Постанова № 38740611, 30.04.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2014 р. Справа №805/1787/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Постановлена у нарадчій кімнаті

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Маслоід О.С.

при секретарі судового засідання - Вітязь Х. О.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (м. Донецьк)

до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька Головного

управління Міндоходів у Донецькій області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька

про скасування вимоги,-

за участю

представників сторін: від позивача - особисто

від відповідача - Пантіна М.В.

від третьої особи: Приходько О.Ф.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області (надалі - відповідач) про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06 лютого 2014 року № Ф-41У на суму 13 553,48 грн.

Усною ухвалою суду від 26.03.2014 року до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та посилалася на наступне. Відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (надалі - Закон № 2464) особи, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу; такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Зазначає, що вона не повинна сплачувати єдиний внесок. За таких обставин, вважає вимогу незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилався на наступне. Позивач отримає пенсію у зв'язку із втратою годувальника, зазначена пенсія не є тотожною пенсії за віком. У даному виді правовідносин відповідачем застосовуються приписи норм ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон № 1058), ст. 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (надалі - Закон), з урахуванням ст. 26 Закону № 1058, ст. 12 Закону, які є відсильними нормами, та, які є невід'ємною частиною механізму призначення пенсії.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення позивача та представників відповідача та третьої особи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована у якості фізичної особи - підприємця Виконавчим комітетом Донецької міської ради 12.03.1993 року за номером 22660020002016285, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця Серія НОМЕР_2. Відповідно до свідоцтва платника єдиного податку Серія НОМЕР_3 позивач обрала спрощену систему оподаткування.

16.01.2007 року позивачем до Управління Пенсійного фонду в Кіровському районі м. Донецька (надалі - УПФУ) було надано заяву, якою вона просила призначити їй пенсію за віком. Відповідно до протоколу від 06.02.2007 року їй призначено пенсію за віком у зв'язку із досягненням 55 років.

08.02.2012 року позивачем на адресу УПФУ була надана заява про призначення (перерахунок) пенсії по втраті годувальника, у зв'язку із смертю чоловіка ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 24.10.2011 року. Відповідно до розпорядження про призначення пенсії від 17.02.2012 року позивачу призначено пенсію по втраті годувальника та видано пенсійне посвідчення НОМЕР_4 від 13.11.2013 року.

Таким чином, в період з січня 2007 року по лютий 2012 року позивач отримувала пенсію за віком, а з лютого 2012 року по теперішній час отримує пенсію по втраті годувальника.

06 лютого 2014 року відповідачем відповідно до ст. 25 Закону № 2464 та на підставі картки особового рахунку позивача складено спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-41У зі сплати єдиного внеску на суму 13 553,48 грн. Під час судового розгляду справи судом з'ясовано, що спірна вимога отримана позивачем особисто 06.02.2014 року.

Сума зазначеної вимоги складається з наступного: 4 010,30 грн. за 2011 рік; 4 572,42 грн. за 2012 рік; 2 388,06 грн. за період з січня по червень 2013 року, що підтверджується відповідними розрахунками, які були отримані позивачем 07.11.2013 року, а також на підставі акту про неподання звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 3245 від 04.07.2013 року УПФУ було прийняте рішення про застосування штрафних санкцій за неподання звітності № 3245 від 04.07.2013 року у розмірі 170,00 грн. Крім цього, до вказаної суми включена сума заборгованості за період з липня по грудень 2013 року у розмірі 2412,70 грн.

Сума штрафних санкцій за рішенням про застосування штрафних санкцій за неподання звітності № 3245 від 04.07.2013 року була сплачена позивачем 18.11.2013 року, що підтверджується квитанцією № 249670 та карткою особового рахунку позивача.

Відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску, регулюються виключно Законом № 2464.

Згідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

П.1 ч.2 ст.6 Закону №2464 передбачено, що платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Для фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок встановлюється у розмірі 34,7% визначеної бази оподаткування.

Відповідно ч.11 ст.8, ч.8 ст.9 Закону №2464 платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20-го числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Згідно до ч.4 ст.4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці особи, які обрали спрощену систему оподаткування, що звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (зі змінами від 07.07.2011 року №3609, які набрали чинності 06.08.2011 року).

Таким чином, правовою нормою, яка міститься в ч. 4 ст.. 4 Закону № 2464, рівно як і іншими нормами права не встановлено, що звільненню від сплати єдиного внеску підлягають фізичні особи-підприємці, пенсіонери, які отримують пенсію по втраті годувальника.

Законом № 1058 визначено поняття пенсії - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим законом.

Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, та отримують пенсію, призначену відповідно до інших законів України, сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальних підставах.

Відповідно до ст.. 2 Закону трудові пенсії підрозділяються на пенсію за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Законодавець розрізнив пенсії за віком в залежності від умов їх призначення, визначивши загальні умови призначення пенсії за віком (ст. 12 Закону), пільгові умови призначення пенсії за віком (ст.13 Закону), а також особливі умови призначення цього виду пенсії окремим категоріям громадян (працівникам, зайнятим на підземних і відкритих гірничих роботах та в металургії, громадянам, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, інвалідам, учасникам війни, сім'ям загиблих (померлих) військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, багатодітним матерям і матерям інвалідів з дитинства тощо (ст.ст. 14-18 Закону). Аналогічні норми закріплені і в Законі № 1058.

Позивачу призначена пенсія у зв'язку з втратою годувальника, отже вона не є пенсіонером за віком і відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону № 2464 не підлягає звільненню від сплати єдиного внеску. Та обставина, що позивач досягла віку, встановленого ст.. 26 Закону № 1058, не впливає на сутність спору, оскільки законодавець звільнив від обов'язку сплати єдиного внеску лише пенсіонерів за віком.

Разом з тим, суд зазначає, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 07.07.2011 року, який набрав чинності серпня 2011 року, ст.. 4 Закону № 2464 було доповнено частиною четвертою щодо звільнення від сплати єдиного внеску за себе фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Відповідно до ст.. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

З аналізу зазначених норм вбачається, що фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності звільняються від сплати за себе єдиного внеску лише з моменту набрання законної сили Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 07.07.2011 року, тобто з серпня 2011 року та за умови, що вони є пенсіонерами за віком.

Як зазначалось судом раніше, позивач в період з січня 2007 року по лютий 2012 року отримувала пенсію за віком. З лютого 2012 року по цей час позивачу призначено пенсію по втраті годувальника та видано пенсійне посвідчення НОМЕР_4 від 13.11.2013 року. Отже, позивач в період з серпня 2011 року по лютий 2012 року отримувала пенсію за віком та відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону № 2464 була звільнена від сплати єдиного внеску за себе.

Виходячи з наведеного, оскаржувана позивачем вимога про сплату боргу № Ф-41-У від 06 лютого 2014 року підлягає частковому скасуванню у розмірі 2 070,56 грн., оскільки покладає на позивача зобов'язання, від виконання яких вона звільнена на підставі ч. 4 ст.. 4 Закону № 2464.

Позовні вимоги щодо скасування вимоги у розмірі 11 482,92 грн. не є обґрунтованими, оскільки позивач в період з лютого 2012 року по цей час отримує пенсію по втраті годувальника та ч. 4 ст. 4 закону № 2464 набрала законної сили лише з серпня 2011 року. Таким чином, в цій частині відповідач діяв в межах наданих йому повноважень та відповідно до законодавства.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру сплачується 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Як вбачається з квитанцій № 254302 від 06 лютого 2014 року та № 254571 від 12 лютого 2014 року позивачем сплачено судовий збір у розмірі 201,80 грн., тобто 10% від 2 відсотків розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати за позовні вимоги майнового характеру.

Таким чином, з урахуванням приписів ч. 3 ст. 94 КАС України, стягненню з позивача на користь Державного бюджету України підлягає сума судового збору у розмірі 1 364,20 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись Конституцією України, Законами України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Законом України «Про судовий збір», ст.. 185-186, 254, 257, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Скасувати вимогу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 06 лютого 2014 року № Ф-41У на суму 2 070,56 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 1364,20 грн.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені у судовому засіданні 30.04.2014 року у присутності представників осіб, які приймають участь у справі.

Зазначена постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови виготовлено 12 травня 2014 року.

Суддя Маслоід О.С.