Постанова № 38738020, 24.04.2014, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2014 року Житомир справа № 806/757/14

категорія 8.3.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Капинос О.В.,

за участю секретаря Барібан А.І., Корольової О.С.,

за участю представників

позивача Похилька О.С.,

відповідача Бистрицької Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаабсолют 06" до Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000092200 і №0000062200 від 29.01.2014 р.,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегаабсолют 06" звернулося до адміністративного суду з позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 29 січня 2014 року № 0000092200 , яким товариству було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 44246,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 11062,00 грн. та від 29 січня 2014 року № 0000062200 від 29.01.2014 року, яким підприємству було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 127405,00 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказує на те, що протягом перевіряємого періоду не допускало порушення п.198.3, ст.198, п. 192.1.1, ст.192, п.186.4 ст.186, п.185.1 ст. 185 Податкового Кодексу України №2755-ІV від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями), зазначені в акті перевірки факти порушень закону є недостовірними та такими, що суперечать фактичним обставинам. Також вважає, що висновок Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області є надуманим, безпідставним та таким, що грубо протирічить засадам податкового законодавства, а тому, оскаржувані податкові повідомлення-рішення про нарахування сум грошового зобов"язання є такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, з мотивів викладених у письмовому заперечені. Просив в позові відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи зі змісту п.1.1 ст. 1 Податкового кодексу України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 року врегульовано Положеннями Податкового кодексу України.

Згідно із ст. 61 Податкового кодексу України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у стаття 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи державної податкової службу - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Статтею 62 Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п. 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

У відповідності до п. 81.3 ст. 81 Податкового кодексу України, під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегаабсолют 06" як платник податків перебуває на податковому обліку в Володарсько-Волинській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області.

На підставі направлення, №107 від 20.12.2013р., №109 від 24.12.2013р., №112 від 25.12.2013р. виданого Володарсько-Волинською об'єднаною державною податковою інспекцією працівниками Володарсько-Волинської ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Мегаабсолют 06" з питань достовірності відображення залишку від'ємного значення, що після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду з податку на додану вартість (ряд. 24 Декларації) за жовтень 2013р. який сформований в результаті декларування від'ємного значення за період з 01.02.2012р. по 31.10.2013р.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 11.01.2014р. №1/5/22-07/34151463.

Під час проведення перевірки було встановлено порушення товариством п.198.3 ст.198, п.192.1 ст.192, п.186.4 ст.186, п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755. В результаті чого підприємством було занижено податок на додану вартість у сумі 44246,00 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду рядка 24 податкової декларації з ПДВ за період з 01.02.2012р. по 31.10.2013р. на 127405,00 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки позивач скористався своїм правом та подав письмові заперечення на акт, які були залишенні без задоволення Володарсько-Волинською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Житомирській області.

За результатами перевірки та на підставі акту перевірки Володарсько-Волинською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Житомирській області винесені податкові повідомлення-рішення від 29 січня 2014 року № 0000092200, яким товариству було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 44246,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 11062,00 грн. та від 29 січня 2014 року № 0000062200 від 29.01.2014 року, яким підприємству було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 127405,00 грн.

Перевіряючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд вважає їх таким, що не узгоджуються з правовими положеннями законів України з наступних підстав.

Як встановлено в ході розгляду справи та підтверджується матеріалами перевірки ТОВ "Мегаабсолют 06" укладено договір №1 від 02.01.2012р. з ТОВ "Абсолют 10" про надання послуг. На виконання умов вищевказаного договору на адресу ТОВ "Мегаабсоолют 06" (Партнер) здійснювалась поставка хлібобулочних виробів з метою її розповсюдження, пошуку нових клієнтів.

Умовами договору із урахуванням додаткової угоди, передбачено виплату ТОВ "Мегаабсолют 06" винагороди в розмірі 10% від обсягу реалізованих на адресу Партнера хлібобулочних виробів.

Пунктом 5.2 договору визначено, що оплата здійснюється протягом 90 банківських днів з дня підписання сторонами акту виконаних робіт (наданих послуг), шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок.

З огляду на зміст викладеного сторонами узгоджено, що підставою для виникнення зобов'язання з виплати винагороди Партнеру є складання, узгодження та надання акту наданих послуг.

В ході виконання умов укладеного договору Партнером (ТОВ "Мегаабсолют 06") надано 31 грудня 2013 року на адресу ТОВ "Абсолют 10" акт здачі прийому робіт (наданих послуг), в змісті якого визначено обсяг реалізованих хлібобулочних виробів за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року та розмір винагороди у відповідності до визначеної відсоткової ставки.

Також 31.12.2013 року ТОВ "Мегаабсолют 06" виписано належним чином оформлену податкову накладну на дилерські послуги на підставі договору від 01.01.2012 року.

В ході проведення перевірки та розгляду справи в суді будь-яких зауважень з боку представників відповідача до порядку оформлення зазначених первинних документів не надходило.

Відповідно до вимог п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України зазначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

1) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

2) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Представниками позивача було надано належним чином завірену копію акту виконаних робіт (наданих послуг) від 31 грудня 2013 року. В змісті зазначеного акту виконаних робіт (наданих послуг) зазначено, що період надання послуг є 2012-2013 роки. За таких обставин у позивача з огляду на вимоги ст..187 ПКУ в грудні 2012 року були відсутні належні правові підстави для визначення сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 28269,67 грн., а тому висновок перевіряючих про наявність такого обов'язку є протиправним.

Судом також встановлено, що позивачем за наслідками здійснення господарської діяльності за грудень 2013 року до податкового органу підприємством подано податкову декларацію з податку на додану вартість, в змісті якої до складу податкових зобов'язань в повному обсязі включено суму ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "Абсолют 10" по наданих дилерських послугах.

В змісті акту перевірки проведено аналіз господарських операцій з придбання ТОВ "Мегаабсолют 06" обладнання для виготовлення хлібобулочних виробів у ТОВ "Бакіто" на загальну суму 809096,98 грн. в тому числі ПДВ 134849,49 грн.. Під час проведення перевірки перевіряючими зроблено висновок про те, що ТОВ "Мегаабсолют 06" було придбано основні засоби у ТОВ "Бакіто", які не використано в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності. Крім того, в ході розгляду справи представником відповідача зазначено про безтоварність зазначених господарських операцій.

Як встановлено в ході розгляду справи та підтверджується матеріалами перевірки ТОВ "Мегаабсолют 06" в рамках укладених договорів поставок в період 2012-2013 роки придбано у ТОВ "Бакіто" обладнання для виготовлення хлібобулочних виробів. Перелік зазначеного обладнання визначено в змісті специфікацій до договорів.

Обладнання на адресу ТОВ "Мегаабсолют 06" згідно із умовами договорів поставок поставлялось Продавцем (ТОВ "Бакіто"), факт транспортування підтверджений належним чином оформленими товарно-транспортними накладними, копії яких долучено до матеріалів справи. Позивачем проведено розрахунки за поставлене обладнання в повному обсязі, що підтверджується актом перевірки, в складі вартості придбаного обладнання позивачем сплачено суму податку на додану вартість. В свою чергу Продавцем (ТОВ "Бакіто") на адресу позивача виписано належним чином оформлені податкові накладні, на підставі яких Позивач включив до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду суму ПДВ.

Придбане позивачем обладнання було введено в експлуатацію та оприбутковано в регістрах бухгалтерського обліку підприємства як основні засоби відповідної групи.

Як встановлено в ході розгляду справи введені в експлуатацію основні засоби на підставі укладених договорів оренди були передані ФОП ОСОБА_3. Факт передачі обладнання підтверджується складеними сторонами актами прийому-передачі майна.

В перевіряємому періоді, від здавання в оренду майна Позивач отримував відповідні суми доходу, надавав на адресу ФОП ОСОБА_3 акти наданих послуг та податкові накладні. Розрахунки за надані послуги оренди між сторонами проводились у безготівковому порядку.

Відповідно до 198.3. ст. 198 ПК України: Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.5. ст. 198 ПК України: Платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

За таких обставин позивачем в повному обсязі на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, доведено факт використання придбаного обладнання для виготовлення хлібобулочних виробів у власній господарській діяльності (шляхом здавання майна в оренду), та як наслідок спростовано висновки представників Відповідача про неправомірність включення сум ПДВ до податкового кредиту у відповідних податкових періодах.

В ході проведення перевірки представниками відповідача було встановлено, що позивачем за період з 01.02.2012р. по 31.10.2013р. ТОВ "Мегаабсолют 06" було проведено коригування податкових зобов'язань рядок 8.1 Декларації з податку на додану вартість у зв'язку з поверненням раніше поставлених їм хлібобулочних виробів (зачерствілої або неналежного товарного виду). ТОВ "Мегаабсолют 06" було проведено коригування податкових зобов'язань по податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 9084грн., а по податковому кредиту коригування проведені лише на суму ПДВ 552 грн.. Внаслідок чого було зроблено висновок про не проведення коригування сум ПДВ в розмірі 8532 грн. та завищення податкового кредиту.

Як встановлено в ході розгляду справи та підтверджується матеріалами перевірки одним із основних видів діяльності позивача оптова та роздрібна торгівля хлібом та хлібобулочними виробами.

Представниками позивача до матеріалів справи було надано належним чином завірені копії актів повернення та актів обміну хлібобулочних виробів, які складались між продавцем таких виробів та позивачем і між позивачем та кінцевими споживачами.

Зазначені операції з повернення та обміну хлібобулочних виробів (зачерствілого або неналежного товарного виду) зумовлені виключно особливостями провадження зазначеного виду діяльності (нетривалий термін зберігання продукції) та передбачені умовами договорів укладених між продавцем таких виробів та позивачем і між позивачем та кінцевими споживачами.

Акти повернення та обміну складались сторонами в межах одного податкового періоду (місяць) в їх змісті зазначені кількісні та вартісні показники. Первинними бухгалтерськими документами, що надавались позивачем підтверджено той факт, що відбувався обмін та повернення виробів без зміни їх кількісних та вартісних показників. Лише в тих випадках, коли позивач не міг обміняти повернуті хлібобулочні вироби, ним було проведене відповідне коригування як зазначено в акті перевірки на 552 грн. ПДВ. У всіх інших випадках не відбувалось зміни їх кількісних та вартісних показників. Обміняні продавцем такі хлібобулочні вироби були реалізовані кінцевому споживачу, без зміни ціни придбання, за таких обставин сума податкового кредиту залишилась незмінною.

Відповідно до п.192.1. ст.192 Податкового Кодексу якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Відповідно до п. 192.1.1. ст.192 Податкового Кодексу якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку -постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Проведеним аналізом зазначених правових норм необхідно зробити висновок про те, що стаття 192 ПКУ визначає порядок коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту у випадку зміни суми компенсації вартості товарів або послуг. Тобто, зазначена зміна є обов'язковою умовою для виникнення у платника податків обов'язку на проведення відповідного коригування сум податкового кредиту.

Зважаючи на той факт, що внаслідок операції з повернення та обміну хлібобулочних виробів не відбулось зміни суми компенсації вартості товарів, у підприємства відсутній обов'язок проведення коригування сум податкового кредиту.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду правомірності прийнятого ним податкових повідомлень-рішень від 29 січня 2014 року № 0000092200, яким товариству було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 44246,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 11062,00 грн. та від 29 січня 2014 року № 0000062200 від 29.01.2014 року, яким підприємству було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 127405,00 грн..

Таким чином, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені доказами наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 158-162,, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.01.2014 року № 0000092200 та № 0000062200.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Капинос

Повний текст постанови виготовлено: 29 квітня 2014 р.