Ухвала суду № 387390, 19.12.2006, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

УХВАЛА

19.12.06 Справа № 5/1978-13/183А

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого - судді Галушко Н.А.

Суддів Процик Т.С.

Юрченко Я.О.

розглянув апеляційну скаргу Приватного підприємства «ХХХ», м. Львів від 18.08.2006 року (далі ПП ХХХ», м. Львів)

на постанову Господарського суду Львівської області від 27.07.2006 року

у справі № 5/1978-13/183А

за позовом: Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова, м. Львів (далі ДПІ у Залізничному районі м. Львова)

до відповідача 1: ПП ХХХ», м. Львів

до відповідача 2: Товариство з обмеженою відповідальністю «ХХХ», м. Київ (далі ТзОВ «ХХХ», м. Київ)

про визнання недійсним господарського зобов’язання

за участю представників сторін:

від позивача –ХХХ - старший державний податковий інспектор юридичного відділу

від відповідача 1 –не з’явився

від відповідача 2 - не з’явився

Права та обов’язки представникам сторін відповідно до ст.ст. 49, 51 КАС України роз’яснено.

Постановою Господарського суду Львівської області від 27.07.2006 року у справі № 5/1978-13/183А задоволено позовні вимоги ДПІ у Залізничному районі м. Львова: визнано недійсним договір № 2 від 01.09.2004 року, укладений між ПП ХХХ», м. Львів та ТзОВ «ХХХ», м. Київ, застосовано юридичні наслідки визнання угоди недійсною, передбачені ст. 208 ГК України –зобов’язано ТзОВ «ХХХ»повернути ПП «ХХХ»849290,00 грн. та стягнути з ПП «ХХХ»849290,00 грн. в дохід держави.

Постанова господарського суду першої інстанції мотивована тим, що спірний договір є фіктивним, оскільки не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а укладений з метою нанесення істотної шкоди інтересам держави у вигляді несплати сум податку на додану вартість, оскільки фінансово –господарські взаємовідносини між відповідачами не проводилися; згідно договору № 2 від 01.08.2004 року, поставці підлягали продукти харчування, а в податкових накладних № 52 від 01.12.2004 року та № 54 від 21.12.2004 року номенклатурою поставки являється електрообладнання.

ПП «ХХХ», м. Львів подано апеляційну скаргу від 18.08.2006 року, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на те, що господарським судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи та постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті постанови порушено норми Господарського кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення представника позивача, суд апеляційної інстанції встановив наступне:

ДПІ у Залізничному районі м. Львова проведено планову перевірку ПП «ХХХ», м. Львів з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2004 року по 30.09.2005 року, про що складено акт № 50/23-0/31978618 від 28.02.2006 року.

При проведенні перевірки податковим органом встановлено, що між ПП «ХХХ», м. Львів та ТзОВ «ХХХ», м. Київ укладено договір № 2 від 01.09.2004 року про поставки продуктів харчування. Загальна сума договору скрадає 848290,00 грн.

Факт виконання спірного договору підтверджується податковими накладними № 48 від 01.11.2004 року, № 50 від 02.11.2004 року, № 52 від 01.12.2004 року та № 54 від 21.12.2004 року.

Згідно відповіді № 3047/7/15-910 від 28.02.2006 року ДПІ у Печерському районі м. Києва на запит ДПІ у Залізничному районі м. Львова, ТзОВ «ХХХ»не звітує, останній звіт до державної податкової інспекції подано за травень 2005 року, а податкові зобов’язання по податку на додану вартість за листопад та грудень місяць 2004 року подано з нульовими показниками. Справа ТзОВ «ХХХ»вилучена 31.10.2005 року ПМ ДПА у Харківській області.

Приймаючи постанову у даній справі, Господарський суд Львівської області обґрунтовано виходив з того, що:

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки збори в порядку і в розмірах, встановлених законодавством.

Згідно зі ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з ст. 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

В пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28 квітня 1978 року із змінами та доповненнями «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» вказано, що до угод, укладених з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами доходів від оподаткування.

Як встановлено судом першої інстанції, згідного спірного договору № 2 від 01.09.2004 року предметом поставки є продукти харчування, однак в податкових накладних № 52 від 01.12.2004 року та № 54 від 21.12.2004 року номенклатурою поставки є електрообладнання.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Отже, факт складення податкової накладної породжує податкові зобов’язання у продавця, в даному випадку у ТзОВ «ХХХ», м. Київ.

Як встановлено судом першої інстанції, згідно відповіді ДПІ у Печерському районі м. Києва на запит ДПІ у Залізничному районі м. Львова, ТзОВ «ХХХ»податкові зобов’язання по податку на додану вартість за листопад та грудень місяць 2004 року подано з нульовими показниками.

Судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що спірний договір слід визнати недійсним, оскільки він не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а також укладений з метою нанесення істотної шкоди інтересам держави у вигляді несплати сум податку на додану вартість.

Згідно ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Скаржником не подано судовій колегії доказів, які б стали підставою для скасування судового рішення. Поданий скаржником договір № 2/1 від 01.09.2004 року про поставку технологічного обладнання та посилання скаржника на той факт, що на виконання даного договору було виписано податкові накладні № 52 від 01.12.2004 року та № 54 від 21.12.2004 року судовою колегією до уваги не береться, оскільки в податкових накладних зазначено договір № 2 від 01.09.2004 року.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що постанова Господарського суду Львівської області прийнята з дотримання норм чинного законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для її зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 69, 71, 86, 198, 199, 200, 205, 206 КАС України, -

Львівський апеляційний господарський суд У Х В А Л И В:

1. Залишити без змін постанову Господарського суду Львівської області від 27.07.2006 року у справі даній справі, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку, згідно із ст. 212 КАС України.

Головуючий-суддя Галушко Н.А.

Суддя Процик Т.С.

Суддя Юрченко Я.О.