Постанова № 38741120, 07.05.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2014 року ( 10 год. 40 хв.)Справа № 808/1641/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Максименко Л.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Приймака Є.О.,

та представників

від позивача: Лозінський Р.В., протокол № 2/2007 від 06.12.2007; Лозінська І.О., довіреність від 03.02.2014

від відповідача: Петрова І.В., довіреність № 07/08-29-10 від 17.01.2014

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «РІАЛБУД», м. Запоріжжя

до відповідача: Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, м. Запоріжжя

про: скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РІАЛБУД» (далі - позивач) звернулось із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.10.2013 № 0001392201 та № 0001402201.

В обґрунтування позову підприємство посилається на те, що висновки контролюючого органу про неправомірність факту віднесення до валових витрат і до податкового кредиту з ПДВ сум 7 113,00 грн. і 6 185,00 грн., що виникли за результатами господарських взаємовідносин між ТОВ «РІАЛБУД» і ТОВ «БК «Паллада», базуються на суб'єктивних припущеннях головного державного ревізора-інспектора, а також на наявності акту ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя. На думку позивача, вказані докази не можуть свідчити про відсутність ТОВ «БК «Паллада» як суб'єкта господарської діяльності, відсутність господарських операцій чи будь-яких інших юридичних дій, направлених на отримання прибутку, а саме в 2011 році під час здійснення господарських взаємовідносин з ТОВ «РІАЛБУД». Натомість зазначає, що ТОВ «РІАЛБУД» отримувало від ТОВ «БК «Паллада» документально підтверджені послуги з виконання робіт за договором. Послуги підтверджені належним чином оформленими податковими накладними, актами форми КБ-2в та КБ-3, довідками про вартість виконаних робіт та ін. документами. Крім того, зазначає, що під час співпраці з ТОВ «БК «Паллада» у ТОВ «РІАЛБУД» не виникло підозри про нелигітимність контрагента, оскільки останнім були надані установчі документи і в загальнодоступних офіційних електронних версіях Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, на сайті Міндоходів України були відсутні відомості про припинення юридичної особи, про не підтвердження відомостей, або про скасування Свідоцтва платника ПДВ тощо. З огляду на викладене, вважає, що у товариства були всі передбачені законом підстави для відображення витрат та сум податкового кредиту з ПДВ по операціям з ТОВ «БК «Паллада».

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, наполягають на задоволенні позову та скасуванні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях від 09.04.2014 вх. № 13764 вказав на те, що фахівцями ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя за результатами перевірки ТОВ «РІАЛБУД» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Будівельна компанія «Паллада» та ТОВ «Рангоут» встановлено порушення вимог п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток всього у розмірі 7 113,00 грн. та занижено податок на додану вартість на суму 6 185,00 грн. Посилається на те, що такий висновок податкового органу ґрунтується на акті перевірки ТОВ «Будівельна компанія «Паллада» від 03.09.2012 № 838/2211/34830179 в якому встановлена неможливість фактичного здійснення підприємством господарських операцій через відсутність майна і інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності - трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів. Також зазначено, що ТОВ «Будівельна компанія «Паллада» при придбанні у постачальників та подальшої реалізації (продажу) товарів (послуг) не було додержано вимог ч. 3, 5 ст.203, ч. 1,2 ст. 215, ст.. 216 ЦК України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними. Крім того, оскільки до перевірки ні ТОВ «РІАЛБУД», ні СВ Комунарським РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області не надано регістри бухгалтерського та податкового обліку, відомості формування валових витрат, банківські документи та інші первинні документи, визначити реальність відображення у податковому обліку за період з 01.07.2011 по 31.03.2012 при взаємовідносинах з ТОВ «Рангоут» не виявилось можливим. На підставі викладеного, просить у задоволені адміністративного позову відмовити повністю.

Під час розгляду справи по суті представник відповідача підтримав заперечення з підстав викладених вище.

В судовому засіданні 07.05.2014 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

На підставі направлення від 02.09.2013 № 317, згідно п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п.78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України та відповідно до наказу № 330 від 30.08.2013 Державною податковою інспекцією в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «РІАЛБУД» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснені фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Будівельна компанія «Паллада» та ТОВ «Рангоут» за період з 01.07.2011 по 31.03.2012, за результатами якої складено Акт № 81/08-29-22-0809/35258807 від 13.09.2013.

Перевіркою встановлено, порушення:

1) п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України в результаті чого ТОВ «РІАЛБУД» занижено податок на прибуток на загальну суму 7 113 грн.;

2) п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України в результаті чого ТОВ «РІАЛБУД» занижено податок на додану вартість у розмірі 6 185,00 грн.

15.10.2013 ТОВ «РІАЛБУД» подані заперечення вих. № 8 на акт перевірки № 81/08-29-22-0809/35258807 від 13.09.2013, за результатами розгляду яких (відповідь від 22.10.2013 вих. № 2399/10/08-29-22-0806) контролюючим органом у задоволенні було відмовлено.

24.10.2013, на підставі акту перевірки № 81/08-29-22-0809/35258807 від 13.09.2013, Державною податковою інспекцією в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001392201 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «РІАЛБУД» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 7 731,25 грн., в т.ч. 6 185,00 грн. за основним платежем та 1 546,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0001402201 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «РІАЛБУД» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 7 113,00 грн.

02.12.2013 товариство звернулось до Головного управління Мінідоходів у Запорізькій області з первинною скаргою вих. № 10 на податкові повідомлення-рішення від 24.10.2013 № 0001392201 та № 0001402201.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 28.01.2014 № 316/10/0801-10-04-20 податкові повідомлення-рішення від 24.10.2013 № 0001392201 та № 0001402201 залишені без змін, а первинна скарга товариства без задоволення.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 24.10.2013 № 0001392201 та № 0001402201 ТОВ «РІАЛБУД» звернулось до суду.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 1 розділу І Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 розділу V ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, датою виникнення права платника податку на формування податкового кредиту відповідно до пункту 198.2 статті 198 розділу V Кодексу вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Платник податків не має права відносити до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 розділу V Кодексу).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеним цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абзац другий пункту 198.6 статті 198 розділу V Кодексу).

Отже, аналіз вищевказаних норм податкового законодавства свідчить про те, що право платника податку на податковий кредит виникає в періоді, в я кому відбулося придбання товарів (робіт/послуг) або зроблена попередня оплата, але це право повинно бути підтверджене належним чином оформленою податковою накладною.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З наведених положень випливає, що обов'язковою умовою віднесення витрат підприємства на оплату товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат та податкового кредиту з ПДВ є наявність господарських операцій з придбання цих товарів (робіт, послуг) підкріплена належними документами та зв'язок цих витрат та податкового кредиту з ПДВ з господарською діяльністю платника.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України № 996-ІV від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом з'ясовано, що ТОВ «РІАЛБУД» зареєстроване 11.07.2007 виконавчим комітетом Запорізької міської ради за № 11031020000019923. Товариство взято на податковий облік у ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя 12.07.2007 за № 8379.

У перевіряємий період ТОВ «РІАЛБУД» займалось ремонтом систем опалення (код за КВЕД 45.33.1), систем каналізації (код за КВЕД 45.33.2) та столярними роботами (код за КВЕД 45.42.0).

09.09.2011 між Комунальним закладом «Запорізький медичний коледж» (замовник) та ТОВ «РІАЛБУД» (підрядник) укладено договір підряду № 5, відповідно до умов якого замовник замовляє, а підрядник зобов'язується відповідно до локального кошторису № 2-1-2, який є невід'ємною частиною договору, та умов цього договору, виконати та здати у визначений в договорі строк, наступні незавершені ремонтні роботи: поточний ремонт мереж каналізації учбового корпусу Запорізького медичного коледжу, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Оріхівське шосе, 14.

Також, 14.10.2011 і 25.10.2011 між Комунальним закладом «Запорізький медичний коледж» (замовник) та ТОВ «РІАЛБУД» (підрядник) укладено договори підряду № 7 і № 8, відповідно до умов яких підрядник зобов'язався виконати для замовника поточний ремонт систем каналізації та опалення учбового корпусу Запорізького медичного коледжу, поточний ремонт дверей гуртожитку для студентів, розташованих за адресою: м. Запоріжжя, вул. Оріхівське шосе, 14.

Відповідно до п. 7.1 договорів підрядник має право залучати до виконання робіт інших осіб (субпідрядників). Підрядник відповідає за результати роботи субпідрядників і виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядниками - як замовник.

З пояснень представників позивача встановлено, що на момент укладення вказаних договорів у штаті ТОВ «РІАЛБУД» значились тільки висококваліфіковані інженери-будівельники з вищою юридичною освітою за спеціальністю «Промислове і господарське будівництво», а представників робочих спеціальностей не було. Тому, з метою виконання прийнятих на себе зобов'язань за договорами № 5 від 09.09.2011, № 7 від 14.10.2011 та № 8 від 25.10.2011 керівником товариства прийнято рішення про залучення до виконання робіт субпідрядників.

Тому, 10.09.2011 між ТОВ «РІАЛБУД» (підрядник) та ТОВ «БК «Паллада» укладено договір субпідряду № 6, відповідно до умов якого підрядник замовляє, а субпідрядник зобов'язується відповідно до кошторисної документації та умов цього договору виконати та здати у визначений в договорі строк, завершені ремонтно-будівельні роботи на об'єктах підрядника, а саме: поточний ремонт мереж каналізації учбового корпусу Запорізького медичного коледжу, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Оріхівське шосе, 14.

Згідно з п. 1.2 договору склад, обсяги та вартість робіт, що доручаються до виконання субпідряднику, визначаються договірною ціною, яка є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що вартість робіт за цим договором складає 10 960,80 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 1826,80 грн. і сплачується підрядником субпідряднику у безготівковому порядку.

Остаточний розрахунок за договором здійснюється на протязі 3-х днів з дня підписання акту виконаних робіт КБ-2в та довідки КБ-3 на підставі рахунку субпідрядника (п. 3.4 договору).

Субпідрядник відшкодовує підряднику послуги ген підряду, які складають 2% від вартості виконаних субпідрядником робіт (п. 3.5 договору).

Також, у зв'язку із укладенням позивачем договорів підряду № 7 від 14.10.2011 та № 8 від 25.10.2011, сторонами були укладені додаткові угоди до договору № 6 від 10.09.2011, а саме № 1 від 18.10.2011 та № 2 від 01.11.2011, якими збільшувалась договірна вартість робіт та строки їх виконання.

У зв'язку із укладанням додаткових угод № 1 та № 2 сторонами також переглядалась договірна вартість (копії долучені до матеріалів справи).

Для забезпечення виконання субпідрядником ремонтних робіт на об'єкті, ТОВ «РІАЛБУД» придбало у ТОВ ВКП «Теплотехнік» матеріали (труби, заглушки, муфти тощо), що підтверджується належним чином засвідченими копіями товарних чеків від 23.08.2011, від 06.09.2011, від 17.10.2011, долучених до справи.

Придбані у ТОВ ВКП «Теплотехнік» матеріали, ТОВ «РІАЛБУД» передало субпідряднику - ТОВ «БК «Паллада» за приймально-передаточними актами від 11.09.2011 та від 18.10.2011 (копії у справі).

Виконані за договором № 6 від 10.09.2011 ремонтні роботи оформлені підписаними сторонами довідками про вартість виконаних будівельних робіт за вересень 2011 року від 19.09.2011, за жовтень 2011 року від 31.10.2011 та листопад 2011 року від 14.11.2011, а також актами приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2011 року від 19.09.2011, за жовтень 2011 року від 31.10.2011, за листопад 2011 року від 14.11.2011 (копії у справі).

Також, на виконання п. 3.5 договору між ТОВ «БК «Паллада» та ТОВ «РІАЛБУД» складені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ГП-02 від 19.09.2011, № ГП-03 від 31.10.2011, № ГП-04 від 14.11.2011 (копії у справі).

ТОВ «БК «Паллада» за фактом виконання підрядних робіт виписані податкові накладні № 82 від 19.09.2011, № 174 від 31.10.2011 та № 72 від 14.11.2011 (копії у справі).

На оплату виконаних ремонтних робіт ТОВ «БК «Паллада» виставлено позивачу рахунки-фактури від 19.09.2011 № П-09156, від 31.10.2011 № П-10311 та від14.11.2011 № П-11142 (копії у справі).

Платіжними дорученнями № 15 від 21.09.2011, № 17 від 31.10.2011 та № 22 від 15.11.2011 (копії у справі) виконані роботи оплачені позивачем в повному обсязі.

Господарські операції між ТОВ «РІАЛБУД» та ТОВ «БК «Паллада» відображені позивачем у Деклараціях з податку на прибуток підприємств по рядку «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)»за 3 квартали 2011 року в сумі 9 134 грн., 4 квартал 2011 року в сумі 21 791 грн., а також в Деклараціях з податку на додану вартість за вересень-листопад 2011 року на загальну суму 6 185 грн.

Отже, виконані роботи були своєчасно та в повному обсязі оприбутковані ТОВ «РІАЛБУД» на підставі довідок про вартість виконаних робіт (форми КБ-3) та актів виконаних робіт (форми КБ-2в), оплачені та в подальшому використані у власній господарській діяльності, що в свою чергу призвело до змін в активах підприємства та його зобов'язаннях і реально спричинило зміни майнового стану платника податків.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Натомість податковий орган в обґрунтування своєї позиції в акті перевірки по взаємовідносинам з ТОВ «Будівельна компанія «Паллада» посилається на акт ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя від 03.09.2013 № 838/2211/34830179 «Про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «БК «Паллада» з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійснені фінансово-господарських відносин з контрагентами за період з 01.01.2010 по 01.03.2012». В свою чергу, вказаний акт містить посилання на протокол допиту свідка від 31.08.2012 ОСОБА_4 в якому останній зазначає, що на початку 2011 року він познайомився з ОСОБА_5, яка запропонувала йому стати директором та засновником підприємства ТОВ «БК «Паллада». Зі слів ОСОБА_5 в обов'язки ОСОБА_4 входило за необхідністю підписання необхідної бухгалтерської документації, яку надавала ОСОБА_5 Також повідомила, що за те, що він буде рахуватись директором вона буде платити йому 1500 грн. Пояснював, що фактично до фінансово-господарської діяльності підприємств ТОВ «БК «Паллада» він відношення не мав. З посадовими особами або представниками будь-яких інших підприємств з питань фінансово-господарської діяльності ТОВ «БК «Паллада» ніколи не зустрічався, договорів не укладав, товарів не поставляв, послуг та робіт не виконував.

Однак, суд вважає, що в даному випадку вказана інформація у вигляді протоколу допиту свідка не може вважатись належним доказом в розумінні ст. 69 КАС України, оскільки не відомо за яких обставин та в рамках чого був допитаний ОСОБА_4, як свідок, що це була за кримінальна справа та які результати її розгляду тощо.

Натомість, суд знаходить суперечності в показах самого ОСОБА_4, які викладені в протоколі від 31.08.2012. Так, він говорить про те, що в його обов'язки входило підписання бухгалтерської документації, яку йому мала надавати ОСОБА_5 В той же час, він говорить про те, що загалом нічого не підписував.

Долучені до матеріалів справи документи, а саме договір № 6 від 10.09.2011, додаткові угоди до нього, акти форми КБ-2в, довідка форми КБ-3, податкові накладні тощо підписані від імені ТОВ «БК «Паллада» директором товариства - ОСОБА_4 Візуально, підпис на вказаних документах однаковий.

Відповідно до п. 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379, усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Акт перевірки не містить посилань податкового органу на брак форми чи змісту виписаних ТОВ «БК «Паллада» податкових накладних № 82 від 19.09.2011, № 174 від 31.10.2011 та № 72 від 14.11.2011.

Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що первинні документи підписував не ОСОБА_4, а також суперечність показань самого ОСОБА_4, суд не вбачає підстав ставити під сумнів тотожність підпису ОСОБА_4 на них.

Крім того, представником відповідача наданий суду витяг з електронної бази звітності по формі 1-ДФ з якої вбачається, що у спірний період ОСОБА_4 отримував на ТОВ «БК «Паллада» заробітну платню як керівник товариства.

Тобто, винагорода виплачувалась ОСОБА_4 в якості заробітної плати, офіційно і підстави вважати його таким, що не мав повноважень підписувати від імені товариства первинні документи - відсутні.

Також, з акту ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя від 03.09.2013 № 838/2211/34830179 (стор. 5) встановлено, що ТОВ «БК «Паллада» декларувало податкові зобов'язання з ПДВ, в т.ч. і за спірний період, зокрема: за вересень 2011 року в сумі 658 453 грн., та податок на додану вартість до сплати в бюджет -19 998 грн., за жовтень 2011 року в сумі 690 041 грн. та податок на додану вартість до сплати в бюджет - 20 762 грн., за листопад 2011 року в сумі 688 323 грн. та податок на додану вартість до сплати в бюджет - 20 706 грн.

З огляду на це, суд витребував у відповідача податкові декларації з ПДВ ТОВ «БК «Паллада» за вересень - листопад 2011 року з додатком № 5 (розшифровка податкових зобов'язань у розрізі контрагентів) та облікову картку платника податків-контрагента.

З наданих суду копії декларацій з податку на додану вартість ТОВ «БК «Паллада» за вересень - листопад 2011 року та додатку 5 судом з'ясовано, що товариство декларувало податкові зобов'язання з ПДВ зокрема і по господарським операціям з ТОВ «РІАЛБУД».

Більш того, з облікової картки платника податків ТОВ «БК «Паллада» судом встановлено, що контрагент сплатив податок на додану вартість за вересень - листопад 2011 року.

Таким чином, висновок ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя про відсутність у ТОВ «БК «Паллада» об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст. 185 ПК України за період з 01.09.2010 по 01.03.2012 загалом по всім операціям є передчасним та спростовується дослідженими вище доказами.

З огляду на це, суд не приймає до уваги доводи контролюючого органу з посиланням на акт ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя від 03.09.2013 № 838/2211/34830179.

Також, судом встановлено, що на дату здійснення та відображення у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій безпосередній контрагент позивача - ТОВ «БК «Паллада», у встановленому порядку був зареєстрований уповноваженими органами як суб'єкт господарювання, взятий податковим органом на облік як платник податків, в тому числі з ПДВ, а ТОВ «РІАЛБУД» при укладанні угоди проявило достатню обачність та отримало відомості про державну реєстрацію свого контрагента як суб'єкта господарювання, як платника ПДВ та встановлено наявність ліцензії у товариства Серії АВ № 556733 терміном з 09.11.2010 по 07.05.2012.

Також, суд зазначає, що чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Податковий кодекс України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту. Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 22.10.2010, від 31.01.2011.

На переконання суду, порушення юридичною особою-контрагентом вимог законодавства про оподаткування не може призводити до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої юридичної особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві. У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Прикладом подібного підходу є постанова Верховного Суду України від 09 вересня 2008 року.

Зокрема, ст. 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

Постановою Верховного Суду України від 11.01.2011 по справі ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ зазначено, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Крім того, рішеннями Європейського Суду від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» та від 22.01.2009 «Булвес» АД проти Болгарії, які згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, вказано на те, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань…Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Також, суд звертає увагу на те, що як у висновках акту перевірки, так і в оскаржуваному податковому повідомлені-рішенні Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 24.10.2013 № 0001392201 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «РІАЛБУД» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість контролюючий орган робить посилання на норми Податкового кодексу України, які не мають відношення до формування податкового кредиту з ПДВ.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених

статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час судового розгляду справи по суті не знайшли свого підтвердження доводи податкового органу про порушення позивачем вимог п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, а тому податкові повідомлення-рішення від 24.10.2013 № 0001392201 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «РІАЛБУД» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 7 731,25 грн., в т.ч. 6 185,00 грн. за основним платежем та 1 546,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0001402201 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «РІАЛБУД» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 7 113,00 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

У зв'язку із цим, адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РІАЛБУД» до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 24.10.2013 № 0001392201 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «РІАЛБУД» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 7 731,25 грн., в т.ч. 6 185,00 грн. за основним платежем та 1 546,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0001402201 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «РІАЛБУД» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 7 113,00 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РІАЛБУД» 182,70 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.Я. Максименко