Рішення № 38739310, 15.05.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2014 р. Справа № 911/1201/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг», м. Київдо 1) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Шумовецьке», Хмельницька обл., с. Шумівці 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Акруа», Київська обл., м. Броварипро стягнення 190 103,60 грн.,за участю представників:

позивача:Кравець О.І., довіреність № б/н від 14.05.2014 року;відповідача-1:не з'явилися;відповідача-2:не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У лютому 2014 року позивач звернувся з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Шумовецьке» (відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Акруа» (відповідач-2) про солідарне стягнення з відповідачів 103 342,77 грн. основного боргу, 17 259,66 грн. % річних, 4 269,62 грн. пені, 65 231,55 грн. штрафу, а загалом 190 103,60 грн., у зв'язку з неналежним виконанням останніми зобов'язань за договором поставки № АП-20-0063 від 29.04.2013 року та договором поруки № ПР-20-0063 від 14.06.2013 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.04.2014 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 24.04.2014 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.04.2014 року розгляд справи було відкладено на 15.05.2014 року.

Через канцелярію суду 14.05.2014 року відповідач-1 надав відзив на позовну заяву, в якому просив зменшити розмір пені, штрафу та відсотків річних у порядку ст. 233 ГК України та відмовити в задоволені позову в цій частині.

15.05.2014 року через канцелярію суду позивач надав заяву про зменшення позовних вимог, та зменшив суму основного боргу на 33 342,77 грн., у зв'язку із сплатою вказаної суми відповідачем-1.

Представники відповідачів в судове засідання 15.05.2014 року не з'явилися, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Враховуючи те, що нез'явлення представників відповідачів не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представників відповідачів, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

29.04.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (продавець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Шумовецьке» (покупець) було укладено договір поставки № АП-20-0063 за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити засоби захисту рослин визначені договором (товар).

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.01.2015 року, а в частині розрахунків - до повного виконання покупцем своїх зобов'язань за цим договором (п. 7.1 договору).

Додатковими договорами № АП-20-0063ДС1 від 08.05.2013 року, № АП-20-0063ДС2 від 09.05.2013 року, № АП-20-0063-ДС3 від 18.05.2013 року, № АП-20-0063ДС6 від 11.06.2013 року до договору № АП-20-0063 від 29.04.2013 року сторони доповнили договір поставки додатковим переліком засобів захисту рослин.

Відповідно до п. 2.1 договору та додаткових договорів до договору покупець зобов'язаний сплатити продавцю вартість товару в наступні строки:

1) не пізніше 30.11.2013 року - 199 354,00 грн.

2) не пізніше 30.10.2013 року - 162 343,14 грн.

3) не пізніше 30.10.2013 року - 6 381,00 грн.

4) не пізніше 25.05.2013 року - 48 564,00 грн.

5) не пізніше 30.11.2013 року - 18 234,88 грн.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу-1 товар на загальну суму 434 877,02 грн., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання матеріальних цінностей, копії яких містяться в матеріалах справи.

Проте, відповідач-1 отриманий на суму 434 877,02 грн. товар оплатив частково, і має заборгованість перед позивачем у сумі 70 000,00 грн.

Доказів сплати відповідачем зазначеної суми боргу суду не надано.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання з поставки та передачі у власність товару за договором, а відповідач-1 не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати отриманого товару та має перед позивачем заборгованість у сумі 70 000,00 грн.

14.06.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Акруа» (поручитель) укладено договір поруки № ПР-20-0063, згідно якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язків Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Шумовецьке» (боржник) за договорами передбаченими розділом 2 цього договору (основний договір).

Згідно п. 1.2 договору поруки № ПР-20-0063 від 14.06.2013 року у разі порушення боржником основного договору та/або зобов'язання боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання боржником в повному обсязі. Поручитель відповідає в тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, неустойки, витрат кредитора, тощо (п. 1.3 договору поруки № ПР-20-0063 від 14.06.2013 року).

Відповідно до п. 2.1 договору поруки № ПР-20-0063 від 14.06.2013 року під основним договором в цьому договорі розуміють договір поставки № АП-20-0063 від 29.04.2013 року та додаткові договори (угоди) до нього, укладені між кредитором (в основному договорі іменується «продавець) та боржником (в основному договорі іменується «покупець).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб (ст. 553 ЦК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Доказів сплати відповідачами зазначеної суми боргу суду не надано.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача боргу в сумі 70 000,00 грн. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.5 договору поставки № АП-07-0546 від 30.08.2012 року сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, і встановлюють її в розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів, з дати коли товар повинен бути сплачений покупцем та дев'яносто шість відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів.

Враховуючи, що відповідачі прострочили виконання зобов'язання з оплати поставленого товару за договором, з них на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України підлягає солідарному стягненню 17 259,66 грн. відсотків річних, які нараховані позивачем відповідно до вимог закону та умов договору.

Отже, вимоги позивача в частині стягнення солідарно з відповідачів 17 259,66грн. відсотків річних ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам закону, і тому підлягають задоволенню.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідно до п. 5.2 договору покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару й сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу.

Згідно п. 5.4 договору у випадку прострочення виконання зобов'язань, передбачених розділом 2 даного договору, більше ніж на 30 днів винна сторона додатково сплачує іншій стороні за даним договором штраф у розмірі 15% від ціни договору.

Враховуючи вищевикладені норми закону та умови договору, позивачем у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання з оплати отриманого товару нараховано 4 269,62 грн. пені та 65 231,55 грн. штрафу відповідно до наданого розрахунку, який відповідає вимогам закону.

Таким чином, позов в частині солідарного стягнення з відповідачів пені в розмірі 4 269,62 грн. та штрафу в розмірі 65 231,55 грн., які нараховано позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, у зв'язку з простроченням відповідачами виконання взятих на себе зобов'язань з оплати поставленого товару за вказаним договором є обґрунтованим, і тому підлягає задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 року у справі № 06/5026/1052/2011.

Через канцелярію суду 14.05.2014 року відповідач-1 надав відзив на позовну заяву, в якому просив зменшити розмір пені, штрафу та відсотків річних у порядку ст. 233 ГК України та відмовити в задоволені позову в цій частині.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу та пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, належними та допустимими доказами у розумінні ст. 34 ГПК України, суду не доведено наявності у спірному правовідношенні виняткових випадків, які є підставою для зменшення нарахованих позивачем пені та штрафу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру нараховаих позивачем пені та штрафу.

Що стосується заявленого клопотання відповідача в частині зменшення розміру відсотків річних, то відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення має право зменшити лише розмір неустойки (штрафу, пені), а тому вказана норма не може застосовуватись щодо зменшення відсоктів річних.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача в частині зменшення розміру відсотків річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до п 4.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 року № 7 (далі - Постанова) частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладене відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України в частині задоволених позовних вимог в загальній сумі 156 760,83 грн., а також в частині зменшених позовних вимог в сумі 33 342,77 грн. покладається судом на відповідачів, що складає суму судового збору 3 802,07 грн., оскільки зазначене зменшення розміру позовних вимог на суму 33 342,77 грн. стало наслідком часткової сплати відповідачем-1 простроченого боргу після звернення позивача з даним позовом до суду

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Шумовецьке» (31363, Хмельницька обл., с. Шумівці, код 31998812) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Акруа» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, 290, код 36432705) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (02160, м. Київ, пр-т. Возз'єднання, 15, код 30262667) 70 000 (сімдесят тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 17 259 (сімнадцять тисяч двісті п'ятдесят дев'ять) грн. 66 коп. відсотків річних, 4 269 (чотири тисячі двісті шістдесят дев'ять) грн. 62 коп. пені, 65 231 (шістдесят п'ять тисяч двісті тридцять одну) грн. 55 коп. штрафу, 3 802 (три тисячі вісімсот дві) грн. 07 коп. судового збору.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 19.05.2014 р.

Суддя Т.Д. Лилак