Рішення № 38739573, 12.05.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2014 р.Справа № 922/1332/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Вознюк С.В.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Екстрім ЛТД", м. Київ до ТОВ "ІК "Синтез", м. Харків про стягнення 73 661,19грн. за участю представників сторін:

позивача - Головашич Ю.О., дов. б/н від 22.04.14р.;

відповідача - Грибовський Є.А., дов. б/н від 01.04.14р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 60 000,00грн., збитки від інфляції в розмірі 6 974,07грн., 3% річних в розмірі 6 687,12грн. за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № 0125/02-10 від 15.02.10р., а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

Представник позивача позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечує, просить в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що відповідач право власності за отриманий ним за договором товар не набув, оскільки акт прийому - передання товару не підписував. Також посилається на те, що позивачем пропущено строк позовної давності.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив наступне.

15.02.10р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Екстрім ЛТД" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова компанія "Синтез" (відповідач) укладено договір поставки № 0125/02-10 (далі договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити обладнання, згідно завдання на виготовлення № 01/03-08-001-ЗД, а відповідач прийняти та оплатити його вартість на умовах даного договору.

Сторони погодили, що найменування, кількість та ціна обладнання зазначені у додатку № 2 до договору (п.1.2 договору).

Сторонами 15.02.10р. був підписаний додаток № 2 до договору, відповідно до якого сторони визначили найменування, кількість, ціну та загальну суму товару, що підлягає поставці.

Вартість обладнання, за умовами п. 2.1 договору та згідно протоколу узгодження договірної ціни, складає 453 538,00грн.

Відповідно до п. 3.1 договору оплата за обладнання здійснюється наступним чином:

- протягом трьох банківських днів з моменту підписання договору відповідач здійснює оплату авансу в розмірі 30% вартості обладнання, а саме: 136 061,40грн. (п.3.1.1 договору);

- остаточний розрахунок в розмірі 317 476,60грн. відповідач здійснює протягом 30 банківських днів після відвантаження обладнання (п.3.1.2 договору).

Поставка обладнання здійснюється позивачем протягом 14 тижнів після дати надходження авансового платежу на розрахунковий рахунок позивача на умовах DDP Кив в термінах правил Інкотермс 2000 року (п.п.3.3, 3.4 договору).

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.265 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ч.ч.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Позивач на виконання умов договору поставив на адресу відповідача обладнання на загальну суму 453 538,00грн. Факт поставки товару на вказану суму підтверджується видатковою накладною № ЕК-0000153 від 02.06.10р., оформленою належним чином та наявною у матеріалах справи.

Видаткова накладна відповідає вимогам ст.9 Закону України від 16.07.99р. № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Дана накладна є первинним документом, яка фіксує здійснення господарської операції (поставка товару) та початок перебігу строку для оплати за поставлений товар.

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково на суму 393 538,00грн., у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за поставлений за договором товар в розмірі 60 000,00грн.

Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Факт наявності заборгованості за спірним договором на суму 60 000,00грн. підтверджується належними доказами, наявними у справі.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості перед позивачем у сумі 60 000,00грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню.

Суд не приймає заперечення відповідача щодо ненастання з боку відповідача обов'язку по оплаті товару з посиланням на п.7.1 договору, виходячи з наступного.

У п.7.1 договору сторони визначили момент переходу права власності на обладнання, погодивши що право власності на обладнання переходить від постачальника до покупця з моменту підписання акту приймання - передання обладнання.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що діючим законодавством не визначено чітко форму акту приймання - передання товару. Таким чином, це може бути документ будь - якої форми, який підтверджує факт передання та отримання товару.

Видаткову накладну, що підписана з боку уповноважених представників сторін без будь - яких зауважень та заперечень, суд вважає належним доказом факту передання та отримання товару за договором та розцінює це як акт приймання - передання обладнання відповідно до п.7.1 договору.

За приписами ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд зазначає, що сторони у п.3.1.2 договору встановили термін здійснення оплати, а саме: протягом 30 банківських днів з моменту поставки товару.

Товар був поставлений позивачем 02.06.10р. (дата підписання видаткової накладної). Таким чином, останнім днем для здійснення відповідачем оплати за товар було 14.07.10р. Відповідач не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором, оскільки оплату за отриманий товар в строк до 14.07.10р. не здійснив, чим порушив умови договору.

Згідно із ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі даної статті позивач нарахував відповідачу за період з 15.07.10р. по 31.03.14р. 3% річних в розмірі 6 687,12грн. та збитки від інфляції в розмірі 6 974,07грн.

Нарахування 3% річних та збитків від інфляції не суперечить вимогам чинного законодавства України, воно відповідає наданому розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується заяви відповідача щодо застосування строку позовної давності, суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За приписами ст.ст.256 257 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Враховуючи те, що останнім днем виконання зобов'язання відповідачем по оплаті за поставлений товар було 14.07.10р., строк позовної давності розпочав свій перебіг 15.07.10р.

Частинами 1, 3 ст.264 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Чинне законодавство не містить переліку таких дій, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов'язків. В цьому сенсі діями по визнанню боргу є дії боржника безпосередньо по відношенню до кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звірки розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість, а також часткова сплата боржником основного боргу.

Суд зазначає, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

Судом встановлено, що відповідач, в межах строку позовної давності, 27.12.11р. частково сплатив заборгованість в розмірі 27 476,60грн. за отримане обладнання за договором поставки, що підтверджується банківською випискою ТОВ "Екстрім ЛТД" по взаємовідносинах з ТОВ "ІК "Синтез" за договором № 0125/02-10 від 15.02.10р.

Окрім того, позивач на адресу відповідача 18.02.14р. направив претензію за вих. № 51/02-14 з вимогою сплатити заборгованість. У відповіді на дану претензію (лист № 39/14 від 21.03.14р.), відповідач визнав наявність заборгованості та запевнив позивача про свої наміри сплатити залишок заборгованості.

Таким чином, судом вбачається, що відповідач до спливу строку позовної давності двічі вчиняв дії, що призводили до його переривання. Вперше строк позовної давності почав свій перебіг знову з 27.12.11р. та вдруге - з 21.03.14р.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку що позов подано в межах строку позовної давності, а тому не має правових підстав для застосування цих строків відповідно до поданої відповідачем заяви.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 256, 257, 264, 530, 610, 611, 612, 625, 712 Цивільного кодексу України, статтями 193, 265 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова компанія "Синтез", код ЄДРПОУ 32563055 (61064, м. Харків, пров. Титаренківський, 1, кв. 61, п/р 26009031215400 в АКІБ "УкрСиббанк" м. Харкова, МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екстрім ЛТД", код ЄДРПОУ 30972222 (юридична адреса: 04119, м. Київ, вул. Зоологічна, б. 4А, офіс 139, фактична адреса: 02099, м. Київ, вул. Санаторна,9-А, п/р 260080130096 в ЗАТ "Сбербанк Росії", МФО 320627) - 60 000,00грн. основного боргу, 6 687,12грн. 3% річних, 6 974,07грн. збитків від інфляції, 1 827,00грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19.05.2014 р.

Суддя Т.А. Лавренюк