Постанова № 38736902, 14.05.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/1113/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чеснокової А.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шевченко О.С.,

представника позивача - Омельянова Я.С.,

представника відповідача - Куришко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Комунального підприємства "Полтава-Сервіс" Полтавської міської ради до Державної податкової інспекція у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

25 березня 2014 року позивач КП "Полтава-сервіс" (далі за текстом - позивач, платник податків) звернуся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Полтаві (далі за текстом - відповідач, контролюючий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень від 16 жовтня 2013 року № 0001012310, № 0001002310, № 0011071702.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що встановлені актом перевірки порушення фактично не мали місця в його господарській діяльності та вважає, що податковий орган протиправно ставить йому у вину формування податкового кредиту та витрат на підставі податкових накладних та первинних документів, складених його контрагентами, зазначаючи, що всі документи та податкові накладні, отримані ним на виконання господарсько-правових угод, оформлені належним чином та дають усі правові підстави для включення сум за цими договорами до податкового кредиту та обліку витрат КП "Полтава-сервіс". Крім того, посилався на безпідставність донарахування податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податків у вигляді заробітної плати, оскільки обґрунтованість виплат фізичним особам коштів з метою відшкодування паливно-мастильних матеріалів підтверджена належним чином оформленими документами.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні, дії Кременчуцької ОДПІ вважає правомірними, а спірні податкові повідомлення-рішення - такими, що відповідають чинному законодавству внаслідок того, що податковим органом встановлено численні порушення при формуванні податкового кредиту, витрат та сплаті податку на доходи фізичних осіб.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що КП "Полтава-сервіс" Полтавської міської ради (ідентифікаційний код 30191518) 25 вересня 1998 року зареєстроване виконавчим комітетом Полтавської міської ради як юридична особа. Позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Полтаві та є платником податку на додану вартість (свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100344941 від 25 липня 2011 року серії НБ № 276214 (а.с. 16)).

ДПІ у м. Полтаві в період з 18 квітня 2013 року по 30 серпня 2013 року (з урахуванням перенесень та продовжень термінів перевірки) проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 25 вересня 1998 року по 01 квітня 2013 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт від 05 вересня 2013 року № 820/16-01-22-9-11/30191518 (а.с. 17-62), за висновками якого встановлено порушення позивачем вимог:

- підпункту 135.5.15 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 317,00 грн., у тому числі за ІV квартал 2011 року в сумі 317,00 грн.

пунктів 198.3, 198.5, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижений податок на додану вартість , що підлягає сплаті до бюджету на суму 483401,00 грн., у тому числі:

за березень 2011 року в сумі 139,00 грн.,

за травень 2011 року в сумі 195,00 грн.,

за червень 2011 року в сумі 10691,00 грн.,

за липень 2011 року в сумі 1568,00 грн.,

за серпень 2011 року в сумі 12004,00 грн.,

за жовтень 2011 року в сумі 760,00 грн.,

за листопад 2011 року в сумі 712,00 грн.,

за грудень 2011 року в сумі 765,00 грн.,

за січень 2012 року в сумі 440,00 грн.,

за лютий 2012 року в сумі 652,00 грн.,

за березень 2012 року в сумі 585,00 грн.,

за квітень 2012 року в сумі 573,00 грн.,

за травень 2012 року в сумі 101226,00 грн.,

за червень 2012 року в сумі 117126,00 грн.,

за липень 2012 року в сумі 65019,00 грн.,

за серпень 2012 року в сумі 48833,00 грн.,

за вересень 2012 року в сумі 69729,00 грн.,

за жовтень 2012 року в сумі 36177,00 грн.,

за листопад 2012 року в сумі 11927,00 грн.,

за грудень 2012 року в сумі 1933,00 грн.,

за січень 2013 року в сумі 740,00 грн.,

за лютий 2013 року в сумі 730,00 грн.,

за березень 2013 року в сумі 877,00 грн.

- підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 176.2 статті176 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено неутримання та несвоєчасне перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету на загальну суму 13371,57 грн., а саме:

у 2011 році - 4972,45 грн. (в тому числі за І квартал - 122,20 грн., II квартал - 1250,14 грн., ІІІ квартал - 1625,58 грн., ІV квартал -1974,53 грн.)

у 2012 році - 6475,54 грн. (в тому числі за І квартал - 1479,53 грн., II квартал - 1676,34 грн., ІІІ квартал - 1490,42 грн., ІV квартал - 1829,25 грн.)

у 2013 році - 1923,58 грн. (в тому числі за І квартал - 1923,58 грн.).

На підставі висновків акта перевірки від 05 вересня 2013 року № 820/16-01-22-9-11/30191518 контролюючим органом 16 жовтня 2013 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0001012310 (а.с. 12), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 483401,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 118097,00 грн.;

- № 0001002310 (а.с. 13), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що належать до комунальної власності на 317,00 грн.;

- № 0011071702 (а.с. 14), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, на 13371,57 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 3000,81 грн.

КП "Полтава-сервіс" донараховані податкові зобов'язання та штрафні (фінансові) санкції не сплатив, а податкові повідомлення-рішення про їх застосування оскаржив в адміністративному порядку. За результатами процедури адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень від 16 жовтня 2013 року № 0001012310, № 0001002310, № 0011071702 вищі контролюючі органи залишили скарги платника без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення - без змін.

Позивач, вважаючи висновки, викладені в акті перевірки від 05 вересня 2013 року № 820/16-01-22-9-11/30191518 упередженими, такими, що не відповідають фактичним обставинам, не погоджуючись із позицією податкового органа щодо правомірності донарахування податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій, вважає спірні податкові повідомлення-рішення необґрунтованими, протиправними, такими, що суперечать законодавству з питань оподаткування, обмежують та порушують права, свободи та інтереси позивача, оскільки прийняті без урахування фактичних обставин, з порушенням чинного законодавства, а також без наявності правових підстав для винесення, внаслідок чого звернувся до суду з вимогою про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 жовтня 2013 року № 0001012310, № 0001002310, № 0011071702.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Щодо податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 16 жовтня 2013 року № 0011071702, суд зазначає наступне.

Фактичною підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок контролюючого органа про безпідставність виплати гр. ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_4) та гр. ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_5) сум відшкодування витрат за паливно-мастильні матеріали згідно договорів оренди легкових транспортних засобів через невідповідність таких договорів вимогам чинного законодавства внаслідок недодержання вимог щодо нотаріального посвідчення угод між юридичною та фізичною особами.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та гр. ОСОБА_3 укладено договір оренди легкового автомобіля марки "Шевроле АВЕО" (реєстраційний номер НОМЕР_6 2004 року) від 01 березня 2011 року № 2, термін дії договору з 01 березня 2011 року по 31 грудня 2011 року (з умовами продовження) (а.с. 163-165).

Між КП "Полтава-сервіс" та гр. ОСОБА_4 укладено договір оренди легкового автомобіля марки FORD модель С-МАХ (реєстраційний номер ВІ 0300ВР 2010 року) від 01 червня 2011 року № 3 (а.с. 166-169).

На підставі зазначених угод позивачем за період з березня 2011 року по березень 2013 року понесені фінансові витрати на компенсацію коштів за використані паливно-мастильні матеріали в сумі 75770,30 грн.

Вимогами статті 799 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Частиною 1 статті 220 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Копіями договорів оренди транспортних засобів від 01 березня 2011 року № 2 та від 01 червня 2011 року № 3, що наявні в матеріалах справи, підтверджено, що останні нотаріально не посвідченні.

З урахуванням наявності очевидного порушення з боку позивача щодо недодержання форми договору в частині його нотаріального посвідчення, суд погоджується з доводами контролюючого органа, про те, що сума грошового відшкодування витрат за використані паливно-мастильні матеріали належить вважати компенсацією, що виплачується юридичною особою найманому працівникові за використання ним власного автомобіля для здійснення службових обов'язків та за своєю правовою природою є додатковим благом такого працівника у розумінні підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України .

Відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається сума доходу у вигляді додаткового блага.

Підпунктом 168.1.1 пункту 168.1. статті 168 Податкового кодексу України визначено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок за ставками, визначеними статтею 167 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що КП "Полтава-сервіс" не утримано та своєчасно не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб з коштів, наданих у вигляді додаткових благ гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_4, на загальну суму 13371,57 грн.

Аналіз викладеного дає підстави констатувати наявність факту порушення з боку позивача щодо несплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 13371,57 грн.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України врегульовано, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Разом із цим, приписами пункту 6 та 7 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України передбачено, що не застосовуються фінансові санкції до платників податку на прибуток підприємств за порушення податкового законодавства за наслідками діяльності у ІІ-ІV календарних кварталах 2011 року. Штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 01 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 01,00 грн. за кожне порушення.

Таким чином, суд погоджується з правомірністю та обґрунтованістю податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 16 жовтня 2013 року № 0011071702.

Надаючи правову оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню від 16 жовтня 2013 року № 0001002310, суд зазначає наступне.

Як свідчить акт перевірки, за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року КП "Полтава-Сервіс" задекларовано валовий дохід та дохід, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування, в загальній сумі 24 822 469 грн.

Перевіркою встановлено, що на формування визначеної суми доходів також мало вплив здійснення операцій із надання в оренду торгівельних місць, доходів від права користування та ведення діяльності комунальних автостоянок та окремих ринків, доходів від тимчасового розміщення рекламних конструкцій та реалізації товарно-матеріальних цінностей, врахування сум здійсненої у попередніх звітних періодах передплати, відображення доходу у вигляді збору за паркування автотранспортних засобів та отримання коштів з місцевого бюджету згідно з Правилами розміщення реклами та спеціальних конструкцій для розміщення зовнішньої реклами в м. Полтаві, які затверджені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження типових правил розміщення зовнішньої реклами", рішенням тринадцятої сесії Полтавської міської ради п'ятого скликання від 03 квітня 2007 року та рішенням тринадцятої сесії Полтавської міської ради шостого скликання від 07 вересня 2011 року.

Так, перевіркою повноти визначення відображених показників у рядку 03 Декларацій "Інші доходи" за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року встановлено заниження задекларованої суми за ІV квартал 2011 року на 1389,00 грн., що стало наслідком заниження податку на прибуток за цей звітний період в сумі 317,00 грн.

Відповідно до змісту акта перевірки, підприємством не включено до складу інших доходів за ІV квартал 2011 року отриману з бюджету компенсацію за додаткову Чорнобильську відпустку працівника в сумі 1379,00 грн. (платіжне доручення від 13 жовтня 2011 року). За даними бухгалтерського обліку отримання компенсації відображено кореспонденціями рахунків: Дт 311 "Розрахунковий рахунок" і Кт 71 "Інший операційний дохід". Вищевикладені обставини суперечать вимогам підпункту 135.5.15 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті і у статті 136 цього Кодексу.

Виходячи із переліку, визначеного у пункті 135.5 статті 135 Податкового кодексу України до складу інших доходів можуть включаються інші доходи платника податку за звітний податковий період /підпункт 135.5.15/.

В ході розгляду справи судом встановлено, що позивачем не включено до складу інших доходів за ІV квартал 2011 року суму компенсації за додаткову Чорнобильську відпустку працівника в розмірі 1379,00 грн., отриману з бюджету на підставі платіжного доручення від 13 жовтня 2011 року.

Позивач на вимогу суду не надав вичерпних пояснень та доказів правомірності своєї позиції щодо невідображення у своєму бухгалтерському обліку доходів у вигляді компенсації з Державного бюджету за додаткову відпустку працівника та невключення вказаного доходу до складу об'єкта оподаткування.

З урахуванням викладеного, висновки акта перевірки відповідають фактичним обставинам, внаслідок чого у суду відсутні правові підстави для скасування податкового повідомлення-рішення від 16 жовтня 2013 року № 0001002310.

Надаючи оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню ДПІ у м. Полтаві від 16 жовтня 2013 року № 0001012310, суд виходить з наступного.

В ході розгляду справи судом встановлено, що заниження податку на додану вартість на суму 483401,00 грн., виникло внаслідок заниження позивачем податкових зобов'язань на суму 473564,00 грн. та завищення податкового кредиту на 9837,00 грн.

Так, перевіркою повноти та правильності визначення податкових зобов'язань виявлено їх заниження на загальну суму 473564,00 грн., що пов'язано із наступними обставинами.

Підприємством позивача використовувались без нарахування податкових зобов'язань придбані товари і необоротні активи в операціях, звільнених від оподаткування, та в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. При цьому, суми податку на додану вартість з вартості цих товарів і необоротних активів КП "Полтава-сервіс" включено до свого податкового кредиту.

Приписами пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Перелік операцій, звільнених від оподаткування, наведено у статті 197 Податкового кодексу України.

Згідно підпункту 197.1.16 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування операції з безоплатної передачі в державну власність чи комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність об'єктів усіх форм власності, які перебувають на балансі одного платника податку і передаються на баланс іншого платника податку, якщо такі операції проводяться за рішенням Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, прийнятим у межах їх повноважень. Норми цього підпункту поширюються також на операції з безоплатної передачі об'єктів з балансу юридичної особи будь-якої форми власності на баланс іншої юридичної особи, яка перебуває в державній або комунальній власності, що проводяться за рішенням органу державної влади України або органу місцевого самоврядування, прийнятим у межах їх повноважень, та за рішенням юридичних осіб, у разі передачі основних засобів інфраструктури залізничного транспорту, незалежно від того, чи є суб'єкти операції платниками податку.

З метою застосування пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України податкові зобов'язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

В ході перевірки контролюючим органом встановлено заниження платником податків податкових зобов'язань на суму 36165,00 грн., у зв'язку із використанням придбаних необоротних активів в операціях, звільнених від оподаткування, а саме: при їх безоплатній передачі в комунальну власність територіальної громади міста і переданих з балансу КП "Полтава-сервіс" на баланс інших юридичних осіб за рішеннями місцевого органу виконавчої влади, прийнятими у межах його повноважень, оскільки при придбанні цих активів суми податку на додану вартість включені позивачем до складу свого податкового кредиту.

В підтвердження включення податкового кредиту відповідачем надані розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів КП "Полтава-сервіс" (т.1. а.с. 231-238).

Судом встановлено, що на виконання рішення Полтавської міської ради від 14 липня 2011 року "Про питання безоплатної передачі комп'ютерної техніки" (том І а.с. 185) передано: Відділу освіти виконавчого комітету Ленінської райради у м. Полтаві згідно акта безоплатної передачі від 29 липня 2011 року № 1 (том І а.с. 186) комп'ютерну техніку вартістю 31719,24 грн.; Відділу освіти виконавчого комітету Київської райради у м. Полтаві згідно акта безоплатної передачі від 31 серпня 2011 року № 31/08 (том І а.с. 187) комп'ютерну техніку вартістю 16623,99 грн.; Управлінню освіти виконкому Полтавської міської ради згідно акта безоплатної передачі від 01 серпня 2011 року № 01/08 (том І а.с. 188) комп'ютерну техніку вартістю 3640,67 грн.; Відділу освіти виконавчого комітету Октябрської райради у м. Полтаві згідно акта безоплатної передачі від 01 серпня 2011 року № 02/08 (том І а.с. 189) комп'ютерну техніку вартістю 47455,90 грн.

На виконання рішення Полтавської міської ради від 30 січня 2012 року "Про передачу майна" згідно акта прийому-передачі від 30 червня 2012 року (том І а.с. 221) передано КП "Декоративні культури" ПМР бортовий автомобіль ГАЗ 3302-206 вартістю 65600,00 грн.

На виконання рішення Полтавської міської ради від 16 листопада 2012 року "Про передачу майна" згідно акта прийому-передачі від 30 листопада 2012 року (том І а.с. 222) Полтавській міській шляхово-експлуатаційній дільниці ПМР передано автомобіль FAW 1031 (державний номер НОМЕР_7) вартість якого без врахування суми амортизації склала 56161,09 грн.

Доказів правомірності включення сум податку на додану вартість за цими операціями до складу податкового кредиту позивача на вимогу суду КП "Полтава-сервіс" не надано.

З урахуванням викладеного, суд погоджується з доводами контролюючого органа про безпідставність віднесення позивачем до складу свого податкового кредиту за період, охоплений перевіркою, суми в розмірі 9837,00 грн.

Крім того, перевіркою встановлено, що позивачем не нараховано податкові зобов'язання в сумі 14953,00 грн., що виникли у зв'язку з використанням придбаних паливно-мастильних матеріалів операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. При цьому, суми податку на додану вартість при придбанні цих товарно-матеріальних цінностей включені позивачем до складу свого податкового кредиту.

Як встановлено в ході проведення перевірки, підприємством позивача безпідставно списано паливно-мастильні матеріали на роботу легкового автотранспорту, орендованого у гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_4 (правова оцінка зазначеним обставинам судом надавалась при дослідженні питання правомірності донарахування контролюючим органом податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб).

Факт списання паливно-мастильних матеріалів на роботу легкового автотранспорту, орендованого у гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_4 підтверджується оборотно-сальдовими відомостями та звітом про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт (том І а.с. 179-184).

Позивачем не спростовано факт безпідставного списання паливно-мастильних матеріалів на роботу орендованого у фізичних осіб автотранспорту, не надано доказів на підтвердження правомірності своїх дій в частині включення сум податку на додану вартість за операціями з придбання вказаних ТМЦ до складу свого податкового кредиту, в результаті чого суд приходить до висновку про правомірність встановлення відповідачем порушення податкового законодавства з боку позивача в цій частині.

Зі змісту акта перевірки вбачається, що підприємством безпідставно не нараховано податкові зобов'язання з ПДВ у грудні 2012 року в сумі 1193,00 грн. при списанні електроматеріалів вартістю 5966,53 грн.

В ході розгляду справи судом встановлено, що акт списання від 31 грудня 2012 року (том І а.с. 224) не містить відомостей про мету використання. За відсутності інших первинних документів, досліджений судом документ виключає можливість встановлення факту експлуатації позивачем вказаних електроматеріалів з метою здійснення власної господарської діяльності.

Крім того, у зв'язку з невідповідністю акта списання від 31 грудня 2012 року вимогам чинного законодавства вищевказаний документ контролюючим органом не визнаний первинним документом. Суд погоджується з такими доводами ДПІ у м. Полтаві з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує факт її здійснення. Відповідно до частини 1 статті 9 цього Закону первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом із цим, пунктом 2.1 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за № 168/704, передбачено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Приписами частини 2 статті Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

З урахуванням викладеного, суд вважає очевидним факт допущення позивачем порушень при оформленні акта списання електроматеріалів від 31 грудня 2012 року щодо відсутності в такому документі відомостей про підстави використання вказаних ТМЦ, оскільки, зазначені недоліки в оформленні документа виключають можливість встановлення факту використання вказаного обладнання в господарській діяльності позивача та як наслідок, правомірності нарахування податкових зобов'язань з ПДВ при списанні електроматеріалів позивачем.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Позивачем не надано доказів правомірності виключення зі складу податкових зобов'язань з податку на додану вартість суми податку на додану вартість в розмірі 1193,00 грн., що виникла внаслідок списання позивачем електроматеріалів вартістю 5966,53 грн.

Таким чином, суд вважає факт наявності вищеописаного порушення доведеним.

Крім іншого, перевіркою встановлено, що підприємством позивача занижено податкові зобов'язання в сумі 421253,00 грн., в зв'язку із використанням створених матеріальних активів в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. При цьому, при створенні матеріальних активів суми податку на додану вартість з придбаних товарів (робіт, послуг) включені позивачем до складу свого податкового кредиту.

Так, у періоді, охопленого перевіркою, КП "Полтава-сервіс" (замовник) укладено ряд договорів підряду з ТОВ "АЛГ-ТЕХНО" (виконавець), предметом яких є облаштування дитячих майданчиків в м. Полтаві. Умовами вказаних договорів передбачено, що підрядник зобов'язується виконати роботи у відповідності з проектною документацією, будівельними нормами та правилами. Здавання робіт після їх закінчення здійснюється складеними актами приймання-передачі робіт, що підписують обидві сторони. В кожному договорі визначено вартість робіт. Невід'ємним додатком до кожного договору є Додаток № 1, в якому наведені адреси облаштованих дитячих майданчиків у м. Полтаві.

Між КП "Полтава-сервіс" та ТОВ "АЛГ-ТЕХНО" також укладено ряд договорів, предметом яких є виконання останнім робіт із встановлення лавок відпочинку в м. Полтаві. Додатком №1 до договорів передбачені адреси встановлених лавок відпочинку у розрізі житлових будинків та під'їздів.

Постачальником необхідного обладнання (качелі, ігрові комплекси, каруселі, пісочниці та інше) для облаштування дитячих майданчиків та лавок відпочинку виступало ТОВ "Норма і рейд", з яким підприємством укладено відповідні договори поставки.

Як зазначено в акті перевірки, актами приймання-передачі виконаних робіт протягом травня-жовтня 2012 року підтверджено, що позивачем отримано 60 облаштованих дитячих майданчиків вартістю 2462557,44 грн. (у тому числі ПДВ 410426,24 грн.) та 50 лавок відпочинку "Комфорт" вартістю 64959,60 грн. (у тому числі ПДВ 10826,60 грн.).

В бухгалтерському обліку позивача операції з придбання робіт з облаштування дитячих майданчиків та робіт з встановлення лавок відпочинку обліковувалися на рахунку 152 "Придбання (виготовлення) основних засобів" в розрізі позицій "Дитячий майданчик" та "Лавочка "Комфорт". Бухгалтерські записи проводилися по Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" і Дт152 "Придбання (виготовлення) основних засобів" та Дт 64 "Податковий кредит".

Перевіркою встановлено, актами приймання-передачі виконаних робіт підтверджено, що підприємством позивача фактично отримано завершені облаштуванням дитячі майданчики та лавки відпочинку, які фактично експлуатуються мешканцями м. Полтави.

В судовому засіданні на обґрунтування своєї позиції щодо використання вищевказаних створених матеріальних активів у власній господарській діяльності представник позивач посилався на те, що КП "Полтава-сервіс" ведуться переговори стосовно передачі встановлених дитячих майданчиків та лавок в оренду КП "ЖЕО № 2" з подальшим правом викупу.

Як стверджує представник платника податків, зазначені основні засоби використовуються та будуть використовуватися в майбутньому в господарській діяльності КП "Полтава-сервіс" шляхом передачі створеного (збудованого/спорудженого) майна в оренду майна третім особам, що зумовить регулярне отримання орендної плати позивачем.

Суд відхиляє наведені посилання з підстав їх недоведеності на непідтвердженості належними та допустимими, у розумінні статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами, з огляду на що вважає за доцільне зазначити наступне.

Господарська діяльність у розумінні Податкового кодексу України - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами /підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України/.

Згідно визначення, наведеного у Положенні (Стандарті) Бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року № 92, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 року за № 288/4509, основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). Об'єкт основних засобів - це: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством.

З урахуванням того, що на вимогу суду платником податків не надано жодних доказів на підтвердження використання завершених об'єктів основних засобів у вигляді дитячих майданчиків та лавок відпочинку у своїй господарській діяльності з метою отримання доходу, суд погоджується з висновками контролюючого органа про заниження позивачем податкових зобов'язань в сумі 421253,00 грн., пов'язаних із використанням створених матеріальних активів в операціях, що не є господарською діяльністю платника податків.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 16 лютого 2011 року по 31 березня 2013 року встановлено його завищення на загальну сумі 9837,00 грн.

З акта перевірки випливає, що позивачем не надано до перевірки податкової накладної, складеної на підтвердження правомірності включення до податкового кредиту за березень 2012 року суми в розмірі 167,00 грн.

В ході судового розгляду встановлено, що вказана сума податку на додану вартість відображена у складі податкового кредиту за лютий 2012 року згідно податкової накладної від ТОВ "Полтава-хліб-інвест" від 31 січня 2012 року № 3, що підтверджується розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток № 5) до декларацій з ПДВ за січень 2012 року (том І а.с. 225-226), лютий 2012 року (том І а.с. 229-230) та березень 2012 року (том І а.с. 233-234).

В ході проведення перевірки ДПІ в м. Полтаві встановлено також, що позивачем не підтверджено податковий кредит в сумі 6667,00 грн. за червень 2011 року.

Зазначене порушення виникло внаслідок включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, визначених податковими накладними, складеними ТОВ "Інтер-Агро" з порушенням вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, а саме: контрагентом позивача не вказано обсягу виконаних послуг зі зберігання товарно-матеріальних цінностей та їх ціну.

На вимогу суду позивачем не надано договорів з ТОВ "Інтер-Агро" щодо зберігання товарно-матеріальних цінностей. Зазначені документи не надавались і до перевірки.

Посилання представника позивача, що документи на підтвердження господарських операцій з ТОВ "Інтер-Агро" вилучені під час проведення обшуку не підтверджуються протоколами обшуку від 25 липня 2012 року (т.1. а.с. 158-162) та від 12 червня 2013 року (т.1. а.с.190-215), відповідно до яких відсутня інформація щодо наявності договорів та інших первинних документів з ТОВ "Інтер-Агро".

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що податкові накладні (том І а.с. 140, 142,144, 146, 148, 150, 152, 154) та акти виконаних робіт (надання послуг) (том І а.с. 141, 143, 145, 147, 149, 151, 153, 155) містять розбіжності щодо зазначення реквізитів укладених договорів.

Крім наведеного, досліджені судом копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг) не відповідають вимогам законодавства, встановленим до складення первинних документів, оскільки не містять відомостей про обсяг збережених матеріальних цінностей (борошно, цукор, дизельне паливо, бензин, крупа гречана, сіль, невизначені продовольчі товари, невизначена крупа).

До того ж, перевіркою встановлено, що позивачем допущено завищення податкового кредиту в сумі 3003,00 грн. за червень 2011 року.

Так, контролюючий орган дійшов висновку про безпідставність включення позивачем до складу свого податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 3003,33 грн. за податковою накладною, складеною ТОВ "Інтер-Агро" на виконання правочину з надання транспортних послуг в кількості 2120 км. від 01 червня 2011 року № 476 (том І а.с. 456), оскільки КП "Полтава-сервіс" не підтверджено використання придбаних послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку - в ході перевірки відповідачу не надавались документи, що підтверджують фактичне перевезення товару: договору на перевезення вантажів з ТОВ "Інтер-Агро", подорожніх листів, товарно-транспортних накладних. Зазначені документи не надані позивачем і на вимогу суду.

Таким чином, платником податків документально не підтверджено використання отриманих транспортних послуг в межах здійснення його господарської діяльності.

З метою спростування встановленого ДПІ у м. Полтаві порушення, позивач посилається на вилучення значної кількості первинних документів правоохоронними органами під час здійснення обшуків, в зв'язку із чим КП "Полтава-сервіс" позбавлене можливості надати докази на підтвердження правомірності визначення своїх податкових зобов'язань за вказаними господарськими операціями з ТОВ "Інтер-Агро".

З пояснень представника відповідача встановлено, що серед вилучених в ході обшуків документів, що були надані слідчим до перевірки, документи щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Інтер-Агро" відсутні. Зазначене підтверджується відомостями протоколу обушку від 12 червня 2013 року (том І а.с. 190-215).

Отже, є підстави стверджувати, що правомірність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Інтер-Агро" позивачем не доведена, а судом не встановлена.

Таким чином, підприємством позивача не підтверджено використання послуг, наданих ТОВ "Інтер-Агро" з транспортування товару та зберігання ТМЦ, в межах своєї господарської діяльності, в зв'язку із чим суд погоджується з безпідставністю включення податку на додану вартість в розмірі 9670,00 грн. (6667,00 грн. + 3003,00 грн.) до складу податкового кредиту позивача у червні 2011 року.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

З урахуванням викладеного, висновки акта перевірки відповідають фактичним обставинам, внаслідок чого у суду відсутні правові підстави для скасування податкового повідомлення-рішення від 16 жовтня 2013 року № 0001012310.

Аналізуючи викладене, суд дійшов висновку про правомірність висновків контролюючого органа, відображених в акті перевірки від акті перевірки від 05 вересня 2013 року № 820/16-01-22-9-11/30191518, внаслідок чого вважає, що позовні вимоги не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та є такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Приписами статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

В зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог КП "Полтава-сервіс", суд вважає за необхідне стягнути з позивача решту суми судового збору, тобто 90 відсотків розміру ставки судового збору, а саме: 4384,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог Комунального підприємства "Полтава-сервіс" Полтавської міської ради до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства "Полтава-сервіс" Полтавської міської ради (ідентифікаційний код 30191518) на користь Державного бюджету України (на розрахунковий рахунок: 31213206784002, отримувач коштів: УДКСУ у м. Полтаві Полтавської області, 22030001; Банк отримувача: ГУДКСУ у Полтавській області, МФО: 831019; Код ЄДРПОУ: 38019510; Код класифікації доходів бюджету: 22030001; Призначення платежу: судовий збір, за позовом Комунального підприємства "Полтава-сервіс", Полтавський окружний адміністративний суд) витрати зі сплати судового збору в розмірі 90 відсотків розміру ставки судового збору, а саме: 4384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 19 травня 2014 року.

Суддя А.О. Чеснокова