Постанова № 38738076, 07.05.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2014 року (о 15 год. 10 хв.)Справа № 808/1754/14 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Батрак І.В.

за участю секретаря Батечко М.Д.

за участю представника позивача Білик О.В.,

представника відповідача Лактіонової О.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна»

до Запорізької митниці Міндоходів

до Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування картки відмови та рішення про коригування митної вартості товарів та стягнення надмірно сплаченого ввізного мита

ВСТАНОВИВ:

У березні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» (далі - ПАТ «Дніпроспецсталь», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Запорізької митниці Міндоходів (далі - відповідач 1), до Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області (далі - відповідач 2), в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати рішення Запорізької митниці про коригування митної вартості товарів за шостим методом № 112030000/2013/000628/2 від 26.09.2013 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 112030000/2013/00678 від 26.09.2013 за ВМД № 112030000/2013/020876;

- стягнути з Державного бюджету України переплату ввізного мита у сумі 5 268,76 грн.;

- стягнути з Державного бюджету України витрати на сплату судового збору у сумі 182,70 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що між ПАТ «Дніпроспецсталь» та «Lintorfer Eisengiesserei GmbH» було укладено контракт № 13130290, за яким продавець зобов'язався поставити позивачу товар відповідно до специфікацій на умовах DAP Запоріжжя у відповідності до Інкотермс 2010. Зазначає, що для проведення митного оформлення ним були подані всі необхідні документи для визначення митної вартості за першим методом та надані пояснення стосовно неможливості подання інших документів. Проте, 26.09.2013 Запорізькою митницею прийнято рішення № 112030000/2013/000628/2 про коригування митної вартості товару за шостим методом та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України №112030000/2013/00678. Позивач вважає, що митним органом безпідставно не було визнано заявлену декларантом митну вартість ввезеного товару та було прийнято рішення про її коригування, вважає прийняті відповідачем 1 рішення протиправними, просить їх скасувати та стягнути переплату ввізного мита, оскільки внаслідок прийняття відповідачем 1 незаконного рішення про визначення митної вартості товару за іншим, ніж задекларований підприємством, методом, позивач сплатив митні платежі у більшому розмірі, а відтак такі суми підлягають стягненню.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов. Зокрема, зазначила, що при перевірці правильності визначення митної вартості товару Запорізька митниця дійшла висновку, що документи які надані до митного оформлення не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості товару; відсутні документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості товару; документи, які надані до митного оформлення товару містять розбіжності. Також, у відповідача 1 виникли сумніви щодо правильності визначення митної вартості товарів, що в сукупності призвело до прийняття рішення про коригування митної вартості. Вимоги позивача про стягнення надмірно сплачених платежів відповідач 1 вважає також неправомірними, оскільки позивачем не надано будь-яких документів, які б підтверджували факт сплати помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів. Вважає, що дії Запорізької митниці правомірні, спірні рішення винесені обґрунтовано та на підставі норм чинного законодавства, а відтак підстав для їх скасування немає та просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Представник відповідача 2 в судове засідання не прибув,25.03.2014 надіслав до суду письмові пояснення (вх. № 11648) , відповідно до яких зазначає про те, що органи Державної казначейської служби України при поверненні коштів, що помилково та/або надміру зараховані до бюджету, керуються Порядком взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженим спільним Наказом Міністерства доходів і зборів України та Міністерства фінансів України від 30.12.2013 № 882/1188, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.01.2014 за № 146/24923. Зазначеним Порядком передбачено, що повернення ввізного мита з бюджету здійснюється органами Державної казначейської служби України на підставі висновку митного органу. Оскільки відповідний висновок про повернення позивачу помилково або надмірно сплаченого ввізного мита у сумі 5 268,76 грн. від відповідача 1 не надходив, підстави для перерахування коштів у ГУ ДКСУ у Запорізькій області відсутні.

Також відповідач 2 зазначає, що позивач звертається з вимогою щодо повернення з державного бюджету переплати ввізного мита, при цьому до позовної заяви не додано жодних платіжних доручень, якими вищевказані кошти було перераховано до державного бюджету або на рахунок Запорізької митниці. Просить суд розгляд справи проводити без його участі.

На підставі ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

26.03.2013 між Фірмою «Lintorfer Eisengiesserei GmbH», Ратиген, Германія, (далі - продавець) та ПАТ «Дніпроспецсталь» (далі - покупець) укладено контракт № 13130290, відповідно до п. 1 якого продавець бере на себе зобов'язання продати та поставити покупцю товар відповідно до специфікації № 2 від 19.06.2013 на умовах DAP Запоріжжя у відповідності до Інкотермс 2010.

Для проведення митного оформлення поставленого за зазначеним контрактом товару згідно зі специфікацією № 2 від 19.06.2013 до вищевказаного договору, позивачем до митного органу 25.09.2013 подана вантажна митна декларація № 112030000/2013/020876.

Відповідно до даної ВМД платежі з ввізного мита повинні становити - 24 016,83 грн., що відображено в гр. 47 «Нарахування платежів» декларації.

Для підтвердження заявленої митної вартості декларантом надані зовнішньоекономічний договір № 13130290; специфікація № 2 від 19.06.2013; лист № 213-1656; лист № 11/2496; інвойс № 41.262 від 11.09.2013 та № 41.263 від 11.09.2013, DELIVERY-NOTE № 27.398 від 11.09.2013, сертифікат відповідності, сертифікат походження, CMR, експертна декларація № MRN 13DE260483420203Е6; інвойс № 41.264 від 11.09.2013 та № 41.265 від 11.09.2013, DELIVERY-NOTE № 27.399 від 11.09.2013, сертифікат відповідності, сертифікат походження, CMR, експертна декларація № MRN 13DE260483421237Е0.

Також разом з ВМД позивачем була подана декларація митної вартості товару форми ДМВ-1, в якій митна вартість товару визначена позивачем згідно зі статтями 57, 58 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI за основним методом (за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються).

При здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості згідно вимог ч.2 ст. 53 Митного кодексу України митний орган дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення, не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості товару, а саме:

1) до митного оформлення товару подано доповнення № 1 специфікацію № 2 від 19.06.2013, яка не містить номеру референції, не містить номеру партії товару;

2) у доповненні № 1, специфікації № 2 від 19.06.2013 відсутня інформація щодо відправника товару;

3) надані до митного оформлення копії МД країни відправлення не несуть цінової інформації щодо товару «виливниці»;

4) у наданому листі ДП «ДІАЦМЗТР» від 10.09.2013 № 9/449 відсутні джерела цінової інформації - зазначений лист не може бути використаний для підтвердження заявленої митної вартості товару «виливниці» (відсутні умови формування вартості товару, що унеможливлює проведення обчислення з урахуванням положень ст. 52 Митного кодексу України).

У зв'язку з тим, що наведені розбіжності не дають можливості підтвердити приналежність даних документів до однієї партії (поставки) товару, Запорізькою митницею витребувані додаткові документи:

- виписки з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини,

про що письмово зазначено на зворотному боці декларації митної вартості.

Із повідомленням митного органу про необхідність подання додаткових документів, представник декларанта був ознайомлений 26.09.2013.

На вимогу митного органу про надання додаткових документів, 26.09.2013 ПАТ «Дніпроспецсталь» своєю відповіддю повідомило, що:

- подана до митного оформлення специфікація № 2 від 19.06.2013 містить унікальні номери креслень за якими спеціально для позивача виготовлені виливниці. Номера креслень вказано в усіх супроводжувальних документах, які було подано в пакеті для митного оформлення;

- в МД країни відправлення відсутні вартісні показники через те, що форма заповнення МД не містить цієї інформації. На підтвердження в пакеті для митного оформлення було надано лист Lintorfer від 17.04.2013, де повідомляється, що відповідно до правил заповнення електронної форми ці дані вказуються, але не відображаються. Графа 7 кожної МД країни відправлення містить номер заказу та номер відвантажувальної відомості, де міститься інформація про номер контракту, його дату, вагу, серійні номери виливниць, відправника, отримувача, номер транспортного засобу перевезення тощо;

- в якості виписки з бухгалтерської документації було надано інвойси та відвантажувальні відомості. Іншої бухгалтерської документації виробник немає, оскільки використовує лише 2 вищевказаних документи у своєму діловодстві;

- в якості каталогів, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару в пакеті для митного декларування була надана калькуляція вартості виливниць вх. № 145 від 09.09.2013, що була надана виробником. Прайс-листів компанія немає оскільки виливниці є специфічним товаром, який виробляється за індивідуальним кресленням, унікальність якого підтверджена листом компанії виробника, який було надано в пакеті для митного оформлення, і не може мати узагальненої ціни;

- в якості інформації біржових організацій про вартість сировини в пакеті для митного оформлення було надано звіт від 24.06.2013, який щоквартально офіційно публікує «Wirtschaftsvereinigung Stahl» «Економічна рада сталі» Німеччини про вартість скрапу, на основі якого відповідно до контракту формується ціна на виливниці.

Також декларант повідомив митний орган про те, що ним надані всі наявні в нього документи, інші документи надаватися не будуть.

26.09.2013 митним органом прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № 112030000/2013/000628/2, відповідно до якого митна вартість визначена за резервним методом - 1,33 EUR за кілограм.

Зазначене рішення обґрунтовано тим, що заявлена декларантом митна вартість не може бути визнана, оскільки виявлено, що документи надані до митного оформлення товару містять розбіжності: згідно контракту від 26.03.2013 № 13130290 п. 3 - ціна на виливниці базується на ціні скрапу 2 категорії, в той час як в розрахунку ціни, наданій до митного оформлення, розрахунок здійснюється з ціни скрапу 8 категорії, також умови формування ціни товару зазначені в ньому (п. 3) не дають можливості перевірити рівень заявленої вартості товару; декларант відмовився від надання в повному обсязі додаткових документів, що підтверджують митну вартість. У органу доходів і зборів наявна інформація щодо митної вартості подібних товарів на рівні 1,33 EUR за 1 кг. для товару № 1 (МД №112030000/2013/017843 від 09.08.2013; МД № 112030000/2013/020046 від 13.09.2013), що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) не може бути заснований через те, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально, не визначені достовірно. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не може бути прийнятий, тому що у декларанта немає даних про вартість операцій з ідентичним товарами. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не може бути прийнятий, тому що у декларанта немає даних за вартістю операцій з побідними (аналогічними) товарами. Метод визначення митної вартої на основі віднімання вартості не може бути прийнятий, тому що у декларанта немає даних за ціною одиниці товару, по якій найбільша партія оцінюваних, ідентичних або подібних (аналогічних) імпортних товарів продається на території України покупцеві, а також немає відомостей по відповідних витратах. Метод визначення митної вартості на основі додавання вартості (обчислена вартість) не може бути прийнятий, тому що у декларанта немає інформації щодо вартості матеріалів і витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Митна вартість товару, що імпортується, визначається із застосуванням резервного методу згідно із наявною у митного органу інформації щодо раніше визначених митних вартостей за методом 1-6 (з розрахунку 1, 33 EUR за кілограм для товару № 1 (МД №112030000/2013/017843 від 09.08.2013; МД № 112030000/2013/020046 від 13.09.2013).

Як зазначено у рішенні, з декларантом проведено процедуру консультацій, під час яких митним органом і декларантом здійснено обмін наявною у кожного інформацією. За результатами проведеної консультації узгоджено та прийнято рішення про визначення митної вартості за методом № 6 згідно з вимогами ст. 64 Митного кодексу України.

26.09.2013 митним органом видано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 112030000/2013/00678 за поданою ВМД № 112030000/2013/020876. У якості причини у відмові у митному оформленні (випуску) товарів вказано те, що декларантом протягом строків встановлених ст. 255 Митного кодексу України для завершення митного оформлення не подано письмове звернення щодо внесення змін до МД відповідно до положень п. 4 ч. 4 ст. 54 та ст. 269 Митного кодексу України.

В картці відмови також зазначено про вимогу, виконання якої забезпечить митне оформлення та пропуск товарів через митний кордон України, а саме - подання нової МД згідно з рішенням про коригування митної вартості товарів № 112030000/2013/000628/2 від 26.09.2013.

26.09.2013 позивач подав митному органу нову митну декларацію №112030000/2013/020927, яку прийнято до митного оформлення, про що свідчить проставлений на ВМД штамп «Під митним контролем».

Платежі за ВМД № 112030000/2013/020927 з ввізного мита становлять 29 285,59 грн.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 50 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 1 ст. 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Декларант який заявляє митну вартість товару зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України).

Статтею 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, при декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, специфікацій, виставлених інвойсів та інших документів постачальника.

Згідно з ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до частини 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Також, відповідно до частин 1-3 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів , які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Таким чином, відповідно до норм Митного кодексу України, митним органом при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Судом встановлено, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів у п. 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» не містить обґрунтування щодо відсутності обставин, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за першим методом, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що позивачем було подано всі необхідні та належні документи, які дозволяли визначити митну вартість товару за методом оцінки за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) - метод 1.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України).

Таким чином, відмовляючи в митному оформленні товару за першим методом, митний орган послався на неподання позивачем усіх додатково витребуваних документів, що не відповідає обставинам справи, оскільки позивачем відповідно до вищенаведених приписів Митного кодексу України надавались відповідні документи, що підтверджують митну вартість, а у випадку об'єктивної неможливості та відсутності цих документів - письмові поясненням причин їх ненадання.

Також, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 26.09.2013 декларантом ПАТ «Дніпроспецсталь» була надана відповідь на запит митного органу стосовно витребування додаткових документів, в якій позивач повідомив, що подана до митного оформлення специфікація № 2 від 19.06.2013 містить унікальні номери креслень за якими спеціально для позивача виготовлені виливниці. Номера креслень вказано в усіх супроводжувальних документах, які було подано в пакеті для митного оформлення; в МД країни відправлення відсутні вартісні показники через те, що форма заповнення МД не містить цієї інформації. На підтвердження в пакеті для митного оформлення було надано лист Lintorfer від 17.04.2013, де повідомляється, що відповідно до правил заповнення електронної форми ці дані вказуються, але не відображаються. Графа 7 кожної МД країни відправлення містить номер заказу та номер відвантажувальної відомості, де міститься інформація про номер контракту, його дату, вагу, серійні номери виливниць, відправника, отримувача, номер транспортного засобу перевезення тощо; в якості виписки з бухгалтерської документації було надано інвойси та відвантажувальні відомості. Іншої бухгалтерської документації виробник немає, оскільки використовує лише 2 вищевказаних документи у своєму діловодстві; в якості каталогів, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару в пакеті для митного декларування була надана калькуляція вартості виливниць вх. №145 від 09.09.2013, що була надана виробником. Прайс-листів компанія немає оскільки виливниці є специфічним товаром, який виробляється за індивідуальним кресленням, унікальність якого підтверджена листом компанії виробника, який було надано в пакеті для митного оформлення, і не може мати узагальненої ціни; в якості інформації біржових організацій про вартість сировини в пакеті для митного оформлення було надано звіт від 24.06.2013, який щоквартально офіційно публікує «Wirtschaftsvereinigung Stahl» «Економічна рада сталі» Німеччини про вартість скрапу, на основі якого відповідно до контракту формується ціна на виливниці.

Також додатково декларант повідомив митний орган про те, що ПАТ «Дніпроспецсталь» надані всі наявні на момент декларування документи, інші документи надаватися не будуть.

З урахуванням викладених обставин справи, суд приходить до висновку, що на вимогу митного органу та згідно Митного кодексу України, щодо поставки «Виливниць з розважуванням у 4.5 т., 1.0 т. Використовуються для заповнення розплавленим металом для отримання злитка розважуванням у 3.6 т., 4.5 т., 1.0 т. Виготовлені з чавуну з кулястим графітом. Виробник - Lintorfer Eisengiesserei GmbH» надані обґрунтовані пояснення з підстав не надання витребуваних документів, у зв'язку з чим вважає, що ПАТ «Дніпроспецсталь» на вимогу Запорізької митниці надані всі документи, можливість надання яких об'єктивно існувала у позивача на час витребування митницею.

Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, у разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені цим Кодексом, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів.

За змістом ст. 57 Митного кодексу України, якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 59 і 60 цього Кодексу. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 59 і 60 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 62, або обчислена відповідно до вимог статті 63 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Так, у рішенні про коригування митної вартості товарів від 26.09.2013 №112030000/2013/000628/2 зазначено, що заявлена декларантом митна вартість не може бути визнана, оскільки надані документи містять розбіжності, декларант відмовився від надання в повному обсязі додаткових документів, що підтверджують митну вартість. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) не може бути заснований через те, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально, не визначені достовірно. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не може бути прийнятий, тому що у декларанта немає даних про вартість операцій з ідентичним товарами. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не може бути прийнятий, тому що у декларанта немає даних за вартістю операцій з побідними (аналогічними) товарами. Метод визначення митної вартої на основі віднімання вартості не може бути прийнятий, тому що у декларанта немає даних за ціною одиниці товару, по якій найбільша партія оцінюваних, ідентичних або подібних (аналогічних) імпортних товарів продається на території України покупцеві, а також немає відомостей по відповідних витратах. Метод визначення митної вартості на основі додавання вартості (обчислена вартість) не може бути прийнятий, тому що у декларанта немає інформації щодо вартості матеріалів і витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Митна вартість товару, що імпортується, визначається із застосуванням резервного методу згідно із наявною у митного органу інформації щодо раніше визначених митних вартостей за методом 1-6 (з розрахунку 1, 33 EUR за кілограм для товару № 1 (МД №112030000/2013/017843 від 09.08.2013; МД № 112030000/2013/020046 від 13.09.2013).

При визначені митної вартості застосована наявна у митного органу інформація щодо раніше визначених митних вартостей товару та застосовано метод № 6.

Разом з цим, як встановлено судом, митна вартість товару за МД №112030000/2013/017843 від 09.08.2013; МД № 12030000/2013/020046 від 13.09.2013, на які послався митний орган при прийнятті оскаржуваного рішення, також була визначена відповідачем Запорізькою митницею Міндоходів за шостим методом, про що зазначено у графі 43 таких декларацій та підтверджується наданими позивачем копіями Рішень про коригування митної вартості товарів № 112030000/2013/000561/2 від 09.08.2013 та №112030000/2013/000614/2 від 13.09.2013.

При цьому, прийняті відповідачем 1 Рішення про коригування митної вартості товарів № 112030000/2013/000561/2 від 09.08.2013 та № 112030000/2013/000614/2 від 13.09.2013 також оскаржуються позивачем в судовому порядку, про що свідчать наявні документи в матеріалах справи (копія витягу з цінової бази ЕАІС ДМСУ по судовим справам, копія постанови Запорізького окружного адміністративного суду у справі № 808/1163/14 від 12.03.2014).

Окрім того, заявлена позивачем при митному оформленні товару митна вартість відповідає рівню імпортних цін, яка зазначена у листі Державного підприємства «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» від 10.09.2013 №9/449.

За вказаних обставин суд приходить до висновку, що відповідачем не надано переконливих доказів, які підтверджують правомірність прийняття оскаржуваного рішення щодо коригування митної вартості.

З дій відповідача та прийнятих рішень не вбачається наявність потреби витребування у позивача даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товару, наявність виникнення у нього об'єктивних обставин та обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару та/або неправильності обрання позивачем методу визначення та обчислення митної вартості товару.

Згідно з ч. 12 ст. 264 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості митним органом не дотримано процедуру визначення митної вартості імпортованого товару та його митного оформлення відповідно до вимог митного законодавства, у зв'язку з чим Рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом № 112030000/2013/000628/2 від 26.09.2013 та відповідно Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України №112030000/2013/00678 від 26.09.2013 прийняті протиправно, а відтак позовні вимоги в частині визнання їх протиправними та скасування підлягають задоволенню.

Частиною 3 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що при митному оформленні товару позивачем до митного органу надані всі необхідні документи для визначення митної вартості товару, тому оскаржувані рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України прийняті необґрунтовано, всупереч вимогам діючого законодавства, та є таким, що підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Заявлені позивачем вимоги про стягнення з Державного бюджету України на користь ПАТ «Дніпроспецсталь» переплати ввізного мита у розмірі 5 268,76 грн. суд вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Порядок взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затверджений наказом Державної митної служби України, Державного казначейства України від 20.07.2007 № 611/147, зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 25.09.2007 за № 1095/14362 регламентує взаємовідносини митних органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

У зв'язку з тим, що Порядком передбачено, що Митний орган на підставі заяви платника надає органу Державного казначейства України висновки про суми відшкодування митних платежів та Реєстр висновків про суми такого відшкодування, суд зазначає, що органи казначейства повинні відшкодовувати суми надмірно сплаченого ввізного мита виключно на підставі висновків Митних органів.

Також слід зазначити, що з урахуванням наведеного, розв'язання судом питання про стягнення надмірно сплаченої суми ввізного мита, фактично буде визначенням митної вартості ввезеного товару, а у відповідності до діючого законодавства України, суд не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету надмірно сплачені платежі з такої вартості, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості.

Аналогічну думку висловив Верховний Суд України у Постанові від 07.09.2012 у справі № 21-242а12 та Постанові від 17.12.2013 у справі № 21-439а13.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи, що при подачі адміністративного позову позивачем сплачено 10 відсотків розміру ставки судового збору, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» стягненню з позивача підлягає сума судового збору у розмірі 730 грн. 80 коп.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці Міндоходів про коригування митної вартості товару за шостим методом № 1120030000/2013/000628/2/1 від 26.09.2013, та картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 112030000/2013/00678 від 26.09.2013.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» (код ЄДРПОУ 00186536) на користь Державної казначейської служби України у Ленінському районі м. Запоріжжя (р/р 31215206784006, МФО 813015, код ЄДРПОУ 38025423, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби у Запорізькій області, код бюджетної класифікації 22030001, призначення платежу: судовий збір, код 35450335) суму судового збору у розмірі 730,80 (сімсот тридцять гривень вісімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак