Постанова № 38741132, 19.05.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2014 року 810/2386/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укргазбуд» до Відділу державної виконавчої служби Ржищівського міського управління юстиції, третя особа – Управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області, про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Укргазбуд» (далі – ПАТ «Укргазбуд» або позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Ржищівського міського управління юстиції (далі – Відділ ДВС Ржищівського міського управління юстиції або відповідач), третя особа – Управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області (далі – УПФУ у Кагарлицькому районі або третя особа) про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 02.04.2014 ВП № 42807051.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем безпідставно винесено постанову від 02.04.2014 ВП № 42807051 про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання рішення УПФУ у Кагарлицькому районі від 19.02.2008 № 97, оскільки виконавчий документ пред’явлений стягувачем до примусового виконання поза межами строку, встановленого законодавством на його виконання.

За наведених обставин, позивач вважає рішення відповідача незаконним, оскільки при його прийнятті невірно встановлені факти та застосовано норми закону.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволені позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржуване рішення прийняте з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Третя особа надала суду письмові пояснення по справі у яких, зокрема, зазначила, що відповідачем правомірно прийнято до виконання виконавчий документ - рішення від 19.02.2008 № 97 та наголосив на тому, що строк давності щодо стягнення недоїмки зі страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, штрафів та пені, не застосовується.

Представники сторін та третьої особи у судове засідання, призначене на 15.05.2014, не з’явились. Разом з цим, матеріали справи містять письмові клопотання про розгляд справи за відсутності представників учасників процесу.

Керуючись положеннями частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ПАТ «Укргазбуд», ідентифікаційний код 14277604, зареєстроване як юридична особа 29.04.1994.

Як вбачається із змісту Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ПАТ «Укргазбуд» має відокремлені підрозділи, зокрема, Спеціалізоване управління підводно-технічних робіт «Укрпідводтрубопровід», ідентифікаційний код 20576104, який знаходиться за адресою: 09230, Київська область, м. Ржищів, вул. Леніна, буд. 10 (а.с.7-10).

19 лютого 2008 року УПФУ у Кагарлицькому районі прийнято рішення № 97 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органами Пенсійного фонду, відповідно до якого до Спеціалізованого управління підводно-технічних робіт «Укрпідводтрубопровід» ПАТ «Укргазбуд» застосовано фінансові санкції, а саме накладено штраф розмірі 6609,55 грн. та нараховано пеню у розмірі 1123,62 грн. (а.с.44, 45).

У березні 2014 року вказане рішення третьої особи із супровідним листом від 31.03.2014 № 1795/02, було направлено для примусового виконання до Відділу ДВС Ржищівського міського управління юстиції (отримано адресатом 02.04.2014, вхідний номер 328/02-30; а.с.39).

За результатами розгляду поданої стягувачем заяви державним виконавцем Відділу ДВС Ржищівського міського управління юстиції було прийнято постанову від 02.04.2014 ВП № 42807051 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення УПФУ у Кагарлицькому районі від 19.02.2008 № 97 (а.с.11).

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивач оскаржив її, звернувшись із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, врегульовано Законом України “Про виконавче провадження” від 21.04.1999 № 606-XIV (надалі – Закон України “Про виконавче провадження”).

За приписами частини першої статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Частиною другою цієї ж статті визначений перелік виконавчих документів, які підлягають виконанню державною виконавчою службою.

Так, підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: 1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; 2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 3) судові накази; 4) виконавчі написи нотаріусів; 5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу; 8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; 9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Таким чином, Законом «Про виконавче провадження» встановлений виключний перелік виконавчих документів, які підлягають виконанню державною виконавчою службою.

Абзацом першим частини чотирнадцятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що рішення органу Пенсійного фонду про нарахування пені або накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, є виконавчим документом.

Як вбачається із змісту рішення УПФУ у Кагарлицькому районі від 19.02.2008 № 97, воно було прийнято на підставі пункту 2 частини дев’ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який був чинним на момент прийняття рішення.

Разом з цим, станом на 02.04.2014, частину дев’яту статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» було виключено згідно із Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який набрав чинності 01.01.2011.

А відтак, у суду не виникає сумніву, що на дату подання УПФУ у Кагарлицькому районі до Відділу ДВС Ржищівського міського управління юстиції заяви на примусове виконання за рішенням від 19.02.2008 № 97, дане рішення не було виконавчим документом у розумінні положень статті 17 Закону України «Про виконавче провадження».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 25.06.2011 справа № 21-146а11, у якій, зокрема, зазначено, що у розумінні Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» у взаємозв’язку із положеннями статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення органу ПФУ не є виконавчим документом, тому недоїмка, штраф та пеня стягуються в судовому порядку.

При цьому, суд звертає увагу на те, що УПФУ у Кагарлицькому районі листом від 07.05.2014 № 2493/02 відкликано рішення від 19.02.2008 № 97, яке було подано до виконання відповідачеві (а.с.41).

Принцип дії закону у часі встановлений статтею 58 Конституції України за яким, Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

За правилами статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження, зокрема, у разі неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Всупереч цьому, відповідачем безпідставно було прийнято постанову від 02.04.2014 ВП № 42807051 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення УПФУ у Кагарлицькому районі від 19.02.2008 № 97, а тому, суд дійшов висновку про її протиправність.

Суд не досліджує питання щодо строку пред’явлення рішення УПФУ у Кагарлицькому районі від 19.02.2008 № 97 до виконання, оскільки, як було встановлено судом, вказане рішення не є виконавчим документом, який підлягає виконанню державною виконавчою службою на дату звернення третьої особи до відповідача із відповідною заявою.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

В силу положень частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належними та допустимими доказами правомірності оскаржуваного рішення.

З огляду на зазначене, беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 72, 112, 122, 136, 157 - 163, 167, 254, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Ржищівського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження від 02.04.2014 ВП № 42807051.

Повернути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Укргазбуд» понесені судові витрати у формі судового збору у сумі 73 (сімдесят три) грн. 08 коп. згідно платіжних доручень від 09.07.2013 № 3165 та від 10.04.2014 № 174.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 19 травня 2014 року.