скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ №0010032201 від 27.11.2013 року в сумі 14,47 грн. основного платежу та 9,74 грн. штрафних санкцій, в іншій частині в сумі 2267841,79 грн. - залишено без змін. За наслідками розгляду скарги в адміністративному порядку Луцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0011372201 від 31.12.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошових зобов»язань за платежем: орендна плата з юридичних осіб на суму 2267841,79 грн.

ПрАТ «Автопарк» не погоджується із прийнятими рішеннями контролюючого органу, вважає їх неправомірними та безпідставними. Зазначає, що положеннями Податкового кодексу України передбачено, що питання щодо встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності вирішується за згодою сторін договору оренди земельної ділянки із закріпленням розміру орендної плати в такому договорі оренди. Зазначає, що вимоги підпункту 288.5.1 ПК України щодо мінімального розміру орендної плати стосуються узгодження розміру орендної плати при укладенні договору або ж при внесенні змін до нього, але ніяк не можуть вважатися зобов»язанням орендаря, встановленим ПК України, оскільки у самому Кодексі вказано, що підставою для нарахування орендної плати є договір, а не Кодекс. Між позивачем та Луцькою міською радою укладено договір оренди земельної ділянки від 22.10.2003 року строком на 10 років. В цьому договорі були погоджені всі істотні умови договору, в тому числі, річна орендна плата, яка відповідно до пункту 2.1. договору встановлена сторонами у розмірі 1% від грошової оцінки земельної ділянки.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 12.03.2014 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Луцької об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області №0010032201 від 27.11.2013 року та №0011372201 від 31.12.2013 року.

Не погодившись з постановою суду, її оскаржив відповідач - Луцька ОДПІ, який просить скасувати дану постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

При цьому, апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням заперечень на позовні вимоги, зокрема зазначає, що актом документальної позапланової виїзної перевірки від 12.11.2013 року №1386/22.1/30659122 встановлено, що ПрАТ «Автопарк» у 2011-2013 роках в порушення п. 288.5 ст. 288 ПК України не в повному обсязі нараховувалась та сплачувалась орендна плата за землю, в зв»язку з цим перевіркою зроблено перерахунок задекларованих ПрАТ «Автопарк» сум орендної плати за землю за 2011-2013 роки, в результаті якого збільшено розмір орендної плати за землю за 2011 рік на 695068,97 грн., за 2012 рік на 695068,97 грн. та за 9 місяців 2013 року на 493641,59 грн., а всього на суму 1883779,53 грн. Луцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0010032201 від 27.11.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошових зобов»язань за платежем: орендна плата з юридичних осіб на суму 2267866,00 грн., однак після адміністративного оскарження було прийнято податкове повідомлення-рішення №0011372201 від 31.12.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошових зобов»язань за платежем: орендна плата з юридичних осіб на суму 2267841,79 грн. Вважає податкові повідомлення-рішення законними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства України.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду заяви не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, а тому, колегія суддів, у відповідності до п.п. 1,2,ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, прийшов до висновку, що у сукупності наданих доказів, які були дослідженні судом позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню. Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що органи доходів і зборів, як контролюючі органи з питань правильності визначення та сплати податків, мають право перевіряти правильність визначення та сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності лише на підставі договорів оренди таких земельних ділянок та наданої органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування інформації про укладення нових та внесення змін до існуючих договорів. Проте, контролюючий орган не наділений правом встановлювати розмір орендної плати за землю, чи змінювати ту, яка погоджена сторонами та закріплена умовами договору оренди землі, втручаючись в такий спосіб у цивільні правовідносини сторін договору.

Колегія суду не погоджується з доводами суду першої інстанції з наступних підстав.

Окружним судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що в період з 30.10.2013 року по 05.11.2013 року Луцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПрАТ «Автопарк» з питань повноти нарахування та сплати орендної плати за землю за 2011-2013 роки, за результатами якої складено акт №1389/22.1/30659122 від 12.11.2013 року (а.с. 8-15).

Перевіркою встановлено порушення позивачем ст.ст. 120, 124, 125, 206 ЗК України та п. 269.1 ст. 269, п.п. 271.1.1. п. 271.1 ст. 271, п. 274.1 ст. 274, п. 287.6, п. 287.7 ст. 287, п. 288.1, п. 288.2, п. 288.3, п. 288.4, п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України, в результаті чого ПрАТ «Автопарк» занижено орендну плату за земельну ділянку на загальну суму 1883779,53 грн., в тому числі за 2011 рік - 695068,97 грн., за 2012 рік - 695068,97 грн., та за 9 місяців 2013 року - 493641,59 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0010032201 від 27.11.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов»язання за платежем: орендна плата з юридичних осіб на 2267866,00 грн., з них: 1883794,00 грн. - за основним платежем та 384072,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 7).

Позивач, не погодившись із даними рішеннями контролюючого органу, скористався правом адміністративного оскарження.

Під час розгляду первинної скарги Головним управлінням Міндоходів у Волинській області було встановлено, що актом перевірки №1389/22.1/30659122 від 12.11.2013 року позивачу донараховано орендну плату за землю в сумі 1883779,53 грн., тоді як у податковому повідомленні-рішенні сума основного зобов»язання за основним платежем визначена у розмірі 1883794,00 грн., або більше на 14,47 грн., яка підлягає скасуванню. Рішенням про результати розгляду первинної скарги №3853/10/10.2-06 від 24.12.2013 року податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ №0010032201 від 27.11.2013 року про визначення грошового зобов»язання з орендної плати за землю в сумі 2267866,00 грн. частково скасовано в сумі 14,47 грн. основного платежу на 9,74 грн. штрафних (фінансових) санкцій, всього на суму 24,21 грн., а в іншій частині - 2267841,79 грн. залишено без змін, а скаргу - без задоволення (а.с. 16-19).

На підставі рішення Головного управління Міндоходів у Волинській області №3853/10/10.2-06 від 24.12.2013 року Луцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0011372201 від 31.12.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов»язання за платежем: орендна плата з юридичних осіб на 2267841,79 грн., з них: 1883779,53 грн. основного платежу та 384062,26 грн. - штрафні (фінансові) санкції (а.с. 6).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, 22.10.2003 року між позивачем та Луцькою міською радою укладено договір оренди земельної ділянки. Предметом даного договору оренди є земельна ділянка (кадастровий номер 420180003) загальною площею 73599 кв.м., яка надається ПрАТ «Автопарк» Луцькою міською радою на підставі рішення №6/7.10 від 06.03.2003 року для будівництва та обслуговування автомобільного ринку на вулиці Єршова, 6. Земельна ділянка надається в довгострокове користування на умовах оренди строком на 10 років (а.с. 20-21).

Як слідує із даного договору, сторонами були погоджені всі істотні умови договору оренди земельної ділянки, в тому числі орендна плата за землю, яка відповідно до пункту 2.1. Договору встановлена сторонами у розмірі 1% від грошової оцінки земельної ділянки.

За умовами пункту 2.2 Договору, грошова оцінка земельної ділянки станом на 06.02.2003 року становить 5327082,40 грн., оплата за оренду земельної ділянки вноситься щомісячно в місцевий бюджет міста Луцька.

При проведенні перевірки податковим органом було зроблено висновок про заниження позивачем орендної плати за земельну ділянку на загальну суму 1883779,53 грн. та збільшено податкове зобов»язання за даним платежем на вказану суму, оскільки платником податків при нарахуванні орендної плати за землю за 2011 - 9 місяців 2013 року орендна плата нараховувалась за ставкою 1% від нормативно-грошової оцінки, визначеної в договорі оренди (5327082,40 грн.), при цьому згідно відповіді ГУ Держземагенства у Волинській області нормативно-грошова оцінка орендованої позивачем земельної ділянки згідно витягу з технічної документації становить 34482753,27 грн. При нарахуванні орендної плати товариством не було враховано вимоги п. 288.5 ст. 288 ПК України, за змістом якого, розмір орендної плати встановлюється в договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою, зокрема, для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХІІІ Кодексу. В зв»язку з наведеним, Луцька ОДПІ прийшла до висновку про те, що позивачем орендна плата за землю не була приведена у відповідність до законодавчо- зміненого граничного розміру цієї плати.

Колегія суддів погоджується з висновком Луцької ОДПІ, виходячи з наступного.

Порядок оподаткування землі в Україні, починаючи з 01.01.2011 року, визначається розділом XIII «Плата за землю» ПК України. Питання орендної плати за землю врегульовані ст. 288 ПК України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 9 ПК України плата за землю віднесена до загальнодержавних податків і зборів.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду земліу» орендна плата за землю -це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Нормами ПК України визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування.

Річна сума платежу, що підлягає перерахуванню до бюджету суб»єктами господарювання, які орендують земельні ділянки державної і комунальної власності, визначається відповідно до умов договору, але з урахуванням вимог п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України та не може бути меншою: 1) для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу; 2) для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, в договорі оренди земельної ділянки між Луцькою міською радою (орендодавець) та ПрАТ «Автопарк» (орендар) розмір орендної плати складає 1% від грошової оцінки земельної ділянки.

Статтею 271 ПК України передбачено, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом та площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Згідно п. 274.1 ст. 274 ПК України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1% від їх нормативної грошової оцінки.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що з 01.01.2011 року мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності та грошову оцінку яких встановлено, становить 3% від їх нормативних грошових оцінок.

Колегія суддів прийшла до висновку про те, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального права, а тому, постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12.03.2014 року слід скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити з вищенаведених мотивів.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що 12 травня 2014 року до Львівського апеляційного адміністративного суду поступило клопотання приватного акціонерного товариства «Автопарк» від 08.05.2014 року про відмову від адміністративного позову та закриття провадження у справі.

Відповідно до ст. 194 КАС України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення апеляційного розгляду. У разі відмови від адміністративного позову або примирення сторін суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статей 112 і 113 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 112 КАС України про прийняття відмови від адміністративного позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі. У разі часткової відмови позивача від адміністративного позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі щодо частини позовних вимог.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом.

Постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу (ч. 1 ст. 203 КАС України).

Враховуючи те, що відмова позивача від адміністративного позову не суперечать закону та не порушує чиї-небудь права, свободи або інтереси, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про її прийняття, скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 112, 157, 194, 195, 197, 198, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд-

У Х В А Л И В:

Прийняти відмову приватного акціонерного товариства «Автопарк» від адміністративного позову.

Апеляційну скаргу Луцької об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області задовольнити частково.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12.03.2014 року у справі №803/268/14 скасувати, а провадження у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий: Гудим Л.Я.

Судді: Довгополов О.М.

Святецький В.В.