Постанова № 38737848, 29.04.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2014 р. Справа №805/3863/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10 год. 30 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Зінченка О.В.,

при секретарі судового засідання Усові Д.В.,

з участю:

представника позивача - Росолової О.В.,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Маріупольського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 2 889,67 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2014 року Маріупольський міський центр зайнятості (далі - позивач, Маріупольський МЦЗ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач, ОСОБА_2) про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 2 889,67 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що ОСОБА_2 відповідно до наказів № НТ130610 від 10 червня 2013 року з 07 червня 2013 року перебував на обліку в Маріупольському міському центрі зайнятості як безробітний та отримував допомогу по безробіттю. Відповідно до наказу № НТ140220 від 20 лютого 2014 року відповідачу припинено виплату допомоги по безробіттю з 20 лютого 2014 року, у зв'язку з призначенням виплати безробітному на підставі документів, що містять неправдиві відомості відповідно до пункту 8 частини 1 статті 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», з урахуванням чого позивачем прийнято рішення про повернення незаконно отриманої допомоги по безробіттю ОСОБА_2 з 22 липня 2013 року по 19 лютого 2014 року у загальному розмірі 2 889,67 грн. Позивач зазначає, що ним були прийняті заходи щодо досудового врегулювання даного питання, а саме, направлявся лист № 11-670 від 21 лютого 2014 року до відповідача про добровільну сплату суми виплаченого забезпечення, але до теперішнього часу заборгованість на розрахунковий рахунок центру зайнятості не надходила.

На підставі вищевикладеного, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 незаконно отриману допомогу по безробіттю в сумі 2 889,67 грн. (арк. справи 2-5).

У судовому засіданні представник позивача надала пояснення аналогічні викладенім у позовній заяві, позовні вимоги підтримала, просила суд задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Відповідач до судового засідання не з'явився, але був повідомлений судом про дату, час та місце розгляду даної адміністративної справи належним чином, причин неявки суду не повідомив. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності відповідач не надав (арк. справи 28).

З огляду на положення частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами адміністративної справи, ОСОБА_2 перебував на обліку у Маріупольському центрі зайнятості як безробітний та отримував допомогу по безробіттю з 14 червня 2013 року (арк. справи 11).

Зокрема, 07 червня 2013 року ОСОБА_2 звернувся до Маріупольського міського центру зайнятості із відповідною заявою за сприянням у працевлаштування (арк. справи 7), за наслідками розгляду якої відповідно до наказу №НТ130610 від 10 червня 2013 року відповідачу надано статус безробітного та з 14 червня 2013 року призначено допомогу по безробіттю з 14 червня 2013 року та розпочато виплати по безробіттю (арк. справи 11).

Водночас, як вбачається з акту Маріупольського міського центру зайнятості з розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення № 89 від 19 лютого 2014 року (арк. справи 12-13), головним спеціалістом відділу надання соціальних послуг Маріупольського міського центру зайнятості Провізіон Тетяною Федорівною проведено перевірку достовірності даних громадянина ОСОБА_2, якою встановлено, що в період перебування ОСОБА_2 на обліку в Маріупольському міському центрі зайнятості як безробітного, останній виконував навантажувально-розвантажувальні роботи в період 22 по 31 липня 2013 року на Комунальному підприємстві шкільного харчування «Восток» відповідно до умов цивільно-правового договору (трудової угоди) б/н від 31 липня 2013 року, що підтверджується трудовою угодою про виконання робіт від 31 липня 2013 року (арк. справи 17), видатковим касовим ордером від 31 липня 2013 року (арк. справи 16), уточнюючим податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку КПШХ «Восток» за формою 1 ДФ (арк. справи 14-15), а також витягом із запиту-відповіді Державної податкової адміністрації України за 3 квартал 2013 року по фізичній особі ОСОБА_2 (арк. справи 20).

Законом України «Про зайнятість населення» від 05 липня 2012 року N 5067-VI визначені правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття.

Підпунктом 2 частини 1 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

При цьому, частиною 1 статті 4 наведеного Закону визначено, що до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Згідно частини 1 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» статусу безробітного може набути:

1) особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи;

2) інвалід, який не досяг встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до законів України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам" та "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам";

3) особа, молодша 16-річного віку, яка працювала і була звільнена у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема припиненням або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності (штату) працівників.

Частиною 1 статті 46 цього ж Закону визначено, що реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється, серед іншого, у разі: встановлення факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких було прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення (виплати) матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг; встановлення факту виконання безробітним оплачуваної роботи (надання послуг).

За приписами пункту 4 частини 2 статті 44 Закону України «Про зайнятість населення» зареєстровані безробітні зобов'язані інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у частині першій статті 45 цього Закону.

Підпунктом 5 пункту 5.5 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №307 від 20 листопада 2000 року передбачено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою діяльністю або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт за цивільно-правовими угодами).

Згідно довідки про матеріальне забезпечення, у період з 22 липня 2013 року по лютий 2014 року ОСОБА_2 виплачена допомога по безробіттю у розмірі 2 869,67 грн. (арк. справи 21).

Відповідачу листом № 11-670 від 21 лютого 2014 року пропонувалось добровільно сплатити отриману допомогу по безробіттю, однак добровільно отримана допомога по безробіттю станом на час розгляду даної адміністративної справи відповідачем не сплачена (арк. справи 19).

Частиною 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання послуг.

Статтею 39 вказаного Закону визначено, що спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Приймаючи до уваги, що відповідач не подав відомості про обставини, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення, зокрема відомості стосовно свого працевлаштування у Комунальному підприємстві шкільного харчування «Восток», суд дійшов висновку, що позовні вимоги Маріупольського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 2 889,67 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

З огляду на наведене, керуючись статтями 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Маріупольського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 2 889,67 грн., - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) на користь Маріупольського міського центру зайнятості (р/р37170300901052 в ГУДКСУ Донецької області, ОКПО 24815706, МФО 834016) незаконно отримані кошти на допомогу по безробіттю у розмірі 2 889,67 грн. (дві тисячі вісімсот вісімдесят дев'ять грн. 67 коп.).

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 29 квітня 2014 року в присутності представника позивача.

Повний текст постанови складений 30 квітня 2014 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зінченко О.В.