Постанова № 38739972, 13.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/18848/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Бужак Н.П.

Суддів: Троян Н.М., Костюк Л.О.

За участю секретаря: Савін І.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

Казенне підприємство спеціального приладобудування "Арсенал" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11 листопада 2013 року № 84726552208, № 84826552208, № 84926552208 та № 85026552208.

Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішення суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва та ухвалити у справі нову постанову про задоволення позову в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з»явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві у період із 10 по 16 жовтня 2013 року проведено перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із Приватним підприємством "Альфа.-Ком" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ратуш" за період із 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року.

За результатами перевірки відповідачем 23 жовтня 2013 року складено акт № 54826-55-22-08/14307357.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- позивачем занижено податок на прибуток у загальному розмірі 162357,00 грн., у тому числі за: 2010 рік - 41890,00 грн.; І квартал 2011 року - 18633,00 грн.; ІІ квартал 2011 року - 20631,00 грн.; ІІ-ІІІ квартали 2011 року - 52769,00 грн.; ІІ-IV квартали 2011 року - 79478,00 грн.; І квартал 2012 року - 6889,00 грн.; півріччя 2012 року - 18520,00 грн.; 9 місяців 2012 року - 22356,00 грн.; 2012 рік - 22356,00 грн., чим порушено п. 3.1 ст. 3, п. 5.1, підпункт 5.3.9 5.3, п. 5.9 ст. 5, підпункт 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 138.2 ст. 138, підпункт 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (також далі - ПК України);

- занижено податок на додану вартість (також далі - ПДВ) у загальному розмірі 138812,00 грн., у тому числі за: квітень 2010 року - 10788,00 грн.; вересень 2010 року - 296,00 грн.; жовтень 2010 року - 7459,00 грн.; грудень 2010 року - 14970,00 грн.; січень 2011 року - 10218,00 грн.; березень 2011 року - 4689,00 грн.; квітень 2011 року - 5794,00 грн.; червень 2011 року - 12145,00 грн.; липень 2011 року - 9734,00 грн.; серпень 2011 року - 15080,00 грн.; вересень 2011 року - 14957,00 грн.; жовтень 2011 року - 10398,00 грн.; листопад 2011 року - 500,00 грн.; грудень 2011 року - 2322,00 грн.; січень 2012 року - 4052,00 грн.; лютий 2012 року - 679,00 грн.; березень 2012 року - 10921,00 грн.; квітень 2012 року - 156,00 грн.; червень 2012 року - 2116,00 грн.; липень 2012 року - 1538,00 грн., чим порушено підпункт 7.2.6 п. 7.2, підпункт 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України.

На підставі акту перевірки, 11 листопада 2013 року відповідачем складено оскаржувані рішення: № 84726552208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 162357,00 грн. за основним платежем та у розмірі 32124,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 84826552208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 65009,00 грн. за основним платежем та у розмірі 8598,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 84926552208, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 3654 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1827,00 грн.; № 85026552208, яким позивачу зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 59065,00 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Згідно п. 198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Порядок складення платником податку-продавцем податкової накладної та надання її покупцю визначено статтею 201 ПК України.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Згідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, з наведених законодавчих положень вбачається, що правовою підставою виникнення права платника податків на формування податкового кредиту є сукупність двох умов: 1) наявність первинної документації, зокрема, належним чином оформлених податкових накладних; 2) встановлення факту складання податкових накладних особою, яка має статус платника податку на додану вартість.

В ході розгляду справи, колегія суддів встановила, що у періоді, який перевірявся, позивач мав правовідносини із Приватним підприємством "Альфа.-Ком" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ратуш".

Зокрема, між КП СПБ «Арсенал» та ПП «Альфа-ком» укладено договір №94-ОС/34 від 04.01.2010 року згідно з яким ПП «Альфа-ком» зобов'язалось передати у власність КП СПБ «Арсенал» визначену специфікацією номенклатуру продукції, а КП СПБ «Арсенал» зобов'язалось прийняти на оплатити продукцію.

Факт здійснення зазначеної господарської діяльності за вищезазначеним договором позивач підтвердив специфікацією, рахунками-фактури, платіжними дорученнями, видатковими та податковими накладними.

01.04.2010 року між КП СПБ «Арсенал» (покупець) та ТОВ «Ратуш» (продавець) укладено договір № 04-ОС/050 відповідно до якого продавець зобов'язався передати у власність покупця визначену специфікацією номенклатуру продукції, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити її.

На підтвердження даної господарської діяльності позивачем було надано специфікацію, рахунки-фактури, платіжні доручення, видаткові та податкові накладні.

Крім того, в ході апеляційного розгляду справи позивачем додатково були надані на дослідження суду видаткові накладні на товар, прибуткові накладні та накладні обліку товару по складу з яких вбачається, що придбаний позивачем товар був оприбуткований по складу та в подальшому використаний у власній господарській діяльності.

Порядок проходження матеріальних цінностей визначений відповідною Інструкцією про порядок проходження документації при автоматизованій системі обліку матеріальних цінностей, затвердженої директором КП СПБ «Арсенал» від 12.01.2010 року. Прибутковими та видатковими документами є накладні, товарно-транспортні накладні, прибуткові накладні.

Також факт доставки товару ( металу) фіксувався в Журналі обліку ввезення матеріальних цінностей через пост 30/31 та в Книзі обліку відряджень на КП СПБ «Арсенал», які ведуться воєнізованою охороною підприємства.

Вся первинна бухгалтерська документація позивачем оформлена у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року за №88.

Отже, доводи суду першої інстанції про те, що відсутні докази, які б підтвердили факт реальності здійснення позивачем господарської діяльності, є безпідставними та спростовуються зібраними у справі доказами.

Щодо вироку відносно власника ТОВ «Ратуш», на який послався відповідач, як доказ неможливості здійснення позивачем господарської діяльності за вищезазначеним договором з ТОВ «Ратуш» то колегія суддів вважає, що дана обставина не може бути доказом відсутності господарської діяльності у позивача, оскільки здійснення господарсько-фінансової діяльності з даним контрагентом підтверджується зібраними та дослідженими судом первинними бухгалтерськими документами.

Крім того, позивач, як платник ПДВ, не повинен нести відповідальності за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про низ знати.

Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є недійним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинам и 1-3,5,6 статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом ( нікчемний правочин).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий право чин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд не вбачає підстав, визначених чинним цивільним законодавством, для визнання недійсними (нікчемними) правочинів, що укладались між позивачем та його контрагентами. Доказів, які б свідчили про недійсність договорів, відповідачем не надано.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не було надано оцінки всім встановленим у справі обставинам та доказам, а тому суд прийшов до помилкового висновку про відмову позивачу в задоволенні позову.

Отже, у спірних правовідносинах наявні правові підстави для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11 листопада 2013 року № 84726552208, № 84826552208, № 84926552208 та № 85026552208.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на це, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал» - задовольнити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2014 року - скасувати.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2014 року - скасувати.

Адміністративний позов Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 11 листопада 2013 року № 84726552208, № 84826552208, № 84926552208 та № 85026552208.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Повний текст виготовлено: 15 травня 2014 року.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Троян Н.М.

Костюк Л.О.