Постанова № 38738344, 30.04.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 квітня 2014 року № 826/4031/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справуза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ЕНЕРДЖІ»доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києвіпровизнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06 листопада 2013 року № 79526552201, № 79626552201 та від 17 січня № 8726552201, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

27 березня 2014 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ЕНЕРДЖІ» (далі - ТОВ «ГЛОБАЛ ЕНЕРДЖІ», позивач) з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06 листопада 2013 року № 79526552201, № 79626552201 та від 17 січня 2014 року № 8726552201, прийнятих Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідач).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним були виконані усі законодавчі умови для формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток за результатами фінансово-господарської діяльності товариства, що підтверджується складеними за її результатами первинними документами.

Окрім цього, позивач також зазначає, що висновки викладені в акті перевірки № 551/26-55-22-01/37701051 від 24 жовтня 2013 року є необ'єктивними та неповними, оскільки позивачем під час проведення перевірки контролюючому органу були надані всі первинні документи, що відображають реальність господарських операцій, та є підставою для формування податкового обліку товариства.

При цьому, вказаним актом не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог норм законодавства, які б позбавляли позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту.

За вказаних обставин, позивач вважає, що винесені відповідачем податкові повідомлення-рішення від 06 листопада 2013 року № 79526552201, № 79626552201 та від 17 січня 2014 року № 8726552201 є протиправними, а отже - підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві подала заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, в наданих запереченнях, представник відповідача просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з неявкою в судове засідання від 16.04.2014 р. представника відповідача, суд дійшов висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ЕНЕРДЖІ» (ідентифікаційний код юридичної особи 37701051) зареєстроване Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією 22 квітня 2011 року за № 10701020000043431 (Виписка з ЄДРЮОФОП серії АБ № 472726). Місцезнаходження вказаного товариства: 01901, місто Київ, вулиця Госпітальна, будинок 12-д.

ТОВ «ГЛОБАЛ ЕНЕРДЖІ» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 27 квітня 2011 року за № 59463 та станом на момент проведення перевірки перебувало на обліку в ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Згідно Свідоцтва № 100343669 від 08.07.2011 р. ТОВ «ГЛОБАЛ ЕНЕРДЖІ» є платником податку на додану вартість з 08.07.2011 р. (індивідуальний податковий номер 377010526553).

У періоді, який перевірявся, ТОВ «ГЛОБАЛ ЕНЕРДЖІ» був платником: податку на прибуток підприємств; податку на додану вартість; податку з доходів найманих працівників; збору на обов'язкове соціальне страхування; збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

ТОВ «ГЛОБАЛ ЕНЕРДЖІ» є постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом на підставі ліцензії на право здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за нерегульованим тарифом від 24 травня 2011 року серії ЛГ № 50039.

На підставі наказу від 10 вересня 2013 року № 1356, повідомлення про проведення планової виїзної перевірки від 10 вересня 2013 року № 500 та направлень від 20 вересня 2013 року № 641/26-55-22-01, № 106/26-55-17-02, № 639/16-55-22-03, № 645/26-55-22-06, в період з 20 вересня 2013 року по 17 жовтня 2013 року ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ЕНЕРДЖІ», код за ЄДРПОУ 37701051 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 22 квітня 2011 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 22 квітня 2011 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено Акт № 551/26-55-22-01/37701051 від 24 жовтня 2013 року (далі - Акт № 551/26-55-22-01/37701051).

В ході перевірки контролюючим органом встановлені порушення наступних вимог, зокрема:

- підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, із змінами та доповненнями, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV із змінами та доповненнями, пунктів 2.4 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 із змінами та доповненнями, в результаті чого ТОВ «ГЛОБАЛ ЕНЕРДЖІ», в періоді, що перевірявся, занижено податок на прибуток на суму 342 947 грн., у тому числі по періодах: 3 квартали 2011 року на суму 85 108 грн.; 2011 рік на суму 85 108 грн.; 1 квартал 2012 року на суму 24 684 грн.; півріччя 2012 року на суму 236 522 грн.; 3 квартали 2012 року на суму 245 447 грн.; 2012 рік на суму 257 839 грн.;

- підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.3 та 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями, пунктів 2.4 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 із змінами та доповненнями, в результаті чого ТОВ «ГЛОБАЛ ЕНЕРДЖІ», в періоді, що перевірявся, занижено податок на додану вартість на суму 322 429 грн., у тому числі по періодах: вересень 2011 року на суму 74 007 грн.; січень 2012 року на суму 8 192 грн.; лютий 2012 року на суму 18 837 грн.; квітень 2012 року на суму 68 411 грн.; травень 2012 року на суму 118 829 грн.; червень 2012 року на суму 14 292 грн.; вересень 2012 року на суму 8 280 грн.; грудень 2012 року на суму 11 581 грн.

31 жовтня 2013 року (вих. № 78) позивач до контролюючого органу подав заперечення на Акт № 551/26-55-22-01/37701051.

06 листопада 2013 року ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, на підставі Акта перевірки від 24 жовтня 2013 року № 551/26-55-22-01/37701051 прийняла податкові повідомлення-рішення форми «Р»:

- № 79526552201, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення вимог підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.3 та 198.6 статті 198, пункту 201.10 статі 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), пунктів 2.4 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 із змінами та доповненнями, збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «ГЛОБАЛ ЕНЕРДЖІ» за платежем: податок на додану вартість - 14010100, на загальну суму 403 036,00 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 322 429,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 80 607,00 грн.;

- № 79626552201, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення вимог підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, із змінами та доповненнями, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV із змінами та доповненнями, пунктів 2.4 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 із змінами та доповненнями, збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «ГЛОБАЛ ЕНЕРДЖІ» за платежем: податок на прибуток - 11021000, на загальну суму 428 684,00 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 342 947,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 85 737,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем в порядку процедури адміністративного оскарження до Головного управління Міндоходів у м. Києві, яке своїм рішенням від 09 січня 2014 року № 34/10/26-05-10-04-15 скаргу директора ТОВ «ГЛОБАЛ ЕНЕРДЖІ» від 15.11.2013 р. № 84/2 залишило без задоволення, податкове повідомлення-рішення № 79526552201 - без змін; натомість скаргу директора ТОВ «ГЛОБАЛ ЕНЕРДЖІ» від 15.11.2013 р. № 84/1 задовольнило частково, податкове повідомлення-рішення № 79626552201 в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 21 277 грн. скасувало, в решті податкове повідомлення-рішення від 06.11.2013 р. № 79626552201 залишило без змін.

17 січня 2014 року ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, на підставі Акта перевірки від 24 жовтня 2013 року № 551/26-55-22-01/37701051, з урахуванням рішення про результати розгляду первинної скарги від 09.01.2014 р. № 34/10/26-05-10-04-15, прийняла податкове повідомлення-рішення № 8726552201, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, відповідно до п. 123.1 ст. 123 та п. 6 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення вимог підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, із змінами та доповненнями, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV із змінами та доповненнями, пунктів 2.4 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 із змінами та доповненнями, збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «ГЛОБАЛ ЕНЕРДЖІ» за платежем: податок на прибуток - 11021000, на загальну суму 407 407,00 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 342 947,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 64 460,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення № 8726552201 від 17.01.2014 р. оскаржене позивачем в порядку процедури адміністративного оскарження до Головного управління Міндоходів у м. Києві, яке своїм рішенням від 03.02.2014 р. № 1029/10/26-05-10-06-15 скаргу директора ТОВ «ГЛОБАЛ ЕНЕРДЖІ» залишило без розгляду.

Зазначені податкові повідомлення-рішення № № 79526552201, 79626552201 від 06.11.2013 р., № 8726552201 від 17.01.2014 р. та рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві № 34/10/26-05-10-04-15 від 09.01.2014 р. про результати розгляду первинної скарги, рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві № 1029/10/26-05-10-06-15 від 03.02.2014 р. про залишення скарги без розгляду оскаржені позивачем в порядку процедури адміністративного оскарження до Міністерства доходів і зборів України, яке своїм рішенням від 13 березня 2014 року № 4686/6/99-99-10-01-15 податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 06.11.2013 р. № № 79526552201, 79626552201, з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги (податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 17.01.2014 р. № 8726552201) та рішення ГУ Міндоходів у м. Києві від 03.02.2014 р. № 1029/10/26-05-10-06-15 про залишення скарги без розгляду залишило без змін, скарги - без задоволення.

Незгода з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача від 06 листопада 2013 року № 79526552201, № 79626552201 та від 17 січня № 8726552201 обумовила позивача звернутись до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд частково погоджується з доводами Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ЕНЕРДЖІ», виходячи з наступного.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Стосовно вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06 листопада 2013 року № 79626552201, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5.1 розділу V Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28 листопада 2012 року № 1236, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2012 року за № 2135/22447 (далі - Порядок № 1236) податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо:

- орган державної податкової служби скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання;

- орган державної податкової служби зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення;

- рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення органу державної податкової служби;

- рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні органу державної податкової служби.

Згідно з пунктом 5.3 розділу V Порядку № 1236 у випадках, визначених підпунктами 5.1.2 і 5.1.4 пункту 5.1 цього розділу, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, податкове повідомлення-рішення від 06 листопада 2013 року № 79626552201 за результатами розгляду Головним управлінням Міндоходів у місті Києві скарги позивача скасовано в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 21 277 грн., в іншій частині залишено без змін, та 17 січня 2014 року ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято нове податкове повідомлення-рішення № 8726552201, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями саме на 21 277 грн.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Водночас, пунктом 8 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Відповідно до частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Отже, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи.

Беручи до уваги викладене вище, суд вважає, що оскільки податкове повідомлення-рішення № 79626552201 від 06.11.2013 р. вважається відкликаним з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення № 8726552201 від 17.01.2014 р., що свідчить про відсутність порушення вказаним рішенням прав та інтересів позивача, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та касування податкового повідомлення-рішення № 79626552201 від 06.11.2013 р.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Податкового кодексу України (далі - ПК України), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV (далі - Закон № 755-IV), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704 (далі - Положення № 88).

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами п. 1.1 ст. 1 ПК України (в редакції, чинній в момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України визначено, що витрати операційної діяльності включають:

- собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

- витрати банківських установ, до яких відносяться:

а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу;

б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління;

в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів;

г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу;

ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу;

д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг);

є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна;

ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг;

з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Приписами пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Згідно з ст. 9 Закону № 996-XIV (в редакції, чинній в момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Копії первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства лише за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законами. Обов'язковим є складання реєстру документів, що вилучаються у порядку, встановленому законодавством.

Вилучення оригіналів таких документів та регістрів забороняється, крім випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.

У відповідності до п. п. 2.4, 2.16 Положення № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

Також, згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 1 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Як вбачається з акту перевірки, за наслідками проведення останньої контролюючим органом встановлені порушення наступних вимог: п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України зі змінами і доповненнями.

З цього приводу, суд зазначає, що відповідно до п. п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Таким чином, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності, визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваної операції, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів/податкових накладних або підписання цих документів не уповноваженою особою.

В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що між ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання», ПАТ «Сумиобленерго», ПАТ «Вінницяобленерго», ПАТ «Чернігівобленерго», що діють на підставі статутів та ліцензій на право здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами та ТОВ «ГЛОБАЛ ЕНЕРДЖІ» (далі - ПНТ), що діє на підставі статуту та ліцензії на право здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за нерегульованим тарифом, були укладені Договори на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами, відповідно від 20 липня 2011 року № У-236-11, від 06 жовтня 2011 року № 10-11/Т, від 07 липня 2012 року № 233 та від 17 жовтня 2012 року № 3/П.

Відповідно до умов вказаних договорів, ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання», ПАТ «Сумиобленерго», ПАТ «Вінницяобленерго», ПАТ «Чернігівобленерго» зобов'язуються передавати електричну енергію, куповану ПНТ на оптовому ринку електричної енергії України місцевими (локальними) електромережами до споживачів ПНТ та надавати інформаційні послуги відповідно до умов цих договорів, а ПНТ зобов'язується здійснювати оплату отриманих послуг відповідно до умов цих договорів.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем надано:

- додаткові угоди до Договору № У-236-11 від 20.07.2011 р., від 26 грудня 2011 року № 1, від 15 березня 2012 року № 2, від 11 червня 2012 року № 3, від 13 вересня 2012 року № 4, від 10 грудня 2012 року № 5, від 19 березня 2013 року № 6, від 24 вересня 2013 року № 6/1; акти приймання додаткових (інформаційних) послуг від 31 серпня 2011 року, від 31 травня 2012 року, від 30 червня 2012 року, від 31 грудня 2012 року; акти приймання наданих послуг з передачі електричної енергії від 31 серпня 2011 року, від 31 травня 2012 року, від 30 червня 2012 року, від 31 грудня 2012 року; податкові накладні від 10 серпня 2011 року № 33/077, від 31 серпня 2011 року № 131/077, від 04 грудня 2012 року № № 11/77, 12/77, від 07 грудня 2012 року № 39/77, від 12 грудня 2012 року № 84/77, від 20 грудня 2012 року № 157/77, від 25 грудня 2012 року № 175/77, від 10 травня 2012 року №№ 40/77, 41/77, від 15 травня 2012 року № 54/77, від 18 травня 2012 року № 87/77, від 31 травня 2012 року №№ 209/77, 210/77, від 08 червня 2012 року № 43/77, від 15 червня 2012 року № 120/77, від 27 червня 2012 року № 213/77;

- додаткові угоди до Договору № 10-11/Т від 06.10.2011 р., від 06 грудня 2011 року № 1, від 05 грудня 2012 року № 2, від 10 грудня 2012 року № 3, від 16 грудня 2013 року № 4; акти виконаних робіт по передачі електричної енергії від 31 січня 2012 року, від 29 лютого 2012 року, від 30 квітня 2012 року, від 31 травня 2012 року, від 30 червня 2012 року, від 31 серпня 2012 року; податкові накладні від 10 січня 2012 року № 104, від 13 січня 2012 року № 135, від 20 січня 2012 року № 243, від 25 січня 2012 року № 311, від 31 січня 2012 року №№ 436, 477, від 10 лютого 2012 року № 126, від 15 лютого 2012 року № 164, від 20 лютого 2012 року № 232, від 29 лютого 2012 року №№ 424, 472, від 10 квітня 2012 року № 104, від 13 квітня 2012 року № 165, від 20 квітня 2012 року № 240, від 25 квітня 2012 року № 320, від 27 квітня 2012 року № 388, від 30 квітня 2012 року № 439, від 10 травня 2012 року № 113, від 15 травня 2012 року № 158, від 18 травня 2012 року № 206, від 25 травня 2012 року № 328, від 31 травня 2012 року № № 415, 431, від 08 червня 2012 року № 96, від 15 червня 2012 року № 151, від 27 червня 2012 року № 414, від 30 червня 2012 року № 374, від 03 серпня 2012 року № 36, від 15 серпня 2012 року № 176, від 20 серпня 2012 року № 237, від 27 серпня 2012 року № 350, від 31 серпня 2012 року № 484;

- додаткову угоду № 01 від 26 листопада 2013 року до Договору № 233 від 07.07.2012 р.; акти здачі-прийняття виконаних робіт від 31 серпня 2012 року № № ПО-0829А, ІО-0830А, від 30 вересня 2012 року № № ПО-0905А, ІО-0906А; податкові накладні від 31 серпня 2012 року № № 215, 216, від 30 вересня 2012 року № № 196, 226 від 29 грудня 2012 року № № 231, 232, 233;

- додаткові угоди до Договору № 3/П від 17.10.2012 р., від 30 серпня 2013 року, від 18 листопада 2013 року; акт виконаних робіт з передачі електроенергії від 30 листопада 2012 року; податкові накладні від 13 листопада 2012 року № 65, від 30 листопада 2012 року № 154.

Окрім цього, факт використання в подальшому придбаної електроенергії підтверджується наданими позивачем: договорами купівлі-продажу електричної енергії, укладеними з ПрАТ «СЄВЄРОДОНЕЦЬКЕ ОБ'ЄДНАННЯ «АЗОТ», ДП «ЗАВОД ОБВАЖНЕНИХ БУРИЛЬНИХ ТА ВЕДУЧИХ ТРУБ», ПрАТ «Технологія», ПАТ «Сталь», ТОВ «МЕТАЛИ і ПОЛІМЕРИ», ТОВ «ІНТЕР ФУД», ПАТ «ІЧНЯНСЬКИЙ ЗАВОД СУХОГО МОЛОКА ТА МАСЛА»; додатковими угодами до договорів; актами прийому-передачі електричної енергії.

Таким чином, правовідносини з контрагентами позивача в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку.

Під час перевірки контролюючим органом встановлено, що протягом перевіряємого періоду ТОВ «ГЛОБАЛ ЕНЕРДЖІ» здійснювало постачання електричної енергії окремим споживачам за ціною нижчою за її собівартість.

Разом з тим, суд не погоджується із даним висновком контролюючого органу, з огляду на наступне.

Собівартість реалізованої електричної енергії ТОВ «ГЛОБАЛ ЕНЕРДЖІ» визначається виходячи з витрат на купівлю електричної енергії на оптовому ринку електричної енергії України та витрат на її передачу (транспортування/транзит) покупцю (споживачу).

Як встановлено під час розгляду справи, купівля електричної енергії позивачем для своїх споживачів, здійснювалася на оптовому ринку електричної енергії України, на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії, укладеного між ТОВ «ГЛОБАЛ ЕНЕРДЖІ» (Постачальник) та ДП «ЕНЕРГОРИНОК» (ДПЕ) від 06 червня 2011 року № 7070/04.

Відповідно до пункту 4.1 вказаного договору, фактична вартість електричної енергії, купленої позивачем у ДП «ЕНЕРГОРИНОК» в розрахунковому місяці, визначається за середньозваженою ціною відповідно до п. 4.2 та фактичними обсягами електричної енергії, купленої Постачальником у ДПЕ.

Пунктом 4.2 вказаного договору передбачено, що середньозважена за розрахунковий місяць оптова ринкова ціна на купівлю електричної енергії ТОВ «ГЛОБАЛ ЕНЕРДЖІ» у ДП «ЕНЕРГОРИНОК» розраховується відповідно до Правил оптового ринку електричної енергії (Правила ОРЕ) на підставі щоденних погодинних обсягів купівлі електроенергії у ДПЕ. Після закінчення розрахункового місяця середньозважена ціна уточнюється ДП «ЕНЕРГОРИНОК» відповідно до Правил ОРЕ України.

Фактичні обсяги електричної енергії, купленої позивачем у ДП «ЕНЕРГОРИНОК» визначаються по закінченню розрахункового місяця та дорівнюють сумі погодинних даних купівлі електричної енергії за місяць (пункт 3.18 вказаного договору).

Витрати на передачу (транспортування/транзит) електричної енергії покупцю є фіксованою величиною, яка відома ТОВ «ГЛОБАЛ ЕНЕРДЖІ» на початок розрахункового місяця.

Така передача (транспортування) електричної енергії покупцю здійснюється електропостачальниками, а саме: ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання», ПАТ «Сумиобленерго», ПАТ «Вінницяобленерго» та ПАТ «Чернігівобленерго», на підставі укладених з позивачем договорів, та за регульованими цінами (тарифами), що встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (НКРЕ).

Таким чином, за вказаних обставин, суд приходить до висновку про правильне формування ТОВ «ГЛОБАЛ ЕНЕРДЖІ» собівартості реалізованої електроенергії.

Беручи до уваги викладене вище, суд вважає за необхідне зазначити, що збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності, як негосподарської. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Аналогічного висновку у своїй постанові від 28.02.2011 р. дійшов Верховний Суд України.

Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка господарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

А тому, суд приходить до висновку про протиправність винесених відповідачем податкових повідомлень-рішень від 06 листопада 2013 року № 79526552201 та від 17 січня 2014 року № 8726552201 в частинах донарахування зобов'язань з діяльності позивача щодо реалізації електричної енергії за нерегульованим тарифом за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 380 173,00 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 304 139,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 76 034,00 грн. та за платежем: податок на прибуток на загальну суму 387 157,00 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 326 747,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 60 410,00 грн., у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню у вказаних частинах.

Окрім цього, які підтверджено матеріалами перевірки, у перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ТОВ «КАМАНБУД».

Як встановлено під час розгляду справи, в третьому кварталі 2012 року ТОВ «ГЛОБАЛ ЕНЕРДЖІ» придбало у ТОВ «КАМАНБУД» меблі, з метою використання у своїй господарській діяльності.

На підтвердження реальності господарських операцій з контрагентом (ТОВ «КАМАНБУД») позивачем надані: податкові, видаткові накладні, виписку по рахунку, оборотно-сальдові відомості, акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів та відомості нарахування амортизації.

З акту перевірки позивача вбачається, що контролюючим органом були використані дані Довідки ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «КАМАНБУД» (код за ЄДРПОУ 37745406) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків-контрагентами за листопад 2011 року - квітень 2012 року», від 09 листопада 2012 року № 791/2250/37745406, відповідно до якої встановлено відсутність об'єктів оподаткування ТОВ «КАМАНБУТ» по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям за період з 01 листопада 2011 року по 30 квітня 2012 року.

З приводу встановлених під час розгляду справи фактів суд зазначає, що відповідно до п. 83.1 ст. 83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є:

- документи, визначені цим Кодексом;

- податкова інформація;

- експертні висновки;

- судові рішення;

- інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Частиною 1 статті 16 Закону України «Про інформацію» від 02 жовтня 1992 року за № 2657-XII визначено, що податкова інформація - це сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Джерела отримання податкової інформації, яка може бути використана контролюючими органами для забезпечення їх діяльності визначені ст. 72 ПК України.

Зокрема, відповідно до пп. 72.1.5 п. 72.1 ст. 72 ПК України контролюючими органами використовується інформація від підрозділів податкової служби та митних органів - за результатами податкового контролю.

Враховуючи викладене, використання контролюючим органом під час проведення перевірки та складання за її результатами висновку матеріалів досудового слідства, а також інформації, викладеної в актах (довідках) перевірок (звірок) інших платників податків є правомірним, оскільки вони підтверджують або спростовують дані обліку суб'єкта господарювання, який перевіряється та отримані у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Крім того, під час розгляду справи відповідачем було надано копію вироку Шевченківського районного суду міста Києва від 18 травня 2013 року по справі № 761/12023/13-к, яким вставлено створення ТОВ «КАМАНБУД» без наміру здійснювати реальну фінансово-господарську діяльність.

Отже, висновки відповідача, викладені в акті перевірки, правомірно ґрунтуються на даних довідки, складеної за наслідками заходів щодо проведення зустрічної звірки з контрагентом позивача.

Суд зазначає, що наявність у позивача документів, які відповідно до Податкового кодексу України є необхідними для формування податкового кредиту з податку на додану вартість (податкові накладні), виданих вказаним вище його контрагентом не є безумовною підставою для віднесення їх сум до податкового кредиту, оскільки відомості зазначені в них не підтверджені як під час проведення перевірки контролюючим органом, так і під час розгляду вказаної адміністративної справи, та є такими, які неможливо ідентифікувати для використання в межах господарської діяльності позивача.

Отже, з урахуванням наданих відповідачем доказів та встановлених фактів, суд вважає, що належним чином оформлені документи не можуть бути підставою для декларування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданих послуг та поставленого товару.

Окрім цього, за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких задекларовано податковий кредит та валові витрати за спірними господарськими операціями, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на їх формування.

Вказана позиція, зокрема, підтверджується постановою Верховного Суду України від 05 березня 2012 року № 21-421а11.

Виходячи зі змісту статей 109-113 ПК України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Виходячи із вищевикладеного, суд вважає, що під час перевірки були встановлені порушення, які знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, по результатам перевірки, у відповідності до приписів Податкового кодексу України, посадовими особами суб'єкта владних повноважень складений відповідний акт, на підставі якого правомірно прийняті податкові повідомлення-рішення від 06 листопада 2013 року № 79526552201 та від 17 січня 2014 року № 8726552201 в частинах донарахування зобов'язань позивачу з приводу його відносин з ТОВ «КАМАНБУД» за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 22 863,00 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 18 290,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 4 573,00 грн. та за платежем: податок на прибуток на загальну суму 20 250,00 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 16 200,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 4 050,00 грн., а тому, підстав для їх скасування в цих частинах у суду не має.

Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, в зв'язку із чим, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 300, 00 грн. з Державного бюджету України.

Враховуючи положення статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України та ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд вирішив стягнути з позивача 3 000, 00 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ЕНЕРДЖІ» задовольнити частково.

2. Визнати протиправним на скасувати податкове повідомлення-рішення від 06 листопада 2013 року № 79526552201 в частині донарахування зобов'язань з діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ЕНЕРДЖІ» щодо реалізації електричної енергії за нерегульованим тарифом за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 380 173,00 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 304 139,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 76 034,00 грн., в іншій частині податкове повідомлення-рішення від 06 листопада 2013 року № 79526552201 - залишити без змін.

3. Визнати протиправним на скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 січня 2014 року № 8726552201 в частині донарахування зобов'язань з діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ЕНЕРДЖІ» щодо реалізації електричної енергії за нерегульованим тарифом за платежем: податок на прибуток на загальну суму 387 157,00 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 326 747,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 60 410,00 грн., в іншій частині податкове повідомлення-рішення 17 січня 2014 року № 8726552201 - залишити без змін.

4. В задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ЕНЕРДЖІ» відмовити.

5. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ЕНЕРДЖІ» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 300, 00 грн. (триста гривень 00 копійок).

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ЕНЕРДЖІ» судовий збір у розмірі 3 000, 00 грн. на р/р: 31218206784007, отримувач коштів УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄРДПОУ) 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко