Постанова № 38739832, 16.05.2014, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

14.05.2014 справа №905/144/14

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Принцевської Н.М.суддівКолядко Т.М., Скакуна О.А.за участю представників сторін: від позивача: не з'явивсявід відповідача:Бєліченко С.С., довіреність 09.05.2014р.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Конcтанта-Агро», с. Бересток Донецької областіна рішення господарського суду Донецької областівід19.03.2013р. у справі№ 905/144/14 (суддя Подколзіна Л.Д.)за позовомФермерського господарства «Мирна долина», м. Сватове Луганської областідо Товариства з обмеженою відповідальністю «Константа-Агро», с. Бересток Донецької областіпро стягнення 124 412,64 грн.

В С Т А Н О В И В:

Господарський суд Донецької області рішенням від 19.03.2014р. задовольнив позовні вимоги ФГ «Мирна долина» про стягнення з ТОВ «Константа-Агро» заборгованості за договором поставки № 13/109 від 27.09.13р., а також штрафних санкцій за неналежне виконання зобов'язань.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій вказав, що оскаржуване рішення не відповідає матеріалам справи та чинному законодавству. Просив оскаржуване рішення господарського суду Донецької області скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні 06.05.14р. вказав, що вважає рішення таким, що винесене без порушень норм матеріального та процесуального права, тому просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, в судове засідання 14.05.2014р. не з'явився, про час слухання справи повідомлений, причина неявки суду не відома.

Представник відповідача в судовому засіданні 14.05.2014р. надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу, просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Враховуючи те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, в апеляційній скарзі заявник посилається лише на ті документи, що були предметом розгляду суду першої інстанції, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та містить повний юридичний аналіз обставин справи, а правові висновки, що містяться в ньому, ґрунтуються на конкретних матеріально-правових нормах, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.09.2013р. між Фермерським господарством "Мирна долина" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Константа - Агро" (Покупець) був укладений договір поставки №13/109, згідно умов якого Постачальник зобов'язався поставити й передати у власність, а покупець прийняти й оплатити зернові культури (пшениця групи Б, 4-5 і 6 клас; кукурудза 3 клас; ячмінь 3 клас; тритікале 3 клас; соєві боби; горох 3 клас; овес 4 клас; жито 4 клас), а також продукти переробки зерна (виробництва Україна).

Найменування, асортимент, ціна, сума, кількість, якість, умови поставки, строк оплатити товару Покупцем обумовлюється у специфікаціях до даного договору, які є його невід'ємною частиною (п.1.2 договору).

На виконання умов Договору сторонами була підписана специфікація №1 від 27.09.2013р., якою сторони погодили поставку товару із зазначенням його найменування, кількісних та якісних показників, ціни, умов поставки та порядку оплати. Специфікація підписана обома сторонами без зауважень та скріплена печатками підприємств.

Покупець здійснює оплату за товар, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 7 банківських днів з моменту поставки товару й підтвердження якості висновком лабораторії (покупця) про відповідність якості даного товару, ветеринарним свідоцтвом Ф-2, якісним посвідченням або сертифікатом якості, протоколом випробувань на ГМО (п.6).

Пунктом 7.1 договору встановлений строк його дії з моменту підписання і до 31.12.2013р.

На виконання умов Договору за накладними №113/2 від 27.09.2013р., №114/2 від 28.09.2013р. та №118/2 від 03.10.2013р. позивач передав, а повноважна особа відповідача отримала товар на загальну суму 280 406,25грн.

Факт постачання позивачем товару на вказану суму за договором поставки № 13/109 від 27.09.2013р. підтверджується зазначеними накладними, які скріплені печатками, підписані обома сторонами без жодних зауважень, містять всі необхідні відомості про продукцію, а також містять відомості про фактичне її отримання, а також довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей №14/9 від 27.09.2013р. виданою відповідачем, чим останній надав свою згоду на прийняття саме такої кількості та такого асортименту товару за передбаченою ціною.

Крім того, факт перевезення товару підтверджується товарно-транспортними накладними №143 від 27.09.2013р., №144 від 27.09.2013р., №145 від 27.09.2013р., №146 від 27.09.2013р., №147 від 27.09.2013р., №147 від 28.09.2013р., №151 від 02.10.2013р., №152 від 02.10.2013р.

Відповідач 25.10.2013р., 05.11.2013р., 18.11.2013р., 07.02.2014р. здійснив частково оплату одержаного товару на суму 163 000грн., що підтверджується копіями банківських виписок.

Крім того, відповідач 11.03.2014р. (тобто вже під час розгляду справи судом першої інстанції) перерахував на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти в розмірі 3 000грн., в якості розрахунку за товар, поставлений згідно договору поставки №13/109 від 27.09.13р., що підтверджується банківською випискою №3641 від 11.03.2014р. на суму 3000грн.

В зв'язку з викладеним, в частині стягнення основного боргу у сумі 3000грн. суд першої інстанції припинив провадження у справі на підставі п.1.1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору, з чим погоджується і колегія суддів.

Таким чином, оскільки відповідач повний розрахунок з позивачем за поставлений товар не виконав, суд першої інстанції вірно визначив, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки № 13/109 від 27.09.2013р. складає 114 406,25грн.

Як вірно зауважив місцевий суд, договір, укладений між сторонами є договором поставки.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, п. п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Доводи відповідача щодо невиконання позивачем своїх зобов'язань за договором, а саме не надання ним результатів випробувань лабораторії покупця якості товару на відповідність, якісного посвідчення на зерно або сертифікату якості, протоколу випробувань на ГМО, гігієнічного висновку районної СЕС, ветеринарного свідоцтва, рахунку на товар, який поставлявся згідно накладної №118/2 від 03.10.2013р. на суму 72 031,25грн. не можуть бути прийняті до уваги, оскільки спростовуються наступним.

Згідно ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Відповідач не надав до господарського суду доказів невиконання позивачем зобов'язань з надання документів, а також відмови від цієї продукції, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач свої договірні зобов'язання виконав належним чином.

Враховуючи те, що на момент прийняття судом першої інстанції рішення по справі, відповідач, відповідно до вимог статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, не надав письмових належних та допустимих доказів погашення боргу, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції правомірно зроблений висновок про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 13/109 від 27.09.2013р.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення. Докази незгоди відповідача з належністю виконання позивачем своїх зобов'язань по Договору щодо передачі продукції або докази повної оплати боргу - суду не надавалися.

Статтею 688 Цивільного кодексу України передбачено, що Покупець зобов'язаний повідомити Продавця про порушення умов Договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару. Відповідно до вимог статті 690 Цивільного кодексу України, якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття товару, переданого продавцем, він зобов'язаний забезпечити схоронність цього товару, негайно повідомивши про це продавця.

Ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не надані належні та допустимі докази наявності заперечень відповідача щодо відмови від поставленого товару. Відповідачем також не надані суду належні та допустимі докази щодо прийняття продукції у встановленому порядку на відповідальне зберігання або її повернення без використання у виробничій діяльності підприємства.

Таким чином, наявність заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 114 406,25 грн. підтверджена матеріалами справи, тому вимоги позивача обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.

Також позивачем нарахована пені у розмірі 5 692,68грн. за період з 14.10.2013р.-28.01.2014р. за прострочення оплати товару відповідно до п.4.1 договору, яким сторони передбачили, що у випадку порушення строків оплати за поставлений товар покупець виплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період за який нараховується пеня, від суми боргу за кожний день прострочення оплати. Пеня нараховується й виплачується до моменту фактичної оплати.

Господарський суд обґрунтовано задовольнив вимоги позивача в частині стягнення 5 692,68грн. пені в повному обсязі, як такої, що розрахована в розмірі, що не суперечить вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання" та Господарського процесуального кодексу України.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Оскільки матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків оплати товару, нарахування 3% річних за період з 14.10.2013р.-28.01.2014р. проведене позивачем з дотриманням загальних правил (методики) нарахування та з урахуванням строків оплати, визначених в п.6 специфікації до договору, наданий арифметично обґрунтований розрахунок річних, господарський суд також обґрунтовано задовольнив вимоги позивача щодо стягнення 1313,71грн. 3% річних в повному обсязі.

Також судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні клопотання про зменшення штрафних санкцій, оскільки розмір останніх не є завищеним та обчислений у відповідності до чинного законодавства.

Колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на обов'язковість виконання відповідачем свої зобов'язань за укладеним договором.

З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд всебічно, повно та об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, спростовуються вищевикладеним, у зв"язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлагає, а рішення залишається без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Константа-Агро», с. Бересток Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 19 березня 2014 року по справі № 905/144/14 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 19 березня 2014 року по справі № 905/144/14 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Н.М. Принцевська

Судді: Т.М. Колядко

О.А. Скакун

Надруковано 5 примірників:

1-позивачу;

1-відповідачу;

1-до справи;

1-ГС;

1-ДАГС